Рішення

від 31.07.2018 по справі 826/8391/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2018 року № 826/8391/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТОРЕКС-К доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРЕКС-К звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 №1172615147 та №1182615147.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дії відповідача є протиправними, висновки Акту перевірки - безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, а податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 №1172615147 та №1182615147, прийняті на підставі Акту перевірки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В ході судового розгляду даної справи представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність висновків акту перевірки, а відтак і спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки позивача.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРЕКС-К , код ЄДРПОУ 24575834 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з рядом юридичних осіб у тому числі і з Товариством з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві складено акт від 30.03.2017 №51/26-15-14-07-02-10/24575834, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРЕКС-К вимог:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №27585-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 103520 грн., у тому числі: вересень 2015 року - 44374 грн., жовтень 2015 року - 31885 грн., грудень 2015 року - 27261 грн.

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №27585-VІ, із змінами та доповненнями, а саме Товариством до перевірки не надано в повному обсязі документи, що пов'язані з предметом перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 №1172615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129 400 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 103 520 грн. та 25 880 штрафних (фінансових) санкцій та №1182615147, яким до позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.06.2017 № 13188/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 №1172615147 та №1182615147 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає.

Стосовно збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №1172615147, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

07 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРЕКС-К (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець зобов 'язується поставити (продати) та передати у встановлений строк у власність Покупця обладнання та машини визначені специфікацією, а Покупець зобов 'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРЕКС-К та Товариством з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп , мету придбання обладнання та машин, обставини використання придбання обладнання у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій в період з 01.01.2014 по 29.07.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп щодо придбання обладнання та машин - відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Окрім того, до Головного управління ДФС у місті Києві надійшла ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 по справі 760/6919/16-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000630, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 201, ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно зазначеної ухвали встановлено, що з опитування ряду фізичних осіб, які незаконно використовували реквізити суб'єктів господарювання, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухилянні від сплати податків на значну суму. Також, в ході досудового розслідування встановлено, що будучи допитаною по зазначеному кримінальному провадженню засновник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп , громадянка ОСОБА_1 повідомила, що жодної фінансово-господарської діяльності не здійснювала, документів щодо фінансово-господарської діяльності не підписувала.

Разом з вказаною ухвалою, що наявна в матеріалах справи, надано протокол допиту свідка - засновника та головного бухгалтера ОСОБА_1 від 08.09.2016, що складений ст. о/у з ОВК ГУВБ ДФС України підполковником податкової міліції Петренком К.В. згідно якого, громадянка ОСОБА_1, дала покази, в яких повідомила, наступне погодилась зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп на своє ім'я за грошову винагороду. Фінансово-господарською діяльністю займатися не планувала, звітних, бухгалтерських та фінансово-господарських документів Товариства з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп не підписувала. Не підписувала доручень іншим особам на відповідальне зберігання реєстраційних, звітних, фінансово-господарських документів та печаток суб'єкта господарювання. Угод про придбання товарів, робіт, послуг від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Промомаркетгруп не укладала .

Натомість під час розгляду справи судом встановлено, що первинні документи - договір купівлі-продажу від 07.09.2015, видаткова накладна, акти прийому-передачі зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю Проммаркетгруп підписані директором - ОСОБА_1, тобто не уповноваженою на те особою, а відтак, дані відображені в цих документах не можуть приймати участі у податковому обліку, і як наслідок надавати право на формування податкового кредиту, оскільки вони є такими, що складені з порушенням ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26 квітня 2016 року у справі № К/800/48948/14 (№ 810/5891/13), зазначив наступне:

"Господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суди встановили, що ОСОБА_4, який є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ „Асгільдія", не має відношення до здійснення діяльності цього товариства, Товариство було утворено не з метою здійснення господарської діяльності, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.

Також судами враховано, що у провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_5 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ „ПМК 555" та інших.

У цьому випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа № 21-3788а15."

Також, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 справа № 2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому також наведений наступний висновок: статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами .

Отже, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1182615147, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн., суд вказує на такі обставини.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 вказаної ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У відповідності до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, а саме податкова інформація; експертні висновки; судові рішення.

Згідно із п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до наказу від 02.12.2016 №7787 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТОРЕКС-К Головне управління ДФС у м. Києві повинно було з 12.12.2016 здійснити вказану перевірку тривалістю п'ять робочих днів.

Позивач листом від 24.11.2016 №24/11 повідомив ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про втрату документів, що підтверджують господарські відносини Товариства з контрагентами за період з січня 2013 року.

З урахуванням вказаної обставини, наказом від 13.12.2016 № 7947, перенесено строк проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТОРЕКС-К до дати відновлення документів.

В подальшому, 03.03.2017 у зв'язку з невиконанням позивачем приписів Податкового кодексу України, в частині відновлення втрачених документів, наказом Головного управління ДФС у м. Києві №1600 поновлено строк проведення перевірки позивача.

Тобто, підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн. стало ненадання позивачем, оригіналів документів чи їх копій під час здійснення податкового контролю, що стало наслідком для накладення на позивача штрафних санкцій.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ТОРЕКС-К (04073, м. Київ, вул. Вербова, 8, код ЄДРПОУ 24575834) до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа