Рішення

від 24.07.2018 по справі 821/876/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/876/18 10 год. 10 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Котломонтажналадка - Інвест" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Котломонтажналадка - Інвест" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 20.11.2017р. №265/21-22-14-06. На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.12.2017р. №0003581422, №0003571422, №0003591422. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (далі - ППР), звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати ППР.

Ухвалою суду від 11.05.2018р. вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. Ухвала суду виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою суду від 24.05.2018р. відкрите провадження у справі. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження на 13.06.2018р.

13 червня 2018р. розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні 16.07.2018р. оголошено перерву для надання додаткових доказів.

Ухвалою від 16.07.2018р. допущено заміну відповідача - ГУ ДФС у Херсонській області його правонаступником - ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

23 липня 2018р. суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі. В судовому засіданні 24.07.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судових засідання представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити з підстав викладених у відзиві. Зокрема, пояснили, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, що полягало у занижені податку на прибуток за 2016 р. у сумі 86 971 грн.; в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 221 990 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 20 325 грн., та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 201 665грн.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов, встановивши факт нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником первинних документів, аналізу податкової звітності постачальників та фактичної можливості виконання робіт. Із зазначених підстав представники відповідача просять відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

Приватне підприємство "Котломонтажналадка - Інвест" (код ЄДРПОУ 22758128) зареєстроване 13.06.1995р. Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні та перебуває на обліку в контролюючих органах.

В період з 07.11.2017р. по 13.11.2017р. Головним управлінням ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Котломонтажналадка-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства за 2016 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ПП «Резерв-Торг» (код 40719093) у грудні 2016, ПП «Де-Корт» (код 40467419) у січні 2017, ТОВ «Лібор Приват» (код 40746405), ТОВ «Промбуд Постачання» (код 41163425) у липні 2017, ТОВ «Проджо» (код 40822003) у серпні 2017 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності, за результатми якої складено акт від 20.11.2017 № 265/21 -22-14-06/22758128, в якому зафіксовані наступні висновки щодо порушень:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 р. у сумі 86 971 грн.;

- п.44.1 п.44.6 ст.44, пп. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 221 990 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 20 325 грн., в тому числі у лютому 2017р. на суму 6383 грн., у серпні 2017р. на суму 13942 грн. та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) на загальну суму ПДВ 201 665грн., в т.ч. у грудні 2016 на суму 96634 грн., у січні 2017р. на суму 16097 грн., у лютому 2017р. на суму 20020 грн., у липні 2017р. на суму 16709 грн., у серпні 2017р. на суму 52205 грн.

Висновки перевірки стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 06.12.2017р.:

- №0003581422, яким Приватному підприємству "Котломонтажналадка - Інвест" нараховано ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 252 081,25 грн., в тому числі збільшено податкового зобов'язання на 201 665 грн. та нараховано за штрафними (фінансовими) санкціями 50 416,25 грн.;

- №0003571422, яким Приватному підприємству "Котломонтажналадка - Інвест" нараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 108 713,75 грн., в тому числі збільшено податкового зобов'язання на 89 971 рн. та нараховано за штрафними (фінансовими) санкціями 21742,75 грн.;

- №0003591422, яким Приватному підприємству "Котломонтажналадка - Інвест" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 20 325 грн., в тому числі за лютий 2017р. - 6383 грн. та за серпень 2017р. - 13 942 грн.

Позивач не погоджується з висновками про порушення ним податкового законодавства, тому вважає вищевказані ППР протиправними та просить їх скасувати.

Вирішуючи спірні правовідносини суд приймає до уваги наступні обставини та приписи законодавства.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідне заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету ґрунтуються на визнанні контролюючим органом господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами ПП «Резерв-Торг» , ПП «Де-Корт» , ТОВ «Лібор Приват» , ТОВ «Промбуд Постачання» , ТОВ «Проджо» .

Вирішуючи дану справу, суд досліджує факт фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких, податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Щодо господарських операцій між позивачем та ПП «Резерв-Торг» судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи безтоварність цих господарських операцій, податковий орган посилається на наступні обставини: у ПП «Резерв-Торг» відсутнє власне або орендоване нерухоме майно, земельні ділянки; згідно з ЄРПН, встановлено, що ПП «Резерв-Торг» протягом відповідного періоду не документувало отримання послуг з оренди офісу, також з ЄРПН встановлено, що ПП «Резерв-Торг» протягом відповідного періоду документує придбання товарів, відмінних від тих, що реалізує контрагентам-покупцям. Крім того, надані до перевірки акти приймання виконаних будівельних робіт не відповідають вимогам первинного документу, так як складені з порушенням норм ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Також відповідач посилається на відсутність працівників, які перебували у трудових відносинах, що підтверджено даними АС «Податковий блок» - платником не надавався податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ) за IV кв. 2016 року.

