Рішення

від 23.07.2018 по справі 465/5829/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5829/17

2/465/67/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

23.07.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України " Інформ - Ресурси", Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України " Львів- Інформ- Ресурси" про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 23.03.2017 по 17.08.2017р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

Встановив:

Позивач звернувся в суд із позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України " Інформ - Ресурси", Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України " Львів- Інформ- Ресурси" про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 23.03.2017 по 17.08.2017р. стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.08.2017 р. по теперішній час.

Позовну заяву мотивує тим, що відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 23.03.2017р. у справі № 465/2966/16-ц, яке відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 13.07.2017р. набрало законної сили 13.07.2017р., ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді директора Державного підприємства МВС України Львів-Інформ-Ресурси .

Так, на виконання ч. 4 резолютивної частини рішення Франківського районного суду м. Львова від 23.03.2017р. згідно якої відповідно до ст. 235 КЗпП України судом було допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу в сумі 8301,26 грн., наказом по МВС України від 06.06.2017р. № 536-к позивача поновили на посаді директора Державного підприємства МВС України Львів-Інформ-Ресурси . Процедура поновлення на посаді відбувалася на підставі наказу МВС України від 23.06.2017р. № 44 Про вчинення певних дій .

Відповідно до наказу МВС України від 29.02.2016р. № 138 Про припинення діяльності державних підприємств МВС України щляхом приєднання , ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси на момент поновлення на роботі перебувало (перебуває на даний час) у стані припинення шляхом приєднання до ДП МВС України Інформ-Ресурси . Відтак 13.07.2017р. листом голови ліквідаційної комісії ДП МВС України Інформ-Ресурси Бабаєва Ю.А. позивача було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 звернувся з листом від 18.08.2017р. на ім'я голови ліквідаційної комісії ДП МВС України Інформ-Ресурси Бабаєва Ю.А., в якому зазначив, що не заперечує проти скорочення терміну попередження і звільнення з роботи із займаної посади з вищенаведених підстав.

Наказом по ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси від 17.08.2017р.

№ 01-ос позивача було звільнено з посади директора Державного підприємства МВС України Львів-Інформ-Ресурси 17.08.2017р. у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу згідно п.1 ч. 40 КЗпП України. З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 22.08.2017р. та у цей же день отримав трудову книжку.

Вважає звільнення з роботи на підставі наказу ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси від 17.08.2017р. № 01-ос незаконним, а відтак підлягаю поновленню на роботі на посаді директора ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси . Також при звільненні йому не було виплачено заробітну плату за період з 23.032017р. (момент винесення рішення Франківським районним судом м. Львова) і по 17.08.2017р. включно.

Відповідно обставин встановлених рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23.03.2017р. у справі № 465/2966/16-ц та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 13.07.2017р. (згідно ст. 60 ЦПК України має преюдиційне значення для вирішення даного спору та положень Статуту ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси", затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 30.08.2008 року № 470 (в редакції Статуту від 02.11.2010р.), засновником підприємства є держава в особі Міністерства внутрішніх справ України з оперативним підпорядкуванням Департаменту ресурсного забезпечення МВС України (п.,п. 1.1.,1.2.).

Згідно п.,п. 5.1.,5.2. Статуту ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний та підконтрольний Органу управління майном через взаємодію з Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України. Призначення на посаду директора підприємства здійснюється Органом управління майном (МВС України) шляхом укладення з ним контракту у порядку та на умовах передбачених чинним законодавством України.

Відтак, не оспорюється наказ МВС України від 06.06.2017р. № 336-к про поновлення на роботі на посаді директора, так як останній був виданий уповноваженим органом. Однак наказ ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси від 17.08.2017р. № 01-ос Про звільнення ОСОБА_1. є незаконним, так як відповідно до положень Статуту ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси питання звільнення директора підприємства належить до виключної компетенції Органу управління - МВС України.

Відтак наказ про звільнення позивача з роботи з посади директора мало б видати саме МВС України, а не ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси в особі голови комісії з припинення Бабаєва Ю.А. Відтак даний наказ є незаконним і підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі.

При звільненні 17.08.2017р. і станом на день пред'явлення даного позову позивач не отримав розрахунку при звільненні.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі вищевикладеного, просить позовні вимоги задоволити.

07 листопада 2017 року на адресу суду надійшли заперечення проти заявленого позову від Директора ДП МВС України Інформ -Ресурси Бабаєва Ю.А., зазначаючи про те, що вони не є належні відповідачі, оскільки не вчиняли проти позивача жодних дій. Оскаржуваний акт про звільнення виданий ДП МВС України, Львів- Інфррм -Ресурси , яке перебуває в стані припинення шляхом приєднання до ДП МВС України, Інформ-Ресурси , але процедура не завершена і підприємство не прийняло обов'язки ДП МВС України, Львів- Інфррм -Ресурси .

