Рішення

від 06.06.2018 по справі 826/5448/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/224

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2018 року 17:11 № 826/5448/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ББДО"

До Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя О.В.Головань

Секретар І.В. Галаган

Представники:

Від позивача: Величко Д.В. - п/к (дов. від 14.08.2017р.)

Від відповідача: Черевична В.О. - п/к (дов. від 16.01.2018р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень винесених ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.10.15 р. за №0004692204 на загальну суму 1 138 718,00 грн., за №0004702204 на загальну суму 1 012 554,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2017 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи в судовому засіданні 06.06.18 р. оголошено резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ББДО" (код 35962292), місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б, зареєстроване в якості юридичної особи 22.12.2008 р., перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 08.09.2015 р. №1110, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ББДО" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, ТОВ "ТРЕВЕЛІН" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, ТОВ "АУСТАФФІНГ БІЗНЕС ГРУП" за листопад 2014 року та березень 2015 року, ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" за листопад - грудень 2014 року та квітень 2015 року, ТОВ "АТОМ ФІЛЬМ СТУДІЯ" за березень 2015 року, про що складено акт перевірки від 21.09.15 р. №4006/26-56-22-04-09/35962292.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ББДО" :

- п.п. 14.1.27, 14.136 п. 14.1 ст.14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 327 647,00 грн., в тому числі, по періодам: за ІІ-ІV кв. 2011 р. - 416673 грн., за І кв. 2012 р. - 374717 грн., за І півр. 2012р. - 374717 грн., за 2012 р. - 37717 грн., за 2013 р. - 500476 грн., за 2014 р. -35781 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 478 777,00 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2011 р. - 179086,00 грн., за листопад 2011 р. - 70000,00 грн., за грудень 2011 р. - 1113239,00 грн., за лютий 2012 р. - 255540,00 грн., за липень 2012 р. - 20428,00 грн., за серпень 2012 р. - 30541,00 грн., за вересень 2012 р. - 50364,00 грн., за лютий 2013 р. - 100500,00 грн., за березень 2013 р. -47333,00 грн., за квітень 2013 р. - 37500,00 грн., за травень 2013 р. - 75650,00 грн., за червень 2013 р. - 145850,00 грн., за липень 2013 р. - 111650,00 грн., за вересень 2013 р. - 8333,00 грн., за грудень 2014 р. - 39857,00 грн., за квітень 2015 р. - 193006,00 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, ТОВ "ТРЕВЕЛІН" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" за листопад-грудень 2014 р. встановлено їх завищення на загальну суму 6 428 858 грн.

Під час перевірки встановлено, що товариство мало фінансово - господарські взаємовідносини, зокрема з:

ТОВ "ТРЕВЕЛІН" (код ЄДРПОУ 38421768) за договором надання послуг №02/2013 від 01.02.2013, предметом якого є надання рекламних послуг для реклами продукції ТОВ "Сандора", ТОВ "Ріглі Україна", ТОВ "Хенкель Україна", ТОВ "Байєр" та інших клієнтів позивача та передача виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати послуг.

Надання вказаних послуг документально оформлено актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 26.02.2013 р. по 25.09.2013 р. на загальну суму 3 160 900,00 грн., з ПДВ.

