Рішення
від 24.07.2018 по справі 820/785/17
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

24.07.2018 р. справа №820/785/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Вернигора О.В.,

представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Лінк" до Головного управління ДФС у Харківській області про 1) скасування наказу на проведення планової перевірки № 13 від 11.01.2017 року; 2) скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2017 р. №0000291401, №0000301401, №0000311401, №0000321401, №0000341401, рішення №00003041304 від 17.03.2017 р. , -

встановив:

Справа надійшла у провадження Харківського окружного адміністративного суду на виконання постанови Верховного Суду від 20.02.2018р. по адміністративному провадженню №К/9901/4002/17.

Харківський окружний адміністративний суд на виконання вказівок Верховного Суду витребував від сторін додаткові докази на висвітлення обставин, котрі входять до предмету доказування по справі, подані сторонами документи приєднані до справи у томах з 14 по 32.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіСі Лінк", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням уточнень) про 1) скасування наказу на проведення планової перевірки №13 від 11.01.2017 року; 2) скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2017 р. №0000291401, №0000301401, №0000311401, №0000321401, №0000341401, а також рішення №00003041304 від 17.03.2017 р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв відображених в акті перевірки податкових правопорушень. Стверджував, що викладені в акті судження контролюючого органу є помилковими, хибними, вигаданими, суперечать дійсним обставинам господарської діяльності платника податків. Наполягав, що господарські операції з контрагентами були зумовлені об'єктивними виробничими потребами, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, підтверджені необхідним обсягом первинних та суміжних документів, зобов'язання по оплаті виконані. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що за результатами перевірки контролюючим органом виявлені факти вчинення особою податкових правопорушень. У зв'язку з цим, платник правомірно та обґрунтовано притягнутий до відповідальності.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 24.02.2017 р. №497/20-40-14-01-08/31799566.

Текст згаданого акту містить судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, зокрема: п.п. 134.1.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 ст. 139 Податкового кодексу України за рахунок 1) прийняття до обліку та урахування при обчисленні податку на прибуток первинних документів, виписаних контрагентами - постачальниками у межах господарських правовідносин, котрі у дійсності не відбулись, 2) зменшення показника фінансового результату шляхом проведення бухгалтерських проводок по уцінці товару та списанню безнадійної заборгованості, 3) відображення в обліку неналежно складених первинних документів, 4) відображення в обліку первинних документів за видатками, котрі не мають стосунку до господарської діяльності платника; п. 192.1 ст. 192, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.4 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок 1) прийняття до обліку документів, складених за нереальними господарськими операціями, 2) прийняття до обліку неналежно складених первинних документів, 3) невідображення в обліку складених контрагентами - постачальниками розрахунків коригувань до податкових накладних, 4) відображення в обліку первинних документів за видатками, котрі не мають стосунку до господарської діяльності платника; п. 2.6 п. 2 Постанови Правління НБУ №637 від 15.12.2004 р. "Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті України" за рахунок не оприбуткування у касі ТОВ готівки на суму 27.500.000,00 грн.; заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень-листопад 2015 р. з самостійним виправленням помилки у звітності за грудень 2015 р., поданої до контролюючого органу у січні 2016 р.

З посиланням на даний акт владний суб'єкт прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0000291401 від 17.03.2017 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 4.251.513,00 грн. (основний платіж - 3.644.458,00 грн., штраф - 607.055,0 грн.; увійшли епізод заниження податку на 703.129,00 грн. по епізоду взаємовідносин з ТОВ "Інвестиції та інновації", епізод заниження податку на 79.625,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ХАСК", епізод заниження податку на 282.600,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, епізод заниження податку на 300.000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Арілл", епізод заниження податку на 185.400,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, епізод заниження податку на 1.795.915,00 грн. по взаємовідносинам з 15-ма ФОП, епізод заниження податку на 26.627,00 грн. по бухгалтерській проводці із уцінки товару, епізоди заниження податку на 91.604,00 грн. і 25.839,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Тревеліна", епізод заниження податку на 153.719,00 грн. по бухгалтерській проводці із списання безнадійної заборгованості);

- №0000301401 від 17.03.2017 року про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 330.271,25 грн. (основний платіж - 264.217,00грн., штраф - 66.054,24 грн.; увійшли епізод заниження ПДВ у сумі 247.550,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Інвестиції та інновації", епізод заниження ПДВ на 16.667,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Арілл" за рахунок невідображення в обліку виписаного контрагентом - постачальником розрахунку коригування до податкової накладної);

- №0000311401 від 17.03.2017 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 824.090,00 грн. (увійшли епізод заниження ПДВ у сумі 471.841,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Інвестиції та інновації", епізод заниження ПДВ на 333.333,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Арілл", епізод заниження ПДВ на 383,12 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Техностандарт", епізод заниження ПДВ на 909,98 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Цифротех", епізод заниження ПДВ на 652,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Комп Інформ груп", епізод заниження ПДВ на 666,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Файнбі", епізод заниження ПДВ на 72,09 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Цифротех", епізод заниження ПДВ на 931,50 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Ультра Дистриб'юшен", епізод заниження ПДВ на 599,07 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Цифротех", епізод заниження ПДВ на 415,42 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Цифротех", епізод заниження ПДВ на 1.676,25 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Астрея-ХХІ", епізод заниження ПДВ на 402,00 грн. по взаємовідносинам з ПАТ "Точприлад", епізод заниження ПДВ на 2.531,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Техно Плей", епізод заниження ПДВ на 1.344,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Техноплей";

- №0000321401 від 17.03.2017 року про застосування 137.500.000,00 грн. штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки;

- №0000341401 від 17.03.2017 року про застосування 510,00 грн. штрафу за неподання документів до перевірки;

- а також рішення №0003041304 від 17.03.2017 р. про застосування 68.479,43 грн. штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб'єкта (в частині використаних фактичних та юридичних мотивів, а також відповідності закону процедури здобуття доказів скоєння особою податкових правопорушень), належність, допустимість, достатність доказів, зібраних владним суб'єктом на підтвердження факту скоєння особою податкового правопорушення, суд вважає за необхідне розглянути кожний викладений в тексті акту епізод протиправного діяння платника окремо.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ "Інвестиції та інновації"

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено про відсутність документального підтвердження фактичного переміщення та прийняття товару. Крім того, зазначено, що дослідження наявних платіжних доручень засвідчило, що призначенням платежу вказано "оплата за комплектуючі", хоча предметом договору є поставка обладнання, тобто готової продукції, а не її частин.

На виконання вказівок Верховного Суду з'ясовано, що на даний епізод припадає заниження податку на прибуток у сумі 703.129,00 грн. основного платежу (який увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000291401 від 17.03.2017 року) та заниження ПДВ у сумі 247.550,00 грн. основного платежу (який увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000301401 від 17.03.2017 року) і у сумі 471.841,0 грн. основного платежу (який увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000311401 від 17.03.2017 року).

З'ясовуючи обставини спірних правовідносин, суд за даним епізодом установив, що суть претензій контролюючого органу полягає у наявності 1) складеної ГУ ДФС у Чернігівській області податкової інформації від 15.06.2016 р. №99/14/39560375, 2) неналежності документів, 3) відсутності документів про фізичне переміщення товару, 4) неможливості ідентифікації товару при реалізації, у зв'язку з чим відсутня подія доходу.

На вимогу суду платником податків подані документи, з яких вбачається, що між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Інвестиції та інновації" (в якості постачальника), укладені договори поставки №ЕТК №0515-01-Р від 05.05.2015р. та №SIA020215-0045P від 02.02.2015р.

Предметом даних договорів є придбання товару (монітори, ай пі телефони, комутатори, блоки живлення, ноутбуки, материнські плати, маршрутизатор, реплікатор, модем, шлюз, батареї тощо).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за переліченими вище правочинами позивачем подано до суду виписані контрагентом - постачальником, ТОВ "Інвестиції та інновації":

- рахунки на оплату товару: №О1078029 від 19.03.2015р. на суму 192960,0грн., в т.ч. ПДВ 32160,0грн., №О1083050 від 25.03.2015р. на суму 388320,0грн., в т.ч. ПДВ 64720,0грн., №О1089026 від 30.03.2015р. на суму 372000,0грн., в т.ч. ПДВ 62000,0грн., №О1105014 від 15.04.2015р. на суму 69137,10грн., в т.ч. ПДВ 11522,85грн., №О1105039 від 15.04.2015р. на суму 29374.98грн., в т.ч. ПДВ 4895,83грн., №О1112052 від 22.04.2015р. на суму 7129,98грн., в т.ч. ПДВ 1188,33грн., №О1107007 від 23.04.2015р. на суму 61409.70грн.. в т.ч. ПДВ 10234,95грн., №О1113055 від 23.04.2015р.на суму 201500,0грн.. в т.ч. ПДВ 33583,33грн., №О1113057 від 23.04.2015р. на суму 4463,04грн., в т.ч. ПДВ 743,84грн., №О1119030 від 29.04.2015р. на суму 8280,0грн., в т.ч. ПДВ 1380,0грн., №О1128020 від 08.05.2015р. на суму 5422,68грн., в т.ч. ПДВ 903,78грн., №О1133048 від 13.05.2015р. на суму 8325,0грн., в т.ч. ПДВ 1387,50грн., №О1154052 від 04.06.2015р. на суму 56287,50грн., в т.ч. ПДВ 9381,25грн., №О1156019 від 05.06.2015р. на суму 5214,90грн., в т.ч. ПДВ 869,15грн., №О1156011 від 05.06.2015р. на суму 583296,42грн., в т.ч. ПДВ 97216,07грн., №О1160024 від 09.06.2015р. на суму 2085,48грн., в т.ч. ПДВ 347,58грн., №О1166023 від 15.06.2015р. на суму 24420,0грн., в т.ч. ПДВ 4070,0грн., №О1125032 від 25.06.2015р. на суму 475878,0 грн., в т.ч. ПДВ 79.313,0грн.. №О11760057 від 25.06.2015р. на суму 24.927,30грн., в т.ч. ПДВ 4.154,55грн., №О1182042 від 01.07.2015р. на суму 3.128,94, в т.ч. ПДВ 521,49грн., №О1183018 від 02.07.2015р. на суму 52.352,52 грн., в т.ч. ПДВ 8.752,42грн., №О1187047 від 06.07.2015р. на суму 40.923,60грн., в т.ч. ПДВ 6820,60грн., №О1183025 від 06.07.2015р. на суму 17.071,20грн., в т.ч. ПДВ 2845,20грн., №О1189017 від 08.07.2015р. на суму 271159,92грн., в т.ч. ПДВ 45.193,32грн., №01190058 від 09.07.2015р. на суму 13950,0грн., в т.ч. ПДВ 2325,0грн., №О1196018 від 15.07.2015р. на суму 2153,88грн., в т.ч. ПДВ 358,98грн., №О1204044 від 23.07.2015р. на суму 31275,0грн., в т.ч. ПДВ 5212,50грн., №01209020 від 28.07.2015р. на суму 12487,50грн., в т.ч. ПДВ 2081,25грн. №01210023 від 29.07.2015р. на суму 14287,50грн., в т.ч. ПДВ 2381,25грн., №О1215041 від 03.08.2015р. на суму 52839,30грн., в т.ч. ПДВ 8806,55грн., №01216013 від 04.08.2015р. на суму 18551,28грн., в т.ч. ПДВ 3091,88грн., №1219033 від 07.08.2015р. на суму 1008,54грн., в т.ч. ПДВ 168,09грн., №О1226028 від 17.08.2015р. на суму 47194,98грн., в т.ч. ПДВ 7865,83грн., №О1230038 від 18.08.2015р. на суму 9450,0грн., в т.ч. ПДВ 1575,0грн. №О1243065 від 01.09.2015р. на суму 26064,96грн.. в т.ч. ПДВ 4344,16грн. №01246054 від 04.09.2015р. на суму 47118,48грн., в т.ч. ПДВ 7853,08грн., №О1251074 від 08.09.2015р. на суму 328837,50грн., в т.ч. ПДВ 54806,25грн., №О1250060 від 08.09.2015р. на суму 10174,50грн., в т.ч. ПДВ 1695,75грн., №О1258038 від 15.09.2015р. на суму 18947,70грн., в т.ч. ПДВ 3157,95грн., №01257067 від 15.09.2015р. на суму 13367,52грн., в т.ч. ПДВ 2227,92грн., №О1259024 від 16.09.2015р. на суму 81807,0грн., в т.ч. ПДВ 13634,50грн., №О1264050 від 21.09.2015р. на суму 2017,08грн., в т.ч. ПДВ 336,18грн., №О1264024 від 21.09.2015р. на суму 56388,0грн., в т.ч. ПДВ 9398,0грн., №О1265036 від 22.09.2015р. на суму 86913,0грн., в т.ч. ПДВ 14485,50грн., №О1266001 від 23.09.2015р. на суму 2256,36грн., в т.ч. ПДВ 376,06грн., №О1267013 від 24.09.2015р. на суму 6460,20грн., в т.ч. ПДВ 1076,70грн., №О1267060 від 24.09.2015р. на суму 10085,40грн. в т.ч. ПДВ 1680,90грн., №О1267061 від 25.09.2015р. на суму 324675,0грн.. в т.ч. ПДВ 54112,50грн., №О1275052 від 02.10.2015р. на суму 146937,84грн., в т.ч. ПДВ 24489,64грн., №О1288063 від 15.10.2015р. на суму 72600,0грн., в т.ч. ПДВ 12100,0грн., №О1296045 від 23.10.2015р. на суму 12540,06грн., в т.ч. ПДВ 2090,01грн., №О1308031 від 04.11.2015р. на суму 38081,82грн., в т.ч. ПДВ 6346,97грн., №О1317048 від 13.11.2015р. на суму 25779,60грн.. в т.ч. ПДВ 4296,60грн., №О1320041 від 16.11.2015р. на суму 43616,04грн., в т.ч. ПДВ 7269,34грн. №О1328033 від 24.11.2015р. на суму 48017,88грн., в т.ч. ПДВ 8002,98грн. №О1331051 від 27.11.2015р. на суму 2457,60грн.. в т.ч. ПДВ 409,60грн. №О1334034 від 30.11.2015р. на суму 23400,0грн., в т.ч. ПДВ 3900,0грн.;

- видаткові накладні: №01044037 від 13.02.2015р. на суму 58162,02грн., в т.ч. ПДВ 9693,67грн., №О1047097 від 17.02.2015р. на суму 91424,70грн., в т.ч. ПДВ 15237,45грн., № О1078030 від 19.03.2015р. на суму 1140,0грн., в т.ч. ПДВ 190грн., №О1078029 від 19.03.2015р. на суму 192960,0грн., в т.ч. ПДВ 32160,0грн., №О1083050 від 25.03.2015р. на суму 388320,0грн., в т.ч. ПДВ 64720,0грн., №О1089026 від 30.03.2015р. на суму 372000,0грн., в т.ч. ПДН62000,0грн., №О1105014 від 15.04.2015р. на суму 69137,10грн., в т.ч. ПДВ 11522,85грн., №О1105039 від 15.04.2015р. на суму 29374,98грн., в т.ч. ПДВ 4895,83грн. №О1112052 від 22.04.2015р. на суму 7129,98грн., в т.ч. ПДВ 1188,33грн., №О1107007 від 23.04.2015р. на суму 61409,70грн.. в т.ч. ПДВ 10234,95грн., №О1113055 від 23.04.2015р.на суму 201500,0грн., в т.ч. ПДВ 33583,33грн., №О1113057 від 23.04.2015р. на суму 4463,04грн., в т.ч. ПДВ 743,84грн., №.О1119030 від 29.04.2015р. на суму 8280,0грн., в т.ч. ПДВ 1380,0грн., №О1128020 від 08.05.2015р. на суму 5422,68грн., в т.ч. ПДВ 903,78грн., №01133048 від 13.05.2015р. на суму 8325,0грн., в т.ч. ПДВ 1387,50грн., №О1154052 від 04.06.2015р. на суму 56287,50грн., в т.ч. ПДВ 9381,25грн., №О1156019 від 05.06.2015р. на суму 5214,90грн., в т.ч. ПДВ 869,15грн., №О1156011 від 05.06.2015р. на суму 583296,42грн., в т.ч. ПДВ 97216,07грн., №О1160024 від 09.06.2015р. на суму 2085,48грн., в т.ч. ПДВ 347,58грн. №О1166023 від 15.06.2015р. на суму 24420,0грн., в т.ч. ПДВ 4070,0грн., №О1125032 від 25.06.2015р. на суму 475878,0грн., в т.ч. ПДВ 79313,0грн., №41176057 від 25.06.2015р. на суму 24927,30грн., в т.ч. ПДВ 4154,55грн. №О1182042 від 01.07.2015р. на суму 3128,94грн., в т.ч. ПДВ 521,49грн., №О1183018 від 02.07.2015р. на суму 52352,52грн., в т.ч. ПДВ 8725,42грн., №О1187047 від 06.07.2015. на суму 40923,60грн., в т.ч. ПДВ 6820,60грн., №О1183025 від 06.07.2015р. на суму 17071,20грн., в т.ч. ПДВ 2845,20грн., №О1189017 від 08.07.2015р.на суму 271159,92грн., в т.ч. ПДВ 45193,32грн., №О1190058 від 09.07.2015р. на суму 13950,0грн., в т.ч. ПДВ 2325,0грн., №О1196018 від 15.07.2015р. на суму 2153,88грн., в т.ч. ПДВ 358,98грн., №О1204044 від 23.07.2015р. на суму 31275,0грн., в т.ч. ПДВ 5212,50грн., №О1209020 від 28.07.2015р. на суму 12487,50грн., в т.ч. ПДВ 2081,25грн., №О01210023 від 29.07.2015р. на суму 14287,50грн., в т.ч. ПДВ 2381,25грн., №О01215041 від 03.08.2015р. на суму 52839,30грн., в т.ч. ПДВ 8806,55грн., №О1216013 від 04.08.2015р. на суму 18551,28грн., в т.ч. ПДВ 3091,88грн., №О1219033 від 07.08.2015р. на суму 1008,54грн., в т.ч. ПДВ 168,09грн., №О1226028 від 17.08.2015р. на суму 47194,98грн., в т.ч. ПДВ 7865,83грн., №О1230038 від 18.08.2015р. на суму 9450,0грн., в т.ч. ПДВ 1575,0грн., №О1243065 від 01.09.2015р. на суму 26064,96грн. в т.ч. ПДВ 4344,16грн., №О01246054 від 04.09.2015р. на суму 47118,48грн., в т.ч. ПДВ 7853,08грн., №О1251074 від 08.09.2015р. на суму 328837,50грн., в т.ч. ПДВ 54806,25грн, №О1250060 від 08.09.2015р. на суму 10174,50грн., в т.ч. ПДВ 1695,75грн., №О1258038 від 15.09.2015р. на суму 18947,70грн., в т.ч. ПДВ 3157,95грн., №О1257067 від 15.09.2015р. на суму 13367,52грн., в т.ч. ПДВ 2227,92грн., №О1259024 від 16.09.2015р. на суму 81807,0грн., в т.ч. ПДВ 13634,50грн., №О1264050 від 21.09.2015р. на суму 2017,08грн., в т.ч. ПДВ 336,18грн., №О1264024 від 21.09.2015р.на суму 56388,0грн., в т.ч. ПДВ 9398,0грн., №О1265036 від 22.09.2015р. на суму 86913,0грн., в т.ч. ПДВ 14485,50грн., №О1266001 від 23.09.2015р. на суму 2256,36грн., в т.ч. ПДВ 376,06грн., №О1267013 від 24.09.2015р. на суму 6460,20грн., в т.ч. ПДВ 1076,70грн., №1267060 від 24.09.2015р. на суму 10085,40грн.. в т.ч. ПДВ 1680,90грн., №О1267061 від 25.09.2015р. на суму 324675,0грн.. в т.ч. ПДВ 54112,50грн., №О1275052 від 02.10.2015р. на суму 146937,84грн., в т.ч. ПДВ 24489,64грн., №О1288063 від 15.10.2015р. на суму 72600,0грн., в т.ч. ПДВ 12100,0грн., №О1296045 від 23.10.2015р. на суму 12540,06грн., в т.ч. ПДВ 2090,01грн., №О1308031 від 04.11.2015р. на суму 38081,82грн., в т.ч. ПДВ 6346,97грн., №О1317048 від 13.11.2015р. на суму 25779,60грн.. в т.ч. ПДВ 4296,60грн., №О1320041 від 16.11.2015р. на суму 43616,04грн., в т.ч. ПДВ 7269,34грн., №О1328033 від 24.11.2015р. на суму 48017,88грн., в т.ч. ПДВ 8002,98грн., №О1331051 від 27.11.2015р. на суму 2457,60грн.. в т.ч. ПДВ 409,60грн., №О1334034 від 30.11.2015р. на суму 23400,0грн., в т.ч. ПДВ 3900,0грн.

Усі перелічені документи містяться у справі (а.с. 3-146 т. 2).

Судом з'ясовано, що з приводу обставин виписування податкових накладних та їх подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних між сторонами спору не має, претензій до форми чи змісту податкових накладних: №58 від 19.03.2015р. на суму 1.140,00грн. у т.ч. ПДВ - 190,0 грн., №59 від 19.03.2015р. на суму 192.960,0грн. у т. ч. ПДВ 32.160,0грн., №90 від 25.03.2015р. на суму 388.320,0грн. у т. ч. ПДВ - 64.720,0грн., №114 від 30.03.2015р. на суму 372.000,0грн. у т.ч. ПДВ - 62.000,0 грн., №62 від 15.04.2015р. на суму 69.137,10грн. у т.ч. ПДВ - 11.522,85 грн., №68 від 15.04.2015р. на суму 29.374,98 грн. у т.ч. ПДВ - 4.895,83 грн., №106 від 22.04.2015р. на суму 7.129,98грн. у т.ч. ПДВ - 1.188,33грн., №112 від 23.04.2015р. на суму 61.409,70грн. у т.ч.. ПДВ - 10.234,95грн., №115 від 23.04.2015р. на суму 201.500,0грн. у т.ч. ПДВ - 33.583,33грн., №116 від 23.04.2015р. на суму 4.463,04грн. у т.ч. ПДВ - 743,84 грн., №7 від 06.05.2015р. на суму 475.878,0грн. у т.ч. ПДВ 79.313,00грн., №19 від 08.05.2015р. на суму 5.422,68 грн. у т.ч. ПДВ -903,78грн., №43 від 13.05.2015р. на суму 8.325,0грн. у т.ч. ПДВ - 1.387,50грн., №8 від 04.06.2015р. на суму 56.287,50грн. у т.ч. ПДВ -9.381,25грн., №20 від 05.06.2015р. на суму 5.214,90грн. у т.ч. ПДВ - 869,15грн., №21 від 05.06.2015р. на суму 583.296,42 грн. у т.ч. ПДВ - 97.216,07грн., №82 від 15.06.2015р. на суму 24.420,0грн. у т.ч. ПДВ - 4.070,0грн., №7 від 01.07.2015р. на суму 3.128,94 грн. у т.ч. ПДВ -521,49грн., №13 від 02.07.2015р. на суму 52.352,52грн. у т.ч. ПДВ - 8.725,42грн., №29 від 06.07.2015р. на суму 40.923,60грн. у т.ч. ПДВ -6.820,60грн., №32 від 06.07.2015р. на суму 17.071,20грн. у т.ч. ПДВ - 2.845,20грн., №60 від 09.07.2015р. на суму 13.950,0грн. у т.ч. ПДВ - 2.325,0грн., №85 від 15.07.2015р. на суму 2.153,88грн. у т.ч. ПДВ -358,98грн., №143 від 23.07.2015р. на суму 31.275,0грн. у т.ч. ПДВ - 5.212,50грн., №166 від 28.07.2015р. на суму 12.487,50грн. у т.ч. ПДВ - 2.081,25грн., №178 від 29.07.2015р. на суму 14.287,50грн. у т.ч. ПДВ - 2.381,25грн., №5 від 03.08.2015р. на суму 52.839,30грн. у т.ч. ПДВ - 8.806,55грн., №11 від 04.08.2015р. на суму 18.551,28грн. у т.ч. ПДВ -3.091,88грн., №34 від 07.08.2015р. на суму 1.008,54грн. у т.ч. 168.09 грн., №78 від 17.08.2015р. на суму 47.194,98грн. у т.ч. ПДВ - 7.865,83грн., №96 від 18.08.2015р. на суму 9.450,0грн. у т.ч. ПДВ -1.575,0грн., №1 від 01.09.2015р. на суму 26.064,96грн. у т.ч. ПДВ -4.344,16грн., №31 від 04.09.2015р. на суму 47.118,48грн. у т.ч. ПДВ - 7.853,08грн., №49 від 08.09.2015р. на суму 10.174,50 грн. у т.ч. ПДВ -1.695,75грн., №53 від 08.09.2015р. на суму 328.837,50грн. у т.ч. ПДВ -54.806,25грн., №105 від 15.09.2015р. на суму 13.367,52грн. у т.ч. ПДВ - 2.227,92грн., №118 від 15.09.2015р. на суму 18.947,70грн. у т.ч. ПДВ - 3.157,95грн., №122 від 16.09.2015р. на суму 13.634,50грн. у т.ч. ПДВ - 81.807,0грн., №142 від 21.09.2015р. на суму 56.388,0грн. у т.ч. ПДВ - 9.398,0грн., №143 від 21.09.2015р. на суму 2.017,08грн. у т.ч. ПДВ - 336,18грн., №154 від 22.09.2015р. на суму 86.913,0грн. у т.ч. ПДВ - 14.485,50грн., №157 від 23.09.2015р. на суму 2.256,36грн. у т.ч. ПДВ - 376,06грн., №172 від 24.09.2015р. на суму 6.460,20грн. у т.ч. ПДВ - 1.076,70грн., №174 від 24.09.2015р. на суму 10.085,40 грн. у т.ч. ПДВ -1.680,90грн., №180 від 25.09.2015р. на суму 324.675,00грн. у т.ч. ПДВ -54.112,50грн., №11 від 02.10.2015р. на суму 146.937,84грн. у т.ч. ПДВ -24.489,64грн., №87 від 15.10.2015р. на суму 72.600,0грн. у т.ч. ПДВ - 12.100,0грн., №179 від 23.10.2015р. на суму 12.540,06грн. у т.ч. ПДВ - 2.090,01грн., №30 від 04.11.2015р. на суму 38.081,82грн. у т.ч. ПДВ -6.346,97грн., №100 від 13.11.2015р. на суму 25.779,60грн. у т.ч. ПДВ -4.296,60грн., №104 від 16.11.2015р. на суму 43.616,04грн. у т.ч. ПДВ - 7.269,34грн., №136 від 24.11.2015р. на суму 48.017,88грн. у т.ч. ПДВ -8.002,98грн., №153 від 27.11.2015р. на суму 2.457,60грн. у т.ч. ПДВ -409,60грн., №157 від 30.11.2015р. на суму 23.400,0грн. у т.ч. ПДВ - 3.900,0грн., контролюючим органом не висунуто, таких мотивів в основу оскаржених рішень не покладено (а.с. 147-203 т. 2).

На підтвердження доводів про оплату вартості товарів позивачем подані платіжні доручення: №2364 від 16.02.2015р. на суму 58162,02грн., №2406 від 19.02.2015р. на суму 91424,70грн., №2604 від 19.03.2015р. на суму 1140,0грн., №2603 від 19.03.2015р. на суму 192960,0грн., №2789 від 10.04.2015р. на суму 372000,0грн., №2899 від 23.04.2015р. на суму 4463,04грн., №2894 від 23.04.2015р. на суму 7129,98грн., № 2901 від 24.04.2015р. на суму 201500,0грн., №2945 від 29.04.2015р. на суму 8280,0грн., №2982 від 06.05.2015р. на суму 475878,0грн., №3019 від 13.05.2015р. на суму 9325,0грн. №3253 від 09.06.2015р. на суму 2085,48грн., №3279 від 10.06.2015р. на суму 5214,90грн., №3530 від 06.07.2015р. на суму 24927,30грн. №3532 від 06.07.2015р. на суму 52352,52грн.,№3527 від 06.07.2015р. на суму 56287,50грн. №3528 від 06.07.2015р. на суму 583296,42грн., №3531 від 06.07.2015р. на суму 3128,94грн., №3529 від 06.07.2015р. на суму 24420,0грн., №3708 від 04.08.2015р. на суму 201159,92грн., №3939 від 22.10.2015р. на суму 104675,0грн., №3937 від 22.10.2015р. на суму 2256,36грн., №3937 від 22.10.2015р. на суму 35318,08грн., №4005 від 27.11.2015р. на суму 2457,60грн., №4004 від 27.11.2015р. на суму 48017,88грн., №170 від 04.09.2015р. на суму 47118,48грн., №169 від 04.09.2015р. на суму 26064,96грн., №609 від 20.10.2015р. на суму 13367,52грн. №611 від 20.10.2015р. на суму 81807,0грн., №610 від 20.10.2015р. на суму 18497,70грн. №811 від 04.11,2015р. на суму 12540,06грн., №810 від 04.11.2015р. на суму 72600,0грн., №812 від 04.11.2015р. на суму 38081,82грн., №809 від 04.11.2015р. на суму 50000,0грн., №1126 від 07.12.2015р. на суму 23400грн., №116 від 25.03.2015р. на суму 388320,0грн. №133 від 16.04.2015р. на суму 69137,10грн. №134 від 16.04.2015р. на суму 29374,98грн., №144 від 23.04.2015р. на суму 61409,70грн., №187 від 08.05.2015р. на суму 5422,68грн., №679 від 28.07.2015р. на суму 13950,0грн., №677 від 28.07.20 15р. на суму 17071,20грн. №678 від 28.07.2015р. на суму 40923,60грн., №807 від 07.08.2015р. на суму 18551,28грн., №806 від 07.08.2015р. на суму 52839,30грн. №803 від 07.08.2015р. на суму 31275,0грн. №801 від 07.08.2015р. на суму 70000,0грн., №805 від 07.08.2015р. на суму 14287,50грн., №802 від 07.08.2015р. на суму 2153,88грн., №804 від 07.08.2015р. на суму 12487,50грн., №813 від 10.08.2015р. на суму 1008,54грн., №983 від 31.08.2015р. на суму 47194,98грн., №982 від 31.08.2015р. на суму 9450,0грн., №1092 від 11.09.2015р. на суму 10174,50грн., №1093 від 11.09.2015р. на суму 110837,50грн., №1376 від 08.10.2015р. на суму 281000,0грн. №1377 від 08.10.2015р. на суму 44000,0грн. №1651 від 29.10.2015р. на суму 96937,84грн. №1650 від 29.10.2015р. на суму 220000,0грн. №4649 від 29.10.2015р. на суму 10085,40грн.№1648 від 29.10.2015р. на суму 6460,20грн., №1917 від 23.11.2015р. на суму 25779,60грн., №1918 від 23.11.2015р. на суму 43616,04грн., №2201 від 08.12.2015р. на суму 3000,0грн. (а.с. 204-250 т. 2, а.с. 1-17 т. 3, а. с. 48-111 т. 28).

З приводу доводів контролюючого органу стосовно зазначення у платіжних дорученнях призначення платежу "оплата за комплектуючі", хоча предметом договору є поставка обладнання (тобто готової продукції), суд зазначає, що за умовами перелічених договорів поставка товару здійснюється згідно із специфікаціями.

Суд відмічає, що реквізити перелічених платіжних доручень співпадають з реквізитами специфікацій та рахунків на оплату товару, а відтак, обставини невідповідності предмету договорів призначенню платежів не можуть бути визнані судом достатньою підставою для позбавлення платника права на збільшення витрат з податку на прибуток у спірних правовідносинах.

На підтвердження доводів про подальше використання у межах господарської діяльності одержаного від контрагента-постачальника товарів платником подані первинні документи про передачу товару покупцям (т.т. 28-31).

Владний суб'єкт цих обставин не спростував.

У ході розгляду справи на питання суду пояснив, що дійсно в обліку платника відображався подібний товар, котрий у подальшому був реалізований третім особам.

Суд відмічає, що перелічені вище документи не мають явних очевидних та непереборних дефектів у формі, змісті, чи походженні, котрі б у силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості.

Зауважень до виконання позивачем зобов'язань з оплати контролюючий орган в акті перевірки не виклав, таких мотивів в основу оскарженого рішення не поклав.

З приводу викладених в акті міркувань контролюючого органу про відсутність товарно-транспортних накладних чи інших транспортних документів відносно фізичного переміщення товару суд зазначає, що на виконання вказівок Верховного Суду від платника були витребувані докази з цього приводу.

Подані платником документи, а саме: накази про прийняття на роботу водіїв, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, засвідчують наявність змоги забезпечити переміщення товару між сторонами договору (а.с. 85-90 т. 5).

За таких обставин, сама лише відсутність товарно-транспортних накладних не може бути сприйнята судом як достатня підстава для визнання правильними суджень контролюючого органу про нереальність господарських операцій.

Окремо суд зауважує, що контролюючий орган не виявив порушень закону у віднесенні платником вартості пального до витрат з податку на прибуток та не зафіксував факту недостатності використаного пального для організації перевезення товару.

Також суд враховує, що з пояснень представників контролюючого органу, котрі у цій частині повністю підтверджуються змістом акту перевірки, судом встановлено, що владним суб'єктом у спірних правовідносинах не було виявлено іншого джерела одержання товарів, окрім як від ТОВ "Інвестиції та інновації".

Визначаючись з приводу юридичного значення Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення суд зазначає, що вказаний документ не передбачений нормами Податкового кодексу України, а відтак, не може бути складений контролюючими органами відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Отже, такий документ є одночасно і неналежним, і недопустимим доказом вчинення податкового правопорушення.

Посилання владного суб'єкта на положення ст.ст. 72-74 Податкового кодексу України з цього приводу судом відхиляються, адже ці норми кодексу надають контролюючим органам повноваження на складання офіційних письмових документів за результатами опрацювання податкової інформації.

При цьому, положеннями ст. 72 Податкового кодексу України збір податкової інформації передбачений з метою інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, а не у цілях обґрунтування рішень контролюючого органу про визначення податкових зобов'язань платника податків.

Це правило повністю кореспондує приписам абз. 5 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, де зазначено, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для висновків контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення згідно з законом є виключно діючий акт перевірки, за яким винесено податкове повідомлення-рішення, а не письмові документи контролюючого органу за результатами опрацювання податкової інформації.

З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документу у формі Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення або у формі Узагальнення податкової інформації, або у формі Довідки про узагальнення податкової інформації не може бути кваліфікований як доказ вчинення особою податкового правопорушення як доказу вчинення особою податкового правопорушення.

Розглядаючи спір, суд не знаходить підстав для залишення поза увагою того факту, що відносно зазначених договорів контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст. 20 Податкового кодексу України, адже позови про визнання договорів недійсними або про застосування наслідків нікчемних правочинів не подавалися, а відтак, зазначені правочини є діючими.

За таких обставин, суд вважає, що обрані контролюючим органом мотиви для кваліфікації події зносин як податкового правопорушення та зібрані ним фактичні дані не доводять нікчемності цих правочинів.

Також суд зазначає, що контролюючим органом і у ході перевірки, і у ході розгляду справи визнані обставини реєстрації виписаних контрагентом-постачальником податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, не заперечені обставини належності оформлення цих накладних, то суд не знаходить підстав для додаткового дослідження цих обставин. Доказів про те, що така реєстрація відбувалась з порушенням закону владним суб'єктом до суду не подано. Доказів виключення цих податкових накладних з Єдиного реєстру податкових накладних до матеріалів справи не подано.

Більше того, самостійно визнана контролюючим органом обставина реальності товарів, не встановлення контролюючим органом іншого джерела одержання ТМЦ та відсутність жодних (навіть щонайменших) ознак пов'язаності сторін правочину та узгодженості свідомих навмисних дій сторін правочинів, спрямованих на реалізацію наміру з безпідставного одержання податкової вигоди, на думку суду, має бути урахована як недоведеність факту вчинення податкового правопорушення за цим епізодом.

З огляду на викладене, за цим епізодом суд доходить до переконання про недоведеність події скоєння особою податкового правопорушення.

По епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 (працівник позивача), ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17 (працівник позивача), ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено, що судами не перевірені твердження акту перевірки про те, що зазначені особи на момент вчинення господарських операцій були працівниками позивача і не мали коштів на придбання товарно-матеріальних цінностей у поставлених у власність платника об'ємах.

На вимогу суду контролюючим органом надані пояснення, що у розрізі кожного окремого контрагента - ФОП нарахування не виокремлювались.

На виконання вказівок Верховного Суду з'ясовано, на даний епізод припадає заниження податку на прибуток у сумі 1.795.915,00 грн. основного платежу (сума застосування штрафу склала 334.206,00 грн.), який увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000291401 від 17.03.2017 р.

З'ясовуючи обставини спірних правовідносин, суд за даним епізодом установив, що суть претензій контролюючого органу полягає у наявності 1) неналежність складання первинних документів, 2) ФОП ОСОБА_17 та ФОП ОСОБА_7 є працівниками платника податків; 3) обліковується заборгованість по оплаті товарно-матеріальних цінностей (програмне забезпечення, комп'ютерні товари).

На вимогу суду платником податків подані документи, з яких вбачається, що:

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_18 укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копії видаткових накладних: №020315/1 від 02.03.2015р., №110515/1 від 11.05.2015р., №010416/1 від 01.04.2016р., товарно-транспортних накладних: №П5823 від 02.03.2015р., №П5823 від 02.03.2015р., №П8680 від 11.05.2015р., №П13710 від 01.04.2016р., платіжне доручення №6700 від 22.12.2016р. на суму 518.713,10 грн. (а.с. 127-133 т. 21, а.с. 8-10 т. 19);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_8 укладений договір поставки від 12.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копії видаткових накладних: №010415/1 від 01.04.2015р., №010916 від 01.09.2016р., №010716/1 від 01.07.2016р., товарно-транспортних накладних: №П6002 від 01.04.2015р., №П18686 від 01.09.2016р., №П16725 від 01.07.2016р., платіжне доручення №8324 від 25.04.2017р. на суму 1.247.221,40грн. (а.с. 13-23 т. 23);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_14 укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копії видаткових накладних: №010316/1 від 01.03.2016р., товарно-транспортна накладна: №П13096 від 01.03.2016р., платіжне доручення №6644 від 15.12.2016р. на суму 173.140,40грн. (а.с. 189-197 т. 25);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_21 укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копії видаткових накладних: №060116/1 від 06.01.2016р., товарно-транспортна накладна: №П11528 від 06.01.2016р., платіжне доручення №6417 від 25.11.2016р. на суму 230.515,86грн. (а.с. 156-162 т. 24);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_13, укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копії видаткових накладних: №0110-15-28 від 01.10.2015р., товарно-транспортна накладна: №П9079 від 01.10.2015р., платіжне доручення №3203 від 28.03.2016р. на суму 788.293,54грн. (а.с. 32-40 т. 18);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_12, укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копії видаткових накладних: №201509-0001 від 01.09.2015р., товарно-транспортна накладна: №П8419 від 01.09.2015р., платіжне доручення №6366 від 22.11.2016р. на суму 390.000,0грн. (а.с. 126-141 т. 20);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_9, укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копії видаткових накладних: №137 від 01.12.2015р., товарно-транспортна накладна: №П10820 від 01.12.2015р., платіжне доручення №6367 від 22.11.2016р. на суму 303.599,90грн. (а.с.222-236 т.17);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_19, укладений договір поставки від 12.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копію видаткової накладної: №020215/1 від 02.02.2015р., товарно-транспортна накладна: №П5581 від 02.02.2015р., платіжне доручення №2869 від 11.02.2016 р. на суму 420000,00 грн., №2948 від 02.03.2016 р. на суму 365748,48 грн. (а.с.199-211 т.16, а. с. 6-7 т. 32);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_15, укладений договір поставки від 12.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копію видаткової накладної: №0000000147 від 01.07.2015р., товарно-транспортна накладна: №П7077 від 01.07.2015р., платіжне доручення № 14902 від 01.01.2018р. (а.с.94-106 т.15);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_6, укладений договір поставки від 12.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копію видаткової накладної: №0101-15 від 01.06.2016р., товарно-транспортні накладні: №П14819 від 01.07.2016р., платіжне доручення №14901 від 04.01.2018р. на суму 943.890,15грн. (а.с.74-84 т.26);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_16, укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копію видаткової накладної: №040516-00013 від 04.05.2016р., №021115-037 від 02.11.2015р., №020615-0007 від 02.06.2015р., товарно-транспортні накладні: №П14874 від 04.05.2016р., №П6719 від 02.06.2015р., №П9898 від 02.11.2015р. платіжне доручення № 2949 від 02.03.2016р. на суму 77.572,80грн., №3401 від 12.04.2016р. на суму 5.000,0грн., №6686 від 21.12.2016р. на суму 568.603,80грн. (а.с.180-181, 211,212,213, 248-249 т.3, а.с.18-21 т.4, а.с.226-236 т.22);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_17, укладений договір поставки від 12.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копію видаткової накладної: №01/08/2016-001 від 01.08.2016р., товарно-транспортні накладні: №П17670 від 01.08.2016р., платіжне доручення №7809 від 10.03.2017р. на суму 603.000,0грн.(а.с.170-171 т.3, а.с.31-39 т.24);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_22, укладений договір поставки від 12.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копію видаткової накладної: №050515/1 від 05.05.2015р., товарно-транспортні накладні: №П6366 від 05.05.2015р., платіжне доручення № 6701 від 22.12.2016р. на суму., №6687 від 21.12.2016р. на суму 253.000,0грн., №5755 від 10.10.2016р. на суму 2.000,0грн. (а.с. 33-38 т.25, а.с.178-179, 209-210, 231-233 т.3);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_11, укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копію видаткової накладної: №120115-01 від 12.01.2015р., №010216-07 від 01.02.2016р., товарно-транспортні накладні: № П5363 від 12.01.2015р., №12425 від 01.02.2016р., платіжне доручення №2656 від 30.03.2016р. на суму 145.000,0грн., №2821 від 08.02.2016р. на суму 77.000,0грн., №2950 від 02.03.2016р. на суму 120.372,0грн., №3215 від 29.03.2016р. на суму 190.000,0грн., №3399 від 12.04.2016р. на суму 5.000,0грн., №6699 від 22.12.2016р. на суму 198.548,37 грн. (а.с.182-183, 214-215, 227, 237-240 т.3, а.с.16-17 т.4 а.с. 83-93 т.17);

- між ТОВ "ДіСі Лінк" та ФОП ОСОБА_20, укладений договір поставки від 05.01.2015р., предметом якого є поставка комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, оргтехніки. До даного договору позивачем надано копію видаткової накладної: №021115/1 від 02.11.2015р., товарно-транспортні накладні: №П9939 від 02.11.2015р., платіжне доручення №18756 від 19.04.2018р. на суму 587.883,67 грн. (а.с.190-191, 222-223 т.3, 143-150 т.19).

