Постанова

від 26.07.2018 по справі 826/12397/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12397/17 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Побужський феронікелевий комбінат до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Побужський феронікелевий комбінат звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000444101 від 12.07.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000444101 від 12.07.2017 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах ТОВ Побужський феронікелевий комбінат із ПП Укрдизель . Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству та скасуванню не підлягає.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Побужський феронікелевій комбінат (код ЄДРПОУ 31076956) з питань, що стали предметом заперечення до акту від 19.04.2017 року № 819/28-10-41-01/31076956 Про результати камеральної перевірки даних ТОВ Побужський феронікелевій комбінат (код ЄДРПОУ 31076956), задекларованих у податковій декларації з ПДВ щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок банку за лютий 2017 року .

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 27.06.2017 року № 1466/28-10-41-01/31076956, яким встановлено порушення ТОВ Побужський феронікелевій комбінат вимог:

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 27585-VІ, і змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення в сумі 86 667 грн, в тому числі: за лютий 2017 року на суму ПДВ 86667 грн;

- п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 27585-VІ, і змінами та доповненнями, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 86 667 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму ПДВ 86 667 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 року № 0000444101, яким Позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86 667,00 грн за основним платежем та 43 333,50 штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи вказаний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов є правомірним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 180 Кодексу платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з господарською діяльністю.

За приписами пункту 44.3 статті 44 Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 Кодексу передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з цим, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Кодексу лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями статті 201 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вказані норми Кодексу, існує декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, дослідженню підлягають усі документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону №996-XIV та Положення №88.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач мав господарські взаємовідносини з ПП Укрдизель , на підставі договору від 14.02.2017 року №1-14/02/17, згідно з яким ПП Укрдизел продав ТОВ Побужський феронікелевій комбінат у лютому 2017 року запасні частини (двигун ЯМЗ 240НМ2) на суму 520 000,00 грн., в тому числі ПДВ 86 666,67 грн.

На підтвердження виконання зазначеного договору Позивачем надано платіжні доручення, прибуткову, видаткову та товарно-транспортну накладні.

За висновками податкового органу, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах ТОВ Побужський феронікелевій комбінат з ПП Укрдизель , а саме: не можливо підтвердити джерело походження товару, який у періоді,що підлягав перевірці був реалізований зазначеним контрагентом, транспортування (рух) товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної доцільності в силу відсутності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок, що контрагентом Позивача ПП Укрдизель не надано документів, підтверджуючих здійснення господарської операції з ТОВ Сантікс-С .

Також, з матеріалів справи вбачається, що Позивач в перевіряємий період здійснював діяльність з виробництва інших кольорових металів, відтак придбання у ПП Укрдизель двигуна пов'язане з господарською діяльністю Позивача.

Витрати Позивача були фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальність такої господарської операції, відображені в податковому обліку .

При цьому, перевіркою встановлена наявність в повному об'ємі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та ПП Укрдизель (код ЄДРПОУ 39563622)., зокрема: договір від 14.02.2017 року №1-14/02/2017; платіжне доручення №759 від 15.02.2017 року; прибуткова накладна №п-00000478 від 16.02.2017 року; видаткова накладна №14 від 15.02.2017 року; товарно-транспортна накладна №Р14 від 15.02.2017 року.

Зазначені документи складені за результатами проведеної операції та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення №88, оскільки містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Жодних порушень у зазначених документах перевіркою не виявлено. Податкові накладні відповідають вимогам чинного на той момент податкового законодавства і належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

В акті перевірки зазначено, що згідно проведеного аналізу інформаційних баз даних ДФС України (Єдиного реєстру податкових накладних) встановлено, що ПП Укрдизель (код ЄДРПОУ 39563622) не є виробником даної продукції, а здійснював придбання двигуна ЯМЗ 240 НМ2 у ТОВ Сантікс-С .

Суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Натомість наявність у Позивача належно оформлених первинних документів, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, Відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Жодних інших обставин для невизнання первинних документів ТОВ Побужський феронікелевій комбінат для врахування господарських відносин Позивача з ПП Укрдизель у акті перевірки не наведено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не подано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 804/15389/15 (№К/9901/31113/18).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги лист від 08.06.2017 року № 4548/125/31/5/01-2017 ГУ Національної поліції у м. Києві, адже ним не розкрито чи досліджений маршрут доставки зазначений, чи не мінявся з інших причин та чи чітко було видно номерні знаки.

Водночас, вищезазначений лист не може братись до уваги як підстава реальності здійснення господарської операції при взаємовідносинах позивача та контрагента.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від від 12.07.2017 року № 0000444101.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 26.07.2018 року.