Постанова

від 24.07.2018 по справі 826/3448/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3448/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Літвіної Н.М., Сорочка Є.О., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправним та скасування Вимоги в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.01.2010 року по 01.10.2015 року, про що складено відповідний Акт від 29.12.2015 року № 03-10/06 (а.с.50-125).

За результатами ревізії Відповідачем прийнято Вимогу щодо усунення порушень законодавства від 05.02.2016 року № 10-03-14-14/670 (надалі - Вимога), якою зобов'язано Позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та надати до 04.03.2016 року вичерпну інформацію про вжиття заходів з усунення порушень разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у справі, що розглядається, держфінінспекцією пред'явлено вимогу Позивачу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи, яким є Позивач у справі, про визнання вимоги протиправною.

Відповідно до частини п'ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А як зазначено у Постанові Верховного суду від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 за позовом Комунальної корпорації Київавтодор до Державної аудиторської служби України, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Тілльман Інжиніринг про визнання протиправним та скасування пунктів 1-14, 16 вимоги про усунення порушень, з урахуванням того, що суб'єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії, які рівною мірою можуть бути предметом адміністративного судового розгляду, обов'язкове до виконання рішення компетентного органу (спірна вимога) повинне підпадати під одну з двох вказаних категорій рішень. Доводи відповідача щодо неможливості оскарження такого роду рішення до адміністративного суду із посиланням на встановлений законодавством судовий порядок стягнення збитків за позовом контролюючого органу є безпідставними як самі по собі, так і з огляду на факт прийняття до розгляду і вирішення судами по суті позовних вимог щодо оскарження пунктів письмової вимоги суб'єкта владних повноважень. Таким чином, з огляду на з'ясовану в ході здійсненого законодавчого аналізу правову природу письмової вимоги контролюючого органу, можна констатувати, що вона безумовно породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак вона наділена рисами правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт, може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби від 06 квітня 2016 року №266 утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби; реорганізовано територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом їх приєднання до відповідних міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби; установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби є правонаступниками територіальних органів Державної фінансової інспекції , що реорганізуються.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року №43 (надалі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Порядку, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 7 частини першої ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 року № 2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 1 Вимоги визначено, що в порушення вимог п. 17, 40 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 року № 830, до картки обліку фактичних витрат за Договором № Р5.2.1-2013 до статті Витрати на оплату праці за рахунок прямих витрат безпідставно нараховано та виплачено премію 4 науковим співробітникам та 3 інженерам, які не були безпосередньо зайняті виконанням конкретної теми, що підтверджується Звітом про виконання у 2013 році науково-дослідної роботи за проектом Р5.2.1 Розробка технології та обладнання термохімічної підготовки вугільного пилу для підвищення надійності, ефективності та екологічності показників котлоагрегатів ТЕС України за першим етапом Дослідження оптимального співвідношення газ - вугілля при різних навантаженнях , робочим планом та розрахунком витрат за статтею Заробітна плата (Додаток Б1 до Договору), на загальну суму 19968,00 грн. та зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 7248,38 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесених об'єкту контролю на вказану суму.

Як вбачається з пункту 17 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року №830 (надалі - Типове положення), до статті Витрати на оплату праці належать витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати керівникам відділів, лабораторій, секторів і груп, науковим, інженерно-технічним працівникам, конструкторам, технологам, креслярам, копіювальникам, лаборантам, робітникам, студентам, аспірантам та іншим працівникам, безпосередньо зайнятим виконанням конкретної теми, обчисленої за посадовими окладами, відрядними розцінками, тарифними ставками згідно з діючими в організаціях системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат, які належать до елемента Витрати на оплату праці .

А як зазначено в абзаці 2 пункту 30 Типового положення, прямі витрати, пов'язані з проведенням науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (надалі - НДДКР), безпосередньо включаються до відповідних статей витрат за прямими ознаками ( Витрати на оплату праці , Матеріали тощо).

Абзацем 6 пункту 40 Типового положення визначено, що прямі витрати відповідно до документів первинного обліку включаються у собівартість НДДКР безпосередньо за прямими ознаками.

Згідно з п. 13 Положення про порядок преміювання працівників, що є Додатком 1.5 до Колективного договору Позивача від 30 березня 2009 року, основними показниками для преміювання працівників наукових підрозділів є, зокрема вчасне та якісне виконання робіт згідно з тематичним планом та госпдоговірними роботами.

Зазначені 4 наукові співробітники та 3 інженери були безпосередньо зайняті виконанням конкретної теми, що підтверджується Календарним планом, наведеним у Додатку А Технічне завдання до Договору на виконання науково-дослідних робіт від 25 березня 2013 року № Р5.2.1-2013.

У зв'язку з наведеним, преміювання 4 наукових співробітників та 3 інженерів, які брали участь у виконанні науково-дослідних робіт, не суперечить ані Положенню про порядок преміювання працівників ані пунктам 17, 40 Типового положення.

Пунктом 3 Вимоги визначено, що в порушення вимог умов п. 11, п. 20 Колективного договору на 2009-2012 роки між адміністрацією та колективом наукових, інженерно-технічних працівників та службовців, прийнятого на загальних зборах трудового колективу Інституту вугільних енерготехнологій НАН України 30.03.2009 року, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Подільського районного у м. Києві державної адміністрації 21.09.2009 року за № 2164 за період з 01.06.2011 року по 01.01.2012 року встановлено випадки незаконного нарахування та виплати премії, в результаті завищення її розміру у наказах на преміювання порівняно із встановленим розміром премій, зазначеним у поданнях керівників підрозділів, заступників директора та вченого секретаря, затверджених директором інституту вугільних енерготехнологій, колишньому головному бухгалтеру ОСОБА_2. заступнику головного бухгалтера ОСОБА_3, завідуючій відділом кадрів ОСОБА_4, колишній завідуючій планово-виробничим відділом ОСОБА_5, колишньому провідному бухгалтеру, завідуючій планово-виробничим відділом ОСОБА_6 та інженеру І категорії ОСОБА_7 на загальну суму 80100,00 грн. та відповідно зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 29076,3 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесених об'єкту контролю на вказану суму.

Проте, відповідно до п. 16 Положення про порядок преміювання працівників, що є Додатком 1.5 до Колективного договору Позивача від 30 березня 2009 року, розмір премії керівним працівникам Інституту вугільних енерготехнологій і підрозділів, а також науковим співробітникам, інженерно-технічним працівникам не обмежується і визначається директором Інституту вугільних енерготехнологій за поданням керівників відповідних підрозділів в рамках економії фонду заробітної плати.

Пунктом 8 Вимоги визначено, що в порушення вимог п. 19 Положення про порядок преміювання працівників Інституту вугільних технологій НАН України, затвердженого в.о. директора ІВЕ НАН України академіком ОСОБА_8 та погодженого головою профспілки кандидатом технічних наук ОСОБА_9 30.03.2009 року, що є додатком 1.5 до Колективного договору на 2009-2012 роки між адміністрацією та колективом наукових, інженерно-технічних працівників, робітників та службовців, прийнятого на загальних зборах трудового колективу Інституту вугільних технологій НАН України 30.03.2009 року, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації 21.09.2009 року за №2164, проводилось преміювання працівників Інституту, які звільнилися з роботи в розрахунковий період, що призвело до зайвого нарахування та виплати премії 7-ми звільненим працівникам за період 01.01.2010 року по 01.01.2012 року на загальну суму 9851,00 грн. та відповідно до зайвого перерахування до державних цільових коштів фондів нарахувань на заробітну плату та єдиного соціального внеску на загальну суму 3581,27 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесених об'єкту контролю на вказану суму.

Проте, зазначених працівників було звільнено в останній робочий день відповідного місяця, тобто вони повністю відпрацювали календарний місяць, у зв'язку з чим їх преміювання проведено правомірно.

Пунктом 9 Вимоги визначено, що в порушення вимог ст. 94 Кодексу законів про працю та ст. 1 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 року № 108/95-ВР за період, що ревізувався, 9-ти сумісникам Інституту вугільних енерготехнологій, які перебували у відрядженні за основним місцем роботи нараховано і виплачено заробітну плату за фактично невідпрацьований ними час на суму 18906,35 грн. та відповідно зайво перераховано до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату та єдиного соціального внеску на суму 6864,98 грн. що призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесених об'єкту контролю на вказану суму.

Згідно зі ст. 94 Кодексу законів про працю, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (надалі - Закон № 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 19 Закону № 108/95-ВР, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу , тому її обсяг не залежить від перебування зазначених працівників у відрядженні за основним місцем роботи.

Пунктом 12 Вимоги визначено, що нарахування заробітної плати у травні 2014 року завідувачу відділу ОСОБА_10 та у червні - жовтні 2014 року в.о. завідувачу лабораторією ОСОБА_9 здійснювалось без урахування обмеження максимального розміру місячної заробітної плати 15-ма розмірами мінімальної заробітної плати, передбаченого п. 13 Заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 року № 65 (надалі - Заходи), що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати 2-ом керівним працівникам Інституту за період з травня по жовтень 2014 року на загальну суму 33286,0 грн. та відповідно до зайвого перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 5261,69 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків), нанесених об'єкту контролю на вказану суму.

Відповідно до п. 13 Заходів, обмеження максимального розміру місячної заробітної плати (грошового забезпечення) керівних працівників органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади та органами місцевого самоврядування підприємств, установ та організацій 15 розмірами мінімальної заробітної плати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі).

Проте, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 ані керівниками Інституту, ані його заступниками у зазначеному періоді не були, у зв'язку з чим нарахування їм заробітної плати здійснено правомірно.

Пунктом 14 Вимоги визначено, що в порушення вимог частини четвертої ст. 13 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI, пп. 18, 22, 29, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, у 2013, 2014 та 2015 роках за рахунок коштів загального фонду здійснено покриття витрат на оплату праці працівників енергетичної служби, які мають здійснюватись за рахунок спеціального фонду, джерелом надходження якого є кошти енергопередавальної організації за надані послуги зі спільного користування електромережами (без відновлення видатків загального фонду), на загальну суму 168255,57 гривень.

Проте, оскільки працівники, задіяні у виконанні договорів про спільне використання технологічних електричних мереж, виконували, крім робіт з утримання технологічних електричних мереж, інші (основні) посадові обов'язки, їх оплату праці здійснено за рахунок коштів загального фонду Позивача.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені Позивачем пункти Вимоги Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року скасовується та ухвалюється нове Рішення, яким адміністративний позов задовольняється повністю .

Згідно з частиною першою ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року скасувати, ухвалити нове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 8, 9, 12, 14 вимоги щодо усунення Інститутом вугільних енерготехнологій Національної академії наук України порушень законодавства, викладених у Листі Державної фінансової інспекції в Київській області від 05.02.2016 року за № 10-03-14-14/670.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України (код за ЄДРПОУ 40479560) на користь Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (код за ЄДРПОУ 21609277) 14340,65 (чотирнадцять тисяч триста сорок) грн. 65 коп. судового збору, сплаченого Платіжними дорученнями від 23 лютого 2016 року № 70, від 04 квітня 2016 року №194 та від 06 червня 2018 року №369.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 27.07.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Літвіна Н.М.

Сорочко Є.О.