На підставі вказаного договору ТОВ "ТРЕВЕЛІН" на адресу ТОВ "ББДО" було виписано податкові накладні, а саме: №79 від 26.02.2013р. на загальну суму 318000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 53000 грн.), № 80 від 26.02.2013 р. на загальну суму 165000,00 (в т.ч. ПДВ 27500,00 грн.), №81 від 26.02.2013 р. на загальну суму 120000,00 грн., (в т. ч. ПДВ 20000,00грн.), №69 від 25.03.2013 р. на загальну суму 162000,00 (в т.ч. ПДВ 27000,00 грн.), № 70 від 25.03.2013 р. на загальну суму 122 000,00 (в т.ч. ПДВ 27 333,33 грн.), № 87 від 24.04.2013 р. на загальну суму 100 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.), № 88 від 24.04.2013 р. на загальну суму 125 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20833,33 грн.), № 1 від 03.06.2013 р. на загальну суму 588 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 98000,00 грн.), № 18 від 20.05.2013 р. на загальну суму 124500,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20750,00 грн.), № 67 від 30.05.2013 р. на загальну суму 165600,00грн. (в т.ч. ПДВ 27600,00грн.), № 68 від 30.05.2013 р. на загальну суму 163800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 27300,00 грн.), № 75 від 25.06.2013 р. на загальну суму 165100,00 грн. (в т. ч. ПДВ 27516,67 грн.), № 96 від 25.07.2013 р. на загальну суму 40000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.), № 92 від 16.07.2013 р. на загальну суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.), № 74 від 21.06.2013 р. на загальну суму 122000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20333,33 грн.), № 93 від 24.07.2013 р. на загальну суму 121500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20250,00 грн.), № 94 від 24.07.2013 р. на загальну суму 158400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 26400,00 грн.), № 95 від 24.07.2013 р. на загальну суму 300000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 50000,00 грн.), № 99 від 25.09.2013 р. на загальну суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.).

Податкові накладні №1 від 03.06.13 р., №75 від 25.06.13 р., №74 від 21.06.13 р. не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, по взаємовідносинах з вказаним контрагентом включено за 2013 р. 2 634 083 грн.

До податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом включено загальну суму 526 817 грн.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "ТРЕВЕЛІН" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - відсутність у ТОВ "ТРЕВЕЛІН" основних засобів, найманих працівників, складських приміщень, автотранспорту та інших умов, які необхідні для використання зазначених у господарських документах договірних зобов'язань перед контрагентами. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.03.15 р. у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року.

з ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" (код 39312773) укладено договір про створення творів на замовлення №17.11.14-ПР від 17.11.2014 та договір про виконання робіт (надання послуг) № 17/03/15-КЖ від 17.03.2015.

Предметом договору № 17.11.14-ПР від 17.11.2014 є надання послуг зі створення за замовленням замовника оригінального об'єкту авторського права результатом надання (виконання) яких стане створення аудіовізуального твору - акт інсталяції та рекламного відео ролику під умовною назвою "Pepsi Retro Installation 2014".

Надання вказаних послуг документально оформлено актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за період з 17.11.2014 р. по 06.12.2014 р. на загальну суму 188691,00 грн., в т.ч. ПДВ 31448,50 грн.

На підставі вказаного договору ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" на адресу ТОВ "ББДО" було виписано податкові накладні, а саме: №2 від 26.11.2014р. на загальну суму 102294,46 грн. (в т.ч. ПДВ 17049,08 грн.), № 1 від 01.12.2014 р. на загальну суму 125026,55 (в т.ч. ПДВ 20837,76 грн.), №3 від 06.12.2014 р. на загальну суму 11220,00 грн., (в т. ч. ПДВ 1870,00грн.).

Згідно умовами договору про виконання робіт (надання послуг) № 17/03/15-КЖ від 17.03.2015, є виконання робіт по створення аудіовізуальних творів - рекламних відео роликів, документами які засвідчують факт виконання робіт є технічне завдання, акт приймання - передачі виконаних робіт, календарно - постановочний план виробництва відеоролику, розкадровки, сценарій відеороликів, та відповідно до пунктів 2.4, 7 та 8 додаткової угоди № 1 від 23.03.2015 - запис готового відеоролику, документи щодо передачі виконавцю фотоматеріалів та дозволу на їх використання.

Надання вказаних послуг документально оформлено актом надання послуг № 8 від 16.04.2015 року на загальну суму 1 158 033,00 грн., в т. ч. ПДВ 193005,50 грн.

