Постанова

від 19.12.2018 по справі 804/984/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/984/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Юрко І.В.,

секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника позивача - Рички Т.С., представника відповідача - Бабій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року в адміністративній справі №804/984/18 (головуючий суддя у 1 інстанції - Тулянцева І.В., повний текст рішення складено 30 квітня 2018 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2017 року №0010191213 на суму 6600,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за періоди з травня 2016 року по липень 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2017 року №0010191213 на суму 6600,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому зазначає, що при перевірці податковим органом використано податкові декларації з податку на додану вартість за період з травня 2016 року по липень 2016 року, які подані вчасно платником податків, натомість податковим органом порушено 30-денний строк, передбачений для проведення камеральної перевірки. Крім того, отримані позивачем від контролюючого органу довідки, свідчать про відсутність заборгованості за період, що перевірявся відповідачем під час камеральної перевірки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що всі узгоджені суми були сплачені своєчасно в декілька етапів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Також зазначає, що відповідачем порушено строк проведення камеральної перевірки. Крім того вказує на те, що отримані позивачем від контролюючого органу довідки, свідчать про відсутність заборгованості за період, що перевірявся відповідачем під час камеральної перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант зареєстроване, як суб'єкт господарської діяльності 20.05.2004 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі пп. 19-1 1.1 п. 19.1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст.. 76 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за періоди з травня 2016 року по липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 14 серпня 2017 року №8968/04-36-12-13/32952501.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по таких документах, а саме:

- декларація з ПДВ №9101151993 від 17.06.2016 року, граничний термін сплати: 30.06.2016 року, дата фактичної сплати: 26.07.2016 року, кількість днів затримки сплати: 25, сума сплаченого податкового боргу 22002,33 грн.;

- декларація з ПДВ №9121470422 від 15.07.2016 року, граничний термін сплати: 30.07.2016 року, дата фактичної сплати: 26.08.2016 року, кількість днів затримки сплати: 26, сума сплаченого податкового боргу 22002,33 грн.;

- декларація з ПДВ №9146733545 від 16.08.2016 року, граничний термін сплати: 30.08.2016 року, дата фактичної сплати: 08.09.2016 року, кількість днів затримки сплати: 8, сума сплаченого податкового боргу 22002,33 грн.

Несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання виникла у зв'язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.

На підставі акту перевірки від 14 серпня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2017 року №0010191213, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 6600,69 грн. за затримку на 25, 26, 8 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем самостійно визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість та подало відповідні декларації до контролюючого органу, проте ним своєчасно не сплачено суми таких зобов'язань у зв'язку з несвоєчасним поданням платіжних доручень до установи банку. Також зазначив, що оскільки камеральна перевірка проведена з питань своєчасності сплати сум податку на додану вартість, то така перевірка проведена відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.16.1.3, пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК України).

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Фірма Віп-Гарант самостійно подало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість: за травень 2016 року №9101151993 від 17.06.2016 року, за червень 2016 року №9121470422 від 15.07.2016 року, за липень 2016 року №9146733545 від 16.08.2016 року.

Сплата податку на додану вартість до бюджету за вказані періоди здійснювалася таким чином:

- по податковій декларації за травень 2016 року №9101151993 від 17.06.2016 року із граничним терміном сплати 30.06.2016 року - 26.07.2016 року;

- по податковій декларації за червень 2016 року №9121470422 від 15.07.2016 року із граничним терміном сплати 30.07.2016 року - 26.08.2016 року;

- по податковій декларації за липень 2016 року №9146733545 від 16.08.2016 року із граничним терміном сплати 30.08.2016 року - 08.09.2016 року.

При цьому, факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відбувся в зв'язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідно до відомостей, відображених в інтегрованій картці платника податків, яка містяться в матеріалах справи, підтверджується несвоєчасна сплата ПДВ, самостійно визначених позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за період з травня 2016 року по липень 2016 року.

При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що Податковий кодекс України не передбачає звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) з будь-яких підстав.

Щодо твердження позивача про порушення строків на проведення камеральної перевірки, слід зазначити таке.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, передбачено три види перевірок: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1, п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи, що відповідачем проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати сум податку на додану вартість, то така перевірка проведена відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року в адміністративній справі №804/984/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Віп-Гарант до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2018 року.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва

суддя І.В. Юрко