Постанова

від 25.07.2018 по справі 820/1246/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1246/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 (головуючий суддя Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 13.04.18 р.) по справі № 820/1246/18

за позовом Підприємства об'єднання громадян "Дар'я" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" - Товариство інвалідів Київського району

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об'єднання громадян "Дар'я" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" - Товариство інвалідів Київського району (далі - позивач, ПОГ «ДАР'Я» ХВ ВГОІ СОІУ ТІКР) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2017 р., № НОМЕР_2 від 01.12.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 р. адміністративний позов Підприємства об'єднання громадян "Дар'я" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" - Товариство інвалідів Київського району - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 01.12.2017 року №0000921412 та №0000931412.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ39599198) на користь Підприємства об'єднання громадян "Дар'я" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"-Товариство інвалідів Київського району сплачений судовий збір 10449 (десять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 96 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що фактично позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання (продажу) на користь ТОВ Ятанар та ТОВ Контіненталь ЛЛС при використанні відповідних товарів не у господарській діяльності та при здійсненні поставки за невідомим напрямком, і складено первинні документи всупереч нормі частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого в результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При цьому, відповідач посилається на протоколи допиту свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201422000000164 від 17.12.2014 року, про те, що вказаними особами не здійснювалася господарська діяльність.

Окрім того, судом першої інстанції не було прийнято до уваги вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 р. у справі №644/6619/17, яким затверджено угоду про визнання вини ОСОБА_2 за ст.205 КК України.

Враховуючи наявність протоколів допиту, з яких вбачається надання ТОВ Ятанар та ТОВ Контіненталь ЛЛС послуг з уникнення оподаткування та причетність до схем ухилення від сплати податків, а також те, що позивачем не підтверджено перевезення та відвантаження товарно - матеріальних цінностей, вбачається, що товар ТОВ Ятанар та ТОВ Контіненталь ЛЛС насправді не отримували.

З іншого боку, відповідно до бухгалтерського обліку позивачем ТМЦ списані, тобто реалізовані невідомим особам. По цьому епізоду у позивача мають виникнути податкові зобов'язання на підставі п. б) п. 187.1 ст.187 ПК України.

Однак, ці податкові зобов'язання не задекларовано, у зв'язку з чим контролюючий орган виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими збільшено податкові зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

На адресу суду апеляційної інстанції позивачем надано письмові пояснення по господарським взаємовідносинам підприємства з його контрагентами - ТОВ Ятанар та ТОВ Контіненталь ЛЛС та зауважено, що до матеріалів справи були надані копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності вказаних угод і пояснення засновників підприємства позивача, які підтверджують свою причетність до діяльності товариств. Також надано ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018 р. по справі № 644/6619/17, відповідно до якої вирок скасовано щодо обвинуваченої ОСОБА_2 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 25.07.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що співробітниками ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПОГ «ДАР'Я» ХВ ВГОІ СОІУ ТІКР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Ятанар» (код за ЄДРПОУ 40792922) за березень 2017 року та ТОВ «Контіненталь ЛЛС» (код за ЄДРПОУ 40810637) за травень 2017 року.

За результатами перевірки складений акт від 15.11.2017р. №20030/20-40-14-11-11/24137034, в якому зафіксовані порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання на загальну суму 562332 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2017 року в розмірі 537326 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ за травень 2017 року в сумі 25006 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2017 р., яким збільшено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 671657,50 грн., та № НОМЕР_2 від 01.12.2017 р., відповідно до якого встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ за травень 2017 року в сумі 25 006,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичне (реальне) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявність причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документальне підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявність у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між позивачем та ТОВ «Ятанар» укладений договір купівлі - продажу №5 від 01.03.2017 р., за умовами якого продавець зобов'язується на умовах 100% попередньої оплати (п.4.5. договору) продати (передати) у власність покупцю товар, асортимент (номенклатура), кількість і вартість якого вказуються в накладних, які після їх оформлення є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що з моменту підписання накладної поставка товару вважається такою, що відбулася належним чином, в тому числі за кількістю та якістю, а право власності на товар та ризики його випадкового знищення та/або пошкодження - переданими від Постачальника до Покупця. Розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця (п.4.3.), а датою оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.4.4.).

Між платником податків та ТОВ «Ятанар» за умовами договору оформлені товарні накладні, а також на виконання вимог податкового законодавства постачальником товару (продавцем) складені податкові накладні, а саме: №2 від 06.03.2017 р. на суму 1 104 451,32 грн., в т.ч. ПДВ 184 075,22 грн., №3 від 07.03.2017 р. на суму 1 103 524,20 грн., в т.ч. ПДВ 183 920,70 грн., №4 від 09.03.2017 р. на суму 1 015 980,00 грн., в т.ч. ПДВ 169 330,00 грн.

Податкові накладні складені платником податків за фактом отримання від контрагента грошових коштів (попередня оплата).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до суми податкових зобов'язань, які відображені в реєстрі виданих податкових накладних.

