Рішення

від 01.08.2018 по справі 910/5202/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2018Справа № 910/5202/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецгран"

про стягнення 131647,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецгран" про стягнення 131647,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 341/11-17 від 06.11.2017 зобов'язання по оплаті наданих послуг, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 131647,00 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу № 910/5202/18 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 13.06.2018 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Через канцелярію суду 20.06.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає обставини щодо часткової сплати заборгованості у розмірі 62481,00 грн, проте проти позову заперечує посилаючись на скрутне матеріальне становище, в зв'язку з затримкою державного фінансування та на здійснення оплат послуг у більшому розмірі, ніж вказано позивачем. До відзиву долучено опис вкладення в цінний лист про направлення позивачу відзиву та копії довіреності, однак фіскального чека в підтвердження обставин щодо надання поштою послуг з пересилання зазначених в описі вкладення документів, відповідач не надав. Відповідач посилається на обставину щодо ведення переговорів з приводу узгодження розміру заборгованості та строків її оплати. До відзиву не долучено документів, в підтвердження обставин, на які посилається відповідач.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроспецгран" (клієнт) укладений договір № 341/11-17 транспортного експедирування.

Згідно п. 1.1 договору експедитор зобов'язується за плату (винагороду) і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів у внутрішньодержавному та/або міжнародному сполученні за допомогою наземного, як правило, залізничного транспорту. Детальні умови конкретного перевезення узгоджуються сторонами шляхом складання заявки до договору, яка міститься в додатку № 1 до цього договору. Замовник гарантує, що володіє достатнім обсягом прав на вантаж, який передається для перевезення експедитору.

Заявка на здійснення конкретного перевезення має бути узгоджена сторонами не пізніше 15 днів до запланованої дати відправлення вантажу (п. 2.1 договору).

Факт належного надання послуг за цим договором сторони посвідчують шляхом підписання акту наданих послуг, який готується експедитором і направляється на підпис клієнту. Акт наданих послуг складається як правило, відповідно до кожної узгодженої та виконаної заявки. Акт наданих послуг має бути погоджений і підписаний клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту його отримання. Якщо протягом цього часу клієнт не підпише акт та не надасть експедитору свої письмові та вмотивовані заперечення щодо наданих послуг - послуги вважаються такими, що надані належним чином і прийняті клієнтом. Акт наданих послуг є підставою для проведення остаточних фінансових розрахунків між сторонами ( п. 2.10, 2.11 договору).

Згідно п. 4.1- 4.3 договору за надання послуг за цим договором, експедитор має право на обумовлену винагороду. Окрім винагороди, платіж на користь експедитора включає витрати, які мають бути понесені експедитором для виконання цього договору. Якщо інше не обумовлено в заявці, розрахунки з експедитором за цим договором клієнт проводить на умові повної попередньої оплати на підставі відповідних рахунків. Рахунок наданий експедитором має бути оплачений клієнтом протягом 3 банківських днів з дня одержання. Якщо розрахунки між сторонами передбачають проведення оплати після надання послуг, то оплата має бути здійснена протягом 3 банківських днів з дня встановлення факту надання послуг (підписання акту надання послуг). Якщо під час виконання договору експедитором були здійснені інші витрати в інтересах клієнта з метою виконання договору, які не були узгоджені в заявці, відшкодування таких витрат, має відбуватись протягом 3 банківських днів з дня встановлення факту на дання послуг (підписання акту надання послуг).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.20_, в частині фінансових розрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли під час його дії. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявить у письмовому вигляді про його розірвання, строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік без оформлення додаткових угод. (п. 7.1, 7.2 договору).

До матеріалів справи позивачем долучено заявку № 1 від 06.11.2017 на перевезення вантажу (галька, гравій (щебінь гранітний) у кількості 276 тон у 4 вагонах за станції Гнівань - станції Хриплин, станції Гнівань - станції Дрогобич. Заявка підписана та скріплена печатками обох контрагентів.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 06.11.2017 № 0611/1, в якому просив надати лист погодження на оплату тарифів за маршрутом ст. Гнівань - ст. Хриплин за перевезення вантажу - щебінь гранітний; ст. Гнівань - ст. Дрогобич. Оплату гарантував.

До матеріалів справи подано акти наданих послуг, підписані та скріплені печатками позивача та відповідача: № 1456 від 30.11.2017 на суму 51694,00 грн, станом на 23.11.2017 заборгованість складає 42724,00 грн, заборгованість станом на 30.11.2017 складає 94418,00 грн; № 1571 від 05.12.2017 на суму 16740,00 грн, заборгованість станом на 01.12.2017 складає 94418,00 грн, заборгованість станом на 05.12.2017 становить 111158,00 грн; № 25 від 11.01.2018 на суму 30515,00 грн, заборгованість на 09.01.2018 становить 212851,00 грн, станом на 11.01.2018 заборгованість становить 203366,00 грн, сплачено 40000,00 грн; № 126 від 06.02.2018 на суму 83455,00 грн. заборгованість станом на 02.02.2018 складає 200673,00 грн, станом на 06.02.2018 заборгованість 194128,00 грн, сплата 90000,00 грн.

Отже згідно наданих до матеріалів справи актів надання послуг, які згідно договору засвідчують обсяг та вартість наданих послуг, що підписані обома контрагентами вбачається, що станом на 06.02.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становила 194128,00 грн.

15.02.2018 відповідач у своєму гарантійному листі від 15.02.2018 № 1502/1 визнав існування заборгованості у розмірі 194128,00 грн., просив відтермінувати оплату до 20.02.2018

Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 13.03.2018 № 3, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 194128,00 грн.

Відповідачем у спростування вказаних обставин визнаних позивачем у позовній заяві та в актах надання послуг (підписаних в тому числі відповідачем) не подано доказів. Твердження відповідача про здійснення ним оплат у більшому розмірі, ніж вказано позивачем первинними документами не підтверджені.

Обидві сторони визнали ті обставини, що відповідач сплатив позивачу 62481,00 грн 19.03.2018.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже матеріалами справи підтверджено та не спростовано належними та допустимими доказами надання послуг позивачем відповідачу та в зв'язку з частковою оплатою наданих послуг існування заборгованості у розмірі 131647,00 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки останній акт надання послуг був підписаний сторонами 06.02.2018, то відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з 10.02.2018.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

На підставі ч. 3 п. 1 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (ст.. 9 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно ст. 931 Цивільного кодексу України , розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за договором № 341/11-17 від 06.11.2017 в розмірі 131647,00 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів.

Посилання відповідача на його скрутне фінансове становище ніякими доказами не підтверджені та не є підставою для не виконання договірних зобов'язань. Також відповідачем не підтверджено здійснення оплати вартості наданих послуг у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецгран" (04201, м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, будинок 4-в, офіс 72, код ЄДРПОУ 39018256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 1, кв. 1, код ЄДРПОУ 32820284) суму боргу в розмірі 131647,00 (сто тридцять одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко