Рішення

від 14.01.2010 по справі 2-223/2010

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа  №  2 – 223/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 січня  2010 року  Вознесенський міськрайонний  суд  Миколаївської області  в складі:  головуючого – судді  Серебрякової Т.В.,  при секретарі  судового засідання  - Лукіянчиній  Т.І.,  за участю - позивача  ОСОБА_1,  розглянувши  у  відкритому   судовому засіданні  в залі суду  в місті  Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Білоусівської сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області   про  визнання  права власності на земельну ділянку  в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 р.  ОСОБА_1   звернувся до суду з позовом до  Білоусівської сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області   про визнання   права власності на земельну ділянку  в порядку спадкування за законом.

В  позовній заяві зазначено, що  06 лютого 2009 р. помер  батько позивача   – ОСОБА_2,  після смерті  якого відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею  7,36 га,  кадастровий номер  4822080400:03:000:0010,   що розташована  в межах  території  Білоусівської  сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області та яка призначена для  ведення  товарного сільськогосподарського  виробництва. За життя ОСОБА_2 зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого останній   заповідав своєму синові ОСОБА_1  земельну частку (пай), що знаходилась  в КСП „Білоусівка”  та належала спадкодавцю на підставі Сертифікату  МК №0046995, виданого Вознесенською  районною державною адміністрацією  23 грудня 1996 р.

При зверненні позивача до Першої  Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області  з приводу видачі свідоцтва  про право  на спадщину за заповітом  на вищевказане  майно,  державним нотаріусом  було відмовлено в оформлені  спадщини, оскільки  на час смерті його батька   зазначена  земельна ділянка належала останньому  на праві власності, згідно Державного акту на право приватної власності  на земельну ділянку від 25 вересня 2002 р., а заповіт, при цьому, не було змінено.

Посилаючись на  неможливість оформлення своїх спадкових прав в державній нотаріальній конторі, позивач просив  позов задовольнити та визнати за ним  право  власності на вищезазначене  спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1  в  судовому засіданні  позовні вимоги підтримав в повному обсязі та  просив визнати за ним право власності в порядку спадкування  за законом  після смерті  ОСОБА_2,  який помер 06 лютого 2009  року  в селі  Білоусівка  Вознесенського району Миколаївської області, на земельну  ділянку, площею  7,36 га,   що розташована  в межах  території  Білоусівської сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області та яка призначена для  ведення  товарного сільськогосподарського  виробництва.          

Представник відповідача – Білоусівської сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області,  в  судове засідання не  з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належними чином, направив  до суду  письмову заяву, згідно якої не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив  розглянути  справу у його відсутність. Ухвалою суду справа розглянута у відсутність  представника відповідача,  оскільки в  справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені  наступні факти  і відповідні їм правовідносини.

Так, як вбачається зі свідоцтва про смерть,  виданого  09 лютого  2009 р.  Білоусівською сільською Радою Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2   помер 06 лютого 2009 р. в селі Білоусівка   Вознесенського району  Миколаївської області (а.с.8).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем  виконавчого комітету  Білоусівської сільської Ради Вознесенського району  Миколаївської області 19 квітня 2001 р., за реєстровим номером 350, ОСОБА_2 заповідав земельну частку (пай), що знаходилась  в КСП „Білоусівка”  та належала останньому  на підставі Сертифікату                МК № 0046995, своєму синові  ОСОБА_1  (а.с. 5).  

Згідно  довідки – роз’яснення  Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області №799/01-14 від 15 жовтня 2009,  позивачу  було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки на час смерті  батька  позивача  зазначена  земельна ділянка належала спадкодавцю  на праві власності, згідно Державного акту на право приватної власності  на земельну ділянку від 25 вересня 2002 р., а   заповіт, при цьому,  не змінювався (а.с.5).

З довідки Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області  №936/01-14 від 01 грудня  2009 р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який  прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2,  шляхом подачі до вказаної державної нотаріальної контори  заяви  про прийняття спадщини, на підставі якої в державній нотаріальній конторі 29 липня 2009 р.  заведена спадкова справа  за  номером 191/2009.

Відповідно довідки Другої  Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області №1187/01-14 від 02 грудня 2009 р.,  спадкова справа після смерті ОСОБА_2,  померлого  06 лютого  2009 р. по даній  державній нотаріальній  конторі  не заводилась. З заявами про  прийняття спадщини  та/або  відмову від спадщини ніхто не звертався.

Згідно ст.1216  ЦК України передбачено,  що спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням  її цільового призначення.  

Враховуючи, що  ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися  внаслідок його смерті, з врахуванням  неможливості  оформлення позивачем своїх спадкових прав у державній нотаріальній конторі, що знайшло своє підтвердження  в судовому засіданні,  суд приходить до висновку про можливість  визнати за позивачем  право власності в порядку спадкування за законом  після смерті   ОСОБА_2, який помер  06 лютого  2009  року  в  селі Білоусівка  Вознесенського району Миколаївської області на спадкове майно, яке  складається:  з земельної  ділянки, площею  7,36 га,  кадастровий номер  4822080400:03:000:0010,  що розташована  в межах  території  Білоусівської  сільської  Ради Вознесенського району Миколаївської області та яка призначена для  ведення  товарного сільськогосподарського  виробництва.

У відповідності  до ст.88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду  справи  сплачені  позивачем при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.10,11,209,212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд,  –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Білоусівської сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області   про  визнання  права власності на земельну ділянку  в порядку спадкування за законом -   задовольнити.

Визнати за   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,   право власності в порядку спадкування  за законом  після смерті  ОСОБА_2,  який помер 06 лютого 2009  року  в селі  Білоусівка  Вознесенського району Миколаївської області, на земельну  ділянку, площею  7,36 га,  кадастровий номер  4822080400:03:000:0010,  що розташована  в межах  території  Білоусівської сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області та яка призначена для  ведення  товарного сільськогосподарського  виробництва.        

Рішення може бути  оскаржене в апеляційному порядку   до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження  протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі  апеляційної скарги протягом двадцяти днів  після подачі заяви  про апеляційне оскарження  або в порядку  ч.4  ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                              Т.В. Серебрякова