Рішення

від 25.07.2018 по справі 910/6221/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.07.2018Справа №910/6221/18 Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного підприємства “Укрветсанзавод” до Приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” про стягнення 120052,07 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.06.2018), Представники учасників процесу згідно протоколу від 25.07.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У травні 2018 року Державне підприємство “Укрветсанзавод” (далі – позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” (далі – відповідач, Компанія) про стягнення 119414,95 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (правонаступником якого є Компанія) обов'язку оплати наданих послуг згідно укладеного між сторонами договору про надання послуг з утилізації (перероблення) №16  від 20.06.2013 (далі – договір), внаслідок чого в Компанії утворилась заборгованість в розмірі 119414,95 грн, з яких 52171,60 грн – сума основного боргу, 9495,23 грн – сума пені, 3652,01 грн – сума штрафу, 54096,11 грн – сума інфляційних витрат. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 позовну заяву Підприємства залишено без руху та надано строк позивачеві для усунення недоліків позовної заяви. 01.06 2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 910/6221/18 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 27.06.2018. 15.06.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано письмові пояснення на виконання ухвали суду. 22.06.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача подано клопотання про залучення доказів та заяву про застосування строків позовної давності. 27.06.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог. За наслідками судового засідання 27.06.2018 розгляд справи був відкладений на 25.07.2018. 17.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку. У судовому засіданні 25.07.2018 суд, дослідивши наявну у матеріалах справи заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла через канцелярію суду 27.06.2018, дійшов обґрунтованого висновку про наступне. За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки, справа №910/6221/18 розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання було призначено на 27.06.2018, тому позивачем дотримано строків подання заяви про збільшення розміру позовних вимог. Дослідивши вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд встановив, що Підприємством збільшено розмір суми раніше заявлених інфляційних втрат до 54733,23 грн, а також збільшено суму позову на 5878,95 грн – суму трьох процентів річних. Разом з тим, суд відзначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Таким чином, оскільки Підприємство, звертаючись із позовом не заявляло до стягнення з відповідача суми трьох процентів річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та здійснення подальшого розгляду справи щодо стягнення наступних вимог: 52171,60 грн – основного боргу, 9495,23 грн – пені, 3652,01 грн – штрафу та 54733,23 грн – інфляційних втрат. У судове засідання 25.07.2018 позивач не направив свого представника для участі, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення 04.07.2018. Представник відповідача під час судового засідання надав пояснення по суті поданого позову, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на пропущення Підприємством строку звернення із даним позовом до суду, про що Компанією було подано до суду відповідну заяву від 22.06.2018. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України. ВСТАНОВИВ: 20.06.2013 між Державним підприємством "Укрветсанзавод", в особі Сквирської філії державного підприємства «Укрветсанзавод» (далі - переробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (далі - постачальник) було укладено договір про надання послуг з утилізації (перероблення) №16 (далі – договір). Відповідно до пункту 1.1 договору переробник зобов'язується надавати послуг з утилізації відходів тваринного походження (боєнські відходи, загиблі тварини, кістки, птиця, риба,тощо), неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини( далі - відходи), згідно чинного законодавства України. Положенням пункту 1.2 договору встановлено, що постачальник передає у власність переробника, а переробник приймає для подальшої утилізації відходи, які утворились в результаті виробничо-господарської діяльності постачальника. Підтвердженням факту наданих послуг за цим договором є Акт прийому-передачі робіт, послуг та приймальна квитанція, рахунок фактура встановленого зразка філії і податкова накладна, які переробник надає постачальнику в момент отримання відходів (пункт 1.4 договору). Згідно з пунктом 1.5 договору, постачальник надає переробнику в момент постачання відходів накладну на відходи або товарно-транспортну накладну на відходи і ветеринарне свідоцтво. У залежності від понесених витрат на утилізацію та придатності відходів для виготовлення кормів тваринного походження, постачальник сплачує переробнику кошти за утилізацію відходів, а саме: - вартість прийняття для утилізації 1 (однієї) тони відходів становить 510,00 грн, в тому числі ПДВ, розраховане за чинною в Україні ставкою; - вартість утилізації відходів, що не можуть бути використані у виробництві кормів тваринного походження - 561,00 грн. за тонну, в тому числі ПДВ, розраховане за чинною в Україні ставкою (пункт 3.1 договору). Положеннями пунктом 3.5 договору встановлено, що постачальник здійснює оплату за цим договором на підставі рахунку-фактури, в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок переробника, протягом 7 календарних днів після підписання акту прийому-передачі робіт, послуг. Згідно з пунктом  3.6 договору, якщо постачальник протягом 5 календарних днів з моменту отримання акту прийому-передачі робіт, послуг не має претензій до його змісту, які він, в разі їх наявності, повинен пред'явити переробнику в письмовому вигляді, і не повернув підписаний акт прийому-передачі робіт, послуг переробнику, то даний акт прийому-передачі робіт, послуг вважатиметься підписаним, набувши законної сили на підставі мовчазної згоди сторін. У разі зміни організаційно-правової форми сторін або однієї із сторін, то даний договір залишається чинним і матиме повну юридичну силу на користь кожної зі сторін та їх відповідних правонаступників. (пункт 7.9 договору). Даний договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2013. Якщо жодна із сторін не заявила про припинення договору, він вважається продовженим на наступний рік. (пункт 6.1.-6.2. договору). На виконання умов укладеного договору позивач надав ТОВ «Макарівська птахофабрика» послуги на загальну суму 79057,88 грн., на підтвердження чого Підприємством надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №440 від 31.05.2014 на суму 73339,28 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №475 від 30.06.2014 на суму 5718,60 грн, приймальні квитанції: №1 від 06.05.2014, №10 від 06.05.2014, №7 від 07.05.2014, №8 від 08.05.2014, №13 від 13.05.2014, №14 від 14.05.2014, №1614 від 16.05.2014, №1905 від 19.05.2014 №22/14 від 22.05.2014, №26/05 від 26.05.2014, №2905 від 29.05.2014 та №4/06 від 04.06.2014. Товариство з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» в порушення взятих на себе зобов'язань, надані позивачем послуги оплатило лише частково, у зв'язку з чим неоплаченими залишились послуги на суму 52171,60 грн. З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 52171,60 грн – основного боргу, 9495,23 грн – пені, 3652,01 грн – штрафу та 54733,23 грн – інфляційних втрат. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Компанія є правонаступником прав та обов'язків припинених через реорганізацію шляхом приєднання наступних юридичних осіб, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика». Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 79057,88 грн. При цьому, судом враховано, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №475 від 30.06.2014 зі сторони відповідача не підписаний, однак відповідач не заперечує проти факту отримання послуг за вказаним актом. Крім того, в силу приписів пункту 3.6 договору, вказаний акт вважається підписаний відповідачем, оскільки у строки, встановлені договором, відповідачем не направлено письмових заперечень щодо послуг, зазначених в акті. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 ЦК України). Умовами пункту 3.5 договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту підписання актів прийому-передачі робіт, послуг. Отже, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату в строк до 09.06.2014 (послуги за актом №440 від 31.05.2014) та до 08.07.2014(послуги за актом №475 від 30.06.2014). Згідно з нормами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково розрахувався за надані позивачем послуги на суму 47057,88 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта звірки станом на 31.12.2014. Вказані обставини сторонами під час розгляду даної справи не заперечуються. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, надані у травні-червні 2014 року становить 52171,60 грн та строк оплати послуг станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у суді є таким, що настав. Відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що  позивачем було пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду, оскільки строк виконання зобов'язання з оплати послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №440 та №475 настав 11.06.2014 та 11.07.2014 відповідно. За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів". Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відтак, з урахуванням приписів вищенаведеної статті, строк позовної давності для вимог Підприємства щодо стягнення з Компанії суми основного боргу за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №440 та №475 сплив 11.06.2017 та 11.07.2017 відповідно. Згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Згідно з частиною 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів". Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2014 відповідачем здійснено часткову оплату наданих у травні-червні 2014 року послуг на суму 6000,00 грн. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності переривався відповідно 25.09.2014 та перебіг позовної давності для захисту позивачем своїх порушених прав розпочався заново з 26.09.2014 та відповідно спливає 25.09.2017. Як вбачається з штампу відділ діловодства Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з даним позовом до суду 18.05.2018 , тобто поза межами позовної давності. У свою чергу, Підприємство зауважує, що відсутність керівника (підписанта) Сквирської філії з 18.04.2016 унеможливлювало звернення із позовом до суду, та вказує факт виявлення 10.05.2018 непогашеної дебіторської заборгованості відповідача, безпосередньо, керуючим санацією позивача (яка розпочата 16.04.2018), як поважну причину пропуску строку. Суд вважає твердження позивача безпідставними, оскільки питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому відсутність представника, керівника та/або підписанта філії Підприємства не позбавляла останню звернутись безпосередньо до Підприємства та призначити, або уповноважити певну особу для вчинення дій, передбачен6их законодавством щодо стягнення заборгованості з Компанії за спірним правочином. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності причин пропущення строку звернення із позовом до суду, які можуть бути визнані поважними, а тому пропущений Підприємством строк поновленню не підлягає. Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому суд відзначає, що ухвалення рішення про відмову в стягненні суми основного боргу, як наслідок має відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат. Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За таких обставин, зважаючи на заявлену Компанією вимогу про застосування судом строку позовної давності до вимог Підприємства щодо стягнення заявленої суми, а також відсутність належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку, суд дійшов висновку про необхідність відмови Підприємству в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з відповідача вищезазначеної суми. Судовий збір відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на позивача. Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-234, 236-238, 240-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. У задоволенні позову Державного підприємства “Укрветсанзавод” до Приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” про стягнення 120052,07 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.06.2018) – відмовити. 2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Державне підприємство “Укрветсанзавод”. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 30.07.2018. СУДДЯ                                                                                                     В.В.ДЖАРТИ