Постанова

від 26.07.2018 по справі 576/258/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Суми

Справа №576/258/18

Номер провадження 22-ц/788/822/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Сапона О.В. у приміщенні Глухівського міськрайонного суду Сумської області

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шалигинської селищної ради Глухівського району Сумської області, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У лютому 2018 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4, постійним місцем проживання якого була квартира АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки загальною площею 3, 26 га, яка складається з двох ділянок: ріллі - 2,5863 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та кормових угідь - 0,6733 га, кадастровий номер НОМЕР_2 розташованої на території Шалигинської (колишньої Соснівської) селищної ради. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є позивачка, її рідна сестра - ОСОБА_3 та їхня мати і дружина померлого - ОСОБА_5 Позивачка та її мати ОСОБА_5 фактично прийняли спадщину після смерті батька, оскільки на день його смерті були зареєстровані та проживали разом з ним АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_5, і на час своєї смерті свідоцтва про право на спадщину після смерті свого чоловіка (батька позивачки) ОСОБА_4, вона не отримала. 08 червня 2017 року позивачка звернулась до нотаріальної контори для оформлення своїх прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька, однак їй було відмовлено в цьому у зв'язку з ненаданням нею доказів прийняття спадщини у встановлений законом строк після смерті батька, а також ненаданням документів, які визначають місце відкриття спадщини.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаних земельних ділянок.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та встановлено факт, що ОСОБА_1 на день смерті свого батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час відкриття спадщини, постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 3,26 га, яка в свою чергу складається з двох ділянок: ріллі - 2,5863 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та кормових угідь - 0,6733 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Шалигинської (колишньої Соснівської) селищної ради, яка належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 21 лютого 2002 року № 46, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 485 від 29 березня 2002 року.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності та ухвалення нового рішення про задоволення цієї вимоги в повному обсязі.

При цьому зазначає, що судом при визначенні належної позивачці частки у спадковому майні не було ураховано те, що її сестра ОСОБА_3 не прийняла спадщину після смерті їхнього батька, а тому спадкоємцями, що прийняли спадщину після смерті батька є вона та її матір ОСОБА_5, яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Виходячи з цього, вона має право на 1/2 частку спадкового майна після смерті батька, а не на 1/3 як визначив місцевий суд.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4, постійним місцем проживання якого було АДРЕСА_4 (а. с. 8, 12, 13, 15). Відомості про офіційно зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні.

Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки загальною площею 3,26 га, яка складається з двох ділянок: ріллі - 2,5863 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та кормових угідь - 0,6733 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Шалигинської (колишньої Соснівської) селищної ради, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 21 лютого 2002 року № 46, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 485 від 29 березня 2002 року (а. с. 17, 18-21, 22-27).

З наявних в матеріалах цивільної справи письмових доказів вбачається, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є позивачка ОСОБА_1, її рідна сестра - ОСОБА_3 та їх мати і дружина померлого - ОСОБА_5

Позивачка ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала разом з ним у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 4-5), а тому в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона є такою, що фактично прийняла спадщину після нього.

З урахуванням викладеного, суд визнав факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 на момент смерті ОСОБА_4 Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

В той же час, колегія суддів вважає, що з рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на частину спірної земельної ділянки погодитись не можна з наступних підстав.

Так, визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину належної померлому ОСОБА_4 земельної ділянки, розташованої на території Шалигинської (колишньої Соснівської) селищної ради, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли три спадкоємця першої черги: позивачка, її мати ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_5.(а. с. 122).

В той же час, з копії матеріалів спадкової справи № 408/2017, заведеної Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що ОСОБА_3 12 червня 2017 року зверталась до даної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, а 13 червня 2017 року звернулась із заявою щодо надання їй роз'яснень стосовно оформлення спадщини після смерті батька (а. с. 119, 128), але із заявою про прийняття спадщини після смерті батька в шестимісячний строк, передбачений ст.1269 ЦК України, вона не зверталась. В порядку передбаченому ч.3 ст.1268 ЦК України вона спадщину також не прийняла, а отже належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_3, в порядку передбаченому ЦК України, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні.

Також місцевий суд встановив, що дружина померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відповідно до вимог передбачених ч.3 ст.1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В той же час, будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини сторонами надано не було і в матеріалах цивільної справи вони відсутні.

Колегія суддів вважає, що визнаючи за позивачем право власності на частку у спадковому майні, місцевий суд не перевірив коло усіх осіб, що прийняли спадщину, оскільки позивачем не надано будь-яких письмових та беззаперечних відомостей про осіб, які проживали та були зареєстровані зі спадкодавцем на час прийняття спадщини.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд, не встановивши коло усіх осіб, що прийняли спадщину після ОСОБА_7 та визнаючи за позивачкою право власності на частку у спадковому майні, порушив принцип непорушності права приватної власності інших спадкоємців на спадкове майно закріплене Конституцію (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року .

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що місцевим судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст.1267, ч.3 ст.1268 ЦК України, а тому існують підстави для виходу за межі вимог апеляційної скарги та скасування рішення в частині визнання за позивачем права власності на частину спадкового майна з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Шалигинської селищної ради Глухівського району Сумської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Постанова набрала законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 30 липня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : Т. А. Левченко

С. С. Ткачук