Рішення

від 14.05.2018 по справі 804/2674/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року Справа № 804/2674/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняБурцевій Я.Е. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чумак О.В., Белмес Д.Г. Литвин Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон-Медіа Україна" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №101/4.4-3/721 від 18.10.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю Легіон-Медіа Україна звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №101/4.4-3/721 від 18.10.2017р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваною постановою до позивача були застосовано штраф у розмірі 320000 грн. за свідоме ухилення посадових осіб позивача від проведення будь-яких перевірок шляхом не перебування за місцем реєстрації підприємства та не надання відомостей про зміну адреси перебування, що фактично створює перешкоди у проведенні заходів контролю за додержанням законодавства про працю адміністрацією позивача. Встановлена подія (відсутність за місцем реєстрації підприємства), як наслідок ухилення від проведення будь-яких заходів з боку державних органів влади, може мати негативні наслідки на забезпечення повноти надання мінімальних, соціальних гарантій найманим працівникам. Відповідач вказує, що наведені вище обставини призвели до порушення позивачем вимог ст.35 Закону України Про оплату праці , ст.259 КЗпП України. Позивач не погоджується із вказаною вище постановою, вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню посилаючись на те, що згідно відомостей з ЄДРПОУ ТОВ Леогіон-Медіа Україна знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Сачко, буд. 24А, кв.7, відомості з ЄДРПОУ не містять даних про відсутність вказаної юридичної особи за її місцезнаходженням, що передбачено лише законом, вказана адреса позивача є єдиним офісом підприємства позивача, виробничих потужностей або офісів у позивача за іншими адресами, зокрема і за адресою: м. Кам'янське, пров. Більшовицький, буд.3, кв.9, підприємство позивача не має. Також позивач зазначає, що у порушення вимог п.16,17, 19 та 20 Порядку №295 відповідачем було безпідставно складено акт перевірки, тоді як жодної перевірки не проводилось, а за результатами інспекційного відвідування та у разі не встановлення підприємства за місцем знаходження, посадові особи відповідача зобов'язані були скласти акт про неможливість проведення інспекційного відвідування. Представники позивача посилаються і на порушення відповідачем п.6,7,8 Порядку № 509, оскільки позивача не було повідомлено про розгляд справи, не було направлено на адресу позивача ні наказу на перевірку, ні направлення на перевірку, що позбавило позивача можливості підготувати відповідні докази та пояснення, які б спростовували обставини, викладені у акті перевірки та у оспорюваній постанові. Окрім того, у відповіді на відзив, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач отримав скаргу на одного порушника діючого законодавства України (ПП Легіон , ІК 24985408, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пров.Більшовицький, 3 офіс 9), а безпідставно призначає перевірку (інспекційне відвідування) зовсім іншого підприємства з іншою назвою - підприємства позивача; відповідач у порушення вимог п.6 Порядку №295 не здійснив дії, спрямовані на повідомлення позивача про перевірку, розгляд справи та результати перевірки (накладені штрафні санкції); відповідач в порушення вимог п.16 Порядку №295 замість акту про неможливість проведення інспекційного відвідування склав акт перевірки, тоді як фактично ніякої перевірки здійснено не було; відповідач склав та затвердив документи (акт перевірки та постанову про накладення штрафу), які містять висновки, що засновані тільки на припущеннях та міркуваннях без жодного доказу наявності порушень позивачем положень абзаців 2 та 7 ч.2 ст.265 КЗпП України; відповідач порушив порядок розгляду справи, встановлений п.7 Порядку №509, яким передбачено можливість розгляду справи лише за умови коли суб'єкта господарювання проінформовано про дату, час та місце розгляду такої справи відповідно до п.6 Порядку №509. Додатково у позові позивач посилається і на те, що підприємство позивача не працює, а тому позивач та його посадові особи не вчиняли жодних дій щодо не допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. 21.08.2017р. на Урядову гарячу лінію 1545 надійшло звернення фізичної особи (номер реєстрації ЧІ-7223932) стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Враховуючи наведене, у період з 22.09.2017р. по 25.09.2017р. на підставі наказу №124-І від 12.09.2017р. та направлення №92/4.4-3 від 13.09.2017р. посадовими особами відповідача Соловйовою О.В. та Ярко Н.