Рішення

від 31.07.2018 по справі 911/801/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 911/801/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 911/801/18

за позовом приватного підприємства "Граніт ТІС"

до приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд"

про стягнення 134 222,33 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Граніт ТІС звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Укренергобуд про стягнення 134 222, 33 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг охорони на підставі договорів № 01/298 від 01.01.2016р. та № № 01/05/17 від 01.05.2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість у 110 000,00 грн., за прострочення сплати якої позивачем нараховані пеня в сумі 14484,84 грн., інфляційні втрати - 7196,95 грн. та 3% річних - 2540,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2018р. у справі №911/801/18, на підставі п. 1 ч.1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву приватного підприємства Граніт ТІС до приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Укренергобуд про стягнення 134222,33 грн. з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Супровідним листом від 07.05.2018р. за № 911/801/18 Господарським судом Київської області направлено позовну заяву приватного підприємства Граніт ТІС до приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Укренергобуд про стягнення 134222,33 грн. разом з ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2018р. у справі №911/801/18 на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/801/18 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 911/801/18 від 15.05.2018р. позовну заяву приватного підприємства Граніт ТІС до приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Укренергобуд про стягнення 134 222, 33 грн. залишено без руху.

30.05.2018р. від приватного підприємства Граніт ТІС через канцелярію суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2018р.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 02.07.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.05.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 1/27, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 30.05.2018р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 12.06.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 30.07.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016р. між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) було укладено договір №01/298 (далі - договір-1), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки з охорони об'єкту замовника, вказаного у додатку № 1 до цього договору (далі - об'єкт), та підтримує встановлений порядок на об'єкті, що охороняється, в межах своєї компетенції та згідно розробленої виконавцем та затвердженої спільно з замовником інструкції з охорони об'єкту, а замовник щомісяця здійснює оплату виконавцю за надані охоронні послуги.

Згідно з додатком №1 до договору-1 об'єктом, що підлягає охороні, є будівельний майданчик за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Маяковського, 46.

Вартість послуг з охорони, відповідно до додаткової угоди до договору № 01/298 від 01 січня 2016 року, яка укладена сторонами 01.12.2016р., становить 15 000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

01.05.2017р. між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) було укладено договір №01/05/17 (далі - договір-2), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки з охорони об'єкту замовника, переліченого у додатку №1 до цього договору (далі - об'єкт), та підтримує встановлений порядок на об'єкті, що охороняється, в межах своєї компетенції та згідно розробленої виконавцем та затвердженої спільно з замовником інструкції з охорони об'єкту, а замовник щомісяця здійснює оплату виконавцю за надані охоронні послуги.

Згідно з додатком №1 до договору-2 об'єктом, що підлягає охороні, є будівельний майданчик за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Маяковського, 46.

Вартість послуг з охорони, відповідно до п. 6.1. договору-2, становить 19 500,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. договору-1 та договору-2, замовник зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки за отримані послуги.

Згідно з п.6.3 договору-1 та договору-2, оплата за охоронні послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно, до 10 числа місяця наступного за звітним, після підписання акту виконаних робіт за надані послуги, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі наданого рахунку. Оплата за послуги, при окремій домовленості сторін, може бути проведена і шляхом передплати за надані охоронні послуги.

Відповідно до п. 6.4. договору-1 та договору-2, акт про надання охоронних послуг підписується замовником в останній день місяця. В разі дострокового розірвання договору, Акт про надання охоронних послуг підписується сторонами в останній день дії договору.

Пунктом 9.1. договору-1 зазначено, що даний договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з 01 січня 2016 року. Даний договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін до закінчення терміну з попередженням однієї зі сторін за 15 днів. Водночас пунктом 9.2 договору-1 передбачено, що якщо за 5 днів до закінчення терміну жодна з сторін не вимагає його розірвання, договір вважається пролонгованим на той самий термін на тих самих умовах.

Пунктом 9.1. договору-2 зазначено, що даний договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з 01 травня 2017 року. Пунктом 9.2. встановлено, що даний договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін до закінчення терміну з попередженням однієї зі сторін за 15 днів. Водночас пунктом 9.3 договору-2 передбачено, що якщо за 5 днів до закінчення терміну жодна з Сторін не вимагає його розірвання, договір вважається пролонгованим на той самий термін на тих самих умовах.

На виконання умов зазначених договорів ПП ГРАНІТ ТІС надало охоронні послуги, а ПрАТ БК УКРЕНЕРГОБУД прийняло надані послуги на загальну суму 181 500,00 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000030 від 31 січня 2017 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000050 від 28 лютого 2017 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000077 від 31 березня 2017 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000133 від 31 травня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000160 від 30 червня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000191 від 31 липня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000226 від 31 серпня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000265 від 30 вересня 2017 року на суму 19 250,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000300 від 31 жовтня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000338 від 30 листопада 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору №01/298 від 01.01.2016р. та договору №01/05/17 від 01.05.2017р. щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 181 500,00 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000030 від 31 січня 2017 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000050 від 28 лютого 2017 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000077 від 31 березня 2017 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000133 від 31 травня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000160 від 30 червня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000191 від 31 липня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000226 від 31 серпня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000265 від 30 вересня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000300 від 31 жовтня 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ, № ОУ-0000338 від 30 листопада 2017 року на суму 19 500,00 грн. з ПДВ.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та п. п.6.3 договору-1 та договору-2 , суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за зазначеними вище актами є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договором-1 та договором-2 настав, а доказів оплати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 110 000,00 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг за договором-1 та договором-2, позивачем заявлено до стягнення з останнього пеню - 14 484,84 грн., інфляційні втрати - 7 196,95 грн. та 3% річних - 2540,54 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат річних є більшим, ніж позивачем заявлено до стягнення.

Однак, з урахуванням ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню суми 3% річних та інфляційних втрат, заявлені позивачем, а саме 7 196,95 грн. інфляційних втрат та 2 540,54 грн. 3% річних

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є невірним, у зв'язку із чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в сумі 13 422,33 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором №01/298 від 01.01.2016р. та договором №01/05/17 від 01.05.2017р. щодо оплати наданих послуг належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково в розмірі 110 000,00 грн. основного боргу, 13 422,33 грн. пені, 7 196,95 грн. інфляційних втрат та 2 540,54 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 1/27; ідентифікаційний код 16291301) на користь приватного підприємства "Граніт ТІС" (14038, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 119А, квартира 337; ідентифікаційний код 35506136) заборгованість в сумі 110 000 грн., пеню в сумі 13 422 грн. 33 коп., 3% річних в сумі 2 540 грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 7 196 грн. 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 013 грн. 33 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.07.2018р.

Суддя А.І. Привалов