Рішення

від 26.07.2018 по справі 911/1018/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1018/18

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Приорілля", 39354, Полтавська область, Новосанжарський район, село Нехвороща, вулиця Центральна, будинок 109, квартира 12

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Галнафтохім", 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 14

про стягнення безпідставно набутих 399 999, 60 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

секретар Матраєва Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Накісько О.М. (керівник; витяг ЄДРПОУ від 21.05.2018);

Яненко Б.І. (дов. №2 від 16.06.2018);;

від відповідача: не з'явився.

суть спору:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Приорілля" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Галнафтохім" про стягнення безпідставно набутих 399 999, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, вказаного у рахунку-фактурі №ГН-0002871 від 26.03.2018, на підставі якого ПСП "Приорілля" перерахувало ТОВ "ТД Галнафтохім" грошову суму у розмірі 399999,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18.06.2018 та 02.07.2018 позивачем подані клопотання про залучення документів до матеріалів справи, які судом були задоволені.

Ухвалою суду від 02.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.07.2018.

12.07.2018 позивачем подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

26.07.2018 позивач подав письмові пояснення, які судом прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи.

Відповідач повноважного представника в судові засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

У судовому засіданні 26.07.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

26.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Галнафтохім" виставило Приватному сільськогосподарському підприємству "Приорілля" рахунок-фактуру №ГН-0002871 (Т.1, а.с. 9) з оплати 40 тонн селітри аміачної N34.4% на суму 319999,68 грн.

27.03.2018 позивач оплатив вказаний рахунок згідно платіжного доручення №1527 на суму 399999,60 грн. (а.с. 72), що додатково підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 26.03.2018 по 27.03.2018 (а.с. 73).

Позивач стверджує, що оплачений ним товар відповідач не поставив та ухиляється від виконання даного зобов'язання, у зв'язку з чим 20.06.2018 Приватне сільськогосподарське підприємство "Приорілля" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Галнафтохім" з ініціативним листом №4/6, в якому просило повернути сплачені грошові кошти у розмірі 399999,60 грн., оскільки поставка товару не відбулась, а підстава, на якій утримуються грошові кошти, відпала.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною першою статті 665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем товару, вказаного у рахунку-фактурі №ГН-0002871 від 26.03.2018, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відмовився від договору купівлі-продажу та заявив вимогу про стягнення грошових коштів, сплачених згідно платіжного доручення №1527 на суму 399999,60 грн.

Докази повернення відповідачем сплачених позивачем 399999,60 грн. відсутні.

Беручи до уваги, що грошові кошти за непоставлений товар відповідачем не повернуті, а розмір заявленої до стягнення суми відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 399999,60 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Галнафтохім" (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 14, ідентифікаційний код 38107905) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Приорілля" (39354, Полтавська область, Новосанжарський район, село Нехвороща, вулиця Центральна, будинок 109, квартира 12, ідентифікаційний код 31040902) грошові кошти у сумі 399999 (триста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 60 грн. та 5999 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 30.07.2018