Постанова

від 26.07.2018 по справі 910/18289/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18289/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Зеленіна В.О., Мартюк А.І., Ткаченка Б.О. від 26.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва суддя: Спичак О.М. від 05.12.2016 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгорбуд" про зобов'язання визнати грошові вимоги та включення їх до реєстру,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгорбуд" (далі - ТОВ "Київгорбуд") в якому просило зобов'язати ТОВ "Київгорбуд" в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 198 905,66 грн та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Київгорбуд".

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням ТОВ "Київгорбуд" своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за укладеним між ними договором про надання овердрафтового кредиту від 17.04.2007 № 30-07, у зв'язку з чим станом на 21.07.2016 утворилась заборгованість в сумі 198 905,66 грн, яка складається із: 38 688,45 грн - основна заборгованість; 55 069,78 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 105 147,43 грн - пеня.

Водночас з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стало відомо про те, що ТОВ "Київгорбуд" з 10.04.2008 перебуває в стані припинення.

29.07.2016 ПАТ КБ "Приватбанк" надіслав на адресу ТОВ "Київгорбуд" та Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Київгорбуд" заяву з кредиторськими вимогами від 28.07.2016 № 20141013РВ1556 на суму 198 905,66 грн, яку йому було повернуто за закінченням терміну зберігання, що, на думку позивача, свідчить про ухилення від визнання його грошових вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на передчасність вимог позивача, оскільки в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення дій направлених на припинення юридичної особи (відсутність опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, а також встановлення порядку і строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється). Також суди виходили з того, що в матеріалах реєстраційної справи міститься заява ОСОБА_3 від 21.05.2008 згідно якої, останній як власник 50 % статутного фонду ТОВ "Київгорбуд", виступив проти ліквідації зазначеного товариства, а також рішення ТОВ "Київгорбуд", згідно якого ОСОБА_3 виступив проти ліквідації зазначеного товариства, а 11.08.2008 ОСОБА_4 на підставі довіреності, виданої директором ТОВ "Київгорбуд", держаному реєстратору були подані документи для проведення реєстраційної дії - "Підтвердження відомостей про юридичну особу".

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" посилається на неповне встановлення судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи та неправильне застосування положень статей 82, 87, 140, 143, 145, 150 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" від ТОВ "Київгорбуд" до Верховного Суду не надходив.

05.07.2018 у зв'язку з технічними причинами засідання не відбулося, з метою забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів було призначено розгляд касаційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" поза межами процесуального строку, визначеного чинним процесуальним законодавством, на 26.07.2018 о 16:30.

26.07.2018 представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Господарськими судами встановлено, що 14.07.2007 між ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитором) та ТОВ "Київгорбуд" (позичальником) було укладено договір про надання овердрафтового кредиту № 30-07, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 10.01.2008 № 1, банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснити овердрафтовое обслуговування позичальника, яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на рахунку позичальника № 26008055903152 відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого пунктом 1.3 договору, шляхом дебетування поточного рахунку, а позичальник - повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах та у строки, встановлені договором.

Судами встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 198 905,66 грн, яка складається із: 38 688,45 грн - основна заборгованість; 55 069,78 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 105 147,43 грн - пеня.

Водночас судами встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Київгорбуд" перебуває в стані припинення з 10.04.2008 за рішенням засновників.

Відповідно до вимог статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частинами 4-6 статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

У відповідності з приписами частини 3 статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Судами встановлено, що 29.07.2016 ПАТ КБ "Приватбанк" було направлено заяву з кредиторськими вимогами № 20141013РВ1556 від 28.07.2016, яка була повернута поштою.

Разом з тим, судами в порушення вимог статті 43 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не було встановлено обставин дотримання позивачем вимог частини 3 статті 112 ЦК України щодо звернення до суду з даним позовом протягом місячного строку з дати повернення вищезазначеної заяви.

При цьому колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" про те, що судами не встановлено чи відповідає одноосібне рішення ОСОБА_3, як учасника ТОВ "Київгорбуд", якому належить 50 % у статутному фонді товариства, про відмову від ліквідації товариства та його заява, подана державному реєстратору, ознакам допустимості доказів.

Крім того, у касаційній скарзі ТОВ "Київгорбуд" обґрунтовано посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо передчасності звернення ПАТ КБ "Приватбанк" до суду з даним позовом, з огляду на те, що директором відповідача вчинялися дії, направлені на підтвердження відомостей про юридичну особу, оскільки згідно з вимогами частини 7 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" подання юридичною особою реєстраційної картки встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу є обов'язком будь-якої юридичної особи.

Згідно пункту 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником ("Проніна проти України" та "Нечипорук і Йонкало проти України").

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

У відповідності з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, в повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, встановити чи було дотримано позивачем встановлені вимогами частини 3 статті 112 ЦК України строки звернення до суду з даним позовом, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати.

У зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі №910/18289/16 скасувати.

3. Справу № 910/18289/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір