Постанова

від 26.07.2018 по справі 826/8630/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8630/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Шрамко Ю.Т.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Сорочка Є.О.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазпромбуд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року, Товариства з обмеженою відповідальністю Укргазпромбуд (далі - позивач, ТОВ Укргазпромбуд ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва, з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0030861404 від 27.06.2017 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що операції з надання позивачем в лізинг спеціалізованої техніки не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а відтак, висновки відповідача щодо порушення ТОВ Укргазпромбуд вимог Податкового кодексу України є необґрунтованими, в силу чого, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві №0030861404 від 27.06.2017 визнано протиправним і скасовано.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Укргазпромбуд з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2016 р., січень, березень 2017 р.

За наслідком перевірки було складено акт №306/26-15-14-04-01-31567127 від 15.06.2017 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та, як наслідок, - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2016 р. на 5099 грн., за січень 2017 р. на 5443 грн., за березень 2017 р. на 5395 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на встановленому заниженні показників, задекларованих в рядку 1 податкової декларації з ПДВ Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів .

Перевіркою відповідача встановлено, що ТОВ Укргазпромбуд надавав послуги з оренди будівельної техніки компанії нерезиденту PETRO GAS FZE (м.Дубаї, ОАЕ) для виконання робіт на об'єктах у Республіці Туркменістан за жовтень 2016 року на загальну суму 25 496 грн., за січень 2017 року на загальну суму 27 213 грн. та за березень 2017 року на загальну суму 26 977 грн., які не оподатковувались ПДВ. Операції з передачі в оренду бульдозерів Komatsu D-335 A-3, трубоукладчиків Komatsu D-355 та екскаватора Caterpillar, які підпадають під визначення транспортних засобів, є об'єктом оподаткування ПДВ, що вказано в Акті перевірки.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0030861404 від 27.06.2017, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15937,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 968,50 грн.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правомірності оподаткування операцій з постачання послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 08.04.2008 між ТОВ Укргазпромбуд як орендодавцем та компанією PETRO GAS FZE (м.Дубаї, ОАЕ) як орендарем укладено орендний контракт №А5-005, за умовами якого орендодавець здає в оренду будівельну техніку орендарю для виконання робіт на об'єктах в Республіці Туркменістан.

Як вбачається з додаткових угод №18 від 22.01.2016, №19 від 20.01.2017 до вказаного договору, ТОВ Укргазпромбуд було передано в оренду два бульдозери Komatsu D-335A-3, два трубоукладчика Komatsu D-355С-3 та екскаватор Caterpillar 330.

Відповідно до пп.14.1.97 п.14.1 ст.97 Податкового кодексу України, (далі - ПК України), лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Розділом V ПК України визначено правила оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з абз. б п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Пунктами 186.2-186.4 статті 186 ПК України визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до п.186.4 ст.186 ПК України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Місцем постачання послуг, за вимогами пп. 186.2.1 п. 186.2 ст.186 ПК України, є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном.

В той же час, положеннями абз. ґ п. 186.3 ст.186 ПК України визначено, що місцем постачання послуг з надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 встановлено, що операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, не є об'єктом оподаткування.

Таким чином, з вищевикладених норм ПК України вбачається, що підлягають оподаткуванню ПДВ операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а місцем постачання послуг з надання в оренду (лізинг) транспортних засобів, під визначення яких підпадають надані позивачем в оренду бульдозери, трубоукладчики та екскаватор, є місце реєстрації позивача.

Щодо посилання відповідача на те, що послуги з надання в оренду (лізинг) вказаних транспортних засобів підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%,, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів із зазначеним вище посиланнями погоджується, оскільки вважає, що застосуванню у даному випадку підлягає норма пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України, яка визначає, що вказані операції (з передачі майна у лізинг (оренду)) не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Окрім зазначеного, колегія суддів враховує вимоги п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Щодо посилання позивача на пп. 2 ч.1 ст.284 та ч.8 ст.286 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначене посилання є не обґрунтованим, оскільки у вказаних нормах йдеться про оподаткування митом, а також на п.206.8 ст.206 ПК України, оскільки цими нормами законодавства України регламентовано особливості оподаткування операцій саме під час переміщення товарів через митний кордон України (залежно від обраного митного режиму). Таким чином, обставина розміщення транспортних засобів у режимі тимчасового вивезення та вищевказані норми не має відношення до предмету доказування та не є доказом по суті заявлених позовних вимог.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване повідомлення-рішення - визнанню протиправним і скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 31 липня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Є.О. Сорочко