Рішення

від 18.06.2018 по справі 810/496/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року № 810/496/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРІНТІНВЕСТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ ПРІНТІНВЕСТ з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.09.2017 № 0041191207, яким до позивача застосовано штраф у сумі 25 442,75 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за звітний період жовтень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновок органу доходів і зборів про порушення позивачем вимог статей 201, 120 1Податкового кодексу України, а саме - порушення платником податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних за звітний місяць жовтень 2015 року, є необґрунтованим.

Також позивач зазначив, що станом на дату отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на порушення вимог статей 58, 86 Податкового кодексу України не отримував від ГУ ДФС у Київській області примірника акта перевірки № 3025/12-02/38057315 від 11.08.2017, який став підставою для прийняття такого податкового повідомлення-рішення, що свідчить про його складання за межами передбаченої законом процедури та строку для його прийняття.

Крім того, позивач вказав, що податкові накладні з податку на додану вартість були подані ним до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у межах строків, передбачених Податковим кодексом України, але з незалежних від нього причин не були прийняті до реєстрації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив, у якому просив суд відмовити у його задоволенні, обґрунтовуючи тим, що податкове повідомлення-рішення від 22.09.2017 № 0041191207 прийняте у відповідності з чинним законодавством та з урахуванням строків, визначених Податковим кодексом України, а, по-друге, позивач порушив граничні строки реєстрації податкових накладних № 22 від 22.10.2015, сума ПДВ 44407,52 грн.; № 23 від 22.10.2015, сума ПДВ 47090,13 грн. та № 24 від 22.10.2015, сума ПДВ 35716,00 грн., а, отже, висновок контролюючих органів про визначення штрафних санкцій у зв'язку з допущеним позивачем зазначеного вище порушення є правомірним.

На підставі ч. 3 статті 194, ч. 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області 10 серпня 2017 року відносно позивача проведено камеральну (електронну) перевірку даних, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт камеральної електронної перевірки даних, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН Товариством з обмеженою відповідальністю ПРІНТІНВЕСТ за жовтень 2015 року від 11.08.2017 № 3025/12-02/380557315.

Згідно висновків акту перевірки № 3025/12-02/380557315 встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, несвоєчасність реєстрації виписаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягають наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, а саме: податкової накладної № 22, виписаної 22.10.2015, яка була зареєстрована у ЄРПН 27.11.2015 (із затримкою на 21 день), податкової накладної № 23, виписаної 22.10.2015, яка була зареєстрована у ЄРПН 27.11.2015 (із затримкою на 21 день), податкової накладної № 24, виписаної 22.10.2015, яка була зареєстрована у ЄРПН 27.11.2015 (із затримкою в 21 день).

Зазначений акт перевірки отримано позивачем 15.09.2017, що підтверджується даними з офіційного веб-сайту Укрпошта про вручення поштового відправлення № 0911700314890.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.09.2017 № 0041191207, яким позивачеві нараховано штрафні санкції на суму 25 442, 75 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 25.10.2017, що підтверджується відміткою про отримання на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0911700429566.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2017 № 0041191207, позивачем подано до ДФС України скаргу від 03.11.2017, за результатами розгляду якої ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 28.12.2017 № 31845/6/99-99-11-03-01-25, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 22.09.2017 № 0041191207 без змін.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 22.09.2017 № 0041191207 зазначено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України, та у зв'язку з цим згідно з пунктом 120 1 .1 статті 120 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 127213, 73 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 25 442, 75 грн.

Надаючи правову оуцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 201 ПК України (у редакції, чинній на момент складання позивачем податкових накладних) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); ґ) виключено;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) виключено;і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) виключено.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами пункту 201.10. статі 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Отже, виходячи з викладеного вище положення Податкового кодексу України, лише порушення при складанні податкової накладної вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, є підставою для її неприйняття та супроводжується надісланням платнику податку протягом операційного дня квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкової накладної в електронному вигляді із зазначенням причин такого неприйняття.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 16 жовтня 2015 року між ТОВ ПРІНТІНВЕСТ та ТОВ ЕЙБІ ДЕВ укладено договір купівлі-продажу № 15/10-16, згідно якого ТОВ ПРІНТІНВЕСТ як продавець взяло на себе обов'язок в обумовлений строк передати (продати) товар, назва, асортимент, кількість, ціна та вартість якого визначена Сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а ТОВ ЕЙБІ ДЕВ як покупець зобов'язався прийняти (купити) товар та сплатити за нього встановлену ціну.

Позивач 21.10.2015 склав податкову накладну № 22 на суму 266 445, 12 грн. (ПДВ - 44 407, 52 грн.) та податкову накладну № 23 на суму 282 540, 78 грн. (ПДВ - 47 090,13 грн.).

Позивач 22.10.2015 склав податкову накладну № 24 на суму 214 296,53 грн. (ПДВ - 35 716,09 грн.).

ТОВ ПРІНТІНВЕСТ 30 жовтня 2015 року податкові накладні №№ 22, 23 та 24 з дотриманням строків, передбачених абз. 11 п. 201.10. статті 201 ПК України подані до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями, наявними в матеріалах справи.

Згідно із вказаними квитанціями податкові накладні №№ 22, 23 та 24 не були прийняті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних із зазначенням, що були виявлені помилки: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме: - для платника ЄДРПОУ: 38057315 код ДПІ: 2651, не укладено Договір про визнання електронної звітності .

Судом встановлено, що податкові накладні №№ 22, 23 та 24 містять усі встановлені статтею 201 ПК України обов'язкові реквізити, у квитанціях про неприйняття податкових накладних не міститься жодних посилань на норми ПК України, які встановлюють підстави для неприйняття податкових накладних, та не зазначається про порушення позивачем п. 201.1 статті 201 та/або п. 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Як слідує з відзиву на позовну заяву вбачається, що в якості додаткового обґрунтування правомірності притягнення позивача до відповідальності та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, серед іншого, відповідач також зазначає, що згідно відомостей Інформаційного порталу органів ДПС України у період з 30.10.2015 по 27.11.2015 договори про визнання електронної звітності ТОВ ПРІНТІНВЕСТ надсилало на розгляд до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, а після надсилання договору про визнання електронної звітності до Білоцерківської ОДПІ 27.11.2015 податкові накладні було прийнято контролюючим органом.

Як слідує з матеріалів справи, 16.10.2015 загальними зборами ТОВ ПРІНТІНВЕСТ прийнято рішення, оформлене протоколом № 5 загальних зборів учасників, про зміну місцезнаходження товариства з адреси: 02088, м. Київ, смт. Бортничі, вул. Промислова, буд. 2 на адресу: 09100, Київська область, місто Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 227-Т.

Дані відомості про зміну місцезнаходження ТОВ ПРІНТІНВЕСТ на виконання вимог чинного законодавства України були зареєстровані 20.10.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.10.2015.

ТОВ ПРІНТІНВЕСТ 23.10.2015 направило на розгляд до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області договір про визнання електронних документів № 231020151, який був розглянутий Білоцерківською ОДПІ та підписаний 26.10.2015, що підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Особливості перебування на обліку платників податків внаслідок зміни їх місцезнаходження врегульований наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.2011 N 1588 (надалі - Наказ).

Так, згідно чинної на момент подання позивачем для реєстрації в ЄРПН податкових накладних редакції Наказу у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

Пунктом 10.4. Наказу передбачено, що процедури переведення платника податків шляхом взяття на облік/зняття з обліку (зміни основного місця обліку) розпочинаються та проводяться контролюючими органами у разі надходження хоча б одного з таких документів: відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження (місце проживання) платника податків; заяви за формою N 1-ОПП або за формою N 5-ОПП із позначкою "Зміни", поданої платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням.

Згідно пунктів 10.7.-10.12. Наказу протягом двадцяти днів після отримання відомостей або заяви про зміну місцезнаходження платника податків контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків засобами інформаційної системи в електронному вигляді формує та надсилає до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків повідомлення за формою N 11-ОПП (із заповненими I та II розділами). Дані про надсилання повідомлення за формою N 11-ОПП заносяться до журналу реєстрації заяв, повідомлень, інших документів про припинення чи зняття з обліку платників податків за формою N 6-ОПП (додаток 13), а також до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.

Протягом двох робочих днів після надходження повідомлення за формою N 11-ОПП контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків здійснює взяття його на облік (основне місце обліку), про що вносить відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб. Відмітки про взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) проводяться в журналі за формою N 2-ОПП (за формою N 7-ОПП).