Доводи платника про подальшу продажу товару не спростовані контролюючим органом (т.т.15-26).

З пояснень представників контролюючого органу у судовому засідання з'ясовано, що подібний товар значиться за обліком платника, іншого джерела отримання товарів перевіркою не виявлено.

З-поміж усіх перелічених ФОП найманими працівниками позивача були лише ФОП ОСОБА_17 та ФОП ОСОБА_7, але беручи до уваги той факт, що предметом вчинених правочинів була поставка товару, а не виконання робіт, а також відсутність запроваджених законом застережень одночасного виконання фізичною особою - громадянином функцій найманого робітника і підприємця, суд не знаходить ці обставини достатньою підставою для позбавлення платника права на формування видатків з податку на прибуток.

Судом у ході розгляду справи з'ясовано (і вказані обставини визнані представниками відповідача), що контролюючий орган не ініціював та не проводив зустрічних звірок перелічених ФОП у порядку ст.73 Податкового кодексу України на предмет перевірки реальності існування товару та майнового (фінансового) стану ФОП.

За таких обставин, доводи владного суб'єкта про відсутність у ФОП товару та відсутності фінансової спроможності здійснити придбання товару слід визнати необґрунтованими внаслідок нереалізації контролюючим органом управлінської функції з проведення зустрічної звірки.

Обставина наявності заборгованості по оплаті товару також сама по собі не може бути визнана судом свідченням невідповідності закону проведених платником господарських операцій.

Між тим, фактів вжиття позивачем та ФОП взаємоузгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди до тексту акту перевірки контролюючим органом не включено, таких мотивів в основу оскарженого рішення не покладено. Належних та допустимих доказів (як-то: обвинувальних вироків суду по кримінальному провадженню, котрі набрали законної сили за ст.ст.191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України тощо) ведення контрагентами - постачальниками незаконної діяльності контролюючим органом не виявлено, в основу оскарженого рішення таких мотивів не покладено. Доказів обізнаності позивача з обставинами та умовами ведення контрагентами - постачальниками господарської діяльності матеріали справи не містять.

Відносно всіх вищезазначених договорів контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, адже позови про визнання договорів недійсними або про застосування наслідків нікчемних правочинів не подавалися, а відтак, зазначені правочини є діючими.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання доведеним факту вчинення особою податкового правопорушення за цим епізодом.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ "ХАСК"

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено, що за наслідком придбання товару у контрагента, позивачем не здійснено належного бухгалтерського обліку, тобто належного оприбуткування товару.

На вимогу суду контролюючим органом подані докази, які засвідчують, що на даний епізод припадає 79.625,0 грн. основного платежу з податку на прибуток (сума застосованого штрафу склала - 26.514,00 грн.), що увійшов до податкового-повідомлення-рішення №0000291401 від 17.03.2017 р.

З'ясовуючи обставини спірних правовідносин, суд за даним епізодом установив, що суть претензій контролюючого органу полягає у наявності 1) відсутність первинних документів щодо використання товару у власній господарській діяльності, 2) відсутність складського обліку, 3) відсутність первинних документів щодо відпуску, списання, а також пов'язаності витрат з придбанням вказаних матеріалів з отриманням доходу підприємства.

На вимогу суду платником податків подані документи, з яких вбачається, що позивачем було придбано стреч-плівку відповідно до видаткових накладних: №68 від 19.01.2016р. на суму 24.396,0грн. у т.ч. ПДВ - 4.066,0 грн., №1781 від 27.09.2016р. на суму 15.360,0 грн., у т.ч. ПДВ - 2.560,0 грн., №1644 від 08.09.2016р. на суму 9.787,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1.631,25 грн., № 1645 від 08.09.2016р. на суму 55.632,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9.272,0 грн., №1586 від 01.09.2016р. на суму 4.047,0 грн., у т.ч. ПДВ - 674,50 грн., №1585 від 01.09.2016р. на суму 15.360,0 грн. у т.ч. ПДВ - 2.560,0 грн., №1207 від 12.07.2016р. на суму 13.050,0 грн. у т.ч. ПДВ - 2.175,0 грн., №1209 від 12.07.2016р. на суму 1.814,40 грн., у т.ч. ПДВ - 302,40 грн., №1208 від 12.07.2016р. на суму 32.040,0 грн., у т.ч. ПДВ - 5.340,0 грн., №670 від 21.04.2016р. на суму 51.030,0 грн., у т.ч. ПДВ - 8.505,0 грн., №669 від 21.04.2016р. на суму 4.608,0 грн., у т.ч. ПДВ - 768,0 грн., №556 від 04.04.2016р. на суму 28.146,0 грн., у т.ч. ПДВ - 4.691,0 грн., №557 від 04.04.2016р. на суму 9.345,0 грн., у т.ч. ПДВ - 1.557,50 грн., №555 від 04.04.2016р. на суму 756,0 грн., у т.ч. ПДВ - 126,0 грн., №964 від 03.06.2016р. на суму 9.787,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1.631, 25грн., №267 від 18.02.2016р. на суму 7.680,0 грн. у т.ч. ПДВ - 1.280,00 грн., №203 від 08.02.2016р. на суму 10.012,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1.668,75 грн., №162 від 01.02.2016р. на суму 43.416,0 грн., у т.ч. ПДВ - 7.236,0 грн., №163 від 01.02.2016р. на суму 804,0 грн. у т.ч. ПДВ - 134,0 грн., №25 від 13.01.2016р. на суму 6.675,0 грн., у т.ч. ПДВ - 1.112,50 грн., №2583 від 04.12.2015р. на суму 31.320,0 грн. у т.ч. ПДВ - 5.220,0 грн., №2584 від 04.12.2015р. на суму 10.012,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1.668,75 грн., №2250 від 27.10.2015р. на суму 41.472,0 грн. у т.ч. ПДВ - 6.912,0 грн., №2129 від 15.10.2015р. на суму 15.000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 2.500,0 грн., №2079 від 08.10.2015р. на суму 13.050,0 грн., у т.ч. ПДВ - 2.175,0 грн., №1783 від 01.09.2015р. на суму 6.525,0 грн., у т.ч. ПДВ - 1.087,0 грн., №1842 від 08.09.2015р. на суму 15.000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 2.500,0 грн., №1485 від 21.07.2015р. на суму 15.600,0 грн., у т.ч. ПДВ - 2.600,0 грн., №1483 від 21.07.2015р. на суму 6.525,0 грн., у т.ч. ПДВ - 1.087,50 грн.

Оскільки контролюючий орган не заперечив фактичного існування цього товару, то суд не вбачає потреби у додатковому доказуванні обставин відносно яких не існує спору.

З наданих на вимогу суду документів витікає, що одержання товару від імені позивача підтверджено документами, підписаними комірником (а.с.189-197 т. 16).

За відсутності вимоги закону про складання окремого документу про списання конкретної одиниці товару у виробництво (задіяння конкретної одиниці товару у технологічному циклі господарської діяльності), суд вважає, що факт придбання товару та існування фізичної потреби у такому товарі для організації господарської діяльності є у даному конкретному випадку достатньою підставою для формування платником видатків з податку на прибуток.

Обставини відсутності певних бухгалтерських проводок саме у даному конкретному випадку не можуть бути сприйняті судом як достатня підстава для визначення платнику додаткових податкових зобов'язань з податку на прибуток, позаяк за своєю правовою суттю бухгалтерська проводка є вторинним проявом наслідків фіксації господарської операцій, у той час як первинним є сам факт виконання зобов'язань за правочином.

Оскільки у спірних правовідносинах за даним епізодом контролюючий орган визнав факт придбання товару та факт фізичного існування товару, а сам товар об'єктивно призначений для за діяння у фізичному процесі передання товару від однієї особи до іншої, то суд не знаходить підстав для визнання доведеним факту вчинення особою податкового правопорушення за цим епізодом.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ "Арілл"

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено про відсутність документального підтвердження реальності господарської операції, оскільки відсутні докази, що підтверджують фактичне надання послуг і реальне розміщення реклами, а також відсутність доказів первинних документів, що підтверджують належний бухгалтерський облік витрат.

На виконання вказівок Верховного Суду з'ясовано, що на даний епізод припадає заниження податку на прибуток у сумі 300.000,0 грн. основного платежу (сума застосованого штрафу склала - 150.000,00 грн., епізод увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000291401 від 17.03.2017 року, та заниження ПДВ у сумі 16.667,00 грн. основного платежу (сума застосованого штрафу склала - 0,00 грн., епізод увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000301401 від 17.03.2017 року, та у сумі 333.333,00 грн. основного платежу (сума застосованого штрафу склала - 0,00 грн., епізод увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000311401 від 17.03.2017 року).

З'ясовуючи обставини спірних правовідносин, суд за даним епізодом установив, що суть претензій контролюючого органу полягає у наявності 1) відсутності документу, що посвідчує реальність факту надання даним суб'єктом господарювання розміщення рекламних матеріалів на користь позивача, 2) відсутності документів щодо реклами, 3) відсутність документів, що посвідчують факт передачі ТОВ "ДіСі Лінк" рекламісту змісту реклами.

На вимогу суду платником податків подані документи, з яких вбачається, що між позивачем та ТОВ "Арілл" укладено правочин у формі договору №1К16/06-1 від 16.06.2016 р. про надання маркетингових послуг. До даного договору позивачем надані: акт надання послуг №91440 від 30.06.2016р., податкові накладні №20801 від 16.06.2016р. на суму 833.333,33 грн. (у т.ч. ПДВ - 166.666,67грн.), №38011 від 30.06.2016р. на суму 833.333,33грн. (у т.ч. ПДВ - 166.666,67грн.), платіжні доручення: №4144 від 16.06.2016р. на суму 1.000.000,00 грн., №4396 від 11.07.2016р. на суму 1.000.000,00 грн., кошторис до акту виконаних робіт №91440 від 30.06.2016р. на проведення рекламної компанії, календарний план робіт до акту виконаних робіт №91440 від 30.06.2016р. з проведення рекламної компанії, загальний звіт до акту виконаних робіт №91440 від 30.06.2016р. (а.с. 25-41 т. 4, а.с. 245-251 т. 31).

