Постанова

від 25.07.2018 по справі 331/8117/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 331/8117/16 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.

провадження № 22-ц/778/2348/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Кочеткової І.В.

при секретарі: Буримі В.В.

за участі:

представника ПАТ Укренергозахист в особі ліквідатора Амельченка М.Д.

представника ПАТ Південенергобуд - адвоката Гоцуленка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Південенергобуд на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укренергозахист до ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Союз і К , про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ПАТ Укренергозахист в особі ліквідатора Амельченка М.Д. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ТОВ Союз і К про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.10.2003р. між ТОВ Союз і К та ВАТ Укренергозахист , правонаступником якого є ПАТ Укренргозахист , укладено договір про спільну діяльність підприємств. У якості забезпечення виконання обов'язків за договором між ПАТ Укренргозахист , ТОВ Союз і К та ОСОБА_4 15.10.2003р. було укладено договір поруки, за яким гарантом виконання обов'язків став ОСОБА_4

17.10.2003р. між сторонами за договором була укладена додаткова угода № 2, на підставі чого 17.10.2003р. сторонами було складено акт приймання-передачі майна у спільну діяльність.

Згідно з актом передачі майна у спільну діяльність ОСОБА_4 передав для здійснення спільної діяльності нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю корпусу інв. № 0015; госпблок інв. № 0033; госпблок інв. № 0034; каркас збірно-розбірний інв. № 0039.

Відповідно до п. 1.1 Договору сторона 1 і сторона 2 уклали даний договір про спільну

господарську діяльність із метою використання спільних ресурсів для отримання прибутку, для чого зобов'язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. На підставі договору в нього з боржником виникло право спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна, та договірні відносини між сторонами продовжуються на цей момент. Передане позивачем на баланс третій особі вказане нерухоме майно знаходиться фактично у ТОВ Союз і К .

В ході виконання договору про спільну діяльність відносно ПАТ Укренергозахист господарським судом порушено справу про банкрутство та розпочато процедуру ліквідації, а ліквідатором на цей час призначено Амельченка М.Д., яким при з ясуванні питання щодо наявного у позивача майна виявлено, що належне боржнику майно фактично знаходиться у володінні ТОВ Союз і К , яким створюються перешкоди у наданні доступу для користування цим нерухомим майном, які підлягають усуненню власнику цього майна - ПАТ Укренергозахист , якому це майно належить як передане в процесі приватизації до статутного фонду цього товариства, та яке має увійти до ліквідаційної маси.

Оскільки ОСОБА_4 є поручителем за договором про спільну діяльність, то позивач визначив його відповідачем як особу, яка в інтересах другого учасника договору про спільну діяльність вимагає належного оформлення майна, переданого у спільну діяльність, направивши відповідну вимогу позивачу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 та усунути перешкоди у користуванні майном, яке знаходиться за зазначеними адресами.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано право власності за Публічним акціонерним товариством Укренргозахист , яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Укренергозахист , створеного в процесі приватизації Орендного підприємства СУ Укренергозахист на наступні об'єкти нерухомого майна, які були передані у власність до статутного фонду товариства та

знаходяться за адресою: Україна, АДРЕСА_3, в тому числі:

нежиле приміщення - виробничий будинок, до складу якого входять: літера А-2;А 2 -1;А 1 -1, загальною площею 1 401,4 кв.м.; сходи - літера а; № 1 - ворота ; № № 2,3,4 - паркан.

Визнано право власності за Публічним акціонерним товариством Укренргозахист на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, та складається з наступних об'єктів:

нежиле приміщення - будівля складу літера А-1, площею 564,7 кв.м.;

нежиле приміщення - будівля майстерні літера Б-1, площею 284,3 кв.м.;

нежиле приміщення - виробнича будівля літера В-1, площею 730,6 кв.м.;

нежиле приміщення - будівля майстерні літера Г-1, площею 368,1 кв.м.;

нежиле приміщення - адміністративно-побутовий корпус літера Д-1, площею 132,9 кв.м.;

№ 1 - підпірна стінка, І - замощення.

Визнано право власності за Публічним акціонерним товариством Укренргозахист на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_5 та складається з наступних об'єктів:адміністративно-виробничий корпус літера А-4 площею 7 864,2 кв.м. ; Тамбур літера а, площею 5,3 кв.м. ; Тамбур літера а 1 площею 5,0 кв.м.

Усунуто Публічному акціонерному товариству Укренргозахист перешкоди у користуванні всім зазначеним майном.

В решті позовних вимог відмовлено.

Апеляційну скаргу подано особою, яка не приймала участь у справі - ПАТ Південенергобуд , яке вказувало, що, не залучивши його до участі у справі, суд вирішив питання про його права, зокрема, визнав право власності за позивачем на частину майна, яке належить апелянту, позбавивши його права власності на це майно. Апелянт вказував також на те, що при розгляді справи судом було порушено правило виключної територіальної підсудності, оскільки спірне майно знаходиться в Одеській області. Посилаючись на ці обставини, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в цій частини позовних вимог відмовити.

В ході апеляційного розгляду з ясовано, що ПАТ Південенергобуд має право володіння частиною нерухомого майна, яке належить в якості складової частини до майнового комплексу, розташованого за адресою м. Теплодар, Одеської області, вул.. Кордонна, 5.

Зазначене випливає з наданих апелянтом документів.

Так, Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України Про передачу об'єктів виробничої бази Одеської ТЕЦ-2 № 15 від 22 січня 1996 року відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності , з метою створення сприятливих умов для виробничої діяльності відкритих акціонерних товариств Південенергобуд і Одесаенергобудтранс та враховуючи прохання цих товариства, передано на баланс відкритих акціонерних товариств Південенергобуд та Одесаенергобудтранс в установленому порядку станом на 01 січня 1996 року об'єкти виробничої бази Одеської ТЕЦ-2, які використовуються цими товариствами, згідно з додатками 1, 2 (пункт 1.1 Наказу).

До переліку об'єктів виробничої бази Одеської ТЕЦ-2, що підлягають передачі відкритому акціонерному товариству Південенергобуд також було віднесено майстерню ізоляційних робіт № 61 (додаток № 1 до наказу Міненерго України від 22 січня 1996 року № 15, пункт 8).

09 квітня 1996 року Дирекція ОТЕЦ-2 передала за актом приймання-передачі, а ВАТ Південенергобуд прийняло безоплатно будівлі, споруди і незакінчене будівництво згідно доданих документів станом на 01 лютого 1996 року в наступному складі: основні фонди згідно переліку (Додаток № 1) на суму 24 292 167, 0 тис. крб., незакінчене будівництво згідно переліку (Додаток № 2) на суму 720 774, 494 тис. крб.

За вищезгаданим актом приймання-передачі ВАТ Південенергобуд також було передано майстерню теплоізоляційних робіт зі складом № 61, площа займаної земельної ділянки: 5 283 кв.м., вартість фактичних витрат в змішаних цінах без індексації: 135, 443 тис. крб. (пункт 4 Додатку № 2 до акту приймання-передачі).

В 2013 році ВАТ Південенергобуд змінило своє найменування на ПАТ Південенергобуд .

Так, згідно п. 1.1 статуту ПАТ Південенергобуд в новій редакції від 02 серпня 2013 року Публічне акціонерне товариство Південенергобуд (надалі - Товариство ) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Південенергобуд , яке було засновано відповідно до рішення Міністерства енергетики та електрифікації України від 09.02.1995р. № 29 шляхом перетворення державного підприємства Будівельно-монтажного управління Одеської ТЕЦ-2 у вищевказане акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. Про корпоратизацію підприємств № 210/93, та подальшої приватизації відкритого акціонерного товариства відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994р. Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних сертифікатів № 699/94 із змінами та Державної програми приватизації підприємств, що перебувають у власності.

Зазначені доводи апеляційної скарги підтверджуються наданими апелянтом доказами, а саме: Копією наказу Міністерства енергетики та електрифікації України Про передачу об'єктів виробничої бази Одеської ТЕЦ-2 № 15 від 22 січня 1996 року (а.с.116), копією акту приймання-передачі тимчасових будівль, споруд і незакінченого будівництва з балансу Дирекції ОТЕЦ-2 на баланс ВАТ Південенергобуд від 09.04.1996 року з додатками (а.с.117-119), копією статуту ПАТ Південенергобуд в редакції від 02.08.2013 року (а.с. 120-140).

З зазначеного випливає, що ПАТ Південенергобуд на правовій підставі володіє частиною нежитлових приміщень, право власності на які за рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року було визнано за ПАТ Укренергозахист .

Тобто фактично наявний спір з приводу нерухомого майна між позивачем у цій справі в особі ПАТ Укренергозахист та апелянтом в особі ПАТ Південенргобуд .

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що, оскільки судом першої інстанції за ПАТ Укренергозахист було визнано право власності на нежитлові приміщення, володільцем яких за наданими документами є також ПАТ Південенергобуд , яке не було залучено до участі у справі, то рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року у цій справі підлягає скасуванню.

Між тим, вирішити спір по суті апеляційний суд не вправі з огляду на наступні обставини.

Вбачається, що ПАТ Укренергозахист просило суд визнати право власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 АДРЕСА_5.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року було визнано право власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться в Одеській області, а в частині позовних вимог про визнання права власності на об'єкт нерухомості, який знаходиться у м. Запоріжжі, в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржується апелянтом лише в частині задоволених вимог позивача, тобто щодо нерухомого майна, яке знаходиться в Одеській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У відповідності до ст. 115 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення), якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції відкрив провадження та розглянув справу з порушенням правил виключної підсудності.

Аналогічні приписи містить ст. 30 ЦПК України ( в ред. ЗУ від 03.10.2017р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Враховуючи, що апелянт не приймав участь у справі та не міг заявити суду про непідсудність даної справи цьому суду, то положення ч. 2 ст. 378 ЦПК України не застосовуються у цьому випадку.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Теплодарського міського суду Одеської області, оскільки об'єкти нерухомості, з приводу яких виник спір, знаходяться на території, яка підпадає під юрисдикцію Теплодарського міського суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 378, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Південенергобуд задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2016 року у цій справі скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Укренергозахист з направленням справи на новий розгляд в цій частині за встановленою законом підсудністю до Теплодарського міського суду Одеської області.

В іншій частині рішення не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом перегляду апеляційного суду, до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в частині, яка була предметом перегляду апеляційним судом.

Повний текст постанови складений 30 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: