Рішення

від 30.07.2018 по справі 826/1791/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 30 липня 2018 року                                                    №826/1791/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна” доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві     провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення  від 09.06.2016 №0011831204, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           Товариство з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.06.2016 №0011831204. Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 08.06.2016 №26-57-12-04-10/264 прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 №001183120. Так, позивач наголошує, що ним було вчасно сплачено суму узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за 2015 рік, а саме до 10.03.2016. Крім того, станом на 10.03.2016 існувала переплата з податку на прибуток підприємств в розмірі 100     000, 00 грн. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 08.06.2016 №26-57-12-04-10/264 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0011831204. Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток товариства з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна”. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю  “Синексус Україна” термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.06.2016 №26-57-12-04-10/264 (далі акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0011831204, яким позивачеві визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання 2 134 367 грн., що дорівнює 213     436, 70 грн. За результатами адміністративного оскарження товариством з обмеженою відповідальністю  “Синексус Україна” податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0011831204, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.08.2016 №17632/10/26 податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0011831204 залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна”, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням 09.06.2016 №0011831204, звернулось до суду з даним позовом. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. У пункті 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. З акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. У письмових запереченнях, відповідачем також зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна” порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік у сумі 2 134 367, 00 грн. (граничний термін сплати  – 10.03.2016, дата сплати – 15.03.2016 у сумі 926 295, 10 грн., затримка 5 днів; 16.03.2016 – 1 208 071, 90 грн., затримка 6 днів). При цьому позивач зазначає, що самостійно визначене грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 2 134     367, 00 грн., було сплачено позивачем до 10.03.2016, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.03.2015 №1274, від 17.04.2015 №1409, від 19.05.2015 №1529, від 22.06.2015 №1685, від 09.07.2015 №1788 від 20.08.2015 №1960, від 31.08.2015 №1981, від 28.09.2015 №2104, від 23.11.2015 №2435, від 24.12.2015 №2630 та від 01.03.2016 №2993. Так, з платіжних доручень 23.03.2015 №1274, від 17.04.2015 №1409, від 19.05.2015 №1529, від 22.06.2015 №1685, від 09.07.2015 №1788 від 20.08.2015 №1960, від 31.08.2015 №1981, від 28.09.2015 №2104, від 23.11.2015 №2435, від 24.12.2015 №2630 на суму 130 764, 00 грн. кожне відповідно, вбачається, що позивачем було сплачено на рахунок УДКСУ у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві авансований платіж на прибуток за 2015 рік у загальній сумі 1 307 640, 00 грн. Також, платіжним дорученням від 01.03.2016 №2993, підтверджується, що товариством з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна” на рахунок УДКСУ у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було перераховано суму в розмірі 832 677, 00 грн., з призначенням платежу «податок на прибуток за 2015 рік». Суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження проведення банком відповідного платежу надано суду саме оригінали платіжних доручень, які мають печатку банку та підпис уповноваженої особи банку. Зазначені дані щодо перерахування коштів на загальну суму 2 140 317, 00 грн., станом на 02.03.2016 також підтверджується випискою з облікової системи з податку на прибуток підприємств товариства з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна”, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи. Проте, відповідач наголошує, що грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік у сумі 2    134    367, 00 грн., було сплачено 15.03.2016 у сумі 926 295, 10 грн. та 16.03.2016 у сумі 1 208     071, 90 грн., тобто з затримкою в 5 та 6 днів. Відповідачем надано суду копію картки особового рахунку позивача, проте вона не відображає дані за 2015 рік, коли позивачем сплачувались відповідні авансовані внески за платежем «податок на прибуток приватних підприємств», крім того, вказана копія не містить необхідних реквізитів, що засвідчують її відповідність оригіналу, жодних печаток чи підписів уповноваженої особи копія особового рахунку не містить. З огляду на наведене, суд не може оцінювати даний доказ (копію картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна”) як належний. Також, позивачем надано суду копію виписки з акціонерного товариства «ОТП Банк» від 16.03.2016, відповідно до якої, не вбачається операцій з перерахування коштів в сумі 926     295, 10 грн. 15.03.2016 та у сумі 1 208     071, 90 грн. 16.03.2016, на які посилається відповідач. Таким чином, відповідачем жодним чином не підтверджено існування станом на 10.03.2016 у позивача заборгованості із податку на прибуток приватних підприємств. Враховуючи, що відповідачем не доведено зворотного, суд виходить з того, що позивачем вчасно, з дотриманням норм Податкового кодексу України було сплачено податкове зобов'язання, зазначене в поданій ним податковій декларації за 2015 рік, а саме 02.03.2016 (граничний термін сплати 10.03.2016), що не порушує приписів Податкового кодексу України . Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”. З огляду на необґрунтованість висновків акту перевірки від 08.06.2016 №26-57-12-04-10/264 та враховуючи те, що контролюючим органом не доведено законності винесеного податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0011831204, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.           Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ:           Позов задовольнити.           Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.06.2016 №0011831204. Стягнути з державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві  (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 9, код ЄДРПОУ 39513550) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Синексус Україна” (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 119-121, оф. 850, код ЄДРПОУ 37498562) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 201, 56 грн. (три тисячі двісті одна гривня п'ятдесят шість копійок). Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                           Літвінова А.В.