Ухвала

від 01.08.2018 по справі 910/10062/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 01.08.2018Справа №910/10062/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісер» про забезпечення позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісер» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання виконати дії представники учасників справи: не викликались                                               ВСТАНОВИВ: 30.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісер» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в якій просить зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісер» додаткову угоду щодо продовження строку дії Договору №93-УЗШК комерційної концесії від 10.11.2015 до 31.12.2018 . Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісер» було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: - заборонити Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» укладати договори з іншими юридичними особами, згідно з якими  зобов'язується надавати користувачеві за винагороду на зазначений у договорі строк право користування на території рухомого складу правоволодільця за відповідними напрямками прав, належних правоволодільцеві, а саме право на використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою надання послуг з виготовлення та розповсюдження бортового журналу відповідно до вимог правоволодільця; - заборонити Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виконувати вже укладені у червні-липні 2018 року договори  з іншими юридичними особами, згідно з якими правоволоділець зобов'язується надавати користувачеві за винагороду на зазначений у договорі строк право користування на території рухомого складу правоволодільця за відповідними напрямками прав, належних правоволодільцеві, а саме на використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою надання послуг з виготовлення та розповсюдження бортового журналу відповідно до вимог правоволодільця, починаючи з 01.07.2018. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісер» про забезпечення позову, суд відзначає наступне. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ч.ч.1-2 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. За змістом ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Необхідність вжиття зазначених заходів забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до набрання рішення суду законної сили вчиняти певні дії,  Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісер» обґрунтовує тим, що, оскільки Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було безпідставно відмовлено у пролонгації Договору №93-УЗШК комерційної концесії від 10.11.2015, останнім, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісер», можуть бути укладені договірні зобов'язання з того ж предмета Договору і на тій же території з іншими особами, які згідно з Договором закріплено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісер». Крім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісер» зазначено, що вжиття запобіжних заходів дозволить суттєво зменшити збитки державі в особі Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від визнання недійсними договорів на самому початку їх виконання, ніж якщо такі договори діятимуть на момент набрання законної сили рішенням суду.        При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісер» не надано доказів на підтвердження того, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» вже уклало договори з іншими юридичними особами, згідно з якими правоволоділець зобов'язується надавати користувачеві за винагороду на зазначений у договорі строк право користування на території рухомого складу правоволодільця за відповідними напрямками прав, належних правоволодільцеві, а саме на використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою надання послуг з виготовлення та розповсюдження бортового журналу, або має намір укласти зазначені договори з іншими особами. Саме лише посилання та припущення заявника на можливе укладення Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» договорів з того ж предмета і на тій же території, що утруднять або унеможливлять виконання рішення суду по даній справ не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст.136 Господарського процесуального кодексу України. За змістом п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011  №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Згідно з п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011  №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В той же час, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову. Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Одночасно, суд повідомляє заявника, що відповідно до ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: 1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісер» про забезпечення позову  відмовити повністю. 2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. 3. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.255, 256 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                        О.Є. Блажівська