Постанова

від 26.07.2018 по справі 811/1151/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м. ОдесаСправа № 811/1151/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області від 17.05.2017 року №44-о Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора відділу оперативної роботи Управління охорон, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області ; зобов'язати Державне агентство рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області з 17 травня 2017 року; зобов'язати Державне агентство рибного господарства України вчинити дії щодо переведення ОСОБА_2 з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області до Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області на рівнозначну посаду; стягнути з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 травня 2017 по день ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваний наказ не ґрунтується на Законі, не враховує право позивача на залишенні на роботі, відповідачем не доведено обставин щодо відсутності відповідної і належної посади для позивача. Зазначені обставини свідчать про те, що звільнення позивача відбулось без достатніх правових підстав, у зв'язку із чим оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, а права позивача на працю мають бути поновлені в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора відділу оперативної роботи Управління охорон, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, поновив його на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області з 17 травня 2017 року та стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак до суду вони не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, відповідачем подано заяву про розгляд справи без його участі, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області №82-О від 11.09.2015 року ОСОБА_2 призначений на посаду головного державного інспектора відділу оперативної роботи.

Постановою Кабінету Міністрів від 30.09.2015 року №894 Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2016 року №86) передбачена ліквідація Полтаврибохорони як юридичної особи публічного права.

Наказом Держрибагентства №369 від 30.11.2015 року вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права до кінця 2015 року територіальні органи Держриагентства України, в тому числі і Полтавриохорону. Утворити комісії з ліквідації територіальних органів Державного агентства рибного господарства України та затвердити голів комісій, в тому числі і Комісію з ліквідації Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області. Затвердити орієнтовний план заходів, пов'язаних із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України. Попередити начальників та заступників начальників територіальних органів про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України.

На виконання вказаного наказу позивача 22.12.2015 року попереджено про його наступне вивільнення.

Наказом Голови комісії з ліквідації ОСОБА_3 Кулинич 17.05.2017 року №44-о звільнено ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора відділу оперативної роботи Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області у зв'язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області як юридичної особи публічного права, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не погоджуючись із звільненням зі служби, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного наказу, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування наказу відповідача, поновлення прав на працю та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 83 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889 державна служба припиняється, в тому числі, за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Статтею 87 Закону України від 10.12.2015 року №889 визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі вказаної норми допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Таким чином, порядок вивільнення державних службовців у випадку ліквідації державного органу реалізується відповідно до законодавства про працю.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясовувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №894 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2016 року №86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1. Цією ж постановою передбачено погодження з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком №2 та установлено, що правонаступником майна територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агентство, яке зобов'язане забезпечити здійснення територіальними органами, що ліквідуються функцій та повноважень, покладених на зазначені органи, до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Отже під час реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому, до правонаступника переходять обов'язки не лише в частині майнових прав, а й трудових відносин, у тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

У зв'язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Зазначений висновок кореспондується із висновками Верховного Суду України, викладених в постановах від 04.03.2014 року(№21-8а14), від 27.05.2014 року (№21-108а14), від 28.10.2014 року (№21-484а14).

При цьому, носієм обов'язку перед позивачем по працевлаштуванню виступає держава в цілому, в даному випадку Державне агентство рибного господарства України в особі своїх структурних підрозділів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 цього Кодексу. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Разом з цим, дії відповідача у забезпеченні прав позивача виразились лише у повідомленні про його наступне вивільнення, яке в подальшому і стало підставою для звільнення зі служби.

Аналізуючи підстави звільнення позивача на предмет їх обґрунтованості, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 звернувся до конкурсної комісії Управління Державного агентства рибного господарства в Полтавській області із заявою про участь у конкурсі на зайняття посади головного державного інспектора. Відповідно до Протоколу від 02.03.2017 року №4 позивач конкурс не пройшов.

Разом з цим, ч. 5 ст. 22 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу.

Таким чином, результати конкурсу ніяким чином не впливають на переважне право позивача на залишення на роботі, гарантоване ст. 42 КЗпП України.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, оскільки обставини справи показали, що орган, в якому позивач проходив службу фактично не ліквідований і продовжує здійснювати свої функції, відповідачем не додержано вимог трудового законодавства щодо збереження за позивачем його права продовжувати службу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення позивача на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1