Постанова

від 30.07.2018 по справі 910/21843/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р. Справа№ 910/21843/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.07.2018

розглянув апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 (повний текст складено 01.04.2018)

у справі №910/21843/17 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Приватного акціонерного товариства Русин

про стягнення 50 754,69 грн збитків.

30.07.2018 в судове засідання з'явились представники обох сторін.

Заяв про відвід складу суду, секретарю судового засідання, а також інших заяв, клопотань та заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши справу в порядку ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Київський апеляційний господарський суд

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державна екологічна інспекція у м. Києві (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Русин (надалі - ПрАТ Русин , відповідач) 50 754,69 грн збитків.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що у період з 12.12.2013 по 17.05.2015 відповідач із стаціонарних джерел підприємства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, що є порушенням природоохоронного законодавства і, відповідно до ст.ст. 33, 34 Закону України Про охорону атмосферного повітря , ч. 4. ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , - підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування державі завданої шкоди.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/21843/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ Русин на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві 24 570,40 грн збитків, з яких в дохід спеціального фонду Державного бюджету - 7 371,12 грн та 17 199,28 грн в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради на спеціальний рахунок державного бюджету. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

2.2. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач включив до розрахунку розмірів збитків, крім інших, такі забруднюючі речовини як метан і бенз(а)пірен. Натомість ці речовини не входять до складу викидів зазначених у Звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ПрАТ Русин , 2014 рік, виготовлений ТОВ Київський центр промекології (надалі - Звіт по інвентаризації викидів). На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише в частині стягнення 24 570,40 грн. збитків. У частині стягнення суми 26 184,29 грн. належить відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахування.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

3.1. Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/21843/17 та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.

3.2. Заявник апеляційної скарги вважає, що місцевий господарський суд не надав оцінки таблиці 6.2 (яку подав лише в суді апеляційної інстанції) до Звіту по інвентаризації викидів (наданого відповідачем), відповідно до якої метан і бенз(а)пірен викидаються в атмосферне повітря джерелом №4 підприємства відповідача, а тому є хибним висновок суду про безпідставність нарахування позивачем 26 184,29 грн шкоди.

4. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

4.1. ПрАТ Русин апеляційні вимоги не визнає, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач зазначає, що до Звіту по інвентаризації викидів він не надавав таблицю 6.2, водночас в ній також не вказано метан і бенз(а)пірен. Позивач доказів того, що відповідач здійснює викиди зазначених речовин суду першої інстанції не надав взагалі. А тому в порядку ст. 269 ГПК України не можуть прийматись судом апеляційної інстанції до уваги.

5. Узагальнені доводи заперечень щодо відзиву на апеляційну скаргу

5.1. 12.07.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Державної екологічної інспекції у м. Києві надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

5.2. Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідач надав йому та суду різні примірники Звіту по інвентаризації викидів (з різними даними). Натомість факт здійснення з джерела №4 викидів метану і банз(а)пірену також підтверджено розділом 5 Звіту по інвентаризації викидів, а саме в таблиці 5.3 та дозволом №8038600000-10910099 від 18.05.2015 (що надав лише в суді апеляційної інстанції додатком до заперечення).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи, обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

6.1. Державною екологічною інспекцією у місті Києві на підставі наказу №685 від 07.10.2016 у період з 12.10.2016 по 28.10.2016 проведено планову перевірку щодо додержання ПрАТ Русин вимог чинного природоохоронного законодавства.

6.2. За результатами перевірки складено акт №04/768а, в якому встановлено, що ПрАТ Русин здійснює господарську діяльності на території міста Києва з фасування та оптового продажу фарб у приміщеннях по вулиці Миру, 19Е у Святошинському районі м. Києва. Джерелами викидів забруднюючих речовин підприємства є два твердопаливних водонагрівних котли, дільниця мийки двигуна, випробувальний стенд дизельних двигунів, дільниця плазменної різки металу, паливний бак стенда обкатки дизельних двигунів (неорганізоване); викиди забруднюючих речовин здійснюються на підставі дозволу №8038600000-10099 від 18.05.2015 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; у період з 12.12.2013 по 17.05.2015 стаціонарні джерела викидів підприємства здійснювали викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

6.3. 28.10.2016 позивачем складено протокол №01315 про адміністративне правопорушення, яким встановлено факт порушення ПрАТ Русин ст.ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , а 31.10.2018 винесено постанову про накладення на порушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 грн.

6.4. Штраф був сплачений позивачем 01.11.2016, що підтверджується копією платіжного доручення, долученого до справи.

6.5. За результатами перевірки позивач, керуючись Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 10.12.2008 №639, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища (надалі - Методика), здійснив розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

6.6. Пунктом 3.6 Методики визначено, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за характеристиками джерел викиду, зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання, зокрема таких як Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, питомі викиди (показники емісії), результатами інструментально-лабораторних вимірювань.

6.7. Відповідно до наданого відповідачем Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ПрАТ Русин , 2014 рік, виготовлений ТОВ Київський центр промекології (реєстраційне свідоцтво Міністерства екології та природних ресурсів № 601 від 15.08.2011 року) встановлено, що в джерелі викидів № 4 (стенд обкатки дизельних двигунів) через димову трубу в атмосферу викидаються 5 видів забруднюючих речовин: оксид вуглецю, оксиди азоту, діоксин сірки, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, вуглеводні насичені С12-С19.

6.8. Відповідно до п. 4.1. Методики загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

6.9. Розмір збитків, нарахованих позивачем, склав 50 754,69 грн, про виплату яких Державна екологічна інспекція у м. Києві 27.01.2017 звернулась до ПАТ Русин з претензією №13.

6.10. Відповідач визнав факт порушення ним ст.ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , проте, 25.09.2017 звернувся до позивача із листом, в якому не погодився із розрахунком завданої шкоди. В листі було зазначено, зокрема, що відповідно до Звіту по інвентаризації викидів джерелом №4 (димова труба) в атмосферу викидаються 5 видів забруднюючих речовин. Проте метан та бенз(а)пірен до цих 5 речовин не входять, однак включені до розрахунку.

6.11. Листом №2509-04/12 від 23.10.2017 Державна екологічна інспекція у м. Києві надіслала відповідачу новий розрахунок, в якому, однак, також нараховувались збитки за викиди метану і бенз(а)перену і сума збитків залишилась 50754,69 грн.

6.12. Претензію позивача про сплату 50754,69 грн збитків ПрАТ Русин не виконав.

6.13.Встановивши, що строк спеціального дозволу №8038600000-052 від 19.06.2012 на викиди підприємством відповідача забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами закінчився 11.12.2013, а новий №8038600000-10099 - виданий лише 18.05.2015, а також що факт порушення природоохоронного законодавства підтверджено актом перевірки та не заперечується самим відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у період з 12.12.2013 по 17.05.2015 ПрАТ Русин було допущено порушення ст.ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

6.14. Посилаючись на ст.ст. 33, 34 Закону України Про охорону атмосферного повітря ч. 4 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. 1166 ЦК України суд першої інстанції також правильно вказав про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у здійсненні викидів без дозволу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою (спричинення державі збитків), вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

6.15. Не зважаючи на те, що позивач довів наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності, позивач не надав належних доказів заявленого розміру збитків. У розрахунок позивача включено викиди таких шкідливих речовин як метан і бенз(а)перен, які не зазначені у наданому відповідачем Звіті по інвентаризації викидів, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що 26184,29 грн збитків були нараховані позивачем безпідставно.

7. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

7.1. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7.2. З апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на нього вбачається, що хоча апелянт і просить скасувати рішення господарського суду, проте фактично оскаржує його в частині розміру шкоди, яку відповідач має виплатити державі за порушення природоохоронного законодавства, зокрема у частині відмовлених позовних вимог.

8. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на відзив

8.1. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, як правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції та позивачем у позові та апеляційній скарзі, визначено ст. 1166 ЦК України, згідно зі змісту якої підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

8.2. При вирішенні таких спорів обов'язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу покладається на позивача, а відповідач має довести відсутність своєї вини, у випадку не визнання вимог про відшкодування шкоди.

8.3. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, обов'язок доводити обставини у справі покладено на ту сторону, яка на цю обставину посилається.

8.4. Докази мають бути, зокрема, належними, тобто такими, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

8.5. Таким чином позивач на підтвердження правильності свого розрахунку мав надати суду докази того, викид яких саме забруднюючих речовин відповідач здійснює в атмосферне повітря.

8.6. Статтею 80 вказаного кодексу передбачено, що позивач має подати докази разом з поданням позовної заяви або разом із клопотанням через канцелярію суду або в судовому засіданні у строк встановлений судом, або у разі неможливості самостійного подати докази має звернутись до суду із клопотанням про витребування доказів судом (ст. 81 ГПК України).

8.7. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із інформації, викладеної у Звіті по інвентаризації (на підставі якого визначаються речовини, викид яких у атмосферне повітря здійснюється підприємством), який був наданий відповідачем і в якому перелічено забруднюючі речовини, які входять до складу викидів з джерела викидів № 4 (стенд обкатки дизельних двигунів) через димову трубу. У вказаному переліку метан та бенз(а)пірен відсутні.

8.8. Натомість позивач надав суду першої інстанції лише розрахунки розміру збитків (перший та виправлений), не надавши доказів на підтвердження його правильності або спростування доводів відповідача.

8.9. Навіть, до пояснень на відзив на позовну заяву (а.с.125 т. 1), де вказано, що спірні речовини включені до Звіту по інвентаризації викидів, позивач доказів зазначеного суду не надав.

8.10. Зважаючи на зміст наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав у частині нарахування відповідачу шкоди за здійснення викидів метану та бенз(а)пірену.

8.11. Доводи апелянта про неврахування місцевим господарським судом таблиці 6.2. до Звіту по інвентаризації викидів, який надав відповідач до апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки таблиця 6.2. ні відповідачем, ні позивачем суду першої інстанції не надавалась, тобто суд першої інстанції керувався всіма доказами наявними у справі на час прийняття оскаржуваного рішення. Тоді як вказана таблиця 6.2 була подана лише на стадії апеляційного розгляду без відповідного обґрунтування неможливості її подання з поважних причин, які не залежали від сторони (ініціатора процесу - позивача).

8.12. Одним із принципів господарського судочинства, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України, є змагальність сторін.

8.13. Суть цього принципу, відповідно до ст. 13 ГПК України, полягає у тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, і при цьому, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Водночас, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

8.14. Посилаючись на те, що в Звіті по інвентаризації викидів зазначено метан і бенз(а)пірен, позивач мав самостійно подати суду докази цих доводів або заявити клопотання про витребування відповідних доказів, оскільки суд самостійно витребувавши їх, порушив би принцип змагальності, що є неприпустимим.

8.15. Таблиці 5.3, 6.2 до Звіту по інвентаризації викидів, які позивач подав з апеляційною скаргою і запереченнями на відзив, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду, оскільки апелянт, всупереч вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України, не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з поважних причин, що об'єктивно не залежали від нього, а також доказів звернення до суду першої інстанції з клопотанням про витребування цих документів.

8.16. Дозволом №8038600000-10910099 від 18.05.2015 (а.с. 32 т.1) також не підтверджено, що до складу викидів у спірний період з джерела №4 входять метан і бенз(а)пірен. У вказаному дозволі лише зазначено, що: Умови, які встановлюються в дозволі та дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами додаються , проте додатків до цього дозволу сторони не надавали.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

9.1. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог, зокрема стосовно того, що нарахування збитків за викид метану та без(а)пірену було проведено позивачем безпідставно, оскільки доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України до суду першої інстанції надано не було, тоді як докази, подані на стадії апеляційного розгляду не приймаються судом через відсутність обґрунтування об'єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України.

9.2. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

9.4. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 50754,69 грн, тобто, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, справа є малозначною. За загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 254, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/21843/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/21843/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Державну екологічну інспекцію у м. Києві.

4. Матеріали справи №910/21843/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 01.08.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич