Постанова

від 03.12.2018 по справі 816/1618/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1618/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 р. (ухвалене суддею Головко А.Б., повний текст якого складено 30.07.2018 р.) по справі № 816/1618/18 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту івалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" (в подальшому - ТОВ "Фірма "Віліна"), в якому просило: стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 39686,71 гривень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 (в подальшому - Закон № 875-ХІІ), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, позивач подав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "Фірма "Віліна" у 2017 році становила 42 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 2 особи, що підтверджується Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми №10-ПІ.

Фондом соціального захисту інвалідів розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів (1 особа), в сумі 39031 грн. та, у зв'язку з простроченням відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 28 днів (з 17.04.2018 р. по 14.05.2018 р. включно) товариству нараховано пеню у розмірі 655,76 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем вищезазначеної заборгованості, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правильно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" встановлений обов'язок роботодавців своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (в подальшому - Закон), забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону).

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання, у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (в подальшому - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку (у редакції чинній до 07.02.2017 р.), форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Пунктом 5 Порядку (у редакції чинній з 07.02.2017 р.), форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що на підприємство покладено обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про кількість таких створених робочих місць і наявних вакансіях органи працевлаштування осіб з інвалідністю, проте, у підприємства відсутній обов'язок самостійно займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування на цьому підприємстві.

Судовим розглядом встановлено, що кількість працевлаштованих у ТОВ "Фірма "Віліна" працівників становила 39 осіб, у зв'язку із прийняттям на роботу нових працівників 04.01.2017 р., 05.01.2017 р. та 06.01.2017 р. з 06.01.2017 р., що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 дф) за 1 квартал 2017 року.

Станом на з 07.01.2017 р. норматив для працевлаштування інвалідів у ТОВ "Фірма "Віліна" становить два робочих місця та відповідачу необхідно подати форму звітності 3-ПН протягом 10 робочих днів з 07.01.2017 р.

25.05.2018 р. ТОВ "Фірма "Віліна" до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості подано звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням однієї вакансії для осіб з інвалідністю "вантажник": у травні 2017 року.

Крім того, у 2017 році відповідачем подано до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням двох вакансій для осіб з інвалідністю "вантажник": у липні 2017 року (11.07.2017 р.) та із зазначенням однієї вакансії для осіб з інвалідністю "вантажник": у серпні 2017 року (31.08.2017 р.), у жовтні 2017 року (04.10.2017 р.), у листопаді 2017 року (09.11.2017 р.), у грудні 2017 року (12.12.2017 р.), умови праці вказані оптимальні.

Судовим розглядом встановлено, що протягом 2017 року центром зайнятості на працевлаштування до ТОВ "Фірма "Віліна" направлялися 5 осіб, які мали статус безробітного, а саме: ОСОБА_1, мав статус безробітного та відмовився від зазначеної роботи; ОСОБА_2, зареєстрований як такий, що шукає роботу, повернув корінець з відміткою роботодавця, що не відповідає вимогам; ОСОБА_3 зареєстрований як такий, що шукає роботу, повернув корінець з відміткою роботодавця, що не відповідає вимогам за станом здоров'я; ОСОБА_4 зареєстрований як такий, що шукає роботу, повернув корінець з відміткою роботодавця, що не відповідає вимогам; ОСОБА_5 зареєстрований як такий, що шукає роботу, зазначеному громадянину надано направлення на працевлаштування, але по невідомим причинам корінець до центру зайнятості не повернуто.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем відмовлено у працевлаштуванні двом особам, у зв'язку з їх невідповідність запропонованій посаді, оскільки в довідках МСЕК містились заборони на роботу з психоемоційним навантаженням.

Доказів того, що робота на посаді "вантажника" пов'язана із психоемоційним навантаженням та є причиною для відмови у працевлаштуванні особи на вказану посаду відповідачем не надано.

Доводи апелянта, що ним спеціальні робочі місця для інвалідів не створювались, оскільки такі особи працевлаштовувались на звичайні робочі місця, тому наказ про створення спеціального робочого місця для інваліда у ТОВ "Фірма "Віліна" відсутній. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки чинним законодавством на підприємства покладено обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про кількість таких створених робочих місць і наявних вакансіях органи працевлаштування осіб з інвалідністю.

Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 271, 283, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 по справі № 816/1618/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 10.12.2018 р.