Під час проведення перевірки контролюючим органом перевірені зміст та форма видаткових накладних, на підставі яких здійснювалась передача товару від продавця до покупця, а саме: №39 від 09.03.2017 р. на суму 175 050,81 грн., в т. ч. ПДВ 29 175,14 грн., №40 від 09.03.2017 р. на суму 195 127,86 грн., в т. ч. ПДВ 32 521,31 грн., №41 від 09.03.2017 р. на суму 206 422,65 грн., в т. ч. ПДВ 34 403,78 грн., №42 від 09.03.2017 р. на суму 94 350,00 грн., в т. ч. ПДВ 15 725,00 грн., №43 від 09.03.2017 р. на суму 94 350,00 грн., в т. ч. ПДВ 15 725,00 грн., №44 від 09.03.2017 р. на суму 94 350,00 грн., в т. ч. ПДВ 15 725,00 грн., №45 від 10.03.2017 р. на суму 81 600,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 600,00 грн., №46 від 10.03.2017 р. на суму 81 600,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 600,00 грн., №47 від 10.04.2017 р. на суму 81 600,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 600,00 грн., №48 від 13.03.2017 р. на суму 180 810,00 грн., в т. ч. ПДВ 30 135,00 грн., №49 від 13.03.2017 р. на суму 212 732,10 грн., в т. ч. ПДВ 35 455,35 грн., № 50 від 13.03.2017 р. на суму 212 732,10 грн., в т. ч. ПДВ 35 455,35 грн., №51 від 13.03.2017 р. на суму 82 875,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 812,50 грн., №52 від 13.03.2017 р. на суму 82 875,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 812,00 грн., №53 від 13.03.2017 р. на суму 82 875,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 812,50 грн., №54 від 14.03.2017 р. на суму 82 875,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 812,50 грн., №55 від 14.03.2017 р. на суму 82 875,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 812,50 грн., №56 від 14.03.2017 р. на суму 82 875,00 грн., в т. ч. ПДВ 13 812,50 грн., №57 від 15.03.2017 р. на суму 206 640 00 грн., в т. ч. ПДВ 34 440, 00 грн., №58 від 15.03.2017 р. на суму 809 340,00 грн., в т. ч. ПДВ 134 890,00 грн.

Перевезення товару за зазначеними накладними здійснювалось безпосередньо платником податків або перевізником ФОП ОСОБА_3, про що складені відповідні товарно-транспортні накладні. Місце призначення доставки вантажу - смт. Пісочин Харківської області, що відповідає п.2.3. укладеного договору №5 від 01.03.2017 р.

Будь-яких зауважень до їх форми, змісту, порядку складення та підписання зміст акту контролюючого органу не містить.

Також, контролюючим органом перевірений рух грошових коштів між платником податків та ТОВ «Ятанар» за договором та знайшло своє підтвердження, що в березні 2017р. на розрахунковий рахунок платника податків від ТОВ «Ятанар» надійшли грошові кошти в сумі 3 223 955,52 грн., в тому числі згідно із платіжними дорученнями №59 від 06.03.2017 р. на суму 1 104 451,32 грн., №67 від 07.03.2017 р. на суму 1 103 524,20 грн., №74 від 09.03.2017 р. на суму 1 015 980,00 грн.

Зазначені операції відображено платником податків в бухгалтерському обліку, а саме по Д-ту 311 К-т 361 зроблено проводку в сумі 3 223 955,52 грн., а за даними рахунку 281, товар в кількості згідно видаткових накладних списаний зі складу. Дебіторсько - кредиторська заборгованість у платника податків перед ТОВ «Ятанар» на момент перевірки відсутня.

Також, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що реалізований на користь ТОВ «Ятанар» товар імпортований платником податків та податок на додану вартість сплачений митним органам по імпортованому товару, що відображено у податкових звітах з ПДВ за відповідні податкові періоди. Факт ввезення товару на митну територію України підтверджується ВМД №004674 від 25.10.2016 р., ВМД №004548 від 18.10.2016 р., ВМД №043661 від 02.11.2016 р., ВМД №005059 від 21.11.2016 р., ВМД №005386 від 13.12.2016 р., ВМД №005405 від 13.12.2016 р.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС укладений договір купівлі - продажу №10 від 03.05.2017 р., за умовами якого продавець зобов'язується на умовах 100% попередньої оплати (п.4.5. договору) продати (передати) у власність покупцю товар, асортимент (номенклатура), кількість і вартість якого, вказуються в накладних, які після їх оформлення є невід'ємною частиною договору. Доставка товару здійснюється зі складу Продавця транспортними засобами однієї із сторін на умовах РСА- смт. Пісочин або смт. Васищево. Пунктом 2.5. договору передбачено, що з моменту підписання накладної поставка товару вважається такою, що відбулася належним чином, в тому числі за кількістю та якістю, а право власності на товар та ризики його випадкового знищення та/або пошкодження - переданими від Постачальника до Покупця. Розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця (п.4.3.), а датою оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.4.4.).

Між платником податків та ТОВ КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС за умовами договору оформлені товарні накладні, а також на виконання вимог податкового законодавства постачальником товару (продавцем) складена податкова накладна №4 від 10.05.2017 р. на суму 150 036,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 0005,00 грн.

Зазначена податкова накладна оформлена платником податків за фактом отримання грошових коштів на поточний рахунок від покупця (попередня оплата).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена до суми податкових зобов'язань, які відображені в реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2017 року в сумі ПДВ 25 006,00 грн.

Також, контролюючим органом перевірений рух грошових коштів між платником податків та ТОВ «КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС» за договором та знайшло своє підтвердження, що у травні 2017 р. на розрахунковий рахунок платника податків від ТОВ «КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС» надійшли грошові кошти в сумі 150 036,00 грн. згідно із платіжним дорученням №30 від 10.05.2017 р.

Зазначені операції відображено платником податків в бухгалтерському обліку, а саме по Д-ту 311 К-т 361 зроблено проводку в сумі 150 036,00 грн., а за даними рахунку 281, товар в кількості згідно видаткових накладних списаний зі складу. Дебіторсько - кредиторська заборгованість у платника податків перед ТОВ «КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС» на момент перевірки відсутня.

Так, передача товару від продавця на користь покупця здійснювалась на підставі наступних видаткових накладних: №68 від 10.05.2017 р. на суму 103 572,00 грн., в т. ч. ПДВ 17 262,00 грн., №69 від 10.05.2017 р. на суму 23 232,00 грн., в т. ч. ПДВ 3 872,00 грн., №70 від 10.05.2017 р. на суму 23 232,00 грн., в т. ч. ПДВ 3 872,00 грн.

Транспортування товару до місця призначення смт. Пісочин Харківської області згідно з п. 2.3. Договору №10 від 03.05.2017 р. оформлено товарно - транспортними накладними: №Р68 від 10.05.2017р. (перевізник безпосередньо платник податків), №Р69 від 10.05.2017р. (перевізник безпосередньо платник податків), №Р70 від 10.05.2017р. (перевізник безпосередньо платник податків).

Також, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що реалізований на користь ТОВ «КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС» товар імпортований платником податків та податок на додану вартість сплачений митним органам по імпортованому товару, що відображено у податкових звітах з ПДВ за відповідні податкові періоди. Факт ввезення товару на митну територію України підтверджується ВМД №301856 від 13.03.2017р. та ВМД №005405 від 13.12.2006р.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів (послуг) за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ані під час розгляду в суді першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПОГ «ДАР'Я» ХВ ВГОІ СОІУ ТІКР. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПОГ «ДАР'Я» ХВ ВГОІ СОІУ ТІКР збиткових операцій, обізнаності щодо обставин господарювання ПОГ «ДАР'Я» ХВ ВГОІ СОІУ ТІКР та ТОВ Ятанар , ТОВ Контіненталь ЛЛС , вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Єдиною обставиною для винесення ГУ ДФС у Харківській області спірних податкових повідомлень-рішень стали існуючі протоколи допиту свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201422000000164 від 17.12.2014 року, про те, що вказаними особами не здійснювалася господарська діяльність.

Також, відповідач посилається на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 р. у справі №644/6619/17, яким затверджено угоду про визнання вини ОСОБА_2 за ст.205 КК України.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявні нотаріально засвідчені заяви, в яких вказано, що ОСОБА_1 підтверджує факт того, що він є директором та засновником ТОВ «ЯТАНАР» (40792922), а ОСОБА_2 - є директором та засновником ТОВ «КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС» (40810637), господарська діяльність підприємств ведеться, податкова звітність подається, відповідні документи підписуються ними особисто.

При цьому, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Така позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17.

Щодо наявного вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 р. у справі №644/6619/17, яким затверджено угоду про визнання вини ОСОБА_2 за ст.205 КК України, колегія суддів зауважує, що ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018 року зазначений вирок скасовано щодо обвинуваченої ОСОБА_2 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В даному випадку вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 р. у справі №644/6619/17, на який посилається відповідач, скасований. Доказів наявності рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними відповідачем не надано.

Також, колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ПОГ «ДАР'Я» ХВ ВГОІ СОІУ ТІКР не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами.

Вищезазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Відповідно до вимог п. 187.1. ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 185.1. ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 188.1. ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: - товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Також, відповідно до вимог п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

З огляду на викладене, в даному випадку посилання відповідача на порушення вимог п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 ПК України, що привело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, є не обґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів також зауважує, що вищезазначена сума ПДВ внесена підприємством до декларації з ПДВ, перерахована до державного бюджету при реєстрації податкової накладної.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ Ятанар , ТОВ Контіненталь ЛЛС мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 по справі № 820/1246/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 26.07.2018.