Рішення

від 24.07.2018 по справі 809/884/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. справа № 809/884/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

при секретарі судового засідання Драгомирецькому І.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Середюка Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, до Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.04.2018 за №368-12/2018, а також зобов'язання розглянути і вирішити на сесії сільської ради заяву від 15.03.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі по тексту, також - позивач, ОСОБА_3.), в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1 (надалі по тексту, також - представник позивача), 22.05.2018 звернувся в суд з адміністративним позовом до Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (надалі по тексту, також - Горохолинська сільська рада, сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.04.2018 за №368-12/2018, а також зобов'язання розглянути і вирішити на сесії сільської ради заяву від 15.03.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу з 2012 року на праві приватної власності належить земельна ділянка в урочищі "Діброва" площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою АДРЕСА_1. В межах даної земельної ділянки розташована не функціонуюча, непридатна до використання меліораційна система. Позивач в березні 2018 року звернувся до відповідача із клопотанням вирішити питання щодо списання таких меліорованих угідь, в тому числі системи, фондів і земель та перевести їх в не меліоровані угіддя з використанням для іншого призначення. Втім, відповідачем в порушення частини 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності" від 03.03.1998 за №147/98-ВР, пункту 10 Положення Про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 "Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності" прийнято рішення про відмову у списанні меліоративної системи, розміщеної в межах земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності. Підставою для такої протиправної відмови стало те, що дана меліоративна система з вини відповідача не знаходиться на балансі Горохолинської сільської ради. В той час як згідно акта передачі-прийняття меліорованих земель на баланс Горохолинської сільської ради від 10 березня 2004 року, відповідач прийняв на баланс меліоративну ділянку, площею 1917 га та балансовою вартістю - 1 715 800,00 гривень, а тому вправі приймати рішення щодо розпорядження меліорованими мережами, в тому числі щодо їх списання. Крім того, посилаючись на висновок Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Львівдіпроводгосп" про технічний стан меліоративного дренажу на території Горохолинської сільської ради в с. Горохолина Богороданського району Івано-Франківської області, вказав на доцільність переведення землі в немеліоровані угіддя з використанням для іншого призначення у зв'язку із незадовільним технічним станом дренажної системи в урочищі "Діброва". У зв'язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати рішення сільської ради від 15.04.2018, а також зобов'язати розглянути і вирішити на сесії заяву від 15.03.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 29.05.2018 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту, також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с. 1-3).

Ухвалою суду від 16.07.2018 призначено розгляд даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання 24.07.2018 о 13:30, у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи відзиву на позовну заяву, не підтвердження відповідачем належними та допустимими доказами обставин, які потребують доказування, а також з метою отримання відповідних пояснень відповідача по суті спору (а.с. 52-54).

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на адміністративний позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково вказав, що у зв'язку з неоднозначною позицією органу місцевого самоврядування, позивач звертався із відповідними заявами до Державного агентства водних ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України та Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів стосовно роз'яснення питання наявності повноважень в органу місцевого самоврядування в частині прийняття рішень щодо списання внутрішньогосподарських меліоративних систем, переданих згідно акту приймання-передачі. Такими органами державної влади повідомили про достатній обсяг повноважень у органу місцевого самоврядування для самостійного прийняття рішення про списання внутрішньогосподарських меліоративних систем та переведення меліоративних угідь у не меліоровані у порядку й спосіб, визначених законодавством України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив. Пояснив, що меліоративна системи, розміщена в межах земельної ділянки площею 1 га, належна позивачу, не може бути списана Горохолинською сільською радою, так як не перебуває на її балансі. Акт передачі-прийняття меліорованих земель на баланс Горохолинської сільської ради від 10 березня 2004 року не є підтвердженням прийняття на баланс відповідачем меліоративної ділянки, площею 1917 га та балансовою вартістю - 1 715 800,00 гривень, оскільки така балансова вартість не була зарахована Горохолинською сільською радою. Зауважив, що рішення про переведення земельної ділянки позивача в не меліоровані угіддя з використанням для іншого призначення також не може бути прийнято так як така земля знаходиться за межами населеного пункту с. Горохолина. В силу вимог Земельного кодексу України вирішення таких питань щодо земельних ділянок не входить до компетенції відповідних рад.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки, площею 1 га за кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована за адресою АДРЕСА_1, та в межах якої містяться меліоративні системи. Цільове призначення даної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 19).