Оскільки контролюючим органом і у ході перевірки, і у ході розгляду справи визнані обставини реєстрації виписаних контрагентом-постачальником податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, не заперечені обставини належності оформлення цих накладних, то суд не знаходить підстав для додаткового дослідження цих обставин. Доказів про те, що така реєстрація відбувалась з порушенням закону владним суб'єктом до суду не подано. Доказів виключення цих податкових накладних з Єдиного реєстру податкових накладних до матеріалів справи не подано.

Суд відмічає, що перелічені вище документи не мають явних очевидних та непереборних дефектів у формі, змісті, чи походженні, котрі б у силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості.

Зауважень до виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів (робіт, послуг) контролюючий орган у тексті акту перевірки не виклав, отже таких мотивів в основу оскаржених рішень не поклав.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що послуги надавались з розміщення реклами в мережі Інтернет, де позивач має власний сайт.

Належність цих послуг до сфери функціонування мережі Інтернет явно та однозначно витікає як зі змісту перелічених вище документів, так і з факту використання специфічних термінів на кшталт "банер".

Представники контролюючого органу у ході судового засідання надали пояснення про те, що перевіркою питання існування у позивача сайту в мережі Інтернет не досліджувалось.

Текст акту перевірки не містить даних про дослідження контролюючим органом обставин понесення платником витрат на створення та забезпечення функціонування сайту, належності сайту як об'єкту до нематеріальних активів тощо.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання доведеним факту вчинення особою податкового правопорушення у спосіб заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за цим епізодом.

По епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_23

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено, що витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування мають бути віднесені до витрат на збут, які повинні належним чином обліковуватися у документах бухгалтерської звітності.

На виконання вказівок Верховного Суду з'ясовано, що на даний епізод припадає заниження податку на прибуток у сумі 185.400,00 грн. основного платежу (сума застосованого штрафу склала - 0,00 грн., епізод увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000291401 від 17.03.2017 року).

З'ясовуючи обставини спірних правовідносин, суд за даним епізодом установив, що суть претензій контролюючого органу полягає у 1) відсутності документів про зв'язок між проданими позивачем ТМЦ та оплаченими послугами з проведеного гарантійного ремонту; 2) на 30.000,00 грн. не подано документів, але оплата проведена у повному обсязі (обмежень у формуванні видатків з цим контрагентом в акті не викладено), 3) резервний фонд з гарантійного обслуговування не створено; 4) відсутність документів про одержання доходу, пов'язаного з цими послугами; 5) неналежності оформлення документів.

На вимогу суду платником податків подані документи, з яких вбачається, що між позивачем в якості замовника та ФОП ОСОБА_23 укладено договір про надання послуг від 01.09.2014 р.

На підтвердження реальності даного правочину позивачем надано: акти надання послуг: №3 від 30.03.2015р. на суму 100.000.0 грн., №4 від 30.04.2015р. на суму 100.000,0 грн., №5 від 30.05.2015р. на суму 100.000,0 грн., №6 від 30.06.2015р. на суму 100.000,0 грн., №7 від 30.07.2015р. на суму 100.000,0 грн., №8 від 30.08.2015р. на суму 100.000,0 грн., №9 від 30.09.2015р. на суму 100.000,0 грн., №10 від 30.10.2015р. на суму 100.000.0 грн., №11 від 30.11.2015р. на суму 100.000,0 грн., №12 від 30.12.2015р. на суму 100.000,0 грн., платіжні доручення : №4069 від 22.12.2015р. на суму 600.000,0 грн., №2674 від 27.03.2015р. на суму 10.000,0 грн., №2673 від 27.03.2015 р. на суму 10.000,0 грн., №2672 від 27.03.2015р. на суму 10.000,00 грн., №981 від 25.11.2015р. на суму 200.000,0 грн., №1059 від 02.12.2015р. на суму 100.000,00 грн., №1280 від 22.12.2015р. на суму 100.000,00 грн. (а.с. 81-98 т. 4).

Суд відмічає, що перелічені вище документи не мають явних очевидних та непереборних дефектів у формі, змісті, чи походженні, котрі б у силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості.

Як з'ясовано судом, контролюючий орган не ініціював та не проводив зустрічної звірки ФОП у порядку ст. 73 Податкового кодексу України у цілях підтвердження реальності надання послуг та предмету гарантійного обслуговування.

Між тим, наведений у документах позивача на реалізацію товар (монітори, ай пі телефони, комутатори, блоки живлення, ноутбуки, материнські плати, маршрутизатори, реплікатори, модеми, шлюзи, батареї, тобто комп'ютерні складові або комп'ютерна техніка, а також товар, виробником якого є безпосередньо платник) не виключає потреби у гарантійному обслуговуванні.

Закон не зобов'язує платника у даному конкретному випадку вести будь-яку документацію або облік пристроїв, підданих гарантійному обслуговуванню.

Відповідна документація та облік має бути в наявності у виконавця послуг, тобто у контрагента позивача за договором.

Ці обставини мали бути перевірені контролюючим органом у контрагента позивача шляхом проведення зустрічної звірки.

Владний суб'єкт такої форми реалізації податкового контролю згідно з ст. 62 Податкового кодексу України не використав, а отже діяв у даному конкретному випадку без додержання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України в чати сні обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

По епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено про відсутність договорів виконання робіт та про наявність розбіжностей між даними договорів про надання послуг та даними згідно платіжних доручень з оплати зазначених договорів.

На виконання вказівок Верховного Суду з'ясовано, що на даний епізод припадає заниження податку на прибуток у сумі 282.600,00грн. основного платежу (сума застосованого штрафу склала - 24.300,00 грн., епізод увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000291401 від 17.03.2017 року).

З'ясовуючи обставини спірних правовідносин, суд за даним епізодом установив, що суть претензій контролюючого органу полягає у неналежності оформлення первинних документів.

На вимогу суду платником податків подані документи, з яких вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладені договори, предметом яких є надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування замовника та надання логістичних послуг: від 12.01.2015 р., від 03.01.2014 р.

На підтвердження реальності даної господарської операції позивачем надані акти виконаних робіт: №5830д від 31.01.2015р. на суму 90.000,00 грн., №5831 від 28.02.2015р. на суму 110.000,0 грн., №5832 від 31.03.2015р. на суму 110.000,00 грн., № 5835д від 30.04.2015р. на суму 110.000,0 грн., №5847 від 31.05.2015р. на суму 110.000.0 грн., №5862д від 30.06.2015р. на суму 110.000,0 грн., № 5870д від 31.07.2015р. на суму 110.000,0 грн., №5879д від 31.08.2015р. на суму 110.000,0 грн., №5883д від 30.09.2015р. на суму 110.000,0 грн., №6102д від 31.10.2015р. на суму 110.000,0 грн., №6111д від 30.11.2015р. на суму 110.000,0 грн., №6124д від 31.12.2015р. на суму 110.000,0 грн., №13228 від 31.01.2016р. на суму 30.000,0 грн., №13229 від 29.02.2016р. на суму 30.000,0 грн., №13230 від 31.03.2016р. на суму 30.000.0 грн., №13292 від 30.04.2016р. на суму 30.000.0 грн., №13293 від 31.05.2016р. на суму 30.000,0 грн., №13444 від 30.06.2016р. на суму 30.000,0 грн., №13445 від 31.07.2016р. на суму 30.000,0 грн., №13484 від 31.08.2016р. на суму 30.000,0 грн., №13634 від 30.09.2016р. на суму 30.000,0 грн., платіжні доручення: №2155 від 15.01.2015р. на суму 30.000,0 грн., №2324 від 11.02.2015р. на суму 30.000,0 грн., №26.03.2015р. на суму 30.000,0 грн., №3134 від 27.05.2015р. на суму 30.000,0 грн., №3135 від 27.05.2015р. на суму 30.000,0 грн., №3539 від 08.07.2015р. на суму 30.000,0 грн., №3540 від 08.07.2015р. на суму 30.000,0 грн., №1411 від 16.10.2015р. на суму 30.000,0 грн., №2346 від 21.12.2015р. на суму 800.000,0 грн., №2781 від 01.02.2016р. на суму 60.000,0 грн., №2817 від 05.02.2016р. на суму 30.000,0 грн., №3138 від 21.03.2016р. на суму 30.000,0 грн., №3654 від 11.05.2016р. на суму 30.000,0 грн., №4621 від 26.07.2016р. на суму 30.000,0 грн., №4798 від 05.08.2016р. на суму 30.000,0 грн., №982 від 25.11.2015р. на суму 200.000,0 грн., №185 від 08.09.2015р. на суму 60.000,0 грн. (а.с. 42-80 т. 4).

Відповідно до довідки ТОВ "ДіСі Лінк" №0508/1 від 05.08.2016р. оплата у розмірі 30.000,0 грн. згідно до платіжного доручення №4798 від 05.08.2016р. вважається як сплата за послуги за липень 2016р. згідно Договору №150114 від 03.01.2014 р. (а.с. 241-244 т. 31).

Таким чином, судом встановлено, що оплата згідно наданих платіжних доручень була проведена саме відповідно до договорів надання послуг: від 12.01.2015 р., 03.01.2014 р.

Суд відмічає, що перелічені вище документи не мають явних очевидних та непереборних дефектів у формі, змісті, чи походженні, котрі б у силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості.

Фактів вжиття позивачем та контрагентом - постачальником взаємоузгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди до тексту акту перевірки контролюючим органом не включено, таких мотивів в основу оскарженого рішення не покладено. Належних та допустимих доказів (як-то: обвинувальних вироків суду по кримінальному провадженню, котрі набрали законної сили за ст.191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України тощо) ведення контрагентами - постачальниками незаконної діяльності контролюючим органом не виявлено, в основу оскарженого рішення таких мотивів не покладено. Доказів обізнаності позивача з обставинами та умовами ведення контрагентами - постачальниками господарської діяльності матеріали справи не містять.

По епізоду уцінки товарів

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено, що судами попередніх інстанцій не встановлено чи приймалося рішення щодо проведення уцінки; чи створювалася комісія з проведення уцінки; чи складався перелік таких товарів; чи складався перелік товарів, що підлягають уцінці та чи передавався керівникові для прийняття рішення; чи проводилася експертна оцінка з метою проведення уцінки товарів; чи складався опис-акт товарів, що підлягають уцінці; чи проводилося перемаркування товарів тощо.

На вимогу суду контролюючим органом подані докази, які засвідчують, що на даний епізод припадає 26.627,00 грн. основного платежу з податку на прибуток (сума застосованого штрафу склала - 13.313,50 грн.).

Суть претензій контролюючого органу полягає у тому, що платником були віднесені витрати з кредиту рахунку 28 на дебет рахунку 94, а у подальшому показники рахунку 94 були враховані в дебету рахунку 79 (фінансові результати), що потягло зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток.

У ході розгляду справи позивач існування цієї бухгалтерської проводки та її наслідків не спростував.

Вирішуючи спір за даним епізодом, суд бере до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Але суд вважає, що наведене правило не має абсолютного характеру і підлягає застосуванню лише до тих випадків, коли суб'єктивне право особи є безумовним (очевидно та беззаперечно існуючим) або не підлягає окремому доказуванню чи є поза розумним сумнівом доведеним.

Право платника податків на зменшення фінансового результату господарської діяльності за рахунок збільшення витрат з податку на прибуток до такої категорії прав не належить, а відтак, має бути доведено зацікавленою особою.

Таке тлумачення змісту ч. 2 ст. 77 КАС України повністю узгоджується з положеннями п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, після початку перевірки платник податків повинен розкрити контролюючому органу суть та зміст усіх проведених господарських операцій та відображених в обліку бухгалтерських проводок, котрі мають щонайменший вплив на обрахунок показника фінансового результату господарської діяльності у спосіб подання відповідних документів.

Невиконання платником цього обов'язку створює юридичний наслідок, який передбачений п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Водночас з цим, суд вважає, що обрахування платником фінансового результату за правилами бухгалтерського обліку у цілях справляння податку на прибуток не відміняє дії правила п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, де указано, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, у цілях справляння податку на прибуток за загальним правилом понесені платником податків видатки мають відповідати критерію належності до господарської діяльності та спрямованості на одержання доходу.

Норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цього правила не скасовують.

Так, суд зважає, що у силу ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням ст. 1 названого закону під витратами слід розуміти зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходом є збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); до активів належать ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Отже, видатки платника можуть відноситись на зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток через збільшення показника витрат у тому випадку, коли такі видатки явно та однозначно не виключають одержання доходу.

З'ясовуючи обставини спірних правовідносин, суд відмічає, що у ході перевірки контролюючим органом виявлена подія зменшення платником фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за рахунок віднесення витрат з кредиту рахунку 28 на дебет рахунку 94, а у подальшому врахування показників рахунку 94 у дебеті рахунку 79 (фінансові результати).

Платник податків у порядку п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України суті та змісту цієї бухгалтерської проводки під час перевірки не розкрив.

Під час розгляду справи існування цієї проводки платника податків не спростував.

Контролюючий орган кваліфікував цю подію як віднесення результатів неправомірно проведеної уцінки товару та фінансовий результат до оподаткування.

На противагу цій юридичній оцінці владного суб'єкта, платник зазначив, що уцінка не проводилась, фактично відбувалась зміна ціни товару за домовленістю між сторонами правочину, виписувались розрахунки коригувань до податкових накладних на зменшення податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне застосувати до цього епізоду правило п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України відносно наслідків відсутності документів та окремо зазначає, що зміна ціни придбання товару об'єктивно зумовлює зменшення (а не збільшення) розміру зобов'язань платника податків, тим самим спричиняючи збільшення показника фінансового результату.

З огляду на викладене суд доходить до переконання, що за даним епізодом подію скоєння особою податкового правопорушення слід визнати доведеною.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ "Тревеліна"

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом зазначено про відсутність доказів витрат, пов'язаних із збутом продукції (товарів, робіт, послуг). Крім того, зазначено про те, що наявні матеріали підтверджують факт співробітництва не з усіма особами з числа тих, хто був присутнім на конференції, не доведено, що факт збільшення доходу за 2016 рік знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із фактом проведення цієї конференції, у матеріалах справи відсутні докази проведення самої конференції та пов'язаності її тематики із метою господарської діяльності Товариства.

На виконання вказівок Верховного Суду з'ясовано, що на даний епізод припадає заниження податку на прибуток по епізоду організації поїздки осіб на о. Шрі Ланка у сумі 91.604,00грн. основного платежу (сума застосованого штрафу склала - 45.802,00грн., який увійшов до податкового повідомлення - рішення 0000291401 від 17.03.2017 р., по епізоду організації поїздки осіб у Єгипет у сумі 25.839,00грн. основного платежу (сума застосованого штрафу склала - 12.919,50грн., який увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000291401 від 17.03.2017р.

Суть претензій контролюючого органу за даним епізодом полягає у 1) неналежності документів, 2) непричетності учасників конференції до господарської діяльності платника податків.

За доводами платника ці видатки є витратами на збут.

З міркувань, викладених по епізоду уцінки товарів, суд вважає, що проведення платником податків будь-яких заходів на території о. Шрі Ланка та Єгипту (у тому числі і організація відпочинку фізичних осіб - громадян у формі конференції) не має жодного юридичного стосунку до господарської діяльності ТОВ, позаяк платник не постачає товари, походженням із згаданих територій та не виробляє товари із використанням технологій чи матеріалів, які мають походження з перелічених територій.

Доказів існування у платника на перелічених територіях виробничих чи господарських інтересів матеріали справи не містять.

Платник є резидентом України, проводить господарську діяльність на території України.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання правомірним діяння платника з зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за рахунок видатків, понесених у взаємовідносинах з ТОВ "Тревеліна".

По епізоду списання безнадійної заборгованості

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено, що платником податків не надано доказів, які підтверджують підстави виникнення дебіторської заборгованості, а також впевненість у неповерненні цих сум.

На вимогу суду контролюючим органом подані докази, які засвідчують, що на даний епізод припадає 153.719,00грн. основного платежу з податку на прибуток (сума застосованого штрафу склала - 0,00грн.).

Суть претензій контролюючого органу полягає у тому, що платник відніс на зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток бухгалтерську проводку з кредиту рахунку №36 (розрахунки з покупцями) на дебет рахунку №944 (сумнівні та безнадійні борги), з подальшим відображенням кредиту рахунку №944 у кредиту рахунку №79 (фінансовий результат).

У ході розгляду справи позивач існування цієї бухгалтерської проводки та її наслідків не спростував.

З міркувань, викладених судом за епізодом "уцінка товарів" суд доходить до переконання, що за даним епізодом подію скоєння особою податкового правопорушення слід визнати доведеною.

По епізоду завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок неврахування в обліку виписаних контрагентами - постачальниками розрахунків коригувань до податкових накладних, подвійного включення одних і тих же податкових накладних, включення до обліку податкових накладних зареєстрованих контрагентами - постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних після завершення звітного податкового періоду їх виписування

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції взагалі не надано оцінки цим обставинам.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем не віднесено до обліку з ПДВ виписані контрагентами - постачальниками розрахунки коригувань до податкових накладних, а саме: по ТОВ "Арілл" на 16.667,00грн. (епізод увійшов до податкового повідомлення - рішення №0000301401 від 17.03.2017р., розрахунки коригувань №595 від 15.04.2015р. та №111 від 25.06.2015р. на суму ПДВ 8.333,00грн. до податкової накладної №459 від 20.01.2015р.), по ТОВ "Техно-стандарт" не враховано розрахунки коригувань №154 від 22.07.2015р. на суму 383,12грн., по ТОВ "Цифротех" не враховано розрахунки коригувань №304 від 07.10.2015р., №310 від 20.10.2015р., №180 від 05.02.2016р., №185 від 06.02.2016р. до податкової накладної №2700002 від 27.08.2015р., по ТОВ "Комп Інформ груп" проведено подвійне віднесення однієї і тієї ж податкової накладної №1304 від 26.08.2015р., по ТОВ "Файнбі" не враховано розрахунки коригувань №6 від 16.09.2015р. на суму 666,67грн. ПДВ до податкової накладної №6 від 11.09.2015р., по ТОВ "Ультра" у зареєстрованій в Єдиному реєстрі податковій накладній №26 від 20.10.2015р. зазначена сума ПДВ - 0,00грн. (а платник включив податок у сумі 932,00грн.), по ТОВ "Цифротех" не враховано розрахунки коригувань №309 від 27.10.2015р. на 72,00грн. до податкової накладної №1000002 від 10.09.2015р., по ТОВ "Цифротех" не враховано розрахунки коригувань №181 від 05.02.2016р. на суму 56,67грн. до податкової накладної №800008 від 08.12.2015р., №182 від 05.02.2016р. на смуму 224,99грн. до податкової накладної №2100009 від 21.12.2015р., №183 від 05.02.2016р. на суму 92,33грн. до податкової накладної №2200008 від 22.12.2015р., №230 від 29.02.2016р. на суму 224,99грн. до податкової накладної №800008 від 08.12.2015р., по ТОВ "Цифротех" не враховано розрахунки коригувань №184 від 05.02.2016р. на суму 415,31грн. до податкової накладної №1100007 від 11.01.2016р.

Суд зауважує, що відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, платник у спірних правовідносинах за переліченими вище епізодами не виконав покладеного законом обов'язку з віднесення до обліку з ПДВ виписаних контрагентами - постачальниками розрахунків коригувань до податкових накладних.

З огляду на викладене суд доходить до переконання, що за даними епізодом подію скоєння особою податкового правопорушення слід визнати доведеною.

Водночас із цим, суд не знаходить підстав для визнання правильними дій контролюючого органу з приводу збільшення податкового зобов'язання з ПДВ по епізоду взаємовідносин з ТОВ "Астрея", де отримана позивачем податкова накладна №52 від 25.02.2016р. на суму ПДВ 1.676,25грн. була включена до податкового кредиту у лютому 2016р., а 15.03.2016р. кошти були повернуті постачальнику.

Оскільки постачальник розрахунку коригування по цієї податкової накладної не виписував, в Єдиному реєстрі податкових накладних такий розрахунок відсутній, то позивач не мав обов'язку ані зменшувати податковий кредит, ані збільшувати податкові зобов'язання.

Суд також не знаходить підстав для визнання правильними дій контролюючого органу з приводу збільшення податкового зобов'язання з ПДВ по епізоду взаємовідносин з ТОВ "Точприлад" (податкова накладна виписана у жовтні 2015р., включена позивачем до податкового кредиту у жовтні 2015р., зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.11.2015р.) і ТОВ "Техно Плей" (податкові накладні виписані 10.09.2015р., включені позивачем до податкового кредиту у вересні 2015р., зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 08.10.2015р.).

Згідно зі п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України контролюючий орган повинен виявляти як факти заниження податкових зобов'язань платника податків, так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків з прийняттям відповідних рішень управлінського характеру у порядку ст.ст.54 і 58 Податкового кодексу України.

У силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України виконання цього обов'язку не залежить ані від власного розсуду владного суб'єкта, ані від реалізації платником права на формування видатків з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.

Оскільки складені контрагентами - постачальниками податкові накладні значаться зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних на момент проведення перевірки, то відсутні підстави для виключення податку за цими накладними із складу сформованого позивачем податкового кредиту.

По епізоду правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено, що питання щодо наявності складу фінансового правопорушення у діях позивача взагалі не досліджувалося судами першої та апеляційної інстанцій.

За матеріалами справи судом встановлено, що товариством занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у липні 2015 року (звіт від 16.08.2015 №1519611800) на суму 37.757,34 грн., у серпні 2015 року (звіт від 03.09.2015 №1520665448) на суму 45.933,31 грн., у вересні 2015 року (звіт від 08.10.2015 №1522367614) на суму 48.537, 58 грн., у жовтні 2015 року (звіт від 09.11.2015 року № 1524783901) на суму 56.842,09 грн., у листопаді 2015р. (звіт від 11.12.2015р. №1526638298) на суму 56.842,00грн.

Загальна сума заниженого нарахування єдиного внеску за період липень - листопад 2015 рік склала 243.980,07 грн.

Ця сума заниження була самостійно виправлена позивачем у січні 2016 року (звіт від 15.01.2016 № 1601349197) на загальну суму 243.980,07 грн.

Пунктом 3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З положень наведеної норми закону чітко та однозначно слідує, що штраф накладається як у випадку донарахування єдиного внеску контролюючим органом, так і у випадку донарахування єдиного внеску платником податків.

Указане правило не суперечить запровадженому ст. 50 Податкового кодексу України механізму застосування до винної у вчиненні податкового правопорушення особи послабленого розміру юридичної відповідальності (у формі зменшеного штрафу) у випадку самостійного виправлення помилок у документах обов'язкової податкової звітності.

У спірних правовідносинах єдиний внесок було донараховано самостійно платником.

Таким чином, подія заниження єдиного внеску та виправлення помилки шляхом донарахування заниженої суми платежу має місце.

Розмір застосованого контролюючим органом штрафу не перевищує розмір штрафу, обрахованого судом (18.800,грн. (3.776,00грн. * 5) + 18.372,00грн. (4.593,00грн. * 4) + 14.562,00грн. (4.854,00грн.* 3) + 11.368,00грн. (5.684,00грн. * 2) + 5.648,00грн. (5.648,00грн.* 1).

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову у цій частині.

По епізоду застосування штрафу згідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (штраф 510,00грн.)

Згідно з абз.1 п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З положень наведеної норми кодексу однозначно та безсумнівно витікає, що законодавець виокремив самостійні склади податкового правопорушення у вигляді 1) незабезпечення зберігання документів, 2) ненадання документів контролюючому органу при здійсненні податкового контролю.

У розумінні ст.62 Податкового кодексу України перевірка є способом здійснення податкового контролю.

Як установлено судом, у ході проведення перевірки усупереч вимозі п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків не подав контролюючому органу документів по епізоду віднесення на зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток бухгалтерської проводки по уцінці товарів та бухгалтерської проводки по списанню безнадійної заборгованості.

В означеному діянні платника податків наявний склад податкового правопорушення, передбаченого абз.1 п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України.

За таких обставин, за цим епізодом суд доходить до переконання про доведеність події скоєння особою податкового правопорушення.

По епізоду дотримання касової дисципліни

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. з приводу даного епізоду податкового правопорушення, яке інкримінується особі контролюючим органом, зазначено, що внесення готівки через касу підприємства є неприйнятним, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, мало місце збільшення статутного капіталу у порядку, передбаченому законом: прийнято рішення про збільшення статутного капіталу на загальних зборах, визначено осіб, відповідальних за його збільшення та розмір внесків, внесено та зареєстровано відповідні зміни до Статуту, а після цього здійснено оплату через установи банків, що підтверджено платіжними дорученнями із відповідними призначеннями платежу.

За матеріалами справи судом установлено, що на виконання прийнятого засновниками позивача рішення з приводу збільшення розміру статутного фонду товариства (протокол від 03.07.2015р., протокол від 21.07.2015р., протокол від 11.02.2016р.) та на виконання зобов'язань за договорами поворотної фінансової допомоги від 23.03.2015р., від 08.07.2015р., від 18.01.2016р., від 01.03.2016р., від 10.03.2016р., від 29.03.2016р., від 04.07.2016р., від 06.07.2016р., від 02.08.2016р. на рахунки платника податків в установі банку від фізичної особи - громадянина ОСОБА_25 та фізичної особи - громадянина ОСОБА_26 надійшли кошти, а саме: 06.07.2015р. від ОСОБА_25 у сумі 750.000,00грн.; 06.07.2015р. від ОСОБА_26 у сумі 750.000,00грн.; 22.07.2015р. від ОСОБА_25 у сумі 1.500.000,00грн.; 22.07.2015р. від ОСОБА_26 у сумі 1.500.000,00грн.; 23.07.2015р. від ОСОБА_25 у сумі 1.000.000,00грн.; 23.07.2015р. від ОСОБА_26 у сумі 1.000.000,00грн.; 11.02.2016р. від ОСОБА_25 у сумі 1.000.000,00грн.; 11.02.2016р. від ОСОБА_26 у сумі 1.000.000,00грн.; 23.03.2015р. від ОСОБА_25 у сумі 2.000.000,00грн.; 08.07.2015р. від ОСОБА_25 у сумі 1.500.000,00грн; 19.01.2016р. від ОСОБА_25 у сумі 2.000.000,00грн.; 01.03.2016р. від ОСОБА_25 у сумі 3.000.000,00грн.; 10.03.2016р. від ОСОБА_25 у сумі 3.000.000,00грн.; 29.03.2016р. від ОСОБА_25 у сумі 2.000.0000,00грн.; 04.07.2016р. від ОСОБА_25 у сумі 2.000.000,00грн.; 06.07.2016р. від ОСОБА_25 у сумі 1.000.000,00грн.; 02.08.2016р. від ОСОБА_25 у сумі 2.500.000,00грн. (а.с.175-206 т. 1).

Контролюючий орган, не заперечуючи підстав та походження коштів, у ході проведення перевірки кваліфікував перелічені вище кошти як такі, що підлягали обліку у касі ТОВ "ДіСі Лінк"

Перевіряючи правомірність наведеного судження владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з обігу коштів в Україні (як готівкових, так і безготівкових) унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закону України "Про банки та банківську діяльність", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Положення про ведення касових операцій у національні валюті України (затверджено постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320; діяло до постанови Правління НБУ від 29.12.2017р. №148).

У розумінні ст.ст.179, 190, 192, 193 Цивільного кодексу України гроші (грошові кошти) є одночасно і річчю, і майном, і валютними цінностями.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що національне законодавство України не містить визначення моменту набуття особою права власності на кошти.

Разом із тим, з положень ст.317 Цивільного кодексу України (якими розкрито зміст права власності) та притаманності коштам як речі матеріального світу виключно родових ознак, суд доходить висновку, що за відсутності окремого застереження про зворотне право власності на кошти набувається з моменту фізичного одержання особою готівкових коштів або з моменту зарахування на рахунки особи у банку безготівкових коштів.

Згідно з ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органом управління юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до ст.145 Цивільного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) та відповідно до ст.62 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) є, зокрема, директор.

Як з'ясовано судом, у ході проведення перевірки контролюючий орган не виявив фактів переходу права власності ще на належні фізичним особам - громадянам ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (як фактичним володільцям) готівкові кошти до платника податків - ТОВ "ДіСі Лінк" в особі керівника або будь-якої іншої посадової (службової) особи.

За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах до моменту внесення готівкових коштів до каси банківської установи та зарахування вже безготівкових коштів на рахунки ТОВ "ДіСі Лінк" право власності на згадані кошти належало саме фізичним особам - громадянам.

Оскільки платник податків до означеного вище моменту (зарахування коштів на рахунок в установі банку) не набув права власності на кошти, то обов'язок з обліку цих коштів у документах ТОВ (у тому числі і касовій книзі) не виникав.

За відсутності такого обов'язку слід дійти висновку про недоведеність події скоєння особою податкового правопорушення за цим епізодом.

По епізоду скасування наказу на проведення перевірки №13 від 11.01.2017р.

Суд зважає на те, що результати проведеної контролюючим органом на виконання приписів цього наказу перевірки реалізовані у спосіб винесення оскаржених податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, у контексті ч.1 ст.2 КАС України у даному конкретному випадку матеріально-правовий інтерес платника податків полягає у спростуванні обов'язку з проведення додаткових платежів на користь Держави по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згаданий інтерес (за відсутності виключень з загального правила) виключає задоволення вимоги про скасування наказу.

Доводів про існування у даному випадку виключення з загального правила платник не подав, а відтак, дана вимога підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з ч.1ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судовим розглядом знайшов підтвердження факт скоєння платником податкового правопорушення за епізодами: заниження податку на 26.627,00грн. по бухгалтерській проводці із уцінки товару, заниження податку на 91.604,00грн. і 25.839,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Тревеліна", заниження податку на 153.719,00грн. по бухгалтерській проводці із списання безнадійної заборгованості, епізодом заниження ПДВ на 16.667,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Арілл" за рахунок невідображення в обліку виписаного контрагентом - постачальником розрахунку коригування до податкової накладної, не проведення за обліком розрахунків коригувань до податкових накладних, застосування 510,00грн. штрафу за неподання документів до перевірки, застосування штрафу за заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що зумовлює відмову у позові в цій частині.

Також належить відмовити у позові і за вимогою про скасування наказу на перевірку, адже у даному конкретному випадку вплив на юридичне (правове) становище платника податків здійснюється вже не з боку названого рішення владного суб'єкта, а з боку оскаржених податкових повідомлень-рішень.

У решті епізодів слід дійти висновку, що контролюючий орган у порядку ч.2 ст.77 КАС України не довів факту скоєння особою податкового правопорушення у розумінні п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, не спростував підтвердженого документально права платника на формування видатків з податку на прибуток, на формування податкового кредиту з ПДВ, відсутності обов'язку обліковувати кошти сторонніх самостійних та незалежних суб'єктів права в касі ТОВ.

Тому, вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню.

При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат слід провести за правилами ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000321401 від 17.03.2017 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000291401 від 17.03.2017 року в частині визначення податку у сумі 3.346,669,00грн. та в частині застосування штрафу у сумі 532.557,75грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000301401 від 17.03.2017 року в частині визначення податку у сумі 247.550,00грн. та в частині застосування штрафу у сумі 61.887,21грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000311401 від 17.03.2017 року в частині 819.460,15грн.

У решті вимог позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 30 липня 2018 року.

Суддя А.В. Сліденко


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	24.07.2018
Оприлюднено	01.08.2018
Номер документу	75589514
Судочинство	Адміністративне

Сліденко А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.07.2018 по справі 820/785/17ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —820/785/17

Рішення від 24.07.2018

Рішення
від 24.07.2018 по справі 820/785/17
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД