Ухвала

від 27.01.2021 по справі 490/8726/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 4-с/490/46/2021 Справа № 490/8726/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С. за участі представника скаржника, державного виконавця Ткаченка М.П., стягувача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скару ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко Миколи Павловича та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2020 року боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 зверувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просив поновити строк на подання скарги ; визнати бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко Миколи Павловича щодо відмови зняття арешту з майна боржника неправомірною та зобов`язати його зняти арешт з майна ОСОБА_2 , накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 57113090.

В обгрунтування скарги посилався на те, що в ході здійснення виконавчого провадження на його майно було накладено арешт постановою від 31.08.2018 року.Станом на сьогодняшній день заборгованість зі сплати аліментів відсутня, періодичні платежі сплачуються своєчасно та в повному обсязі. Таким чином є всі законін підстави для зняття виконавцем арешту з майна боржника, оскільки такий арешт перешкоджає йому як власнику прозпоряджатися своїм майном, а відмова державного виконавця є взагалі безпідставною

В обгрунтування клопотання про поновлення строків оскарження посилається на те, що він перебував у тимчасовому відрядженні за кордоном і через карантинні обмеження не міг повернутися в Україну на той час.

Справу прийнято до провадження суддею Гуденко О.А, 04.09.2020 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01.09.2020 року.

04 листопада 2020 року надійшов відзив на скаргу від Центрального ВДВС, в якому просять відмовити у її задоволенні. В обгрунутвання заперечень посилаються на те, що державним виконавцем з серпня 2018 року по листопад 2020 року неодноразово надсилался запити щодо виявлення майна та доходів боржника.Згідгол відпвідей ПФУ та ДФС України не знайдено інформації про місце роботи боржника, отримання ним доходів як ФОП тощо . На даний час у Центральному ДВС перебуває на виконанні ВП № 57113090 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Центральним районним сулом м.Миколаєва № 490/8726/17 від 29.08.2018 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на корсить ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі 7500 грн щомісячно , починаючи з 06.10.2017 року і до повнолітння дитини - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки доходів та рахунків боржника не встановлено, отже виконання рішення суду не може бути забезпечено у інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Кожушко Є.О. підтримав вимоги скарги з викладених підстав.

Стягувач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення вимог скарги. Під час розгляду справи як про стягнення аліментів, так і інших справ ОСОБА_2 та його представники доказували, що він не працює, не отримує дохід та не є платежеспроможним, що свідчить про його наміри ухилятися від сплати аліментів на сина. На теперішній час на її думку єдиним способом примусити боржника сплачувати алімети на її користь є саме наявність арешту на його майно, інакше він вже залишився би проживати за кордоном і взагалі перестав би сплачувати кошти на утримання сина.

Державний виконавець заперечував проти задоволення вимог скарги з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення учасників процесу , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі 7500 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 06.10.2017 року до досягнення ним повноліття, допустивши негайне виконання рішення в розмірі суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1800 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 06.10.2017 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , допустивши негайне виконання рішення в розмірі суми платежу за один місяць.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист Центральним районним судом м.Миколаєва № 490/8726/17 від 29.08.2018 року.

Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС м.Миколаєва Ткаченко М.П, від 31.08.2018 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП № 57113090.

31 серпня 2018 року постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС м.Миколаєва Ткаченко М.П. накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 в межах даного виконавчого провадження.

У відповідь на заяву представника боржника від 14.02.2020 року про зняття арешту з майна годловний державний виконаець ОСОБА_4 , надав відповідь 11.03.2020 року про відсутніцсть підстав для зняття арешту з майна боржника , посилаючись на ч.4 п.7 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження".

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість ОСОБА_2 , зі сплати аліментів відсутня , за 2020 рік платник сплачує аліменти своєчасно та в повному обсязі, про що не заперечувала в судовому засіданні і стягувач.

Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 , не має офіційного місця роботи , офіційно доходи в Україні не отримує взагалі. При цьому, як вбачається з пояснень його представника, ОСОБА_2 , працює за кордоном, часто перебуває ха межами України, дійсно офіційного джерела доходів в Україні не має.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 18 ЦПК України).

За змістом п.1 ч.1 ст.10 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції) заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно ч.1 ст.48 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - ст.56 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до положень ст. 59 вказаного Закону , особа , яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

За такого, оскільки боржником не надано суду жодних доказів того, що виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів, яке підлягатиме примусовому виконанню ще 15 років, може бути забезпеченго в будь-якій інший спосіб, враховуючи мінливий характер роботи боржника за кордоном , відсутність у нього офіційних джерел доходу взагалі - суд доходить до висновку , що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень , наданих йому ЗУ "Про виконавче провадження", правомірно відмовляючи боржнику у виконавчому провадженні у знятті арешту з майна боржника, відсутні також і підстави, передбачені законом, для зобов`язання державного виконавця Ткаченка М.П. зняти арешт з майна ОСОБА_2 , накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 57113090 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висносквку про відмову у задволенні вимог скарги в повному обсязі.

Щодо клопотання представника скаржника про понрвллення строру на звернення до суду з вказаною скаргою, то оскільки бездіяльність державного виконавця, яку оскаржує ОСОБА_2 , є триваючою, то і строк звернення до суду не є пропущеним.

Керуючись ст.ст. 12,13,79-81, 448-450 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко Миколи Павловича щодо відмови зняття арешту з майна боржника та зобов`язання зняти арешт з майна ОСОБА_2 , накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 57113090 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення чи складання повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 28.01.2021 року

Суддя Гуденко О.А.