Ю. було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ Легіон-Медіа Україна шляхом відвідування місцезнаходження даної юридичної особи: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Сачка, буд. 24-А, кв.7 код ЄДРПОУ 37562449 у ході якої встановлено свідоме створення перешкод у проведенні інспекторами праці інспекційного відвідування позивача шляхом відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцем знаходження (адресою, зазначеною в ЄДРПОУ). Окрім того, згідно інформації із ЄДРПОУ видами діяльності позивача є виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин (основний); виробництво інших основних органічних хімічних речовин; виробництво іншої хімічної продукції; виробництво тари з пластмас; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля хімічними продуктами. Представник відповідача вказує на те, що твердження позивача про те, що єдиним офісом підприємства є м. Кам'янське, вул. Сачко, буд. 24-А, кв. 7 не відповідає дійсності, оскільки, виходячи з видів діяльності позивача вказане є свідченням того, що у позивача був інший офіс за іншою адресою та вказує на те, що позивачем включено до ЄДРПОУ недостовірну інформацію щодо місцезнаходження юридичної особи. Зі змісту акту випливає, що 22 та 25.09.2017р. інспекторами держпраці було здійснено неодноразові виходи для можливості проведення інспекційного відвідування за місцем реєстрації юридичної особи позивача - Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Сачко, буд. 24-А, кв. 7 у ході якої було встановлено, що за вищевказаною адресою підприємства знаходиться багатоповерховий житловий (квартирний) будинок, під'їзд зачинений на кодований замок, ознаки ведення господарської діяльності відсутні. Також під час виходу за адресою розташування офісу підприємства (м. Кам'янське, пров. Більшовицький, б. 3, кв. 9) було встановлено, що за вищевказаною адресою знаходиться офісна будівля, вхід до якої знаходиться під охороною. При спілкуванні з охоронцем офісної будівлі встановлено, що підприємство, зі схожою назвою, знаходиться за даною адресою, але нікого з адміністрації немає на місці, коли прийдуть невідомо. З жодним із зазначених у ЄДР фізичних осіб, зв'язок відсутній. На підставі наведеного, посадовими особами відповідача зроблено висновок про свідоме ухилення посадовими особами позивача від проведення будь-яких перевірок шляхом не перебування за місцем реєстрації підприємства та не надання відомостей про зміну адреси перебування, що фактично створює перешкоди у проведенні здійснення заходів контролю за додержанням законодавства про працю адміністрацією (керівником) ТОВ Легіон-Медіа Україна . Встановлена подія (відсутність за місцем реєстрації підприємства), як наслідок ухилення від проведення будь-яких заходів контролю з боку державних органів влади, може мати негативні наслідки на забезпечення повноти надання мінімальних, соціальних гарантій найманим працівникам. Відповідальність за зазначене порушення передбачена абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України. Щодо порушень відповідачем Порядку №295 та Порядку №509 щодо належного повідомлення позивача про проведення заходів з проведення інспекційного відвідування, представник відповідача посилається на те, що акт перевірки від 25.09.2017р. разом із приписом були направлені на адресу позивача 26.12.2017р., які у порушення абз.3 ст.26 Порядку №295 позивачем не були повернуті відповідачеві з підписами про що інспектором було складено акт від 03.10.2017р. про відмову від підпису, який 03.10.2017р. також направлявся позивачеві. Також позивачеві було направлено і повідомлення про розгляд справи 18.10.2017р. о 14 год. 00 хв. 10.10.2017р. рекомендованим листом з повідомленням, поштовий конверт повернувся на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання - 18.10.2017р., а тому саме 18.10.2017р. було прийнято оспорювану постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 320000 грн. Крім того, з витягу відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодованим індикатором 4910703554475 вбачається, що рекомендований лист надійшов до відділення зв'язку ще 03.11.2017р., що також дає можливість позивачу отримати повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 31.10.2017р. завчасно, при цьому, із вказаного витягу видно, що 09.11.2017р. було зроблено доставку, проте під час доставки не вручене, що на думку представника відповідача, вказує на умислі дії позивача щодо відмови отримати лист від відповідача. Оспорювана постанова була направлена на адресу позивача 18.10.2017р. та повернута поштою з відміткою за закінченням терміну зберігання 15.11.2017р. Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що управлінням держпраці дотримано п.6 Порядку №509 щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу, від позивача обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, а тому були достатні усі підстави для розгляду справи за відсутності позивача як того вимагає п.7 наведеного Порядку. Представник відповідача вважає, що з огляду на викладені обставини, відповідач діяв лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Легіон-Медіа Україна (код ЄДРПОУ 37562449) 04.04.2011р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Заводський район, вул. Сачко, буд. 24-А, кв.7, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 02.04.2018р. (а.с.21-23).

У період з 22.09.2017р. по 25.09.2017р. посадовими особами відповідача Соловйовою О.В. та Ярко Н.Ю, на підставі наказу №124-І від 12.09.2017р.та направлення на перевірку №92/4.4-3 від 13.09.2017р. було проведено позапланову перевірку позивача з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за результатами якої був складений акт перевірки №101/4.4-3 від 25.09.2017р. за висновками якого виявлені порушення вимог ст.35 Закону України Про оплату праці , ст.259 КЗпП України, вимог Конвенції Міжнародної організації праці, що ратифікована Законом України №1985-ІУ від 08.09.2004р. Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі за що передбачена відповідальність згідно абз.7 частини 2 ст.265 КЗпП України, що підтверджується копією відповідного акту (а.с.48-60).

На підставі вказаного вище акту перевірки, посадовою особою відповідача була прийнята постанова за №101/4.4-3/721 від 18.10.2017р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 320000 грн. за порушення вимог ст.35 Закону України Про оплату праці , ст.259 КЗпП України, вимог Конвенції Міжнародної організації праці, що ратифікована Законом України №1985-ІУ від 08.09.2004р. Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , а саме: за свідоме ухилення посадових осіб позивача від проведення будь-яких перевірок шляхом не перебування за місцем реєстрації підприємства та не надання відомостей про зміну адреси перебування, що фактично створює перешкоди у проведенні заходів контролю за додержанням законодавства про працю адміністрацією (керівником) позивача. Встановлена подія (відсутність за місцем реєстрації підприємства), як наслідок ухилення від проведення будь-яких заходів з боку державних органів влади, може мати негативні наслідки на забезпечення повноти надання мінімальних, соціальних гарантій найманим працівникам, що підтверджується копією відповідної оспорюваної постанови (а.с.13-16, 66-67).

Позивач оспорює вказану постанову, просить її визнати протиправною та скасувати посилаючись на те, що посадовою особою позивача не вчинялось жодних дій, направлених на перешкоджання у проведенні інспекційного відвідування, оскільки про проведення інспекційного відвідування відповідач позивача не повідомляв, а позивачем господарську діяльність не здійснюється, вважає, що відповідач безпідставно призначив перевірку позивача, оскільки отримав скаргу від фізичної особи на порушення діючого законодавства не стосовно позивача, а стосовно іншого підприємства - ПП Легіон код 24985408, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пров. Більшовицький, 3 офіс 9, що не є місцезнаходженням позивача, окрім того, позивач посилається і на порушення відповідачем приписів п.16 Порядку №295 щодо необхідності у такому випадку складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, а не акту перевірки, оскільки фактично перевірки не було здійснено, а також на порушення п.6, п.7 Порядку №509 щодо належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про накладення штрафу та вимог абз.2, абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Повноваження, правові відносини суб'єктів владних повноважень та суб'єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295, який набрав чинності з 16.05.2017р. (далі - Порядок №295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядок №509), а також нормами ст.265 Кодексу законів про працю України.

Пунктами 1,4,7 Положення про Державну службу України з питань праці визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №100 утворені територіальні органи Держпраці, зокрема і Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

За приписами п.п.5, 8 пункту 4 вищенаведеного Положення передбачено, що Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірку виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Відповідно до п.6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Відповідно до п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

У відповідності до вимог п.п.1,2 п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, а саме: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.

Пунктом 16 вказаного вище Порядку №295 визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням - п.17 Порядку №295.

Абзацом 2 п.2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть накладатися на підставі, зокрема:

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, ї територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Положеннями пункту 7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу - абзац 2 пункту 8 Порядку №509.

А згідно абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі, зокрема:

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що підставою для накладення штрафу можуть бути лише акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

При цьому, аналіз пунктів 16 та 17 Порядку №295 свідчить про те, що у разі відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування) складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин копія якого надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Зазначений аналіз вказує на те, що акт про неможливість інспекційного відвідування може лише служити підставами для вжиття заходів до суб'єкта господарювання з усунення встановлених перешкод (відсутність його за місцезнаходженням) і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Окрім того, пунктами 6 та 7 Порядку №295 передбачено, що про розгляд справи щодо накладення штрафу посадова особа відповідача зобов'язана повідомити суб'єкта господарювання не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом, телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення такого повідомлення представникам суб'єкта господарювання, при цьому, встановлено, що розгляд такої справи без участі представника суб'єкта господарювання можливий лише у разі, коли суб'єкта господарювання поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку.

Разом з тим, як встановлено у ході судового розгляду справи, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зібраних доказів, які не спростовані представником відповідача, відповідачем не було поінформовано позивача про розгляд справи належним чином не пізніше ніж за п'ять днів до дати її розгляду у порушення вимог п.6 Порядку №295, відповідних доказів про вручення (інформування) такого повідомлення у спосіб, наведений в вказаному пункті суду не надано.

Щодо посилань представника відповідача про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу у спосіб надсилання рекомендованим листом на адресу позивача повідомлення 10.10.2017р. про розгляд справи 18.10.2017р. із подальшим поверненням поштою такого конверта з відміткою за закінченням терміну зберігання 18.10.2017р. (у день прийняття оспорюваного рішення), не може служити належним доказом виконання відповідачем вимог п.6,7 Порядку №295, оскільки вказані норми дозволяють відповідачеві здійснити розгляд справи за відсутності суб'єкта господарювання лише за умови, якщо суб'єкта господарювання повідомлено (поінформовано) не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи, тобто позивач повинен був бути поінформований про розгляд справи на 18.10.2017р., як мінімум у строк до 13.10.2017р., проте, такі докази відповідачем не надані та у матеріалах справи відсутні.

Окрім того, слід зазначити, що представник відповідача помилково посилається на виконання відповідачем вимог п.6 Порядку №295 щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу шляхом надіслання на адресу позивача відповідного повідомлення рекомендованим листом з повідомленням, оскільки за відсутності доказів, які б свідчили про поінформованість позивача про дату і час розгляду такої справи без відповідного вручення його суб'єкту господарювання не може вважатися судом належним доказом поінформованості позивача згідно до аналізу вищенаведених вимог п.6 та п.7 Порядку № 295, який передбачає можливість розгляду справи без представника суб'єкта господарювання лише у разі поінформованості суб'єкта господарювання, а не у разі лише самого факту надіслання відповідачем поштою такого повідомлення позивачу.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач у строк до 13.10.2017р., з урахуванням того, що розгляд справи було призначено на 18.10.2017р., тобто не пізніше як за п'ять днів був поінформований про розгляд справи про накладення на нього штрафу, навпаки, наданими документами, зокрема, копіями поштових відправлень представник відповідача підтвердив, що станом ні на 18.10.2017р., ні станом на 03.11.2017р. позивач не був поінформований про дату, час та місце розгляду справи у спосіб, встановлений п.6 Порядком №295.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова прийнята відповідачем з порушенням вимог п.6, п.7 та п.8 Порядку №295.

