Постанова

від 25.07.2018 по справі 490/8726/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №490/8726/17 25.07.2018

Провадження №22-ц/784/1170/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 490/8726/17 Категорія 50

Провадження № 22-ц/784/1170/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенко О.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2018 року, постановлене під головуванням судді Гуденко О.А. в приміщенні суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2017 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому посилалась на те, що 25 жовтня 2016 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після народження дитини, вони із відповідачем фактично припинили подружні стосунки. Син постійно потребує нормального харчування, одягу, витрат на ліки, оскільки з дня його народження вони постійно знаходяться на лікуванні, що потребує значних коштів, а сама вона не здатна в повній мірі цього забезпечити. На сьогоднішній день вона не працює та утримує, лікує дитину за рахунок своїх батьків, що ставить родину у дуже скрутне становище. Також позивачка зазначила, що відповідач працює на Marlow Navigator Ukrain старшим механіком на судні та отримує досить високий дохід 4000-5000 доларів в місяць тобто 104 000-130 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.12.2016 року. Вважає встановлення аліментів у твердій грошовій сумі є найбільш доцільним, а тому просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 17000 грн. щомісяця, а також аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьох років у розмірі - 17000 грн. щомісяця.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Судом вирішено стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 7500 грн. щомісячно, починаючи з 06.10.2017 року до досягнення ним повноліття, допустивши негайне виконання рішення в розмірі суми платежу за один місяць. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на її утримання у розмірі 1800 грн. щомісячно, починаючи з 06.10.2017 року до досягнення сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, а саме до 14 липня 2020 року, допустивши негайне виконання рішення в розмірі суми платежу за один місяць. Розподілено судові витрати.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. на кожного, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із відзивом на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивачка та її представник не визнали доводи апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, судом було встановлено, що з 25 жовтня 2016 року позивачка перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син проживає з позивачкою.

Згідно відомостей ТОВ Марлоу Навігейшн Україна від 13.02.2018 року, в період з 19.12.2013 р. по 19.12.2017 р. ОСОБА_4 неодноразово надавалися посередницькі послуги з працевлаштування на судна іноземних судновласників. А саме, він був працевлаштований на посаді 2 механіка на т/х Alina з 10.04.2014 р. по 13.08.2014 р. На посаді старшого механіка він був працевлаштований з 14.08.2014 р. по 25.11.2014 р.; з 22.03.2015 р. по 02.08.2015 р.; з 01.03.2016 р. по 04.07.2016 р.; з 15.11.2016 р. по 01.04.2017 р., з 14.08.2017 р. по 31.01.2018 р.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.10.2016 року стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.09.2016 р. до повноліття дитини.

Крім того, відповідач від іншого шлюбу має сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії 1-ФП №169640), отже має обов'язок по його утриманню.

У відповідності до ст.180 СК України обидва батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання цього обов'язку визначаються за домовленістю між ними. Згідно зі ст.182, ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу), яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом з врахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини і платника аліментів, наявності у платника інших дітей та непрацездатних осіб, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі тоді, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 84 СК України та роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 р., дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Таке право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

У відповідності до ст. 84 СК України, при визначенні підстав та розміру аліментів суд повинен встановити, чи може чоловік надавати матеріальну допомогу дружині. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Відповідно до Закону України від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років в Україні становить з 01.01.2018 року - 1492 грн., з 01.07.2018 року -1559 грн., з 01.12.2018 року -1626 грн.; прожитковий мінімум на працездатну особу з 01.01.2018 року - 1762 грн., з 01.07.2018 року -1841 грн., з 01.12.2018 року - 1921 грн.

Також, судом встановлено, що згідно останнього отримання відповідачем доходів (виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_4А.) протягом вересня 2017 року - лютого 2018 року він отримував по 2990 доларів США, еквівалентно приблизно 78 000 грн. щомісячно. Але, як зазначила сама позивачка , ОСОБА_4 перебуває у рейсі через 4-5 місяців, отже його дохід на місяць фактично складав 39 000 грн.

При визначенні розміру аліментів на утримання дружини суд врахував розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу та можливість відповідача сплачувати аліменти і дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1800 грн. на місяць.

Стосовно розміру аліментів на утримання дитини, то суд врахував те, що відповідач протягом минулих років поспіль, а також на час звернення до суду з цим позовом періодично працює на морському судні, є фізично здоровий, має нерегулярний дохід, проте разом з тим має двох утриманців - неповнолітніх дітей від інших шлюбів, на утримання доньки щомісячно сплачує 5000 грн. на користь її матері ОСОБА_10П (що слідує з виписки про рахунку відповідача у Приватбанку), а також періодично перераховує кошти на ім'я ОСОБА_11. Також суд першої інстанції взяв до уваги потребу дитини сторін у спеціальному дитячому харчуванні та лікуванні, додаткових предметів гігієни з огляду на малолітній вік і вважав за можливе стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 7500 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття (1/6 (три утриманці) від доходу у 39 000 = 6500 грн., проте з врахуванням спеціального харчування та хворобливості дитини суд вважав можливим стягнути саме таку суму.

Висновки суду відповідають обставинам справи та законодавству, зазначеному в тексті рішення суду, зокрема і тому, що відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги наявність на утриманні у відповідача 2 неповнолітніх дітей, не відповідає обставинам справи, так як суд дав цим обставинам належну правову оцінку та саме з урахуванням цих обставин визначив розмір аліментів на утримання дитини сторін та на утримання позивачки, про що зазначено в тексті рішення суду. Крім того при визначенні розміру аліментів на утримання сина Тімура судом було враховано як хворобливий стан дитини, через який він має отримувати харчування, яке не викликає у дитини алергії, так і додаткові витрати, пов'язані з необхідністю придбання додаткових предметів гігієни з огляду на малолітній вік дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги наявність на утриманні у відповідача його матері похилого віку, не підтверджені належними доказами по справі. В матеріалах справи є тільки копія пенсійного посвідчення матері відповідача. Проте матеріали справи не містять довідки про розмір пенсії, яку вона отримує, інших необхідних даних про те, що вона потребує матеріальної допомоги від свого сина та отримує її та в якому розмірі. Не містять матеріали справи також довідки про стан її здоров'я. Навпаки з актів обстеження умов проживання від 06.02. 2018р. та 07.02. 2018р. вбачається, що відповідач проживає разом з сином ОСОБА_9 та ОСОБА_12- 1937р. Враховуючи те, що відповідач за умовами праці тривалий час не перебуває вдома, вихованням його сина в цей час займається бабуся, що підтверджується також характеристикою на сина ОСОБА_9 з Миколаївської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 51. Доказів протилежного суду надано не було.

Не заслуговують на увагу як на підставу для скасування чи зміни рішення також посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд при визначенні розміру аліментів не взяв до уваги знаходження його на обліку в центрі зайнятості, виходячи з наступного.

Дійсно в матеріалах справи знаходиться довідка від 07.03.2018р. ( а. с. 134) про те, що відповідач з 28 лютого 2018 року перебуває на обліку як безробітний в Центральному РЦЗ. Проте дана довідка не містить даних про те, що відповідачу призначена та виплачується допомога по безробіттю.

Матеріали справи в свою чергу свідчать про те, що відповідач за специфікою своєї роботи тривалий час регулярно працевлаштовувався на судна іноземних судновласників та працював там на посаді 2 механіка з 10.04.2014р. по 13.08.2014р., на посаді старшого механіка з 14.08.2014 р. по 25.11.2014 р.; з 22.03.2015 р. по 02.08.2015 р.; з 01.03.2016 р. по 04.07.2016 р.; з 15.11.2016 р. по 01.04.2017 р., з 14.08.2017 р. по 31.01.2018 р. Тобто, в 2014р. він знаходився в рейсі 7 місяців, в 2015р. -5 місяців, в 2016р. - 4 місяців, в 2017р. - двічі по 5 місяців. Отже, відповідач тривалий час практично постійно є працевлаштованим на іноземним судах, а перерви в такому працевлаштуванні викликані специфікою роботи. На даний час відповідач також займається пошуками роботи, на чому наполягала в суді позивачка, а представник відповідача не заперечувала, що відповідач займається перемовинами щодо свого чергового працевлаштування на іноземне судно, але поки що не працевлаштований.

З урахуванням викладеного, апеляційний вважає, що сама по собі довідка від 07.03.2018р. про перебування відповідача на обліку як безробітного в Центральному РЦЗ, не є достатнім доказом його матеріального стану, так як матеріали справи містять в собі дані про дійсний матеріальний стан відповідача, яким суд дав належну правову оцінку, в тому числі і наявності у відповідача у власності 2 об'єктів нерухомості.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу позивачу, не унеможливлюють самі по собі стягнення аліментів за рішенням суду за наявності між сторонами спору щодо розміру такої допомоги.

Таким чином, переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та на підставі доказів, наданих сторонами під час розгляду справи, апеляційний суд вважає, що підстави для зміни рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня її проголошення до Верховного Суду у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року