Вказана земельна ділянка була сформована шляхом об'єднання, належних позивачу двох сусідніх земельних ділянок площею 0,8 га та 0,2 га згідно Технічної документації землеустрою у 2015 році, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.05.2017, індексний номер 87739439 (а.с. 19, 20, 21, 22-24).

Згідно розпорядження Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 27.01.2014 за №32 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення детального плану території земельних ділянок площею 0,8 га та 0,2 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Горохолина Богородчанського району Івано-Франківської області на зміну цільового призначення під об'єкт дорожнього сервісу (а.с. 26).

Враховуючи те, що в межах земельної ділянки, площею 1 га, яка належить позивачу на праві приватної власності, розміщені меліоративні системи, на переконання позивача, у нього відсутня можливість виготовлення детального плану території і проекту відведення земельної ділянки для зміни цільового призначення під об'єкт дорожнього сервісу.

Суд звертає увагу на те, що позивач під час розгляду справи і його представник у судовому засіданні не надали жодного доказу на підтвердження обставини неможливості виготовлення детального плану території і відповідного проекту для зміни цільового призначення під об'єкт дорожнього сервісу. Відсутня в матеріалах справи будь-яка відмова позивачу, оформлена органами дозвільної системи чи контролю.

Між іншим, як з'ясовано судом, в 2004 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 за №1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників" розпорядженням №81 Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області утворено районну комісію по безоплатній передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем у комунальну власність (а.с. 25).

Згідно акту передачі-приймання меліорованих земель від 10.03.2004 Горохолинській сільській раді Богородчанського району Івано-Франківської області на підставі рішення Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 26.02.2004 передано на баланс меліоративну ділянку, площею 1917 га, балансовою вартістю 1 715 800,00 гривень, закритої сітки 1911 км., довжиною каналів 20,1 км., ГТС 64 шт. (а.с. 9).

На замовлення Горохолинської сільської ради, згідно листа №35/02-52 від 22.03.2016, спеціалістами Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Львівдіпроводгосп" з 28.09.2016 по 30.09.2016 проведено обстеження та дослідження технічного стану закритої меліоративної мережі на площі 9,1 га (контури 261, 263, 264) в урочищі "Діброва", що на території Горохолинської сільської ради.

В результаті проведеного обстеження, Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Львівдіпроводгосп" надано висновок про те, що Дренажна система "1" (площа 9,1 га) в проектному режимі не працює (змінено її функціональне призначення) - використовується під забудову і заростає деревами та чагарником. Технічний стан дренажної системи "1" в цілому оцінюється як незадовільний, а осушені землі (контури 261, 263, 265 - площа 9,1 га) в урочищі "Діброва", що на території Горохолинської сільської ради, доцільно перевести в не меліоровані угіддя з використанням для іншого призначення (а.с. 10-18).

10.04.2017 відповідач, листом №69/02-52, звернувся до Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів щодо надання інформації про наявність державної міжгосподарської меліоративної мережі на площі 9,1 га в урочищі "Діброва", що на території Горохолинської сільської ради. Відповідачу листом від 10.04.2017 за №03-9/418 надано відповідь про відсутність на даній території державної міжгосподарської меліоративної мережі та повідомлено, що в 2004 році меліоративна мережа на території Горохолинської сільської ради комісійно передана на баланс сільської ради в комунальну власність (а.с. 30, 31).

Також в матеріалах справи наявний лист Івано-Франківського міжгосподарського управління водного господарства від 23.05.2017 за №05-22/152, який свідчить про те, що за час експлуатації роботи по покращенню родючості земель в урочищі "Діброва" на території Горохолинської сільської ради не проводились (а.с. 32).