Якщо до дати спливу одного місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) не здійснив взяття такого платника на облік (основне місце обліку), то взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично у день спливу такого строку.

Дані про взяття на облік вносяться до двох примірників повідомлень за формою N 11-ОПП (заповнюється III розділ) та надсилаються до контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання).

Після надходження повідомлення за формою N 11-ОПП із зазначенням дати взяття на облік платника податків за новим місцезнаходженням (місцем проживання) контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) протягом двох робочих днів знімає з обліку платника податків (основне місце обліку). Інформація про зняття з обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.

Дані про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого містяться в Єдиному державному реєстрі, передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.

Крім того, пунктом 10.13. Наказу (чинного на момент зміни місцезнаходження та реєстрації податкових накладних в ЄРПН) було встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Отже, позивач у зв'язку зі зміною місцезнаходження до закінчення поточного бюджетного періоду (2015 року) обліковувався у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві), а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) - обліковувався з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Суд погоджується з доводами позивача, що, подаючи засобами телекомунікаційного зв'язку 30 жовтня 2015 року на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні від 21.10.2015№ 22, № 23 та № 24, позивач жодним чином не міг впливати, у який спосіб інформаційно-телекомунікаційна система органів доходів і зборів, адміністратором якої є ДФС України, буде ідентифікувати, до якого саме контролюючого органу будуть направлятися до реєстрації вказані податкові документи.

Як слідує з Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, вбачається, що платник податків при реєстрації податкових накладних в ЄРПН не має технічної можливості обирати якийсь конкретний контролюючий орган, до якого будуть направлятися податкові документи, оскільки вказані технологічні процеси залежать виключно від адміністратора реєстру.

З викладеного слідує, що податкові накладні № 22 від 21.10.2015, № 23 від 21.10.2015 та № 24 від 22.10.2015 були подані позивачем до реєстрації в ЄРПН 30 жовтня 2015 року, тобто, з дотриманням граничних строків, встановлених Податковим кодексом України, відповідали обов'язковим вимогам, встановленимп. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, але не були зареєстровані у вказаному реєстрі з незалежних від волі позивача обставин.

Зазначення у квитанціях про неприйняття податкових накладних про порушення позивачем вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, а саме не укладено Договір про визнання електронної звітності , не знайшло свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, оскільки, як було встановлено судом та не спростовувалося відповідачем, договір № 231020151 про визнання електронних документів від 23.10.2015 був розглянутий Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та прийнятий 26.10.2015.

Суд зазначає, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, який передбачає можливість трактування норм права на користь платника податку у випадку неоднозначності (множинного) трактування (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, перекладання відповідачем на позивача як на платника податків відповідальності за технічну неспроможність інформаційно-телекомунікаційної системи органів доходів і зборів забезпечити належне адміністрування податків та належне виконання платниками податків своїх обов'язків є необґрунтованим та неправомірним з огляду на конституційний припис статті 19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах і у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява N 39766/05), Щокін проти України (заяви N 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх рішень, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1762,00 грн. (платіжне доручення від 30.01.2018 № 298).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягають судові витрати у зв'язку з оплатою позивачем судового збору у розмірі1762,00 грн.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про покладення судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, на відповідача.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на обґрунтування понесених судових витрат на правничу допомогу надано суду договір про надання правничої допомоги № 30/01/18 від 30.01.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням Фідея , додатковий договір від 01.02.2018 № 1 до договору про надання правничої допомоги № 30/01/18 від 30.01.2018, платіжне доручення № 307 від 28.02.2018 про сплату позивачем на користь Адвокатського об'єднання Фідея за надання правничої допомоги суми у розмірі 15 000, 00 грн.

Натомість, позивачем не надано детальний опис наданої правничої допомоги, а тому суд не має можливості встановити та розподілити судові витрати.

За таких обставин суд вважає, що в частині відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 2-10, 72-79, 192, 194, 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.09.2017 № 0041191207.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А, ідентифікаційний код 39393260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРІНТІНВЕСТ (09100, Київська обл., місто Біла Церква, Сквирське шосе, будинок 227-Т, ідентифікаційний код: 38057315) судовий збір у розмірі1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.