Також, як встановлено у ході судового розгляду справи та не спростовано представником відповідача жодними доказами, інспектори держпраці не повідомляли позивача про інспекційне відвідування ні 22.09.2018р., ні 25.09.2017р., відповідний наказ про проведення перевірки та направлення посадовим особам позивача не вручались (такі докази відсутні) у порушення вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері у сфері господарської діяльності та п.8 Порядку №295, що, у даному випадку, виключає можливість свідомого створення перешкод позивачем інспекторам держпраці у проведенні інспекційного відвідування, оскільки позивач не був обізнаний про таке відвідування, що було і підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

При цьому, представник відповідача у ході судового розгляду справи не зміг обґрунтувати, що таке повідомлення позивача про дату, час та місце інспекційного відвідування може завдати шкоди інспекційному відвідуванню, як це передбачено п.8 Порядку №295.

З огляду на викладене, посилання представника відповідача на свідоме створення позивачем перешкод інспекторам держпраці у проведенні інспекційного відвідування позивача 22.09.2017р. та 25.09.2017р. є необґрунтованими та безпідставними, яке жодними доказами не підтверджується.

При цьому, судом критично надається оцінка твердженням представника відповідача про створення перешкод інспекторам праці посадовою особою позивача у проведенні інспекційного відвідування позивача шляхом відсутності позивача за місцезнаходженням, що, на думку відповідача, зафіксовано наданими суду трьома фотокопіями, які відображають стіну будинку по вул. Сачко, 24А, поштової скриньки та частини дверей із кодованим замком на дверях, який містить цифрові позначення для набору необхідного номеру квартири, з огляду на те, що аналіз наведених наданих фотокарток, не свідчить про те, що посадовою особою позивача вчиняються будь-які дії щодо створення інспекторам держпраці перешкод у проведенні інспекційного відвідування, так як на фотокартках відсутні представники позивача, а відповідно, вказані фотоматеріали, які не підтверджують фактів створення позивачем перешкод відповідачеві у проведенні інспекційного відвідування, які не містять ні дати їх складання, ні часу їх складання, не завірені належним чином у відповідності до вимог ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відповідні копії фотокарток не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази у даній справі на підтвердження факту створення посадовими особами позивача перешкод інспекторам праці у ході проведення інспекційного відвідування позивача 22 та 25.09.2017р. у відповідності до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що до повноважень територіального органу Держпраці, тобто відповідача, не віднесено повноваження щодо перевірки юридичних осіб за їх місцезнаходженням, такими повноваженнями наділені лише органи податкової служби у взаємодії із органами реєстраційних служб зі складанням відповідних установлених форм та повідомлень, які надсилаються суб'єкту господарювання та відповідним внесенням таких відомостей, у разі не підтвердження місцезнаходження юридичною особою, у відповідний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у встановленому законодавством порядку.

Представником відповідача також не надано і доказів того, що інспектори праці намагалися зателефонувати за телефоном позивача - НОМЕР_1, який було відображено у витягу з ЄДРПОУ, який доданий представником відповідача до відзиву, або набрати номер квартири на кодовому замку дверей АДРЕСА_7 (а.с.42-44).

З огляду на наведене, посилання посадової особи відповідача у акті перевірки від 25.09.2017р. про свідоме створення позивачем йому перешкод у проведенні інспекційного відвідування у вигляді відсутності позивача за його місцезнаходженням є безпідставними, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними належними та обґрунтованими доказами, спростовуються дослідженими судом у ході судового розгляду справи документами та фактом того, що посадова особа позивача взагалі не була обізнана про проведення інспектування інспекторами праці у період з 22 по 25.09.2017р., що підтверджено представником відповідача, так як ні наказ, ні направлення на перевірку керівнику позивача не вручалось, а, відповідно, і відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що позивачем свідомо створювались перешкоди інспектору праці у інспекційному відвідуванні.

Також слід зазначити, що судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що за п.16 Порядку №295 під поняттям створення об'єктом відвідування перешкод інспектору праці серед інших перешкод передбачено і перешкоди у вигляді відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за своїм місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), з огляду на те, що вказаний нормативно-правовий акт є підзаконним нормативним правовим актом, який не може визначати додаткові підстави для відповідальності, тоді як ст.265 КЗпП України не відносить до підстав для відповідальності - відсутність суб'єкта господарювання за своїм місцезнаходженням до обставин, що створюють перешкоди у інспекційному відвідуванню інспектору праці.

Так, із аналізу змісту абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України видно, що за абз.6 вказаної норми до створення перешкод у проведенні перевірки віднесено активні дії суб'єкта господарювання, які направлені на недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, що є підставами для застосування до такого суб'єкта господарювання штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, в той же час, зі змісту абзацу 7 вказаної норми передбачено, що вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї статті, уже при проведенні перевірки з питань виявлених порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - є підставою для застосування штрафу у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що застосування штрафу у стрократному розмірі заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, що становить 320000 грн. станом на 25.09.2017р. можливе лише за умови вчинення активних дій щодо створення перешкод суб'єктом господарювання, яке полягає у недопущенні до проведення перевірки інспектора праці уже у ході проведення такої перевірки.

Проте, як встановлено судом із наданих документів, а також і підтверджено представниками позивача та відповідача, інспектори праці до проведення перевірки (інспекційного відвідування) взагалі не приступали через відсутність позивача та уповноваженої особи позивача за місцезнаходженням підприємства 22 та 25.09.2017р. через необізнаність та не повідомлення відповідачем позивача про таке інспекційне відвідування, а отже, застосування штрафу до позивача на підставі абзацу 7 ч.2 ст.265 КЗпП України є неспіврозмірним та необґрунтованим з урахуванням того, що норми ст. 265 КЗпП України не передбачають накладення штрафу на позивача органами держпраці у разі відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

За таких обставин та виходячи із того, що норми ст.265 КЗпП України носять вищу юридичну силу та мають пріоритетність у застосуванні штрафу, не містять таких підстав для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, необґрунтоване визначення у п.16 Порядку №295 під поняттям створення перешкод інспектору держпраці у вигляді відсутності за місцезнаходженням об'єкта відвідування, яке не відповідає приписам ст. 265 КЗпП України, а відповідно, суд зобов'язаний застосувати у такому випадку правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто норми ст.265 КЗпП України, виходячи з вимог ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом при прийняті рішення у даній справі враховується і те, що за абз.2 п.2 Порядку №509 передбачено застосування штрафу лише на підставі акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, тобто за наслідками проведеної перевірки, проте, як встановлено в судовому засіданні та не спростовано представником відповідача будь-якими доказами, фактично перевірка позивача посадовими особами відповідача не проводилась через відсутність посадових осіб позивача за місцезнаходженням юридичної особи - позивача.

Таким чином, дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки та складання за її наслідками акту перевірки без проведення фактично такої перевірки, без аналізу документів, наявних у позивача та без належного повідомлення (інформування) позивача про дату, час та місце проведення такого інспекційного відвідування, без належного вручення наказу та направлення на таку перевірку посадовій особі позивача, а, як наслідок і прийняття оспорюваної постанови за наслідками такої перевірки, є протиправними та такими, що вчинені з порушенням вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Згідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За приписами ч.1, ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішення по справі Христов проти України від 19.02.2009р. (заява №4465/04) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуація та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що унеможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06) визначено концепцію якості закону з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання порушує вимогу якості закону .

Таким чином, виходячи з того, що тлумачення поняття створення перешкод у проведенні перевірки чи інспекційного відвідування, що визначені п.16 Порядку №295, поняття створення перешкод, яке визначене у статті 265 КЗпП України, застосування штрафу до суб'єктів господарювання чи до об'єктів відвідування лише на підставі акту перевірки згідно Порядку №509 свідчить про неоднозначність (множинність) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю), суд приходить до висновку, що за таких обставин застосування до позивача штрафу за оспорюваною постановою не відповідає вимогам абзаців 6 та 7 частини 2 ст.265 КЗпП України (оскільки відсутня така підстава для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді відсутності об'єкта відвідування за місцезнаходженням), а тому оспорювана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про правомірність та законність прийняття відповідачем оспорюваної постанови з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм чинного трудового законодавства України.

Судом не може бути прийнято до уваги та покладено в основу даного судового рішення доводи відповідача про те, що при проведенні інспекційного відвідування позивача посадові особи відповідача діяли на підставі та в межах повноважень, виходячи зі звернення фізичної особи, яке надійшло на Урядову гарячу лінію про те, що підприємство позивача здійснює свою діяльність з порушеннями правил оформлення трудових відносин, з огляду на те, що зі змісту копії наданого відповідачем відповідного звернення видно, що фізична особа скаржилася на те, що він працював охоронником без офіційного оформлення трудових відносин з 15.05.2017р. по 01.08.2017р. у ТОВ Легіон (Дніпропетровська область, м.Кам'янське, пров. Більшовицький, 3, офіс 9), тобто скарга не стосувалася у даному випадку позивача, оскільки підприємство позивача має іншу назву та іншу адресу місцезнаходження (Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Сачко, буд. 24А, кв. 7).

Представником відповідача не надано жодних доказів того, що підприємство позивача знаходиться за адресою - Дніпропетровська область, м.Кам'янське, пров. Більшовицький, 3, офіс 9, в матеріалах справи відповідні докази також відсутні.

В той же час, представники позивача надали витяг з ЄДРПОУ стосовно ПП Легіон з якого вбачається, що вказане підприємство із назвою Легіон (на яке скаржилася фізична особа на Урядову гарячу лінію) зареєстроване у Дніпропетровській області, м. Кам'янське, просп. Перемоги, буд. 21 кв. 37 (а.с. 78-81).

З огляду на викладене, доводи представника відповідача про те, що при прийнятті оспорюваної постанови відповідач діяв у межах повноважень, у спосіб, передбачений Конституцією та законами України є необгрунтованими, оскільки звернення фізичної особи від 21.08.2017р. стосувалося порушень трудового законодавства не підприємством позивача, а іншої юридичної особи з найменуванням ТОВ Легіон , що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, пров. Більшовицький, 3, офіс 9.

Є безпідставними і твердження представника відповідача про те, що зважаючи на види діяльності позивача та опитування охоронців за адресою: м.Кам'янське, пров. Більшовицький, 3, офіс 9 було зроблено висновок про те, що позивач здійснює свою діяльність за адресою, яка не включена до ЄДРПОУ, оскільки вказані твердження є лише припущеннями посадових осіб відповідача та жодними належними та допустимими доказами не підтверджені з урахуванням того, що посадові особи відповідача не наділені повноваженнями встановлення (перевірки) наявності/відсутності юридичних осіб за своїм місцезнаходженням та з урахуванням того, що саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, а норми п.16,17 Порядку №295 передбачають обов'язок посадових осіб відповідача у разі відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням скласти лише акт про неможливість проведення інспекційного відвідування з подальшим вжиттям заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної постанови відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору згідно квитанції №0.01004085013 від 04.04.2018р. у розмірі 4800 грн. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон-Медіа Україна" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №101/4.4-3/721 від 18.10.2017р. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами №101/4.4-3/721 від 18.10.2017р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон-Медіа Україна" (51931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Сачко, буд. 24а, кв. 7, код ЄДРПОУ 37562449) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4800 грн. 00 коп. (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 21.05.2018р.

Суддя С.О. Конєва