Ухвала

від 31.07.2018 по справі 922/2082/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"31" липня 2018 р.           Справа № 922/2082/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.,

суддя Пелипенко Н.М.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Міністерства внутрішніх справ України (вх. №5887 від 27.07.2018) про роз'яснення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 922/2082/17

за позовом Заступника Генерального прокурора України м. Київ в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України, м. Київ,

2. Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ,

3. Військової частини 3017, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів:

1. Міністерство оборони України , м. Київ,

2. Головне управління Національної гвардії України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЗЕМБУД», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтинго-правової фірми «Спартак», м. Харків

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 922/2082/17 задоволено апеляційну скаргу Прокурора відділу організації представництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 по справі № 922/2082/17 скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено повністю. Вирішено, зокрема, визнати за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України право власності на будівлі та споруди, що розташовані у м. Харків, Помірки, будинок 24, а саме: нежитлові будівлі літ. О-1 загальною площею 451,5 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. У-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. АЕ-1 загальною площею 1651 кв.м.

27.07.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Міністерства внутрішніх справ України надійшла заява (вх. № 5887), в якій заявник просить надати роз'яснення з питання фактичного власника (суб'єкта управління) нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель літ. О-1 загальною площею 451,5 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. У-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. АЕ-1 загальною площею 1651 кв.м. , що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Помірки, будинок 24), приймаючи до уваги Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 38-р, яким майновий комплекс військового містечка № 216 (м. Харків, Помірки, будинок 24) у м. Харкові передано із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства внутрішніх справ.

В обґрунтування поданої заяви Міністерство внутрішніх справ України посилається на те, що на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2018, згідно якої визнано за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України право власності на будівлі та споруди, що розташовані у м. Харків, Помірки, будинок 24, а саме: нежитлові будівлі літ. О-1 загальною площею 451,5 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. У-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. АЕ-1 загальною площею 1651 кв.м., до Департаменту реєстрації Харківської міської ради подано Заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 27887582 для проведення державної реєстрації права власності, форма власності - державна на нежитлові будівлі, що розташовані за вказаною адресою за Державою - Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України. Дана заява була прийнята державним реєстратором 24.04.2018.

У відповідь на вказану заяву Міністерством внутрішніх справ України отримано Рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40831878 від 26.04.2018 за заявою реєстр. № 27887582 від 24.04.2018, в якому державний реєстратор зазначив те, що закон не передбачає одночасно представництва кількома суб'єктами інтересів держави щодо управління одним об'єктом нерухомого майна, а відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявником є власник (уповноважена особа). Проте згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 по справі № 922/2082/17 суб'єктами права власності є Кабінет Міністрів України та Міністерство внутрішніх справ, а тому для подальшого розгляду заяви необхідне документальне підтвердження передачі управління об'єктом нерухомого майна, зазначеного в заяві, до повноважень Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України або в особі Міністерства внутрішніх справ та в порядку статті 245 Господарського процесуального кодексу України подати роз'яснення з питань фактичного власника об'єкта нерухомого майна.

Водночас, при вирішенні поданої заяви про роз'яснення рішення, Міністерство внутрішніх справ України просить суд апеляційної інстанції врахувати, що згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 38-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка № 216 у м. Харкові до сфери управління Міністерства внутрішніх справ» майновий комплекс військового містечка № 216 (м. Харків, Помірки, будинок 24) було передано із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до приписів частини першої статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

З огляду на матеріали справи та поданої заяви про роз'яснення судового рішення колегія суддів апеляційної інстанції, користуючись наданим правом, дійшла висновку про здійснення її розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

Виходячи із змісту статті 245 Господарського процесуального кодексу України роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Таким чином, суд роз'яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб'єкта, якому надано право звернення за відповідним роз'ясненням. При цьому, необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння судового рішення з метою його виконання, а у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз'яснення судового рішення, слід виходити з приписів Господарського процесуального кодексу України щодо змісту рішення.

Як вбачається із заяви про роз'яснення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 922/2082/17, Міністерство внутрішніх справи України просить надати роз'яснення з питання фактичного власника нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель державної форми власності літ. О-1 загальною площею 451,5 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. У-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. АЕ-1 загальною площею 1651 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Помірки, будинок 24, право власності на які згідно з вищевказаним рішенням визнано за державою Україна, в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до частини першої статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є:

- майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;

- майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям;

- майно, яке передане державним господарським об'єднанням;

- корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави);

- державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

- державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію;

- державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;

- державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;

- безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Частиною другою статті 3 зазначеного Закону визначено, що його дія не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності та корпоративні права, що виникли внаслідок участі державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ та державних університетів, академій, інститутів у створенні господарських товариств шляхом внесення до статутного капіталу такого товариства майнових прав інтелектуальної власності, що належать цим установам та навчальним закладам.

Згідно абз. 2 частини другої статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» унормовано, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є:

- Кабінет Міністрів України;

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності;

- міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління);

- Фонд державного майна України;

- органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

- органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;

- державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації;

- Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Положеннями статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» встановлені повноваження Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності, відповідно до яких визначено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Статтями 317, 326 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Зокрема, право розпорядження вказаним майном належить державі України, в особі виключно Кабінету Міністрів України, оскільки це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України забезпечує контроль за ефективністю управління об'єктами державної власності, виконує відповідно до законів інші функції з управління об'єктами державної власності (пункти 19, 26 частини другої статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006).

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (Закон України Про правовий режим майна у Збройних Силах України).

Статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачені основні повноваження Кабінету Міністрів України, якими останній здійснює управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Стаття 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначає, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» законодавство про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Закону України від 11.01.2001 «Про захист економічної конкуренції», інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно - правових актів з питань управління об'єктами державної власності.

Статтями 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України», статтею 10 Закону України «Про оборону України» та статтями 3, 4, 6 Закону України від 21.09.2006 «Про управління об'єктами державної власності» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, чиє фінансування здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Міністерство оборони України уповноважене державою управляти переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Особливості управління військовим майном та його статусу визначає Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Поряд з цим, враховуючи проведення антитерористичної операції на сході України, з метою належного матеріально-технічного забезпечення підрозділів Національної гвардії України, використовуючи своє право на управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 21.01.2015 №38-р, передав будівлі та споруди військового містечка № 216 із сфери управління Міністерства Оборони України до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство внутрішніх справ України організовує в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності Національної гвардії, зокрема приміщеннями, полігонами, засобами зв'язку, транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, обмундируванням, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань; організовує ремонт, обслуговування транспортних засобів, засобів зв'язку, приміщень, що надані Міністерству внутрішніх справ для виконання покладених на нього завдань, контролює правильність використання матеріально-технічних ресурсів територіальними органами, Національною гвардією, закладами, установами і підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

У подальшому, 15.04.2015 за актом прийому-передачі спірні будівлі передані на баланс військової частини 3017, яка входить до структури Національної гвардії України. Приймання-передача майнового комплексу (військового містечка № 216) здійснювалася відповідно до технічної документації, наданою Квартирно-експлуатаційним відділом Міністерства оборони у м. Харків та за фактичною наявністю і станом будівель.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну гвардію України» національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм та фактичних обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції визначає, що Кабінет Міністрів України є головним суб'єктом управління державним майном на підставі положень статей 20, 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» і після реєстрації права власності за Державою, в особі Кабінету Міністрів України, має право делегувати в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами, зокрема й Міністерству внутрішніх справ України.

Як вже було зазначено вище, Харківським апеляційним господарським судом 08.02.2018 у справі № 922/2082/17 прийнято рішення, яким позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України м. Київ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 3017, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЗЕМБУД» задоволені повністю та вирішено, зокрема, визнати за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України право власності на будівлі та споруди, а саме: нежитлові будівлі літ. О-1 загальною площею 451,5 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. У-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. АЕ-1 загальною площею 1651 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Помірки, будинок 24.

Дане рішення набрало законної сили.

Однак звертаючись до суду із заявою про роз'яснення вказаного рішення суду апеляційної інстанції Міністерство внутрішніх справ України фактично просить суд зазначити одного суб'єкта управління державною власністю, оскільки державним реєстратором було відмовлено у реєстрації права власності за обома суб'єктами одночасно.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що роз'яснення рішення шляхом викладення його резолютивної частини в іншій редакції призведе до зміни змісту рішення, що заборонено частиною першою статті 245 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити заяву Міністерства внутрішніх справ України про роз'яснення судового рішення, а тому керуючись статтями 232, 233, 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИЛА:

1. Задовольнити заяву Міністерства внутрішніх справи України (вх. №5887 від 27.07.2018) про роз'яснення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 922/2082/17.

2. Роз'яснити, що власником будівель та споруд, які розташовані у м. Харків, Помірки, будинок 24, а саме: нежитлових будівель літ. О-1 загальною площею 451,5 кв.м., літ. Ф-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. У-1 загальною площею 726,2 кв.м., літ. АЕ-1 загальною площею 1651 кв.м. є держава Україна, в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дана ухвала підписана суддями 31.07.2018.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.