На підставі вказаного договору ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" на адресу ТОВ "ББДО" було виписано податкові накладні, а саме: №1 від 02.04.2015р. на загальну суму 579016,50 грн. (в т.ч. ПДВ 96502,75 грн.), № 3 від 16.04.2015 р. на загальну суму 579016,50 (в т.ч. ПДВ 96502,75 грн.).

Розрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі. Заборгованість відсутня.

ТОВ "ББДО" до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, включено загальну суму 198 784 грн.; до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" включено загальну суму 232762 грн.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ" згідно ІС "Податковий блок", зокрема, згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати загальна чисельність працівників становить 8 осіб, інформація про основні засоби відсутня, контрагентами товариства за період, що перевіряється, були ТОВ "Ф-САММЕ", ТОВ "Компанія "ДЕЛЛА", інформацію щодо яких також включено до акту перевірки, і вона свідчить про неможливість виконання робіт з вказаними контрагентами-покупцями.

з ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" (код 37027122) укладено договори № 22/12 від 22.12.2011р. та № Брд2 від 19.08.2011р. (про надання послуг).

Предметом договору №22/12 від 22.12.2011 є виконання робіт, пов'язаних виробництвом аудіовізуального твору - 1 рекламного відеоролику з умовною назвою "Салін" для клієнта позивача ТОВ "Байєр" з хронометражем ролика - 30 секунд з наступною передачею виключних майнових прав інтелектуальної власності на ролик, а також суміжних прав виконавців (акторів) у складі ролику, з наступною передачею всіх авторських і суміжних прав на ролик.

Надання вказаних послуг документально оформлено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 161 від 09.02.2012 року на загальну суму 8760842,12 грн., в т. ч. ПДВ 143473,69 грн.

На підставі вказаного договору ТОВ "Брадок Трейд" на адресу ТОВ "ББДО" було виписано податкову накладну, а саме: №63 від 09.02.2012р. на загальну суму 8760842,12 грн. (в т.ч. 143473,69 ПДВ грн.).

Предметом договору №Брд2 від 19.08.2011р. є надання послуг з розробки креативних ідей і макетів для реклами продукції ТОВ "Сандора", ТОВ "Ріглі Україна", ТОВ "Хенкель Україна", ТОВ "Українські новітні технології", ТОВ "Байєр".

Надання вказаних послуг документально оформлено актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 3 454 346,71 грн., в т. ч. ПДВ 575724,45 грн.

На підставі вказаного договору ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" на адресу ТОВ "ББДО" було виписано податкові накладні, а саме: №109 від 03.10.2011р. на загальну суму 582514,40 грн. (в т.ч. ПДВ 97085,73 грн.), № 348 від 31.10.2011 р. на загальну суму 258000,00 (в т.ч. ПДВ 43000,00 грн.), №349 від 31.10.2011 р. на загальну суму 36000,00 грн., (в т. ч. ПДВ 6000грн.), №350 від 31.10.2011 р. на загальну суму 144000,00 (в т.ч. ПДВ 24000,00 грн.), № 351 від 31.10.2011р. на загальну суму 54000,00 (в т.ч. ПДВ 9000,00 грн.), № 376 від 30.11.2011 р. на загальну суму 252000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 42000,00 грн.), № 377 від 30.11.2011 р. на загальну суму 120000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20000,00 грн.), № 378 від 30.11.2011 р. на загальну суму 48000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8000,00 грн.), № 14 від 01.12.2011 р. на загальну суму 305238,71 грн. (в т. ч. ПДВ 50873,12 грн.), № 131 від 06.12.2011 р. на загальну суму 44193,60грн. (в т.ч. ПДВ 7365,60грн.), № 325 від 20.12.2011 р. на загальну суму 108000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 18000,00 грн.), № 326 від 20.12.2011 р. на загальну суму 180000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 30000,00 грн.), № 327 від 20.12.2011 р. на загальну суму 42000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7000,00 грн.), № 152 від 31.01.2012 р. на загальну суму 156000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 26000,00 грн.), № 205 від 31.01.2012 р. на загальну суму 42000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 7000,00 грн.), № 233 від 21.02.2012 р. на загальну суму 250000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 41666,67 грн.), № 230 від 21.02.2012 р. на загальну суму 12000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2000,00 грн.), № 232 від 21.02.2012 р. на загальну суму 168000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 28000,00 грн.), № 231 від 21.02.2012 р. на загальну суму 44400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7400,00грн.), № 54 від 05.03.2012 р. на загальну суму 108000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 18000,00 грн.), № 55 від 05.03.2012 р. на загальну суму 120000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20000,00 грн.), № 56 від 05.03.2012 р. на загальну суму 114000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19000,00 грн.), № 234 від 22.03.2012 р. на загальну суму 48000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 8000,00 грн.), № 235 від 22.03.2012 р. на загальну суму 170000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 28333,33 грн.), № 236 від 22.03.2012 р. на загальну суму 48000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8000,00 грн.).

