Рішення

від 18.04.2018 по справі 804/984/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року Справа № 804/984/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

06 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант (код ЄДРПОУ 32952501) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.09.2017 року № НОМЕР_1 на суму 6 600, 69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Акту від 14.08.2017 року № 8968/04-36-12-13/32952501 Про результати камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за періоди з травня 2016 року по липень 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2017 року № НОМЕР_1 на суму 6 600, 69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. ТОВ Фірма Віп-Гарант не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.08.2017 року № 8968/04-36-12-13/32952501 та вважає податкове повідомлення - рішення від 06.09.2017 року № НОМЕР_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що при перевірці податковим органом використано податкові декларації з податку на додану вартість за період з травня 2016 року по липень 2016 року, однак дані податкові декларації були подані вчасно платником податків, натомість податковим органом порушено 30-денний строк, передбачений для проведення камеральної перевірки. Крім того, отримані платником податків ТОВ Фірма Віп-Гарант від контролюючого органу довідки, свідчать про відсутність заборгованості за період, що перевірявся відповідачем під час камеральної перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року зазначений адміністративний позов було залишено без руху, у зв'язку з його невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду, 15 лютого 2018 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.03.2018 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників прави та призначено до розгляду на 02.04.2018 року.

В судовому засіданні 02.04.2018 року було оголошено перерву до 18.04.2018 року у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 18.04.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі із викладених у позову підстав.

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти позову заперечував, надав до суду відзив на адміністративний позов, який приєднаний до матеріалів справи. Представник відповідача суду пояснив, що встановлені порушення відображені в Акті від 14.08.2017 року № 8968/04-36-12-13/32952501, мали наслідком винесення оскаржуваного податкового - повідомлення рішення форми Ш № НОМЕР_1 від 06.09.2017 року, а тому ГУ ДФС у Дніпропетровській області не погоджується з адміністративним позовом ТОВ Фірма Bin Гарант та не вбачає підстав для задоволення позову.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант (код ЄДРПОУ 32952501) зареєстроване, як суб'єкт господарської діяльності 20.05.2004 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

23.08.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант отримало від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області копію акта від 14.08.2017 року № 8968/04-36-12-13/32952501 про результати камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за періоди з травня 2016 року по липень 2016 року, в якому податковим органом відображені висновки про виявлені під час перевірки порушення вимог п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу II пункту 203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з чим, на підставі п. 126.1 ст.126 ПК України нараховані штрафні санкції в розмірі 6 600, 69 грн.

На підставі висновків відображених в акті перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.09.2017 року № 0010191213про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 126 Податкового кодексу України на суму 6 600, 69 грн.

Не погодившись з вищенаведеним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.16.1.3., п.п.16.1.4. п. 16.1. ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 49.18.1 ст.49.18 ст.49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.1 ст. 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 203.2 ст.203 ПК України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК України).

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що ТОВ Фірма Віп-Гарант самостійно подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість: за травень 2016 року №9101151993 від 17.06.2016 року, за червень 2016 року №9121470422 від 15.07.2016 року, за липень 2016 року №9146733545 від 16.08.2016 року.

Сплата податку на додану вартість до бюджету за вказані періоди здійснювалася таким чином:

- по податковій декларації за травень 2016 року №9101151993 від 17.06.2016 року із граничним терміном сплати 30.06.2016 року - 26.07.2016 року;

- по податковій декларації за червень 2016 року №9121470422 від 15.07.2016 року із граничним терміном сплати 30.07.2016 року - 26.08.2016 року;

- по податковій декларації за липень 2016 року №9146733545 від 16.08.2016 року із граничним терміном сплати 30.08.2016 року - 08.09.2016 року.

Як вбачається з акту перевірки, факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відбувся в зв'язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, згідно відомостей, відображених в інтегрованій картці платника податків, яка містяться в матеріалах справи, підтверджується несвоєчасна сплата ПДВ, самостійно визначених ТОВ Фірма Віп-Гарант в податкових деклараціях з ПДВ за період з травня 2016 року по липень 2016 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний період, а ПК України не передбачено звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) з будь-яких підстав.

Щодо зауваження позивача про порушення строків на проведення камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України, передбачено три види перевірок: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.75.1.1. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган провадить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Однак, суд звертає увагу на те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку не щодо зазначених у податковій декларації даних, а перевірку несвоєчасності сплати сум податку на додану вартість.

Контролюючим органом в межах 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, проводиться камеральна перевірка виключно заявлених у ній даних, а саме:

- арифметичний контроль, заявлених показників у звітності з ПДВ;

- перевірка правильності визначення податкового періоду (відповідно до статті 202 Податкового Кодексу), своєчасності надання звітності (дотримання строків, встановлених пунктом 49.18 статті 49 та статтею 203, з урахуванням пункту 49.20 статті 49 Податкового Кодексу ) правильності вибору форми декларації;

- перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів.

- за наявності додатків до декларації з ПДВ обов'язковим є безпосереднє співставлення наявних у них показників з відповідними показниками податкової декларації;

- перевірка відповідності значень окремих рядків декларації звітного (податкового) періоду значенням окремих рядків декларації попереднього звітного (податкового) періоду.

- перевірка обґрунтованості застосування ставок податку (статті 193 - 195 Кодексу) і податкових пільг (стаття 197, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди), ратифіковані Верховною Радою України), правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування.

- попередня оцінка податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.

Отже, враховуючи вищезазначені норми Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що камеральні перевірки даних, заявлених у деклараціях з ПДВ за період з травня по липень 2016 року ТОВ Фірма Віп-Гарант відповідачем у строк, визначений п. 200.10 ПК України.

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант (код ЄДРПОУ 32952501, м. Дніпро, вул. Липова, 6) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 30.04.2018 року.

Суддя ОСОБА_1