Таким чином, проаналізуваши дані ЄРПН та АС «Податковий блок» податковий орган дійшов висновку про те, що ПП «Котломонтажналадка-Інвест» використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ПП «Резерв Торг» .

Судом досліджено первинну документацію з вказаних господарських операцій та встановлено, що між ПП «Котломонтажналадка-Інвест» (замовник) та ПП «Резерв Торг» (підрядник) укладено договір №99/11/1 від 15.11.2016р. предметом якого є виконання підрядником проектних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єктах замовника. Роботи приймаються згідно затверджених замовником актами, де вказані кількість, обсяг і вартість робіт. На виконання вказаного договору позивачем надано акти №№1, 2, 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016р., підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту), витяг з ЄРПН №5254 від 16.01.2017р., податкові накладні від 29.12.2016р. №№86, 87, витяг з ЄРПН №5253 від 16.01.2017р., податкові накладні від 30.12.2016р. №№ 88, 89, виписки по банківському рахунку, а також договір підряду №78/10 від 19.10.2016р., укладеного між Департаментом ЖКГ та паливно-енергетичного комплексу Херсонської обласної державної адміністрації, на виконання якого позивачем були отримані послуги від контрагента ПП «Резерв Торг» , календарний графік виконаних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016р. та ін.. документація зі змісту якої вбачається факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Резерв Торг» .

Слід відмітити, що контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо бухгалтерської документації, складеної за результатами проведеної господарської операції, окрім недоліків, які містяться в актах приймання виконаних будівельних робіт №№1 та 2.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Щодо доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Резерв Торг» через відсутність у останнього власного або орендованого нерухоме майно, земельної ділянки та працівників, які перебували у трудових відносинах з цим контрагентом, а також придбання ним відмінного від реалізованого товару позивачу, суд звертає увагу на те, що в постанові від 12.04.2018р. у справі №805/4710/16-а Верховний Суд вказав, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, судом встановлено, факти виконання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентом ПП «Резерв Торг» , натомість позивачем надана первинна документація з якої вбачається, що вищезазначена господарська операція мала реальний характер.

Окремо, суд звертає увагу на пояснення представників відповідачів, які в судових засіданнях пояснили, що господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та АС «Податковий блок» .

Аналогічні обставини стали підставою висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ПП «Де-Корт» , ТОВ «Лібор-Приват» , ТОВ «Промбуд-Постачання» , ТОВ «Проджо» , тобто відсутність у вказаних контрагентів-постачальників власного або орендованого нерухомого майна, земельної ділянки, працівників, придбання товару, відмінного від реалізованого позивачу, невідповідність актів здачі-приймання виконаних робіт та акта приймання виконаних робіт вимогам ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Де-Корт» позивачем надано та судом досліджено письмові докази, зокрема: договір №10/01/1 від 10.01.2017р., укладений між ПП «Котломонтажналадка-Інвест» (замовник) та ПП «Де-Корт» (підрядник), предметом якого є виконання підрядником проектних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єктах замовника, податкові накладні від 26.01.2017р. №48, від27.01.2017р. №49, виписки по банківському рахунку, акт здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт від 27.01.2017р., акт приймання будівельних робіт за січень 2017р., витяг з ЄРПН та ін..

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Лібор-Приват» позивачем надано та судом досліджено: договір поставки від 19.07.2017р. відповідно до якого останній зобов'язується протягом терміну дії договору передати у власність позивача продукцію, а позивач зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього встановлену грошову суму.; договір №61 від 03.07.2017р., відповідно до якого позивач доручає, а ТОВ «Лібор-Приват» (Підрядник) зобов'язується виконати зборку та установку малих архітектурних форм; проток узгодження ціни на виконання робіт; замовлення на поставку товару; карточку рахунку 631 та 361; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.07.2017р.; видаткову накладну №152 від 24.07.2017р.; податкові накладні від 24.072017р. №№66,67, виписки по банківському рахунку. А також первинну бухгалтерську документацію, складену та підписану позивачем та головою виконкому Антонівської селищної ради. Саме на виконання договорів підряду від 27.07.2017р. №31 та №32, відповідно до якого замовником є виконком Антонівської селищної ради, позивач отримував від контрагента-постачальника ТОВ «Лібор-Приват» вищезазначені товар та послуги.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Проджо» позивачем надано документальні докази на підставі яких судом встановлено наступне.

Так, 03.04.2017р. між позивачем (підрядник) та Олександрівською сільською радою (замовник) укладено договір підряду №26/03, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов цього договору роботу, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

06 червня 2017р. між Херсонським обласним центром зайнятості (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір підряду №112, відповідно до якого підрядник зобов'язується власними силами, із своїх матеріалів та зі своїм устаткуванням у встановлений договором строк за завданням замовника виконати роботи по капітальному ремонту дахової котельної Херсонського обласного центру зайнятості по вул. Стрітенській, 7-а в м. Херсоні, згідно із затвердженою проектною документацією, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи.

