Постанова

від 23.07.2018 по справі 820/5056/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5056/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017, суддя Панченко О.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 15.12.17 по справі № 820/5056/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СПЕШЛ ОСОБА_3"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СПЕШЛ ОСОБА_3", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2017р. №0002611401, №0002621401, №0002631401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 вказаний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.10.2017р. №0002611401, №0002621401, №0002631401.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру реєстрації в якості юридичної особи та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має статус юридичної особи.

Контролюючим органом в серпні - вересні 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 22.09.2017р. № 13282/20-40-14-01-08/37578066, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, за наслідками чого позивачем занижено податок на прибуток в загальній сумі 1675454 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 499911 грн., за 2 квартал 2016 року на суму 677274 грн., за 4 квартал 2016 року на суму 344 646 грн., за 1 квартал 2017 року на суму 132418 грн., за 2 квартал 2017 року на суму 21205 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування (збиток) станом на 31.12.2016р. на суму 853459 грн. за 2016 рік.

Також встановлено порушення ст. 103 та п.п. 141.4.2, п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на прибуток доходів нерезидента в розмірі 1 266 920 грн., в тому числі за 2015 рік в розмірі 122898 грн., за 2016 рік в розмірі 1144022 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.10.2017р.:

№0002611401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1715652,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1300204 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 415448,50 грн.;

№0002621401, відповідно до якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 1552925,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1266920 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 286005,50 грн.;

№0002631401, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за платежем - податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 340,0 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем ухвалено при невірному застосуванні чинного законодавства та без належного урахування дійсних обставин справи, в зв'язку з чим їх не можна вважати обґрунтованим та законним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладені в акті перевірки висновки про те, що між позивачем та його контрагентом TEXPROTECT Sp.Z.o.o (KalHtz, Polska) укладено контракт від 25.09.2013р. № 2509-2013, за умовами якого відбувається придбання позивачем товарів (тканина) за межами митної території України з їх подальшим ввезенням та розмитненням. З метою контролю якості товару в момент його розвантаження за межами митної території України між позивачем і INTERMEZZO INVESTMENT LLP укладено договір підряду від 01.10.2014р. №0110-2014, а також договір підряду від 04.01.2016р. №0401-2016 за умовами яких нерезидент зобов'язується виконати роботу на користь платника податків (позивача), що полягає у перевірці якості товару та його відповідності параметрам виробника перед його відвантаженням в Україну. Робота оплачується на підставі актів виконаних робіт та загальна ціна робіт за 2015 рік становить 2607261,29 грн.; за 2016 рік - 3762631,60 грн. ОСОБА_4 зазначає, що жодним договором постачання або внутрішнім розпорядчим документом керівника підприємства позивача не передбачено додаткової перевірки щодо якості та кількості товару та відповідність його технічній документації. Крім того, TEXPROTECT Sp.Z.o.o (KalHtz, Polska) до кожної ВМД на відвантаження тканини надає технічні характеристики товару, що підтверджується базою "Автоматизована система митного оформлення "Інспектор-2006", АРМ "Митниця.

З урахуванням викладеного контролюючий орган дійшов висновку щодо безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій, що, на його думку, підтверджує неможливість здійснення послуг згідно договорів підряду від 01.10.2014р. №0110-2014, від 04.01.2016р. №0401-2016. Наслідком цього, як вважав відповідач, є безпідставне формування позивачем витрат по рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг)" Звіту про фінансові результати всього в сумі 6 369 893,0 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Так, згідно п.п. 141.4.2 ст. 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. й) п.п. 141.4.1 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.

Згідно з п.п 14.1.54 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, положення п.п. 141.4.2 Податкового кодексу України застосовуються лише у тих випадках коли здійснюється виплата доходу на користь нерезидента за діяльність на території України.

В даній справі діяльність INTERMEZZO INVESTMENT LLP згідно умов договорів підряду від 01.10.2014р. №0110-2014 та від 04.01.2016р. №0401-2016 здійснювалась за межами митної території України, тому доходи, сплачені позивачем - платником податків на користь нерезидента за вказаними договорами не підлягають оподаткуванню на підставі п.п. 141.4.2 Податкового кодексу України.

Так, судом встановлено, що між позивачем та INTERMEZZO INVESTMENT LLP 01.10.2014р. укладено договір підряду №0110-2014 (а.с. 93-99, том1), відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає INTERMEZZO INVESTMENT LLP (підрядник) виконати роботи з перевірки якості товару та його відповідності заявленим параметрам виробника, перед відправкою замовникові.

Згідно актів приймання виконаних робіт за договором підряду від 01.10.2014р. №0110-2014 від 23.03.2015р. (а.с. 100-101, том 1), від 18.03.2015р. (а.с. 102-103, том1), 13.07.2015р. (а.с. 105-106, том 1), від 09.07.2015р. (а.с. 107-108, том 1), від 14.08.2015р. (а.с. 110-111, том 1), від 12.08.2015р. (а.с. 112-113, том 1), від 01.09.2015р. (а.с. 115-117, том 1), від 23.10.2015р. (а.с. 121-123, том 1), від 04.11.2015р. (а.с. 127-129, том 1) роботи за договором виконано та прийнято замовником.

Характер виконаних робіт та їх обсяги визначено в наряді-замовленні № 5 від 18.03.2015р. (а.с. 102-103, том 1), №8 від 28.08.2015р. (а.с. 118-119, том 1), №9 від 20.10.2015р. (а.с. 124-125, том 1), №10 від 02.11.2015р. (а.с. 130-131, том 1).

За наслідками виконання договору складено акти про розходження, в яких визначено виявлені при перевірці товару його невідповідності обумовленим сторонами якісним показникам (а.с. 133-144, том 1).

Також, між позивачем і INTERMEZZO INVESTMENT LLP 04.01.2016р. укладено аналогічний договір підряду №0401-2016 (а.с. 145-147, том 1), відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає INTERMEZZO INVESTMENT LLP (підрядник) виконати роботи з перевірки якості товару та його відповідності заявленим параметрам виробника, перед відправкою замовникові.

Виконання вказаного договору підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт: від 15.01.2016р. (а.с. 150-151, том 1), від 12.04.2016р. (а.с. 155-157, том 1), від 19.04.2016р. (а.с. 162-164, том 1), від 25.04.2016 р. (а.с. 169-170, том 1), від 03.06.2016р. (а.с. 174-175 том 1), від 24.06.2016р. (а.с. 179-180, том 1). Характер виконаних робіт та їх обсяги визначено в наряді-замовленні №1 від 13.01.2016 р. (а.с. 152-153 том 1), №2 від 08.04.2016р. (а.с. 15-160 том 1), №3 від 18.04.2016р. (а.с. 165-167, том 1), №4 від 21.04.2016р. (а.с. 171-172, том 1), №5 від 31.05.2016р. (а.с. 176-177, том 1), №6 від 21.06.2016р. (а.с. 181-182, том 1).

За наслідками виконання договору складено акти про розходження, в яких визначено виявлені при перевірці товару його невідповідності обумовленим сторонами якісним показникам (а.с. 184- 195, том 1).

Згідно копій платіжних доручень в іноземній валюті (а.с. 197- 216 том 1) вбачається, що позивачем перераховано грошові кошти в зв'язку з укладеними зазначеними вище договорами у повному обсязі.

Водночас, колегія суддів зауважує, що контролюючим органом не заперечується наявність належним чином складених контрактів, укладених позивачем з TEXPROTECT Sp.Z.o.o (KalHtz, Polska), а також з INTERMEZZO INVESTMENT LLP, документів первинного обліку, в тому числі зазначених судом актів приймання виконаних робіт, що були підписані між позивачем та INTERMEZZO INVESTMENT LLP.

Доводи апелянта про фіктивний характер складених документів фінансової звітності позивача з зазначеним контрагентом обґрунтовуються ним відсутністю економічного ефекту від укладеного з INTERMEZZO INVESTMENT LLP контракту, а, відтак, на його думку, це вказує на безпідставність документального оформлення господарських операцій та первинних документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку що необхідність укладення позивачем зазначених вище договорів підряду з INTERMEZZO INVESTMENT LLP була викликана необхідністю перевірки (контролю) якості товару за контрактами на постачання тканин, укладеними позивачем з TEXPROTECT Sp.Z.o.o (KalHtz, Polska), копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 236-250 том 1), оскільки, за письмовими поясненнями позивача, він не має вітчизняних постачальників і отримує товар виключно шляхом імпорту. При цьому придбання товару (тканини) здійснюється за межами митної території України з їх подальшим ввезенням та розмитненням. Саме в зв'язку з наведеними обставинами позивач, має необхідність контролювати якість та технічні характеристики придбаного товару до ввезення на митну територію України, оскільки завезений на територію України неякісний товар стає збитками позивача та не може бути повернутий. Відтак, не має підстав вважати, що спірні договори підряду, укладені позивачем INTERMEZZO INVESTMENT LLP позбавлені економічної доцільності та не можуть бути використані в його діяльності і не спричинили для позивача позитивного економічного ефекту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

На підставі зазначених вище обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Отже, порушень вимог п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 140.4 ст. 140, п.п. 141.4.2, п.п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України з боку позивача судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, викладені ним в акті податкової перевірки від 22.09.2017р. №13282/20-40-14-01-08/37578066, за якими в подальшому відповідачем було прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення .

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 25.10.2017р. №0002611401, №0002621401, №0002631401.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 по справі № 820/5056/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 27.07.2018.