З огляду на вказані обставини ОСОБА_3 25.05.2017 звернувся до Горохолинської сільської ради із заявою про списання меліоративної мережі на території урочища "Діброва" Горохолинської сільської ради.

Відповідач листом від 08.06.2017 за №204/02-51 повідомив позивача, що меліоративна система не знаходиться на балансі сільської ради, незважаючи на складний 10.03.2004 акт про передачу меліорованих земель на баланс Горохолинської сільської ради, а тому списати меліоративну систему без списання її вартості неможливо (а.с. 27).

Також судом встановлено, що позивач 13.09.2017 звертався із заявою до відповідача щодо підтвердження відсутності належних сільській раді меліоративних систем в межах належних позивачу на праві приватної власності земельної ділянки, площею 1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 28).

Горохолинська сільська рада 19.09.2017 листом за №Г-85/02-34 надала ОСОБА_3 відповідь про те, що згідно акту про передачу меліорованих земель від 10.03.2004 меліоративна система з її балансовою вартістю мала бути передана на баланс Горохолинської сільської ради, однак цього зроблено не було, а тому меліоративна система не облікується на балансі сільської ради (а.с. 29).

Міністерство аграрної політики та продовольства України та Державне агентство водних ресурсів України листами від 02.11.2017 за №37-13-16/24280 та від 03.11.2017 за №6271/3/11-17 відповідно, повідомили позивача про те, що із врахуванням норм статті 143 Конституції України та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", органи місцевого самоврядування наділені достатнім обсягом повноважень для прийняття рішення про списання внутрішньогосподарських меліоративних систем та переведення меліоративних угідь у не меліоровані у порядку та у спосіб, визначені законодавством України (а.с. 33, 34).

На звернення ОСОБА_3 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області 22.01.2018 листом за №2/0-88/6-18 надано відповідь про те, що меліоративна мережа на території Горохолинської сільської ради комісійно передана на баланс сільської ради в комунальну власність (а.с. 35).

04.01.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому викопіювання з кадастрової карти (генплану) або інші графічні матеріали, на якій розміщена земельна ділянка з прив'язкою до існуючих будівель, споруд, інженерних мереж, доріг, річок тощо (а.с. 36), на яке у відповідь Горохолинська сільська рада надала позивачу фрагмент викопіювання з Технічної документації щодо внесення змін в проект формування населеного пункту с. Горохолина на земельну ділянку, площею 1 га для ведення особистого селянського господарства орієнтовно без буд-яких прив'язок (а.с. 37, 38).

Такий ж фрагмент викопіювання, а також Схема зонування території с. Горохолина в судовому засіданні надав представник відповідача (а.с. 73, 74). Однак, на пропозицію суду представник відповідач не зміг відповісти, в тому числі підтвердити належними доказами щодо розроблення, погодження та затвердження у встановленому законом порядку Технічної документації щодо внесення змін в проект формування населеного пункту с. Горохолина та Схем зонування території с. Горохолина.

Згідно матеріалів справи позивач 21.12.2017 звертався до Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів і 15.01.2018 листом №01-8/Г-37 отримав відповідь про те, що власник меліоративних систем на основі звіту Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Львівдіпроводгосп", вправі прийняти рішення про списання основних меліоративних фондів і переведення осушених земель в природні угіддя згідно чинного законодавства (а.с. 41).

Також, Івано-Франківським міжрайонним управлінням водного господарства, листом від 13.02.2018 за №05-22/65 надано інформацію ОСОБА_3 про те, що у 2004 році меліоровані землі передані у комунальну власність на баланс Горохолинської сільської ради. Одночасно підтверджено знаходження ділянки позивача на меліорованих землях (а.с. 39, 40).

Із урахуванням висновку Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Львівдіпроводгосп" та вищевказаних листів, а отже наявності, на переконання позивача, у Горохолинської сільської ради повноважень щодо списання меліоративних систем, ОСОБА_3 15.03.2018 звернувся до відповідача із заявою про прийняття рішення та вчинення дій щодо списання меліоративних мереж (систем, фондів, земель), переданих Горохолинській сільській раді згідно акту передачі-приймання меліорованих земель від 10.03.2004, та переведення їх в не меліоровані угіддя з використанням для іншого призначення (а.с. 42, зворотній бік а.с. 42).

Відповідач 15.04.2018 прийняв рішення №368-12/2018, яким вирішив, що "прийняти рішення по списанню меліоративних мереж не можливо, так як меліоративна система, як основні засоби, не знаходяться на балансі сільської ради (а.с. 43).

Не погоджуючись із таким рішенням Горохолинської сільської ради щодо відмови по списанню меліоративних мереж, які знаходяться в межах земельної ділянки, площею 1 га, яка належить позивачу на праві приватної власності, ОСОБА_3 звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 за №280/97-В (надалі по тексту, також - Закон №280/97-В) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За змістом статті 5 Закону №280/97-В система місцевого самоврядування, серед іншого, включає: територіальну громаду; сільську раду; сільського голову; виконавчі органи сільської ради.

Відповідно до пунктів 30, 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-В виключно на пленарних засіданнях сільської ради, поряд з іншим, вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (частина 1 статті 1 Закону №280/97-В)

Згідно частин 1, 2, 5 статті 60 Закону №280/97-В територіальним громадам сіл належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Аналіз вказаних норм закону свідчить, що Горохолинська сільська рада Богородачанського району Івано-Франківської області є органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин і розпорядження комунальним майном.

Як зазначив суд вище підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою (частина 2 статті 60 Закону №280/97-В).

Порядок і умови передачі об'єктів у комунальну власність, механізм прийняття рішень щодо такої передачі визначено Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 за №147/98-ВР (надалі по тексту, також - Закон №147/98-ВР) та Законом України "Про місцеве самоврядування" в редакціях, що діяли на час здійснення дій щодо передачі об'єкту нерухомості.

Згідно частини 1 статті 4 Закону №147/98-ВР передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється зокрема за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 6 вказаного Закону передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

Згідно вимог частин 5, 6 статті 7 Закону №147/98-ВР передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Механізм безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників (далі - об'єкти) визначає Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України, від 13.08.2003 за №1253 (надалі по тексту, також - Порядок №1253)

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено об'єкти передачі, серед яких зокрема, внутрішньогосподарські меліоративні системи - внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об'єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.

Передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність. Вартість об'єктів визначається за їх балансовою вартістю. Передача оформляється за актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 5, 7 Порядку №1253).

Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 за №561 затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів (надалі по тексту, також - Методичні рекомендації), згідно пункту 10 яких, підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів.

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (пункт 11 Методичних рекомендацій).

Згідно пункту 13 вказаних Методичних рекомендацій, первісною вартістю безоплатно отриманих основних засобів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, зазначених у пункті 11. На справедливу вартість безоплатно отриманих об'єктів основних засобів збільшується сальдо додаткового капіталу.

Об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом (пункт 40 Методичних рекомендацій).

Вищезазначені судом положення Методичних рекомендацій кореспондуються з вимогами пунктів 7, 8, 10, 33, 41 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 за №92 засобів (надалі по тексту, також - Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби").

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передача внутрішньогосподарських меліоративних систем здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність, вартість якої визначається за їх балансовою вартістю, якою є первісна вартість (справедлива вартість), та на підставі акта приймання-передачі.

Вимога щодо зарахування переданих основних засобів на баланс підприємства/установи за первісною вартістю, а у спірних відносинах за їх балансовою вартістю, передбачена Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Методичними рекомендаціями і Порядком №1253.

Як уже зазначалось судом вище Богородчанська районна державна адміністрації Івано-Франківської області згідно розпорядження №81 утворила районну комісію по безоплатній передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем у комунальну власність і на підставі акта передачі-приймання меліорованих земель від 10.03.2004 передала на баланс Горохолинській сільській раді Богородчанського району Івано-Франківської області меліоративну ділянку, площею 1917 га, балансовою вартістю 1 715 800,00 гривень, закритої сітки 1911 км., довжиною каналів 20,1 км., ГТС 64 шт. (а.с. 9, 25). Даний акт підписаний 10.03.2004 головою комісії, членами комісії та головою Горохолинської сільської ради.

В свою чергу, в розумінні положень частини 6статті 7 Закону №147/98-ВР і частина 2 статті 60 Закону №280/97-В відповідач з 10.03.2004 набув права комунальної власності на передане державою безоплатно вищевказане майна балансовою вартістю 1 715 800,00 гривень.

Земельна ділянка площею 1 га, яка належить позивачу на праві власності, розташована в межах меліоративної ділянки, площею 1917 га, що була передана Богородчанською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області на баланс Горохолинської сільської ради.

На переконання суду, відповідач після прийняття 10.03.2004 на баланс Горохолинської сільської ради меліоративної ділянки, площею 1917 га, балансовою вартістю 1 715 800,00 гривень, повинен був зарахувати її (внести на облік) згідно балансової вартості, визначеної в акті передачі-приймання.

Суд вважає, що не вчинення відповідальними посадовими особами Горохолинської сільської ради з 10.03.2004 по 15.04.2018 належних дій щодо зарахування чи внесення на облік (баланс) сільської ради безоплатно переданого державного вказаного майна, яке набуло статусу комунального майна, виходять за межі "розумного строку".

Необґрунтованими є доводи представника відповідача - сільського голови про те, що прийняття майна відбулося до вступу ним на посаду, так як виконавчий орган і відповідальні посадові особи територіальних громад, яким у спірних правовідносинах є відділ бухгалтерського обліку чи головний бухгалтер, не є виборними.

Представник суду не надав суду жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування неможливості вчинення дій щодо зарахування чи внесення на облік (баланс) сільської ради такого майна в період з 10.03.2004 по 15.04.2018.

Не міститься належного обґрунтування і мотивів неможливості вчинення таких дій і у оскаржуваному рішенні.

За змістом пунктів 3, 5 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та добросовісно.

На переконання суду оскаржуване рішення є обґрунтованим, оскільки відповідач не врахував ті обставини, що ще з 2004 року меліоративна система (в тому числі її матеріальна частина) є власністю територіальної громади, балансова вартість якої визначена в акті передачі-приймання від 10.03.2004.

Відповідач у спірних відносинах не діяв добросовісно, так як знаючи, що питання можливого списання меліоративної системи порушено позивачем ще з 2014 року, неодноразово відмовляючи листами у вирішенні спірного питання у зв'язку із необлікуванням такого майна на балансі сільської ради, впродовж останніх 4 років, в тому числі з 2004 року, не вчинив жодних належних дій для проведення зарахування комунального майна територіальної громади по бухгалтерському обліку сільської ради.

Будь-якого іншого обґрунтування, окрім того, якому судом надана правова оцінка, оскаржуване рішення не містить.

З таких мотивів суд вважає обґрунтованими позовну вимогу ОСОБА_3 щодо визнання протиправним та скасування рішення Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 15 квітня 2018 року за №368-12/2018 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 про прийняття рішення та вчинення дій щодо списання меліорованих мереж" з підстав, визначених даним рішенням сільської ради для відмови у задоволенні такої заяви.

Незважаючи на вказаний висновок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено поняття права комунальної власності, згідно якого це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Верховним Судом 13 квітня 2018 року надано науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією.

Так, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

З урахуванням вказаного суд вважає за необхідним відзначити, що Порядок списання меліоративних фондів і переведення зрошуваних та осушуваних земель в не меліоровані угіддя був врегульований Порядком списання меліоративних фондів і переведення зрошуваних та осушуваних земель в не меліоровані угіддя, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по водному господарству, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.01.2005 за №8/8/5 (надалі по тексту, також - Порядок №8/8/5).