09 серпня 2017р. між позивачем (підрядник) та ТОВ «Тягінське хлібоприймальне підприємство» (замовник) укладено договір підряду №66/08, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов цього договору роботу, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

З метою виконання вищевказаних договорів підряду позивачем (замовник) укладено договір №51 від 12.06.2017р. з контрагентом-постачальником ТОВ «Проджо» (підрядник) за умовами якого підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт обладнання та трубопроводів в котельні. У разі виникнення необхідності у замовника проведення додаткових робіт, не передбачених цим договором, сторони узгоджують перелік, умови та порядок оплати цих робіт шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

Позивачем надано до суду первинну бухгалтерську документацію (том 2 справи), дослідивши зміст яких встановлено реальність господарських операцій, що відбулись між позивачем та контрагентами-постачальниками і позивачем та контрагентами-покупцями.

Також суд відмічає, що послуги, отримані позивачем від зазначених контрагентів, були використані ним в межах виконання договорів (надання послуг) із Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації, Олександрівською сільською радою Білозерського району Херсонської області (ПП Резерв Торг , ТОВ Промбуд Постачання , ТОВ Проджо ), ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод , ТОВ Дунапак Україна (ПП Де Корт ), Антонівською селищною радою м. Херсона (ТОВ Лібор Приват ), Дніпровською сільською радою Білозерського району Херсонської області (ТОВ Проджо ).

Переважна більшість отримувачів послуг є органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, оплата проведена за бюджетні кошти, що виключає лише документування послуг без їх фактичного отримання.

Щодо посилання податкового органу на звільнення директора ПП «Де-Корт» ОСОБА_4 з 31.08.2016р., яким підписано вищевказаний договір, суд зазначає наступне.

Так, податковим органом встановлено, що ПП «Де-Корт» подано «податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (ф. 1-ДФ) за IV кв. 2016р., де загальна чисельність працівників становила 4 особи. Відповідно до розрахунку даних працівників звільнено 31.08.2016, у т. ч. директора гр. ОСОБА_4 Водночас, ПП «Де-Корт» не подано звітності щодо чисельності працівників за І кв. 2017р. та повідомлення про прийняття працівників.

На підставі наведеного відповідач прийшов до висновку, що договір №10/01/1 від 10.01.2017р., укладений між ПП «Котломонтажналадка-Інвест» та ПП «Де-Корт» є недійсним, а тому господарські операції проведені на підставі вказаного договору є безтоварними.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про те, що керівником ПП «Де-Корт» (код ЄДРПОУ 40467419) є ОСОБА_4. Крім того, ОСОБА_4 є засновником вказаного підприємства.

Слід також звернути увагу, що до ЄДР вносяться відомості як про керівників, так і про осіб, які мають право підпису договорів, угод від імені юрособи без довіреності. Інформація щодо прізвища, ім'я, по-батькові керівника, яка занесена до ЄДР, є офіційною, достовірною, та в разі спору Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» дозволяє посилатися на неї, якщо її занесено до ЄДР і про її недостовірність не відомо контрагенту. Таким чином, якщо щодо прізвища, ім'я, по-батькові керівника внесено до ЄДР, проте згодом його було звільнено, а дані нового керівника до ЄДР ще не потрапили, то чинний за ЄДР керівник вважається повноважною особою на підписання угод, у разі якщо контрагент не знав про його звільнення.

Крім того, суд відмічає, що трудові відносини з директором не можуть бути підтверджені податковою звітністю. Однак, відповідач, посилаючись на факт звільнення директора не вчинив жодних дій з встановлення вказаного факту, натомість дійшов викладених в акті висновків на підставі аналізу податкової звітності ПП «Де-Корт» .

Отже, дослідивши надані докази судом встановлено, що факт придбання позивачем послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній орбов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти надання позивачу контрагентом послуг у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З приводу збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Судом встановлено, що кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за надані послуги, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу придбання послуг висновки податкового органу є безпідставними.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд-

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017р. №0003581422, яким Приватному підприємству "Котломонтажналадка - Інвест" нараховано ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 252 081,25 грн., в тому числі збільшено податкового зобов'язання на 201 665 грн. та нараховано за штрафними (фінансовими) санкціями 50 416,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017р. №0003571422, яким Приватному підприємству "Котломонтажналадка - Інвест" нараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 108 713,75 грн., в тому числі збільшено податкового зобов'язання на 89 971 рн. та нараховано за штрафними (фінансовими) санкціями 21742,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017р. №0003591422, яким Приватному підприємству "Котломонтажналадка - Інвест" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 20 325 грн., в тому числі за лютий 2017р. - 6383 грн. та за серпень 2017р. - 13 942 грн.

Стягнути за рахунок державних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259) на користь Приватного підприємства "Котломонтажналадка - Інвест" (код ЄДРПОУ 22758128) судовий збір в сумі 5716,78 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 липня 2018 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.3.3