Ухвала

від 01.08.2018 по справі 912/1583/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01 серпня 2018 року справа № 912/1583/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М., розглянувши у справі №912/1583/18 від 11.07.2018

за позовом: фізичної особи ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1.), ІПН НОМЕР_1, 25009, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", код ЄДР 32095821, 25011, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, буд. 106

про стягнення 4 315 045,93 грн

заяву №б/н від 31.07.2018 позивача - гр. ОСОБА_1

про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області 25.06.2018 надійшла позовна заява №б/н від 25.06.2018 гр. ОСОБА_1 до відповідача про стягнення 4 215 045, 93 грн в якості виплати ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, 100 000,00 грн моральної шкоди та 563 602, 55 грн судових витрат.

Ухвалою від 11.07.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/1583/18. Справу №912/1583/18 ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 31.07.2018.

До господарського суду 31.07.2018 надійшла заява №б/н від 31.07.2018 позивача про забезпечення позову, з вимогами:

- забезпечити позов у справі №912/1583/18 шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАЛЕНТИНА-СЕРВІС" (ідентифікаційний код: 32095821, місцезнаходження: 25011, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Генерала Родимцева. будинок 106), що знаходяться в банківських установах на рахунках і будуть виявлені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями) в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах 4 806 550 (чотирьох мільйонів вісімсот шести п'ятсот п'ятдесяти тисяч) гривень 52 (п'ятдесят двох) копійок;

- забезпечити позов у справі №912/1583/18 шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАЛЕНТИНА-СЕРВІС" (ідентифікаційний код: 32095821, місцезнаходження: 25011, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Генерала Родимцева, будинок 106).

Вказана заява позивача обґрунтована, зокрема, таким.

Незважаючи на судовий розгляд справи ТОВ "Валентина-Сервіс" вчиняються дії, які унеможливлять виконання ухваленого у справі рішення, оскільки дії відповідача спрямовані на відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого, у разі задоволення заявленого мною позову, може бути виконано судове рішення.

Листом вих. № 27 від 30.03.2018 ТОВ "Валентина-Сервіс" повідомило позивача про перерахування на його розрахунковий рахунок в банку грошових коштів в розмірі 326 399,93 грн в якості сплати вартості частини майна товариства, пропорційній частці позивача в статутному капіталі.

Після отримання вищезазначених грошових коштів позивач звернувся до учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" з проханням надати необхідний пакет документів для можливості розрахунку ринкової вартості майна ТОВ "Валентина-Сервіс" і як наслідок, визначення реальної суми, яка підлягає сплаті йому як колишньому учаснику ТОВ "Валентина-Сервіс".

Проте, учасники ТОВ "Валентина-Сервіс" відмовилися надавати відповідні документи і запропонували розпочати переговорний процес з метою узгодити суму грошових коштів, яка підлягає сплаті позивачу. З метою уникнення судових процесів позивач погодився на пропозицію учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" і розробив план виходу з цієї ситуації, який було направлено на погодження протилежній стороні.

Однак, учасники ТОВ "Валентина-Сервіс" довгий час не реагували на пропозицію позивача. Після чого у позивача з'явилися сумніви щодо реальних намірів учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" щодо мирного врегулювання спору і позивачем було виявлено, що майно, яке знаходилося у власності ТОВ "Валентина-Сервіс", а саме: нежитлове приміщення загальною площею 1026,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі по тексту - Нежитлове приміщення) продано ТОВ "Сатурн 88" на підставі Договору купівлі-продажу від 15.06.2018.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками ТОВ "Сатурн 88" є ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Тобто учасники ТОВ "Сатурн 88" і ТОВ "Валентна-Сервіс" ідентичні.

Таким чином, учасники ТОВ "Валентина-Сервіс" з метою уникнення розрахунків з позивачем в зв'язку з його виходом з ТОВ "Валентина-Сервіс" 15 червня 2018 року уклали договір купівлі-продажу Нежитлового приміщення.

Зокрема, на замовлення позивача судовим експертом була розрахована ринкова вартість станом на 30.03.2017 лише частини активів ТОВ "Валентина-Сервіс" (щодо яких у позивача були достатні відомості для можливості підготовки висновку експерта), за результатами чого було складено висновок експертного дослідження №154 від 27.03.2018 року, яким встановлено: ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 1026.7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, станом на 30.03.2017, складала 12 535 440,46 гри, (дванадцять мільйонів п'ятсот тридцять п'ять тисяч чотириста сорок гривень 46 копійок).

Таким чином, учасники ТОВ "Валентина-Сервіс", з метою уникнення здійснення розрахунків з позивачем відповідно до вимог чинного законодавства реалізували майно, за рахунок якого може бути виконано рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладені обставин позивач занепокоєний тим, що відповідач і надалі продовжить реалізовувати свої активи тільки з метою не здійснення з ним розрахунків.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову господарський суд виходить з такого.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуально кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Із змісту частин 4,5,10,11 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 та частини 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається про те, що відповідач здійснив 15.06.2018 продаж нежитлового приміщення загальною площею 1026,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Відчуження нежитлового приміщення загальною площею 1026,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 здійснено, як вказувалося раніше - 15.06.2018, тобто, до звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

В підтвердження зазначеного твердження позивач посилається на відомості, що містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.07.2018, доданої до заяви про забезпечення позову.

Поруч з цим, з вказаної інформації не вбачається наявності у власності відповідача будь-якого нерухомого майна та його вартості, на яке можливо накласти арешт. Крім цього, позивачем не надано жодного належного документального доказу наявності у відповідача на праві власності рухомого майна та його вартості, на яке в рамках позовних вимог можливо накласти арешт з метою забезпечення позову.

Крім іншого, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства. Якщо у господарського суду є підстави вважати, що діями виконавчого або іншого органу, рішення про обрання якого оспорюється, може бути погіршено фінансовий стан юридичної особи або доведено його до стійкої неплатоспроможності, суд має право забезпечити позов шляхом заборони відчуження основних засобів, нерухомого майна та іншого майна товариства, чітко визначивши в ухвалі про забезпечення позову перелік майна, відчуження якого забороняється.

Така правова позиція викладена у пункті 6.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Суд враховує те, що позивачем до позовної заяви не додано достатніх доказів, які б свідчили про те, що діями відповідача погіршується фінансовий стан товариства і що внаслідок таких його дій майно, яке є у власності товариства у процесі розгляду спору, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем у заяві про забезпечення позову чи у доданих до неї документах (доказах) не вказано чіткого переліку основних засобів, нерухомого майна та іншого майна товариства, на яке просить накласти арешт позивач.

При цьому, суд звертає увагу на те, що виконання рішення суду у випадку задоволення позову в межах заявлених позивачами вимог не пов'язано із передачею позивачу майна на яке він просять накласти арешт, адже таке майно є власністю юридичної особи - відповідача.

Більше того, накладення арешту на грошові кошти відповідача може мати негативний наслідок, а саме - блокує господарську діяльність юридичної особи, що спричинить порушення прав осіб, що не є учасниками судового процесу.

А відтак, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", на даній стадії провадження є передчасним та відмовляє позивачу, у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

За таких обставин та з огляду на те, що позивачем не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмітити, що вимога про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду (п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Керуючись ст. 3, 12-13, 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви №б/н від 31.07.2018 позивача - гр. ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Копію ухвали направити сторонам та представнику позивача Шульзі А.О. (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7А, оф. 5, АО "Альфа Адвокат Консалтинг").

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.