Однак, вказаний Порядок №8/8/5 скасовано на підставі спільного наказу Державного комітету України по водному господарству, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету України по земельних ресурсах від 08.08.2005 за №231/368/234.

На даний час порядок списання меліоративних фондів і переведення зрошуваних та осушуваних земель в не меліоровані угіддя чинним законодавством не врегульовано, тим самим не визначено межі права і обов'язку суб'єкта владних повноважень вчинити дії по списанню меліоративних фондів і переведення зрошуваних та осушуваних земель в не меліоровані угіддя.

Аналізуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що Горохолинська сільська рада має право на власний розсуд розпоряджатися меліоративними мережами, розміщеними в межах земельної ділянки, площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності.

Із урахуванням наукового висновку Верховного Суду від 13 квітня 2018 року щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, відповідач як уповноважений орган територіальної громади "на свій розсуд" вправі вирішити питання щодо володіння та розпорядження комунальним майном, в тому числі вчинити дії щодо списання частини меліоративної системи, в межах земельної ділянки площею 1 га, яка належить позивачу, але, на переконання суду, ніяким чином не зобов'язаний до вчинення таких дій.

Однак, реалізація відповідачем таких дискреційних повноважень у спірних відносинах повинна відбуватися не тільки на підставі закону і у встановленому порядку, але й не порушувати конституційні права позивача на мирне володіння майном - належної на праві приватної власності земельної ділянки.

Щодо частини доводів ОСОБА_3 щодо необхідність вирішення сільською радою питання про переведення меліорованої земельної ділянки в не меліоровані угіддя з використанням для іншого призначення, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (надалі по тексту, також - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно вимог статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом абзацу 3, 4 частини 3 статті 20 вказаного Кодексу зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

З наведеного слідує, що сільська рада вправі змінити цільове призначення земельних ділянок приватної власності, розташованих у межах населеного пункту. Щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, то такими повноваженнями наділені районні державні адміністрації.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи земельна ділянка площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить позивачу на праві приватної власності, знаходиться за межами населеного пункту с. Горохолина Богородчанського району Івано-Франківської області (а.с. 15-16).

Дана обставина підтверджується довідкою відповідача від 23.07.2018 за №217/02-51 (а.с. 75).

Отже, з урахуванням абзацу 4 частини 3 статті 20 Земельного кодексу України, Горохолинська сільська рада не наділена повноваженнями змінювати цільове призначення земельних ділянок, які знаходяться за межами населеного пункту (с. Горохолина), в тому числі земельної ділянки площею 1 га кадастровий номер НОМЕР_2, оскільки зміна цільового призначення вказаної ділянки належить до компетенції Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов'язати відповідача розглянути та вирішити на сесії сільської ради заяву позивача про переведення меліорованої земельної ділянки площею 1 га кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 в не меліоровані угіддя з використанням для іншого призначення, до задоволення не підлягають.

Решта вимог позивача, правова оцінка яким надана судом вище, є обґрунтованими.

Відновлення порушеного права ОСОБА_3 щодо неналежного розгляду і вирішення його заяви від 15.03.2018 слід здійснити шляхом повторно розглянути на черговій сесії сільської ради такої заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 410,00 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.1043461177.1 від 22.05.2018 (а.с. 4).

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 15 квітня 2018 року за №368-12/2018 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 про прийняття рішення та вчинення дій щодо списання меліорованих мереж" з підстав, визначених даним рішенням сільської ради для відмови у задоволенні такої заяви.

Зобов'язати Горохолинську сільську раду Богородчанського району Івано-Франківської області повторно розглянути на черговій сесії сільської ради заяву ОСОБА_3 від 15 березня 2018 року, яка отримана 19 березня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний номер юридичної особи 04357070) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код платника податку НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 (ідентифікаційний код платника податку НОМЕР_1) АДРЕСА_2.

Відповідач - Горохолинська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний номер юридичної особи 04357070) вул. Українська, 313а, с. Горохолина, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77760.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Рішення складено в повному обсязі 30 липня 2018 року.