В судове засідання позивач не зявився, однак подав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності, проти заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Крім того позивач надав на адресу суду розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 05.07.2018 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.07.2018 року призначено розгляд справи у режимі відеоконференції. Виконання ухвали доручено Печерському районному суду м. Києва. Однак представник Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України " Інформ - Ресурси" у вищевказаний суд не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Представник Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України " Львів- Інформ- Ресурси також у содове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідачів в судове засідання та відсутність заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ст. 2 КЗпП України, право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Положеннями ч.1 ст.117 КЗпП України, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається із роз яснень, даних в пункті 20, частині 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями статей117,237-1цьогокодексу.

Аналіз наведених положень ст.117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що рішення Франківського районного суду м. Львова від 23.03.2017р. у справі № 465/2966/16-ц, яке відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 13.07.2017р. набрало законної сили 13.07.2017р., ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді директора Державного підприємства МВС України Львів-Інформ-Ресурси .

Визначено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу в сумі 8301,26 грн.

Наказом по МВС України від 06.06.2017р. № 536-к ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Державного підприємства МВС України Львів-Інформ-Ресурси . Процедура поновлення на посаді відбувалася на підставі наказу МВС України від 23.06.2017р. № 44 Про вчинення певних дій .

Відповідно до наказу МВС України від 29.02.2016р. № 138 Про припинення діяльності державних підприємств МВС України щляхом приєднання , ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси на момент поновлення на роботі перебувало (перебуває на даний час) у стані припинення шляхом приєднання до ДП МВС України Інформ-Ресурси .

13.07.2017р. листом голови ліквідаційної комісії ДП МВС України Інформ-Ресурси Бабаєва Ю.А. ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення із займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 звернувся з листом від 18.08.2017р. на ім'я голови ліквідаційної комісії ДП МВС України Інформ-Ресурси Бабаєва Ю.А., в якому зазначив, що не заперечує проти скорочення терміну попередження і звільнення з роботи із займаної посади з вищенаведених підстав.

Наказом по ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси від 17.08.2017р.

№ 01-ос ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державного підприємства МВС України Львів-Інформ-Ресурси 17.08.2017р. у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу згідно п.1 ч. 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при звільненні не було виплачено заробітну плату за період з 23.032017р. і по даний час.

Відповідно до розрахунків наданих на адресу суду позивачем, середньоденна заробітна плата становитиме:

(9198,93грн. + 6649,04грн.) / ( 23роб. дні + 19 роб. днів) = 15847,96 грн. / 42роб. дні = 377,33 грн.

Кількість робочих днів, що підлягають оплаті за час вимушеного прогулу з 24.03.2017р. по 23.07.2018р. становить:

за березень 2017р. - 6 робочих днів, за квітень 2017р. - 19 робочий день, за травень 2017р. - 20 робочих днів, за червень 2017р. - 20 робочих днів, за липень 2017р. - 21 робочий день, за серпень 2017р. - 22 робочі дні, за вересень 2017р. - 21 робочий день, за жовтень 2017р. - 21 робочий день, за листопад 2017р. - 22 робочі дні, за грудень 2017р. - 20 робочих днів, за січень 2018р. - 21 робочий день, за лютий 2018р. - 20 робочих днів, за березень 2018р. - 21 робочий день, за квітень 2018р. - 20 робочих днів, за травень 2018р. - 19 робочих днів, червень 2018р. - 20 робочих днів, липень 2018 р. - 16 робочих днів, а всього - 409 робочих днів.

Сума заробітної плати за час вимушеного прогулу становить: 377,33грн. х 409 р. дн. = 154 327,97 грн.

Судом встановлено, що Засновником підприємства є держава в особі Міністерства внутрішніх справ України з оперативним підпорядкуванням Департаменту ресурсного забезпечення МВС України.

Згідно п.,п. 5.1.,5.2. Статуту ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний та підконтрольний Органу управління майном через взаємодію з Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України. Призначення на посаду директора підприємства здійснюється Органом управління майном (МВС України) шляхом укладення з ним контракту у порядку та на умовах передбачених чинним законодавством України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що наказ про звільнення позивача з роботи з посади директора мало б видати саме МВС України, а не ДП МВС України Львів-Інформ-Ресурси в особі голови комісії з припинення Бабаєва Ю.А. Відтак даний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі.

Крім того, судом встановлено, що сума заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить: 377,33грн. х 409 р. дн. = 154 327,97 грн.

Відповідно до 4 ст. 430 ЦПК України, допускається негайне виконання рішення суду у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у дохід держави у розмірі 640 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4,13,76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України " Інформ - Ресурси", Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України " Львів- Інформ- Ресурси" про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- задоволити.

Визнати незаконним наказ Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Львів-Інформ-Ресурси від 17.08.2017р. № 01/ос Про звільнення ОСОБА_1. .

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Львів-Інформ-Ресурси .

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Львів-Інформ-Ресурси на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.08.2017р. по 23.07.2018 р. в сумі 154 327,97 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Львів-Інформ-Ресурси та стягнення з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Львів-Інформ-Ресурси на користьОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ванівський Ю.М.