Постанова

від 21.06.2007 по справі 30/459-06-13890

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/459-06-13890

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" червня 2007 р. Справа № 30/459-06-13890

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.06.07 р.

від позивача: Дукова І.В., за довіреністю;

від відповідача: Гетьман І.Л., Кваша Є.В., за довіреностями;

від третьої особи позивача: Халдай І.В., за довіреністю;

від третьої особи відповідача: Махортов І.О., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми „Лебідь” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 02.02.07 р.

по справі № 33/459-06-13890  

за позовом: Одеської міської ради

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської

                           міської ради  

                           Комунальне підприємство „Центральний парк культури і відпочинку ім.

   Т.Г. Шевченка”

до відповідача: Фірми „Лебідь” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради

про визнання недійсним договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року Одеська міська рада звернулась до господарського суду з позовом про: - визнання недійсним на майбутнє договору № 207 від 28.05.2001 р. оренди та експлуатації приміщення під кафе загальною площею 340 кв.м., розташованого у парку ім. Т.Г. Шевченка, укладеного між Жовтневою районною адміністрацією Одеської міської ради та ТОВ „Фірма „Лебідь”; - виселення ТОВ „Фірма „Лебідь” із займаних нежилих приміщень кафе загальною площею 340 кв.м., розташованих у парку ім. Т.Г. Шевченка, м. Одеса вул. Маразліївська, 1 та зобов'язання відповідача передати їх Комунальному підприємству „Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка”.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір оренди не відповідає нормам законодавства, які регулюють пов'язані з орендою комунального майна правовідносини: - орендодавцем майна повинна бути Одеська міська рада; -  у договорі № 207 від 28.05.2001 р. чітко не визначено об'єкт оренди та взагалі не визначено порядок використання амортизаційних відрахувань, не врегульовано питання щодо повернення орендованого майна; не зазначено вартість переданого в оренду майна з урахуванням її індексації, а розмір орендної плати є фіксованим, без урахування ПДВ, індексу інфляції та встановлений не у відповідності до Методики розміру орендної плати за оренду нерухомого майна; - оспорюваним договором не встановлено обов'язку Орендаря щодо страхування об'єкту оренди та не визначено порядок забезпечення виконання зобов'язань –неустойка (штраф, пеня), порука, задаток, гарантія тощо.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.02.2007 р. по справі № 33/459-06-13890 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено. Визнано недійсним на майбутнє  договір № 207 від 28.05.2001 р. оренди та експлуатації приміщення під кафе в парку ім. Т.Г. Шевченка, укладений між Жовтневою районною адміністрацією та ТОВ „Фірма „Лебідь” стосовно нежитлових приміщень кафе, розташованих за адресою: м. Одеса вул. Маразліївська, 1 у парку ім. Т.Г. Шевченка. Виселено ТОВ „Фірма „Лебідь” з нежитлових приміщень кафе, розташованих за адресою: м. Одеса  вул. Маразліївська, 1 у парку ім. Т.Г. Шевченка та зобов'язано відповідача передати зазначені приміщення Комунальному підприємству „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка” за актом приймання-передачі. З відповідача стягнуто на користь Одеської міської ради судові витрати по сплаті державного мита - 85,00 грн. та на ІТЗ судового процесу 118,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду від 02.02.2007 р., ТОВ „Фірма „Лебідь” звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду є незаконним, безпідставним, повністю суперечить нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про відмову Одеській міській раді в задоволенні позову.

Серед мотивів, з яких ТОВ „Фірма „Лебідь” не погоджується з рішенням суду від 02.02.2007 р., вказано наступні: - місцевий господарський суд розглянув справу, не повідомивши належним чином товариство про час та місце засідання суду; - позивач свідомо не звернув увагу суду на розпорядження Одеського міського голови № 224 від 14.03.2001 р. „Про передачу майна комунального підприємства „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка” в оперативне керування Жовтневій райадміністрації”, за наявності якого висновок місцевого господарського суду, що орендодавцем майна за договором оренди № 207 від 28.05.2001 р. могла бути лише Одеська міська рада, є безпідставним; - позивач в своєму позові про визнання угоди недійсною не визначив тих обставин, з якими Цивільний кодекс УРСР пов'язує визнання угоди недійсною. Положення ст. 203 Цивільного кодексу України  неможливо застосовувати до правочину, укладеному до 01.01.04 р. –до дати набрання чинності Цивільним кодексом України; - судом першої інстанції проігноровано положення ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, відповідно до якої загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлено в три роки.

Поясненням до апеляційної скарги (вхідний № 1640 Д3 від 13.06.07 р.) скаржник доповнив доводи апеляційної скарги, зазначивши, що позивач пропустив строк для звернення з позовом про визнання недійсним договору оренди від 28.05.2001 р., оскільки оспорюваний договір 28.07.2004 р. було погоджено листом № 11-1902 Приморської райадміністрації Одеської міської ради, яка підзвітна та підконтрольна Одеській міській раді, підпорядкована Одеському міському голові та виконавчому комітету міської ради відповідно до Додатку № 14 до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 20-V Положення „Про районну адміністрацію Одеської міської ради”.

Скаржник також вважає, що позивачу було відомо про існування оспорюваного   договору ще 28.05.2001 р., тобто з дати його укладання.

У відзиві на апеляційну скаргу Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не погоджується з доводами апеляційної  скарги з наступних підстав: - керуючись  Положенням про Представництво, затвердженим рішенням Одеської міської ради, та на виконання розпорядження міського голови № 1264-01р. від 14.10.2005 р. і відповідно до наказу  по Представництву № 468 від 18.09.2006 р. було проведено перевірку стану комунального майна, що перебуває в господарському віданні КП „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка”, в ході якої встановлено порушення законодавства про оренду державного та комунального майна при укладанні договору оренди нежитлових приміщень кафе площею 340 кв.м., розташованого у парку ім. Т.Г. Шевченка вул. Моразліївська 1; - в договорі не визначено об'єкт оренди, оскільки п. 1.1 протирічить п. 1.2 договору; - в оспорюваному договорі не визначено порядок використання амортизаційних відрахувань та не врегульовано питання про умови повернення орендованого майна; - в договорі не зазначено вартість переданого в оренду майна з урахуванням її індексації, що є порушенням ст. 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, яка встановлює, що вартість майна визначається шляхом його оцінки, яка повинна передувати укладанню договору оренди і здійснюватись згідно з п. 19 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629; - розмір орендної плати, зазначений в договорі оренди № 207 від 28.05.2001 р., не відповідає вимогам ст. 19 Закону України  „Про оренду державного та комунального майна”; - оспорюваний договір не містить положення про страхування об'єкту оренди, а також при укладанні договору оренди № 207 від 28.05.2001 р. не було виконано вимоги п. 2 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якого договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди комунального майна, розробленому та затвердженому відповідними органами місцевого самоврядування. З приводу позиції скаржника щодо пропуску Одеською міською радою строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним на майбутнє договору оренди № 207 від 28.05.2001 р., Представництво зазначає, що Одеська міська рада дізналась про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів тільки восени 2006-го року, коли було проведено перевірку стану комунального майна  відповідно до наказу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради № 468 від 18.09.2006 р.

Одеська міська рада, Комунальне підприємство „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка” та Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, яку залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 р., відзивів на апеляційну скаргу не надали.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники Одеської міської ради, Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приморської районної адміністрації проти доводів апеляційної скарги заперечували, наполягали на відмові в задоволенні апеляційної скарги  та залишенні рішення суду від 02.02.07 р. без змін як прийнятого судом при дотриманні норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін і оцінивши всі фактичні обставини, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 28.05.2001 р. між Жовтневою райадміністрацією Одеської міської ради (далі - Адміністрація) та ТОВ „Лебідь”  укладено договір № 207 оренди приміщення та експлуатації приміщення під кафе у парку ім. Т.Г. Шевченка.

Відповідно до п. 1.1 договору Адміністрація дозволяє товариству оренду та експлуатацію кафе загальною площею 340 кв. м. Адміністрація передає, а товариство  приймає вказану територію під розміщення кафе (п. 1.2 договору). Щомісячна орендна плата складає 300, 00 грн., договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.04.2011 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266 –ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області” у комунальну власність місцевих рад було віднесено майно, перелічене у додатку № 2 до вказаного рішення, в якому у розділі „Культура” під номером 10 зазначено: „парки культури та відпочинку”.

Стаття 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлює, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, що є у комунальній власності.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. (зі змінами) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно ст. 48 Закону України „Про власність” від 07.02.1991 р., який був чинним на дату звернення Одеської міської ради до суду з позовом, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

 А відтак, висновок місцевого господарського суду щодо правомірності заявленого Одеською міською радою позову та застосування до спірних співвідносин сторін положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна” є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення оцінки об'єкту оренди за договором № 207 від 28.05.2001 р., тому господарський суд першої інстанції цілком правомірно вказав про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди  ст. 11 Закону України  „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ст. 19  вказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку та порядок використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній          власності, визначаються органами місцевого самоврядування.

Згідно з Методикою розрахунку  граничних розмірів орендної плати, затвердженою рішенням Одеської міської ради № 1665-ХХІІІ від 31.10.2000 р., яка діяла на дату укладення договору оренди № 207 від 28.05.2001 р., розмір орендної плати  за оренду нерухомого майна  на рік встановлювався у відсотках від експертної оцінки вартості цього майна.

Як вже зазначалось, експертна оцінка майна, переданого Жовтневою районною адміністрацією в оренду ТОВ „Фірма „Лебідь”, не проводилась, а визначена в оспорюванному договорі орендна плата –300,00 грн. щомісяця є фіксованою платою, без урахування ПДВ та індексу інфляції, що суперечить Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо укладання договору оренди № 207 від 28.05.2001 р. всупереч вимогам ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, в редакції, яка була чинною на дату укладання спірного договору –28.05.2001 р., оскільки з аналізу положень цього договору вбачається, що в ньому відсутні умови щодо визначення об'єкту оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), порядку використання амортизаційних відрахувань, порядку відновлення орендованого майна та умови його повернення, порядку виконання зобов'язань, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення положень безпеки  орендованого майна.

