Постанова

від 24.07.2018 по справі 910/23259/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/23259/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Вуд Технолоджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р., м. Київ (повний текст складено 02.05.2018р.) у справі №910/23259/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотан-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Вуд Технолоджі"

про стягнення 722514,74 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 14.02.2018р.) про стягнення заборгованості за договором №12/170316 від 17.03.2016р. у сумі 722244,74 грн, з яких: основний борг у сумі 551355,00 грн, пеня у сумі 42172,86 грн, 3% річних у сумі 22023,99 грн та інфляційні втрати у сумі 106692,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за договором поставки №12/170316 від 17.03.2016р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого за договором обладнання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі №910/23259/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 551355 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 22023 грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 106962 грн 89 коп., пеню у розмірі 42172 грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10837 грн 72 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого Позивачем товару. За вказаних обставин, місцевий суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі №910/23259/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з ст.613 Цивільного кодексу України Позивач вважається таким, що прострочив, адже вчинив несвоєчасну поставку обладнання за договором та не вчинив дій, що випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких Відповідач не міг виконати свого обов'язку. На думку Відповідача, у цьому випадку виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. При цьому, за час прострочення кредитора боржник не сплачує проценти.

Відповідач стверджує, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань на суму податку, зокрема, податку на додану вартість, пеня, 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються, а нараховуються виключно на суму боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі 910/23259/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2018р.

02.07.2018р. Позивач подав до суду відзив на апеляційному скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Так, Позивач вказаних доводи Відповідача є необґрунтованими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 17.07.2018р. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 24.07.2018р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

17.03.2016р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №12/170316, відповідно до умов якого Позивач продає, а Відповідач купляє зі складу в Києві деревообробне обладнання.

Згідно з п.1.2 договору специфікація на обладнання вказана в додатку №3 даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору ціна на обладнання, його кількість та асортимент, вказані в додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною. Загальна вартість обладнання складає 787650,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 131275,00 грн.

Згідно з п.3.1 договору сторони погодили, що оплата за цим договором провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача наступним чином: 1) 30% вартості договору в розмірі 236295,00 грн в якості передоплати на протязі 5-ти (п'ять) днів з дня підписання даного договору (п.3.1.1 договору); 2) 70% вартості договору в розмірі 551355,00 грн на протязі 3 днів з дати письмового повідомлення Відповідача про готовність відвантаження обладнання зі складу Позивача (п.3.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору обладнання має бути поставлено комплектно, при умові оплати в повному обсязі та у строки, згідно з п.3.1, в наступні терміни: 30 робочих днів з моменту отримання передоплати згідно з п.3.1.1. даного договору.

Згідно з п.4.2.1 договору Відповідач зобов'язується оплатити та прийняти обладнання у відповідності до умов даного договору.

Згідно з п.5.1 договору Відповідач здійснює прийом обладнання в присутності представника Позивача на протязі одного дня після фактичного надходження обладнання Відповідачу. По закінченню прийому-передачі обладнання сторони підписують акт приймання-передачі та видаткову накладну.

Відповідно до п.5.2 договору у випадку виявлення невідповідності поставленого обладнання умовам даного договору Відповідач негайно повідомляє про це Позивача, складає акт виявлених недоліків та направляє його Позивачу.

Згідно з п.6.2. договору за затримку платежів у строк, обумовлений даним договором, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого обладнання за кожний день прострочення.

Згідно з п.10.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним договором.

Відповідно до додатку №1 до договору визначено перелік обладнання, яке Позивач повинен поставити Відповідачу, а саме: механізм подачі колод SL-6 в кількості 1 шт. вартістю 211375,00 грн, стіл приймальний відвідний МТ-6 в кількості 1 шт. вартістю 131275,00 грн, рольганг центрувальний СТ-6 в кількості 1 шт. вартістю 189125,00 грн та транспортер відвідний цепний С-6000 в кількості 1 шт. вартістю 124600,00 грн. Загальна вартість обладнання складає 787650,00 грн.

23.03.2016р. на виконання п.3.1.1 договору Відповідач здійснив передоплату товару на суму 236295,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 23.03.2016р. з призначенням платежу: "передоплата за обладнання згідно дог. №12/170316 від 17.03.2016 року у сумі 196912.50 грн, ПДВ - 20% 39382.50 грн."

30.09.2016р. на виконання умов укладеного договору Позивач передав, а Відповідач прийняв обладнання згідно додатку №1 до договору №12/170316 від 17.03.2016р., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 30.09.2016р., відповідно до якого Відповідач приймає обладнання, що знаходиться в робочому стані та готове до подальшого використання, Відповідач до Позивача претензій немає.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Позивач на виконання договору №12/170316 від 17.03.2016р. поставив Відповідачу обладнання на загальну суму 787650,00 грн, а Відповідач сплатив вартість такого обладнання частково на суму 236295,00 грн.

Відповідно до п.3.1.2 договору сторони погодили, що оплата за цим договором провадиться шляхом перерахування 70% вартості договору в розмірі 551355,00 грн на протязі 3 днів з дати письмового повідомлення Відповідача про готовність відвантаження обладнання зі складу Позивача.

Cудом встановлено, що обладнання поставлено Позивачем Відповідачу 30.09.2016р., а тому апеляційний суд на підставі п.3.1.2 договору та ч.1 ст.530, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що Відповідач повинен був здійснити оплату поставленого Позивачем товару протягом 3 днів з моменту такої поставки.

Водночас Відповідач свої зобов'язання з вчасної та повної оплати поставленого обладнання не виконав, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у сумі 551355,00 грн. З огляду на вказане, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 551355,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку із простроченням Відповідачем оплати поставленого товару Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у сумі 42172,86 грн за період з 03.10.2016р. по 14.04.2017р.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.6.2. договору за затримку платежів у строк, обумовлений даним договором, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого обладнання за кожний день прострочення.

У зв'язку із порушенням термінів поставки визначеного договором обладнання, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що вимоги Позивача про стягнення пені у сумі 42172,86 грн за період з 03.10.2016р. по 14.04.2017р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі.

Крім того, у зв'язку із порушенням строків оплати поставленого обладнання Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у сумі 22023,99 грн за період з 03.10.2016р. по 01.02.2018р. та інфляційні втрати у сумі 106692,89 грн за період жовтень 2016р. - січень 2018р.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин, вимоги Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими за вказаний Позивачем період та підлягають задоволенню.

У апеляційній скарзі Відповідач вказує, що згідно з ст.613 Цивільного кодексу України Позивач вважається таким, що прострочив, адже вчинив несвоєчасну поставку обладнання за договором та не вчинив дій, що випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких Відповідач не міг виконати свого обов'язку. На думку Відповідача, у цьому випадку виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. При цьому, за час прострочення кредитора боржник не сплачує проценти.

Відповідно до ч.2, 4 ст.613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Апеляційний суд погоджується з доводами Відповідача щодо прострочки Позивача, проте дана обставина не є підставою для несплати Відповідачем вартості отриманого товару після виконання Позивачем свого зобов'язання з поставки товару. Отже, на підставі п.3.1.2 договору та ч.1 ст.530, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України Відповідач повинен був здійснити оплату поставленого Позивачем товару протягом 3 днів з моменту такої поставки.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що на суму податку на додану вартість не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати, які можуть нараховуватись виключно на суму боргу, оскільки відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, який в даному випадку дорівнює з вартості несплаченого Відповідачем товару, складовою частиною якої є сума податку на додану вартість.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Вуд Технолоджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі №910/23259/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018р. у справі №910/23259/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Вуд Технолоджі".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 26.07.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко