Рішення

від 25.07.2018 по справі 816/1618/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1618/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - Крамаренка О.П.,

представників відповідача - Потреби С.М., Нікуліної О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2018 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 39686,71 грн.

В обґрунтування позову посилався на несплату до Фонду адміністративного-господарських санкцій нарахованих у зв'язку із незабезпеченням товариством працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку визначеному Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

31.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що товариством вживалися протягом 2017 року заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій та пені /а.с. 25-28/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форма №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 42 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 2 особи /а.с. 7/.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів (1 особа), в сумі 39031 грн.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 28 днів (з 17.04.2018 по 14.05.2018 включно) позивачем розраховано пеню у розмірі 655,76 грн /а.с. 9/.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній до 07.02.2017) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017) форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Як вбачається із податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 дф) за 1 квартал 2017 року /а.с. 92-93/ у зв'язку із прийняттям на роботу нових працівників 04.01.2017, 05.01.2017 та 06.01.2017 з 06.01.2017 кількість працевлаштованих у ТОВ "Фірма "Віліна" працівників становила 39 осіб, тобто норматив для працевлаштування інвалідів у кількості двох робочих місць у ТОВ "Фірма "Віліна" виник з 07.01.2017.

Отже, форму звітності 3-ПН у даному випадку підприємству необхідно було подати протягом 10 робочих днів з 07.01.2017.

Проте, ТОВ "Фірма "Віліна" подано до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням однієї вакансії для осіб з інвалідністю "вантажник": у травні 2017 року (25.05.2017) /а.с. 11, 50-51/.

Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Фірма "Віліна" у 2017 році подано до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням двох вакансій для осіб з інвалідністю "вантажник": у липні 2017 року (11.07.2017) та із зазначенням однієї вакансії для осіб з інвалідністю "вантажник": у серпні 2017 року (31.08.2017), у жовтні 2017 року (04.10.2017), у листопаді 2017 року (09.11.2017), у грудні 2017 року (12.12.2017) /а.с. 33-42, 50-55/.

У поданій протягом 2017 року звітності за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" відповідачем, серед іншого, вказано відомості про умови праці: "оптимальні".

Згідно з листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 20.08.2018 № 1480 /а.с. 117/ протягом 2017 року центром зайнятості на працевлаштування до ТОВ "Фірма "Віліна" направлялися 5 осіб, а саме: ОСОБА_4, мав статус безробітного та відмовився від зазначеної роботи, про що власноручно написав на корінці направлення на працевлаштування /а.с. 118/, ОСОБА_5, зареєстрований як такий, що шукає роботу, повернув корінець з відміткою роботодавця, що не відповідає вимогам /а.с. 119/, ОСОБА_6, зареєстрований як такий, що шукає роботу, повернув корінець з відміткою роботодавця, що не відповідає вимогам за станом здоров'я /а.с. 120/, ОСОБА_7, зареєстрований як такий, що шукає роботу, повернув корінець з відміткою роботодавця, що не відповідає вимогам /а.с. 121/, ОСОБА_8, зареєстрований як такий, що шукає роботу, зазначеному громадянину надано направлення на працевлаштування, але по невідомим причинам корінець до центру зайнятості не повернуто.

Отже, ТОВ "Фірма "Віліна" відмовлено двом особам у прийнятті на роботу із зазначенням причин відмови "не відповідає вимогам", що підтверджується корінцями про направлення на працевлаштування, копії яких наявна у матеріалах справи /а.с. 28/. При цьому, по одній особі інформація про причини не влаштування на посаду вантажника у ТОВ "Фірма "Віліна" відсутня.

Згідно з письмовими поясненнями представника відповідача за результатами співбесіди із вказаними особами встановлено їх невідповідність запропонованій посаді, оскільки в довідках МСЕК містились заборони на роботу з психоемоційним навантаженням.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що робота на посаді "вантажника" пов'язана із психоемоційним навантаженням та відповідно є причиною для відмови у працевлаштуванні особи на вказану посаду. При цьому інших доводів стосовно невідповідності осіб вказаній посаді відповідачем не наведено.

Згідно з письмовими поясненнями відповідача ТОВ "Фірма "Віліна" спеціальні робочі місця для інвалідів не створювались, оскільки такі особи працевлаштовувались на звичайні робочі місця, тому наказ про створення спеціального робочого місця для інваліда у ТОВ "Фірма "Віліна" відсутній.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що суб'єкт господарювання не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню з відповідача у розмірі 39030,95 грн.

Враховуючи те, що судом підтверджено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на суму 39030,95 грн, сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 655 грн. 76 коп. (39030,95 грн х 0,06%) = 23,42 грн. х 28 дні).

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" (вул. Чкалова, 7, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 24386626) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" (вул. Чкалова, 7, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 24386626) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) адміністративно-господарські санкції у розмірі 39030,95 грн (тридцять дев'ять тисяч тридцять гривень дев'яносто п'ять копійок) та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 655,76 грн (шістсот п'ятдесят п'ять гривень сімдесят шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 липня 2018 року.

Суддя А.Б. Головко