Підставою недійсності правочину, відповідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, є недодержання  в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

А відтак, висновок суду першої інстанції щодо укладення договору оренди № 207 від 28.05.2001 р. всупереч вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального майна” є законним і обґрунтованим, тому суд цілком правомірно, з урахуванням обставин, що зі змісту оспорюваного договору випливає, що він може бути припинений лише на майбутнє, задовольнив позовні вимоги Одеської міської ради та визнав недійсним на майбутнє договір № 207 від 28.05.2001 р. оренди та експлуатації приміщення під кафе в парку ім. Т.Г. Шевченка, укладений між Жовтневою районною адміністрацією та ТОВ „Фірма „Лебідь” стосовно нежитлових приміщень кафе, розташованих за адресою: м. Одеса вул. Маразліївська, 1 у парку ім. Т.Г. Шевченка.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю „Лебідь” з нежитлових приміщень кафе, розташованих за адресою: м. Одеса вул. Маразліївська, 1 у парку ім. Т.Г. Шевченка та зобов'язання товариства передати зазначені приміщення Комунальному підприємству „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка” за актом приймання-передачі, оскільки в разі визнання договору оренди № 207 від 28.05.2001 р. недійсним на майбутнє у Орендаря –ТОВ „Фірма „Лебідь” відсутні правові підстави для користування нежитловими приміщеннями кафе загальною площею 340  кв.м. на  території парку ім. Т.Г. Шевченка міста Одеси, що зумовлює виселення Орендаря з займаних приміщень з передачею об'єкту оренди за актом приймання-передачі, в даних спірних співвідношеннях Комунальному підприємству „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка”, згідно зі Статутом якого майно комунального підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси  і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 5.2 Статуту КП „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка”, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 3577-ІV від 28.01.2005р.).

Щодо доводів апеляційної скарги про сплив строку позовної давності, то судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Стаття 256 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Положення про представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, яке є додатком до рішення Одеської міської ради від 27.06.06. р. № 20-V, та відповідно до розпорядження  Одеського міського голови від 14.10.2005 р. № 1264-01р Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради призначено уповноваженим органом щодо здійснення контролю за діяльністю деяких комунальних підприємств Одеської міської ради, зокрема КП „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка”.

Листом № 01-13/14489 від 04.12.2006 р. Представництво, за результатами інвентаризації майна, що знаходиться в управлінні КП „Парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка”, здійсненої на підставі наказу № 468 від 18.09.2006 р., повідомило Одеську міську раду про наявність договору оренди № 207 від 28.05.2001 р., укладеного в порушення вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. таким чином, з часу повідомлення Одеської міської ради щодо вказаних обставин у позивача виникло право на позов і почався перебіг строку позовної давності.

Доводи скаржника стосовно того, що Одеська міська рада знала про наявність договору оренди № 207 від 28.05.2001 р. ще в 2004-ому році, оскільки Приморська районна адміністрація Одеської міської ради узгодила подальшу експлуатацію кафе „Весна” листом № 11-1902 від 28.07.04 р., не можуть свідчити про заявлення  позову з пропуском строку позовної давності, так як позовну заяву подано до суду першої інстанції 25.12.06 р.

Судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду від 02.02.07 р.  за твердженнями ТОВ „Фірма „Лебідь” про неналежне його повідомлення місцевим господарським судом про час та місце розгляду справи, оскільки наявні в матеріалах справи  поштові відправлення свідчать, що ТОВ „Фірма „Лебідь” було судом повідомлено про розгляд справи за юридичною адресою, зазначеною у Свідоцтві про державну реєстрацію підприємницької діяльності  - юридичної особи. Згідно даних пошти за вказаною адресою ТОВ „Фірма „Лебідь” не знаходиться, а до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Доводи скаржника про безпідставне застосування судом першої інстанції до спірних відносин положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Клопотання ТОВ „Фірма „Лебідь” про зупинення провадження у справі № 33/459-06-13890 до вирішення справи № 17/138-07-5290, порушеної 21.06.2007 р. господарським судом Одеської області за позовом ТОВ „Фірма „Лебідь” до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, за участю третіх осіб: КП „Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка”, Приморська районна адміністрація Одеської міської  ради про зобов'язання укласти договір оренди у відповідності до діючого законодавства, - відхиляється судовою колегією, оскільки з предмету позову по справі № 17/138-07-5290 не вбачається неможливості розгляду справи № 33/459-06-13890.

З вищевикладених обставин, апеляційна скарга ТОВ „Фірма „Лебідь” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2007 р. по справі № 33/459-06-13890 слід залишити без змін як постановлене при дотриманні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 02.02.07 р. по справі № 33/459-06-13890 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                       Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                             Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                                О.Т. Лавренюк