ТОВ "ББДО" до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, включено загальну суму 3 595 991 грн.; до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" включено загальну суму 791 198 грн.

Всі первинні документи зі сторони ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД", починаючи з листопада 2011 року, підписано директором ОСОБА_6 Згідно постанови слідчого ОВС 2-го відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 17.04.2015 року про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ББДО", встановлено наступне: "встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності у період 2011-2013 років повторно створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД". В ході розслідування допитаний як свідок колишній директор ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" гр. ОСОБА_6 повідомив, що не має відношення до здійснення підприємницької діяльності ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД".

Крім того, в акті перевірки відображено інформацію щодо товариства згідно ІС "Податковий блок", зокрема - відсутність основних засобів, найманих працівників, складських приміщень, автотранспорту та інших умов, які необхідні для використання зазначених у господарських документах договірних зобов'язань перед контрагентами.

З врахуванням викладеного контролюючий орган дійшов висновку про те, що документи, видані вказаними контрагентами, не можуть брати участь у формуванні податкового кредиту з ПДВ згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки не засвідчують реальність здійснення господарської операції, а також не можуть брати участь у формуванні собівартості витрат згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, оскільки не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

За наслідками перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

від 15.10.2015р. №0004702204, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 012 554,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 202 511,00 грн.;

від 15.10.2015р. №0004692204, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 1 138 718,00 грн., у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 227 744,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення №0004692204 від 15.10.2015, №0004702204 від 15.10.2015 рішенням Державної фіскальної служби України № 5811/6/99-99-10-01-04-25 від 17.03.2016 залишено без змін, а скаргу -без задоволення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ББДО" - вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.

Позивач вважає, що висновок акту перевірки від 21.09.2015р. №4006/26-56-22-04-09/35962292 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки:

всі господарські операції між позивачем та вказаними трьома контрагентами здійснені в той час, коли контрагенти мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність, тобто були зареєстровані в якості юридичних осіб, перебували на податковому обліку та жодного з контрагентів не було визнано в судовому порядку банкрутом, контрагенти мали всі дозволи на здійснення господарської діяльності;

укладені правочини з контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства, направлені на настання реальних наслідків, у акті перевірки відсутні належні докази, передбачені законодавством про їх недійсність або "нереальність";

господарські операції з контрагентами відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування;

факт надання первинних документів по всіх контрагентах, взаємовідносини з якими перевірялись та наявності даних документів у позивача, свідчить про реальні господарські операції та виключає факт їх нереальності, оскільки вони оформлені відповідно правил бухгалтерського та податкового обліку;

щодо посилання на допит як свідка директора ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" гр. ОСОБА_7, який начебто повідомив, що не має відношення до здійснення підприємницької діяльності вказаного товариства, то дана обставина не є підставою не визнавати первинні документи укладені між позивачем та ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД", оскільки в акті перевірки немає жодних посилань на відкриті кримінальні справи, прийняті рішення/вироки судів щодо скасування первинних та/або визнання недійсною (незаконною) підприємницькою діяльність вказаного товариства, тому така інформація за законом не може мати доказової сили.

порушення юридичною особою - контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності правочинів, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові видаткові накладні, акти виконаних робі, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер;

ТОВ "Ф-САММЕ" та ТОВ "КОМПАНІЯ "ДЕЛЛА" не мають відношення до формування податкових зобов'язань позивача.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що собівартість послуг, переданих клієнту від позивача, була сформована, у тому числі, і за рахунок витрат, понесених у зв'язку з взаємовідносинами з підрядниками, що засвідчується фінансовою та податковою звітністю позивача.

Відповідач - ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши висновки акту перевірки.

В додаткових поясненнях відповідач посилається на те, що на підтвердження факту передачі позивачу виконавцями за договорами про створення творів на замовлення технічної документації та інформаційних матеріалів, актів здачі-приймання наданих послуг щодо авторських та суміжних прав, рахунків не надано, як і не зазначено про причини неможливості надання відповідних документів. За відсутності вказаних доказів відповідачем зроблено висновок про нереальність вказаних господарських операцій.

Відповідач не погоджується з висновком касаційної інстанції про неправомірність відхилення судом апеляційної інстанції наданих позивачем договорів, додатків до договорів, податкових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку, картку по рахунку, оскільки вказані докази не були взяті до уваги апеляційною інстанцією з огляду на ненадання їх до суду першої інстанції без поважних причин.

Крім того, надані позивачем докази не спростовують висновків акту перевірки.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.12.17 р., якою справу скеровано на новий розгляд, судами не зазначено, з яких підстав ними відхилено надані позивачем документи та не зазначено, які саме з них складено з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік".

В свою чергу, надані до суду апеляційної інстанції копії договорів просування продукції клієнта, копії додатків до договорів, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копія договору про агентські послуги та роздруківку рекламного відеоролика, які можуть свідчити про використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, безпідставно не прийнято судом до уваги, оскільки суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Таким чином, в даному випадку, суди першої та апеляційної інстанції повинні виходити із реальності здійснення платником податку господарських операцій. Предметом доказування є факт здійснення господарських операцій в рамках звичайної виробничої діяльності платника податку, а також з'ясування питання, чи містять відомості первинних бухгалтерських документів повну, достовірну, взаємопов'язану і несуперечливу інформацію. Крім того, відсутність окремих реквізитів у первинному документі не може бути достатньою підставою для невизнання господарської операції.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 р. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

В даному випадку перевірку проведено на підставі постанови слідчого з ОВС 2-го відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 17.04.15 р. про призначення позапланової документальної перевірки, тобто, з передбаченої законодавством підстави.

Щодо висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по суті суд зазначає наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.27, 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинність станом на час виникнення спірних правовідносин) -

витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.15 р.) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно аб. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) в чинній редакції первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до аб. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно акту перевірки при її проведенні використано первинні документи щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість, формування витрат за наслідками господарських операцій з наведеними контрагентами (укладені договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг, акти прийому-передачі товару), видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури), надані позивачем під час проведення перевірки, акти наданих послуг, звіти про виконання послуг, а також відеоматеріали з відповідними творами.

Проте, фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала інформація з ІС "Податковий блок" щодо контрагентів позивача, а також контрагентів цих контрагентів (ТОВ "Ф-САММЕ", ТОВ "Компанія "ДЕЛЛА" як контрагентів ТОВ "ПРОНТО ТІВІСІ") - у контрагентів відсутні основні засоби, наймані працівники, складські приміщення, анулювання свідоцтва платника ПДВ, наявність пояснень посадової особи контрагента, яка заперечила факт здійснення нею підприємницької діяльності, а також інформація з постанов слідчого про проведення документальної позапланової перевірки.

Посилання контролюючого органу на інформацію з ІС "Податковий блок" щодо контрагентів позивача, не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків, а саме.

Надана інформація у вигляді пояснень посадової особи контрагента - ТОВ "БРАДОК ТРЕЙД" сама по собі ніякої доказової сили не має, тоді як належним доказом в даному випадку могли би бути виключно вироки суду щодо посадових осіб вказаних підприємств, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Зокрема, саме за наявності відповідного вироку суду була визнана обґрунтованою позиція контролюючого органу у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 16.01.18р.) http://reyestr.court.gov.ua/Review/71630425

Станом на час провадження господарської діяльності з позивачем вказане підприємство мало статус платника ПДВ, і наступне анулювання відповідного свідоцтва не може бути підставою для висновку про відсутність підстав для видачі податкових накладних у попередні періоди.

В той же час, встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб'єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника. Для такого висновку контролюючим органом має бути доведено обізнаність позивача з порушенням його контрагентами вимог податкового законодавства на час господарських відносин з ними, в тому числі, недотримання "належної обачності" під час вибору контрагентів, неврахування загальнодоступної інформації про них.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З врахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Позивачем, натомість, надано суду копії всіх наявних у нього документів, якими оформлено правовідносини зі своїми контрагентами.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.07 р. у справі "Інтерсплав проти України" суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі "Lithgow and Others v. the United Kindom" від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань (Case of Intersplav v. Ukraine, Application no. 803/02 (http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-78872; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/974_194).

Щодо інших заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При новому розгляді справи судом враховуються висновки касаційної інстанції щодо врахування наданих позивачем в апеляційній інстанції доказів, а також вимоги ст. 77 КАС України в редакції з 15.12.17 р., які обмежують відповідача у можливості посилатися на докази, які не збиралися під час проведення перевірки.

Згідно акту перевірки відповідач досліджував виключено первинні документи щодо вказаних господарських операцій і не посилався на непідтвердження факту передачі виконавцю технічної документації та інформаційних матеріалів, а також документів, які б підтверджували подальшу передачу (використання) позивачем відповідних прав на ролики, тоді як це є аргументацією суду першої інстанції при прийнятті рішення.

Оскільки відповідач при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не посилався на вказані обставини, то він згідно ст. 77 КАС України не може на них посилатися і під час судового розгляду справи.

Також суд зазначає, що в даному випадку позивачем надано докази на підтвердження здійснення ним господарської діяльності з вказаними контрагентами, тоді як специфіка предметів договорів не дозволяє підтвердити реальне виконання договорів доказами, що використовуються на підтвердження здійснення господарської операції "поставка товару" в інших "звичайних" випадках.

Зокрема, виготовлення рекламного продукту передбачає оперативне спілкування між сторонами договору щодо процесу виготовлення продукту (рекламного ролика, тощо), що може бути підтверджене шляхом надання відповідного електронного листування та обміну інформацією; реальне виготовлення рекламної продукції може бути підтверджено шляхом перевірки її наявності і фактичного використання конкретними контрагентами-замовниками позивача (ТОВ "Сандора", ТОВ "Ріглі Україна", ТОВ "Хенкель Україна", ТОВ "Баєр"), що може бути з'ясоване безпосередньо у вказаних контрагентів, тоді як позивач не зобов'язаний відслідковувати подальше використання виготовленої ним рекламної продукції.

Щодо підтвердження передачі авторських прав, то вказані обставини мали перевірятися з врахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про авторське право і суміжні права", тоді як згідно акту перевірки під час її проведення це не робилося, і перевіряючими бралися до уваги лише документи, що згідно до законодавства є первинними.

У суду відсутні підстави для висновку про те, що позивачем не вимогу перевіряючих не було надано будь-яких інших документів, крім первинних, тому відповідач не може посилатися на відсутність вказаних документів під час розгляду справи в суді.

Будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог п. п.п. 14.1.27, 14.136 п. 14.1 ст.14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток в періоді, що перевірявся не зазначено.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.10.2015 р. № 0004692204, №0004702204.

3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ББДО" сплачений судовий збір в розмірі 32 269, 09 грн.

4. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 16.07.18 р.