Постанова

від 26.07.2018 по справі 803/173/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3621/18 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги Головного управління ДФС у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 803/173/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції прийняте суддею Костюкевичем С.Ф. в м. Луцьк Волинської області, 04.04.2018 року згідно даних журналу судового засідання в 12 год. 30 хв., повний текст судового рішення складено 10.04.2018), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент (далі - ТзОВ ВДС Україна Девелопмент , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017 року № 0010921404, № 0010931404 та від 04.01.2018 року № 0013172200.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 07.11.2017 року № 0010921404 в частині нарахування грошових зобов'язань в сумі 227110,60 грн., з них за податковими зобов`язаннями в сумі 181688,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45422,12 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 07.11.2017 року № 0010931404.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що суми витрат від господарських взаємовідносин з ТзОВ Андера та ТзОВ Коморг ЛТД відображено в повному обсязі у фінансовій та податковій звітності ТзОВ ВДС Україна Девелопмент , що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Крім того, не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що саме платником не подано належного економічного обґрунтування щодо систематичного продажу готової продукції за заниженою ціною з оцінкою ризиків та плануванням витрат; операції платника, які мають завідомо збитковий характер, не породжують юридичних наслідків у податковому обліку платника та не можуть виступати підставою для отримання платником податкової вимоги.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ВДС Україна Девелопмент з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року, валютного - за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.10.17 року № 11595/14-04/40416914.

На підставі даного акту перевірки ГУ ДФС винесені податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року № 0010921404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 295622,50 грн., № 0010921404, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 502997,50 грн. та № 0010931404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 86477 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ТзОВ ВДС Україна Девелопмент оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 28.12.2017 року № 32004/6/94-99-11-01-01-25 Про результати розгляду скарги скарга була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 07.11.2017 року № 0010921404 (щодо донарахування податку на прибуток) в частині податку на прибуток на суму 39520 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 9880 грн. було скасовано, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року № 0010921404 та № 0010931404 залишено без змін.

В подальшому, 04.01.2018 року ГУ ДФС прийнято нове податкове повідомлення-рішення на суму зменшеного ДФС України податкового зобов'язання з податку на прибуток № 0013172200 в розмірі 246222,50 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи із аналізу зазначених вище правових норм, фактом, з яким законодавець пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та формування витрат, є реальне здійснення операцій з придбання товару. Не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Також не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Крім того, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що по взаємовідносинах позивача та ТзОВ Андера і ТзОВ Комторг ЛТД субпідрядні роботи на замовлення позивача здійснювалися, всупереч положень ст. 208 Цивільного кодексу України, без укладення письмових договорів, кількість працюючих на підприємствах-контрагентах позивача працівників не дає підстав для виконання субпідрядних робіт власними силами, а інформація щодо залучення до виконання цих робіт третіх осіб відсутня, в актах здачі-прийняття робіт відсутні записи про виконання контрагентами позивача робіт матеріалами і обладнанням, наданими ТзОВ ВДС Україна Девелопмент .

Надані ТзОВ ВДС Україна Девелопмент в суді апеляційної інстанції додаткові докази передачі позивачем контрагентам ТзОВ Андера та ТзОВ Комторг ЛТД матеріалів для брендування АЗС не спростовують законності висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів реальності виконання робіт названими підприємствами.

Крім того, надати дані документи суду першої інстанції позивач не був позбавлений можливості, а відтак вони не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції як доказ правомірності формування податкових зобов'язань позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що позивач не надав суду належних первинних документів, які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Отже, які вірно зазначив суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, встановлено відображення вказаних операцій у податковому обліку зазначеними платниками податків, здійснене виключно з метою надання податкової вигоди іншим особам, у т.ч. ТзОВ ВДС Україна Девелопмент , шляхом формування податкового кредиту, збільшення реєстраційного ліміту у системі електронного адміністрування ПДВ, а також формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Щодо витрат поза межами господарської діяльності апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В акті перевірки вказано, що провівши аналіз бухгалтерських рахунків та первинних документів ТзОВ ВДС Україна Девелопмент щодо отриманих доходів по реалізованих роботах та їх собівартості перевіркою встановлено перевищення собівартості над доходами у звітних періодах: 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року та 2 квартал 2017 року.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку за період: 1 квартал 2017 року дохід від реалізації робіт (рахунок 701) становить 2056711,58 грн.

При цьому, собівартість зазначених робіт (рахунок 901) становить 2745595,20 грн. Різниця - 2056711,58 - 2745595,20 = (- 688883,62 грн.).

2 квартал 2017 року дохід від реалізації робіт (рахунок 701) становить 1881909,30 грн. При цьому, собівартість зазначених робіт (рахунок 901) становить 2314 293,11 грн. Різниця - 1881909,30 - 2314293,11 = (- 43383,81 грн.).

Щодо 4 кварталу 2016 року згідно з аналізом первинних документів, а саме, актів виконаних робіт форми КБ-2 в наданих для ПП АМІК Україна (основний покупець), а також накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів встановлено наступне.

Згідно з актом наданих послуг від 12.12.16 року № 1 за грудень 2016 року сума наданих послуг по монтажу елементів бренду АЗС 16-27 Одеська область, Комінтернівський район, с. Олександрівка, становить 829511,39 грн., у т.ч. ПДВ - 138251,9 грн. Вартість робіт без ПДВ складає 691259,49 грн., у т.ч. затрати на заробітну плату 52126,05 грн. Матеріальна складова становить - 639133,40 грн.

При цьому, згідно з накладною-вимогою від 12.12.16 року № 81 відпущено матеріалів на суму 809364,01 грн.

Відповідно, сума реалізації нижче ціни придбання складає ( - 170230,5) грн. (639133,4 - 809364,01).

Згідно з актом наданих послуг від 10.11.16 року № 1 за грудень 2016 року сума наданих послуг по монтажу елементів бренду АЗС 22-16 Херсонська область, м. Скадовськ, вул. І. Пасічника, 1е, становить 797872,22 грн. у т.ч. ПДВ - 132978,70 грн.

Вартість робіт без ПДВ складає 664893,52 грн., у т.ч. затрати на заробітну плату - 49794,12 грн. Матеріальна складова становить: 615099,4 грн.

При цьому, згідно з накладною-вимогою від 10.11.16 року № 67 відпущено матеріалів на суму 664422,47 грн.

Відповідно, сума реалізації нижче ціни придбання складає (- 49323,07) грн. (615099,40 - 664422,47).

Враховуючи наведене, перевіркою зроблено висновок, що сума витрат, яка отримана, як перевищення виробничої собівартості над доходами у розмірі 1340821 грн. у податковому обліку ТзОВ ВДС Україна Девелопмент вважається поза межами господарської діяльності і зазначено, що є порушенням пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК.

Відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За перевіряємий період підприємство здійснювало значний обсяг господарський операцій, і лише частина з них були порівняно збитковими, що було зумовлено необхідністю виконання робіт у строки, погоджені із замовником.

Впродовж перевіряємого 2016 року товариство загалом здійснювало прибуткову діяльність, що підтверджується зокрема поданим суду балансом та звітом про фінансові результати за 2016 рік, з яких вбачається, що за результатами 2016 року ТзОВ ВДС Україна Девелопмент отримано чистий прибуток в розмірі 744000 грн.

Підпункт 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК передбачає, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

На думку суду не є обов'язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому чи з об'єктивних причин не настане взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Поряд з цим обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

З огляду на вищевикладене, вказані операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, спрямовані на отримання прибутку.

Відповідачем помилково ототожнено господарський характер витрат платника на виготовлення продукції послуг з економічною ефективністю таких витрат. Висновки Акту податковим органом зроблені на основі припущень, норми ПК не містять положень, які визначають, що витрати, включені до складу собівартості продукції, що була реалізована за ціною нижчою собівартості є витратами, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Власне ж ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності не належить до повноважень податкового органу. Економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником. Для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 ГК).

Підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК).

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 09.06.2015 у справі № 21-289а15 та в постанові від 27.02.2018 року в справі № 803/719/17.

Відтак, збиткова діяльність суб`єктів підприємництва допускається та не заборонена чинним законодавством України. Важлива наявність економічних причин чи ділової мети такої діяльності.

Відтак, не є обов'язковим, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому або з об'єктивних причин може взагалі не настати. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Поряд з цим, обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Таким чином, операції з подальшої реалізації товару за ціною нижчою собівартості безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, спрямовані на отримання прибутку.

Витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Крім того, норми ПК не містять положень, які визначають, що витрати, включені до складу собівартості робіт та послуг, що були реалізовані за ціною нижчою собівартості є витратами, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Приписи ПК не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділила також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження р господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із змісту пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які:

1) підтверджені первинними документами;

2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці;

Тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Отже, господарська операція, направлена на отримання прибутку, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством прибутку від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати прибуток від конкретної операції. Так, на певний час на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) в операціях між особами, які не є пов'язаними, складається справедлива ринкова ціна, яка може бути нижчою ніж витрати на вироблені товари (роботи, послуги).

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56 ПК).

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що с об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської.

У разі продажу товарів дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізуються товари, а тому така операція повністю відповідає визначенню господарська діяльність .

Отже, від'ємне значення при здійсненні однієї окремої господарської операції не свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства в цілому і не потребує коригування валових витрат. Тобто визнавати продаж товарів (робіт, послуг) нижче собівартості таким, що здійснений не в межах господарської діяльності, немає підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ТзОВ ВДС Україна Девелопмент було зареєстроване в квітні 2016 року і знаходиться на ринку послуг порівняно короткий час. Під час підписання контрактів із ПП АМІК Україна прописувалася фіксована ціна на послуги із брендування автозаправок, яку в подальшому вказаний контрагент не бажав змінювати. Більше того, частина контрактів укладалася в іноземній валюті. Проте, у зв'язку із коливанням курсу валюти впродовж року собівартість наданих послуг для товариства могла збільшуватися. Однак, з метою належного виконання умов контрактів підприємство було змушене іти на ризики, оскільки замовник не бажав збільшувати ціну контракту. Відтак, здійснення окремих збиткових господарських операцій було зумовлене об'єктивними поважними причинами.

При цьому, впродовж перевіряємого 2016 року підприємство загалом здійснювало прибуткову діяльність, що підтверджується зокрема Балансом та Звітом про фінансові результати за 2016 рік, з яких вбачається, що за результатами 2016 року позивачем отримано чистий прибуток в розмірі 744 000 грн.

Крім того, зі Звіту про фінансові результати за І квартал 2018 року ТзОВ ВДС Україна Девелопмент вбачається, що чистий фінансовий результат: прибуток становить 2 млн. 121 тис. грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року № 0010921404 в частині нарахування грошових зобов'язань в сумі 227110,60 грн., з них за податковими зобов`язаннями в сумі 181688,48 грн. (402398 - 220709,52) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45422,12 грн. (100599,50 - 55177,38) та від 07.11.2017 року № 0010931404 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на 86477 грн. по витратах поза межами господарської діяльності, які з огляду на їх безпідставність підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент та Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 803/173/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 31 липня 2018 року.