Постанова

від 26.04.2019 по справі 803/173/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №803/173/18

адміністративне провадження №К/9901/60925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 (суддя - Костюкевич С.Ф.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 (судді: Затолочний В.С. (головуючий), Довга О.І., Шавель Р.М.) у справі №803/173/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент (далі - позивач, ТОВ ВДС Україна Девелопмент ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017 №0010921404, №0010931404 та від 04.01.2018 №0013172200.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове законодавство не передбачає можливості визначення податкових зобов'язань платника чи зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами порівняння даних про собівартість продукції та суми отриманого доходу. Також, зазначає, що обов'язкове отримання прибутку не охоплюється поняттям господарської діяльності .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2017 №0010921404 в частині нарахування грошових зобов'язань в сумі 227 110,60 грн з них за податковими зобов`язаннями в сумі 181 688,48 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45 422,12 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2017 №0010931404. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ТОВ ВДС Україна Девелопмент зареєстроване в квітні 2016 року і знаходиться на ринку послуг порівняно короткий час. Під час підписання контрактів із ПП АМІК Україна прописувалася фіксована ціна на послуги із брендування автозаправок, яку в подальшому вказаний контрагент не бажав змінювати. Більше того, частина контрактів укладалася в іноземній валюті. Проте, у зв'язку із коливанням курсу валюти впродовж року собівартість наданих послуг для товариства могла збільшуватися. Однак, з метою належного виконання умов контрактів підприємство було змушене іти на ризики, оскільки замовник не бажав збільшувати ціну контракту. Відтак, здійснення окремих збиткових господарських операцій було зумовлене об'єктивними поважними причинами. Однак, збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 19.10.2017 №11595/14-04/40416914, складеному за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВДС Україна Девелопмент з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.2016 по 30.06.2017, валютного - за період з 11.04.2016 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 11.04.16 по 30.06.2017, якою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 236 498,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3 та 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 402 298,00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 №0010921404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 295 622,50 грн та №0010921404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 502 997,50 грн та №0010931404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 86 477,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 28.12.2017 №32004/6/94-99-11-01-01-25 Про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 07.11.2017 №0010921404 (щодо донарахування податку на прибуток) в частині податку на прибуток на суму 39 520,00 грн та застосування штрафних санкцій на суму 9 880,00 грн скасовано, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 №0010921404 та №0010931404 залишено без змін.

04.01.2018 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення на суму зменшеного ДФС України податкового зобов'язання з податку на прибуток №0013172200 у розмірі 246 222,50 грн (з урахуванням штрафних санкцій).

Провівши аналіз бухгалтерських рахунків та первинних документів ТОВ ВДС Україна Девелопмент щодо отриманих доходів по реалізованих роботах та їх собівартості перевіркою встановлено перевищення собівартості над доходами у звітних періодах: 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року та 2 квартал 2017 року.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку за період: 1 квартал 2017 року дохід від реалізації робіт (рахунок 701) становить 2 056 711,58 грн.

При цьому, собівартість зазначених робіт (рахунок 901) становить 2 745 595,20 грн. Різниця - 2 056 711,58 - 2 745 595,20 = (- 688 883,62 грн).

2 квартал 2017 року дохід від реалізації робіт (рахунок 701) становить 1 881 909,30 грн. При цьому, собівартість зазначених робіт (рахунок 901) становить 2 314 293,11 грн. Різниця - 1 881 909,30 - 2 314 293,11 = (- 43 383,81 грн).

Щодо 4 кварталу 2016 року згідно з аналізом первинних документів, а саме, актів виконаних робіт форми КБ-2 в наданих для ПП АМІК Україна (основний покупець), а також накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів встановлено наступне.

Згідно з актом наданих послуг від 12.12.16 року №1 за грудень 2016 року сума наданих послуг по монтажу елементів бренду АЗС 16-27 Одеська область, Комінтернівський район, с.Олександрівка, становить 829 511,39 грн, у т.ч. ПДВ - 138 251,9 грн. Вартість робіт без ПДВ складає 691 259,49 грн, у т.ч. затрати на заробітну плату 52 126,05 грн. Матеріальна складова становить - 639 133,40 грн.

При цьому, згідно з накладною-вимогою від 12.12.2016 №81 відпущено матеріалів на суму 809 364,01 грн. Відповідно, сума реалізації нижче ціни придбання складає ( - 170 230,5) грн (639 133,4 - 809 364,01).

Згідно з актом наданих послуг від 10.11.2016 №1 за грудень 2016 року сума наданих послуг по монтажу елементів бренду АЗС 22-16 Херсонська область, м. Скадовськ, вул. І. Пасічника, 1е, становить 797 872,22 грн у т.ч. ПДВ - 132 978,70 грн.

Вартість робіт без ПДВ складає 664 893,52 грн, у т.ч. затрати на заробітну плату - 49 794,12 грн. Матеріальна складова становить: 615 099,4 грн.

При цьому, згідно з накладною-вимогою від 10.11.2016 року №67 відпущено матеріалів на суму 664 422,47 грн. Відповідно, сума реалізації нижче ціни придбання складає (- 49 323,07) грн (615 099,40 - 664 422,47).

Враховуючи наведене, перевіркою встановлено, що сума витрат, яка отримана, як перевищення виробничої собівартості над доходами у розмірі 1 340 821,00 грн у податковому обліку ТОВ ВДС Україна Девелопмент вважається поза межами господарської діяльності, що є порушенням пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу про те, що позивачем не подано належного економічного обґрунтування щодо систематичного (протягом 2016-2017 років) продажу готової продукції за заниженою ціною з оцінкою ризиків та плануванням витрат, тому операції платника податків мають збитковий характер та не породжують юридичних наслідків у податковому обліку та не можуть бути підставою для отримання податкової вигоди.

9. Позивачем відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу до суду касаційної інстанції не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи. Положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу. Проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.

10.2 Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

10.3 Пункту 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.4 Пункт 138.2 статті 138

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4.1 Пункт 138.4 статті 138

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

10.5. Підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу;

10.5.1 Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.7 Абзац г пункту 198.5 статті 198

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

10.8. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції або отримати дохід у майбутніх періодах.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

18. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за перевіряємий період підприємство здійснювало значний обсяг господарський операцій, і лише частина з них були порівняно збитковими, що було зумовлено необхідністю виконання робіт у строки, погоджені із замовником.

Так, впродовж перевіряємого 2016 року товариство загалом здійснювало прибуткову діяльність, що підтверджується зокрема поданим суду балансом та звітом про фінансові результати за 2016 рік, з яких вбачається, що за результатами 2016 року ТОВ ВДС Україна Девелопмент отримано чистий прибуток в розмірі 744 000,00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій відносно того, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов'язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів об'єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Судами встановлено, що згідно фінансових звітів та податкових декларацій з податку на прибуток за 2016-2017 роки позивач загалом отримував прибуток, що не заперечувалось контролюючим органом.

З огляду на вищевикладене, вказані операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, спрямовані на отримання прибутку.

22. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановив фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано витрати та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і запереченні на позовну заяву, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №803/173/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду