Рішення

від 01.06.2018 по справі 631/1833/16-ц

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1833/16-ц

провадження № 2/631/123/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Євсюкової О. В.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача - ВІДДІЛУ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У НОВОВОДОЛАЗЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом , -

в с т а н о в и в:

19.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Нововодолазької РДА Харківської області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача - Відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області Про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом (вхідний № 5662/16-вх), на обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2померла його мати - ОСОБА_3, після смерті якої залишилась спадщина у виді земельних ділянок, розташованих на території Рокитненської сільської ради Харківської області, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (склад угідь - рілля), площею 3,8273 гектарів (кадастровий НОМЕР_2), площею 0,5089 гектарів (кадастровий НОМЕР_3) та площею 0,2416 гектарів (кадастровий НОМЕР_4), що їй належали на підставі Державного акту на право приватної власності на землю (серії НОМЕР_5), виданого 07.04.2003 року згідно розпорядження голови Нововодолазької РДА № 75 від 18.04.2002 року, й зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 39. Зазначив, що спадщину прийняв, так як мешкав зі спадкодавцем на час її смерті, однак оформити її в нотаріальному порядку не зміг внаслідок розбіжностей, зазначених у правовстановлюючих документах, а саме в написанні прізвища померлої: замість вірного ОСОБА_3 зазначено невірне ОСОБА_3 . Просив встановити факт належності ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_3, державного акту на право приватної власності на землю (серії НОМЕР_5), виданого 07.04.2003 року, а також визнати за ним право власності в порядку спадкування на земельні ділянки, розташовані на території Рокитненської сільської ради Харківської області, що були надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (склад угідь - рілля), площею 3,8273 гектарів (кадастровий НОМЕР_2), площею 0,5089 гектарів (кадастровий НОМЕР_3) та площею 0,2416 гектарів (кадастровий НОМЕР_4) (а. с. 5 - 8).

Розпорядженням керівника апарату суду № 431 від 22.08.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно відповідному протоколу від 23.08.2017 року справу з єдиним унікальним № 631/1833/16-ц (провадження № 2/631/225/17) передано до розгляду головуючому й прийнято нею того ж дня до провадження (а. с. 47, 48, 49).

21.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із відповідною заявою (вхідний № 2480/18-вх) про витребування доказів по справі, а саме: копії заповіту ОСОБА_3, зареєстрованого Мельниківською сільською радою Валківського району Харківської області 29.05.1985 року під № 19, - яка задоволена й на підставі ухвали суду копія заповіту витребувана, долучена до матеріалів справи та досліджена в ході судового розгляду (а. с. 68 - 70, 72 - 73, 77).

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, але надав заяву, зареєстровану за вхідним № 2480/18-вх від 21.05.2018 року про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а. с. 67).

Представник відповідача - НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ - у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини неявки не повідомив, однак від голови надійшов лист, зареєстрований за вхідним № 6384/16-вх від 22.11.2016 року, з проханням справу розглянути за їх відсутності, зазначивши, що не заперечують проти задоволення позову (а. с. 38).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача - ВІДДІЛУ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У НОВОВОДОЛАЗЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у судове засідання теж не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, причину неявки не повідомив, однак від начальника надійшов лист, зареєстрований за вхідним № 94/17-вх від 10.01.2017 року, з проханням справу розглянути за їх відсутності, зазначивши, що позов визнають та заперечень не мають (а. с. 39).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін та третьої особи свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання учасниками справи особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які учасники посилались як на підставу своїх вимог та при їх визнанні, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.

Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.

Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Так, згідно свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_6), виданого повторно 11.12.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 90 років в селі Вільхуватка Нововодолазького району Харківської області, про що ІНФОРМАЦІЯ_3 складено відповідний актовий запис № 33 (а. с. 9).

Зі свідоцтва про народження (серії НОМЕР_7), виданого 19.12.1947 року Бюро Записів актів громадянського стану села Карлівка Нововодолазького району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, про що 20.06.1933 року складено відповідний актовий запис за № 11 та його батьками зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 11).

Вказане свідоцтво складене російською мовою й у ньому прізвище ОСОБА_3 виписане як ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до свідоцтва про народження (серії НОМЕР_8), виданого 19.11.2016 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Вільхуватка Нововодолазького району Харківської області, про що 20.06.1933 року Ватутінською сільською радою Нововодолазького району Харківської області складено відповідний актовий запис № 11, та його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 37).

Вказане свідоцтво складене українською мовою й у ньому прізвище ОСОБА_3 виписане як ОСОБА_3 .

Таким чином, наведеними документами доведений факт родинних відносин між померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та її рідною дитиною - сином - ОСОБА_2, який і є позивачем у цій справі.

07.04.2003 року на ім'я ОСОБА_3 (графа яка мешкає не заповнена) видано Державний акт на право приватної власності на землю (серії НОМЕР_5), відповідно до якого їй на підставі розпорядження голови Нововодолазької райдержадміністрації № 75 від 18.04.2002 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 4,5777 гектарів (кадастровий НОМЕР_9, НОМЕР_3 та НОМЕР_4), яка розташована на території Рокитненської сільської ради, Рокитненське училище-агрофірма. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 39 (а. с. 13).

Згідно Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6303169342016 від 23.09.2016 року, № НВ-6303169182016 від 23.09.2016 року та № НВ-6303169222016 від 23.09.2016 року, земельні ділянки, площею 0,5089 гектарів, 3,8273 гектарів та 0,2416 гектарів відповідно, розташовані на території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (кадастровий НОМЕР_3, НОМЕР_2 та НОМЕР_4), з 23.09.2016 року зареєстровані як такі, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Нововодолазької райдержадміністрації № 75 від 18.04.2002 року та державного акту від 07.04.2003 Р2 771451 (а. с. 14-16, 17-19, 20-22).

З листа Начальника ВІДДІЛУ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У НОВОВОДОЛАЗЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Вороніної Є. В. на ім'я ОСОБА_2, зареєстрованого за вихідним № Т-201/0-201/6-16 від 17.10.2016 року, вбачається, що внести зміни до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3, не уявляється можливим як таке, що не входить до повноважень відділу й суперечить чинному законодавству України, а тому пропонують адресату звернутись до суду із встановленням відповідного факту, що має юридичне значення (а. с. 41).

Таким чином, наведеними документами доведено, що вирішити питання щодо виправлення невідповідності прізвища померлої у правовстановлюючому документі поза судовим шляхом не уявляється можливим.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за вихідним № 810 від 30.08.2016 року від імені якого діє секретар Удовиця Н. В., померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно була зареєстрована і постійно проживала по день смерті в селі Вільхуватка Нововодолазького району Харківської області по АДРЕСА_1. На день її смерті за цим же ж адресом разом з померлою проживали і до теперішнього часу проживають й зареєстровані: син ОСОБА_2, 1933 року народження; онук ОСОБА_7, 1971 року народження; дружина онука ОСОБА_8, 1972 року народження, правнук ОСОБА_9, 1993 року народження (а. с. 12).

Отже вказаною довідкою підтверджений факт сумісного мешкання на час відкриття спадщини спадкоємця ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_3

На виконання вимог закону щодо прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, спадкоємиць ОСОБА_2 звернувся 17.01.2017 року до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, однак завідувачем Змієвською Т. М. цього ж дня у вчиненні нотаріальної дії, тобто у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, заявнику було відмовлено відповідною постановою, внаслідок невідповідності прізвища спадкодавця у свідоцтві про смерть та у правовстановлюючих документах на спадкове майно (а. с. 42).

Цим позивачем ОСОБА_2 доведено судові факт існування спора про право.

Крім того, згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 49615116 від 26.10.2017 року, зробленого об 11 годині 32 хвилини, за параметрами запиту ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 60).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 49615083, наданої 26.10.2017 року об 11 годині 31 хвилини Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, за параметрами пошуку ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі знайдено таку інформацію: заповіт (стан: чинний), зареєстрований у спадковому реєстрі за № 37366871 (у реєстрі нотаріальних дій № 19), посвідчений 29.05.1985 року Мельниківською сільською радою Валківського району Харківської області (а. с. 61).

Як убачається з копії заповіту, посвідченого 29.05.1985 року секретарем виконавчого комітету Мельниківської сільської Ради народних депутатів Валківського району Харківської області Губською Б. Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 19, ОСОБА_3, яка проживає в селі Вишневе Мельниківської сільської Ради Валківського району Харківської області, на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: жилий будинок з надвірними будівлями, які до нього належать, які їй належать на день смерті, та на які вона за законом буде мати право, вона заповіла колгоспу імені ХХІ з'їзду КПРС Мельниківської сільської Ради Валківського району Харківської області (а. с. 77).

Оскільки як убачається із заповіту спадкодавець ОСОБА_3, яка зробила таке заповідальне розпорядження, мешкала в селі Вишневе Мельниківської сільської Ради Валківського району Харківської області, а померла ІНФОРМАЦІЯ_2 матір позивача у справі постійно мешкала у селі Вільхуватка Нововодолазького району Харківської області, що випливає з відповідної довідки, долученої до матеріалів справи, суд робить обґрунтований висновок про те, що цей заповіт померлої матері позивача ніяким чином не стосується й залишений іншою особою.

Отже, відносини, пов'язані із спадкуванням майна померлої особи є цивільно-правовими та підлягають регулюванню нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року зазначений кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що він набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Положеннями пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Станом на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_2) спадкові правовідносини регулювались нормами Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року.

Аналогічної думки є й Пленуму Верховного Суду України, який у абзаці 2 та 3 пункту 1 своєї Постанови № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз'яснює, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР.

У відповідності із приписом статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тому прийняття спадщини та відповідні спадкові відносини повинні регулюватись положеннями розділу VІІ ЦК УРСР.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 524 Цивільного кодексу УРСР спадкоємство здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінено заповітом.

Оскільки у судовому засіданні чітко встановлено, що ОСОБА_3 за життя заповітів чи спадкових договорів не залишала, то спадкування майна після її смерті повинно було здійснюватися за законом, регламентованим розділом VІІ ЦК УРСР.

На підставі вимог статті 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живі на момент смерті спадкодавця.

Положення статті 529 вказаного кодексу роз'яснюють, що при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого. Онуки є спадкоємцями спадкодавця за законом, якщо на час відкриття спадщини нема в живих того з батьків, який був би спадкоємцем.

Оскільки ОСОБА_2 є рідним сином, що за законом мав право на спадкування майна ОСОБА_3, й доказів щодо існування в неї інших спадкоємців першої черги суду не надано, єдиним спадкоємцем за законом першої черги померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є її син - позивач у справі - ОСОБА_2

З огляду на положення статті 548 Цивільного кодексу УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

При цьому, дії, що свідчать про прийняття спадщини, визначаються у статті 549 вказаного кодифікованого нормативно-правового акту.

Так, вважається, що спадкоємиць прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у керування або володіння спадковим майном або якщо він надав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Ці дії повинні бути виконані впродовж шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємиць, вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо довів, що він вступив у володіння спадщиною. Фактом прийняття спадщини є також сумісне мешкання спадкоємця із померлим безпосередньо на час його смерті й після.

Доказом постійного проживання спадкоємця ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 є відповідна довідка виконавчого комітету Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, а тому суд вважає доведеним факт прийняття позивачем спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, але юридично він цього на час розгляду справи у суді не оформив.

Оскільки право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, а підстав для усунення спадкоємця ОСОБА_2 від спадщини ОСОБА_3, що передбачені статтею 528 ЦК УРСР, судом не встановлено, суд вважає доведеним, що єдиним спадкоємцем померлої є її син, який був живий на час відкриття спадщини та прийняв її усю, так як постійно мешкав зі спадкодавцем.

Відповідно роз'яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року Про практику розгляду судами України справ про спадкування (із змінами та доповненнями), передбачений статтею 549 ЦК УРСР шестимісячний термін для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою зацікавленої особи, за доведеністю поважності його пропуску. Якщо у встановлений термін позивач вступив в управління чи володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно, а не про продовження строку прийняття спадщини.

Вирішуючи питання щодо встановлення факту належності правовстановлюючих документів померлій ОСОБА_3 суд виходить с такого.

З огляду на приписи частини 2 статті 293 та частини 1 статі 315 Цивільного процесуального кодексу України - встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється судом в порядку окремого провадження.

Положення частини 1 статті 293 вказаного цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачають, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачений перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження.

З огляду на зміст пункту 6 вищезазначеної норми процесуального права у судовому порядку підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, зазначена норма права передбачає, що підставою встановлення наведеного вище факту є наявність відповідних розбіжностей між відомостями, які містяться у певному правовстановлюючому документі та безпосередньо документами, що посвідчують особу, а саме: свідоцтві про народження або паспорті.

Тотожні роз'яснення надані й в пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення .

Крім цього, абзац 1 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

В ході розгляду справи за суттю вимог позивача, судом встановлено, що дійсно відомості стосовно прізвища спадкодавця - його матері - які містяться у правовстановлюючому документі, а саме: в Державному акті на право приватної власності на землю (серії НОМЕР_5) та у Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6303169342016 від 23.09.2016 року, № НВ-6303169182016 від 23.09.2016 року та № НВ-6303169222016 від 23.09.2016 року, на земельні ділянки, площею 0,5089 гектарів, 3,8273 гектарів та 0,2416 гектарів відповідно, розташовані на території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (кадастровий НОМЕР_3, НОМЕР_2 та НОМЕР_4), з 23.09.2016 року, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Нововодолазької райдержадміністрації № 75 від 18.04.2002 року та державного акту від 07.04.2003 Р2 771451, - не відповідають відомостям щодо прізвища, яке міститься у її Свідоцтві про смерть (серії НОМЕР_6).

При цьому, суд враховує, що наявність зазначених розбіжностей впливає на виникнення та можливість реалізації позивачем своїх спадкових прав на зазначене нерухоме майно, а також те, що встановити цей факт в іншому, ніж судовому порядку, неможливо.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні докази у їх сукупності, наведені та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову повністю шляхом встановлення факту належності Державного акту на право приватної власності на землю (серії НОМЕР_5), виданого 07.04.2003 року на ім'я ОСОБА_3 (графа яка мешкає не заповнена) та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 39, яким їй на підставі розпорядження голови Нововодолазької райдержадміністрації № 75 від 18.04.2002 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 4,5777 гектарів (кадастровий НОМЕР_9, НОМЕР_3 та НОМЕР_4), що розташована на території Рокитненської сільської ради, Рокитненське училище-агрофірма, - ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2, й визнання за ним в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, площею 4,5777 гектарів (кадастровий НОМЕР_9, НОМЕР_3 та НОМЕР_4), що розташована на території Рокитненської сільської ради, Рокитненське училище-агрофірма, оскільки іншим шляхом, окрім судового, встановити факт належності правовстановлюючого документу померлій, довести факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3 та оформити право власності на земельні ділянки, не уявляється можливим.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених ним і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 524, 525, 527 - 529, 548 і 549 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року, Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), пунктом 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року Про практику розгляду судами України справ про спадкування (із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 293, 315, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355, пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача - ВІДДІЛУ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У НОВОВОДОЛАЗЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2, правовстановлюючого документу - Державного акту на право приватної власності на землю (серії НОМЕР_5), виданого 07.04.2003 року, на ім'я ОСОБА_3 (графа яка мешкає не заповнена) та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 39, яким їй на підставі розпорядження голови Нововодолазької райдержадміністрації № 75 від 18.04.2002 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 4,5777 гектарів (кадастровий НОМЕР_9, НОМЕР_3 та НОМЕР_4), що розташована на території Рокитненської сільської ради, Рокитненське училище-агрофірма.

Визнати в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, площею 4,5777 гектарів (кадастровий НОМЕР_9, НОМЕР_3 та НОМЕР_4), що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й розташована на території Рокитненської сільської ради, Рокитненське училище-агрофірма, за ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач : ОСОБА_2, місце проживання чи перебування (АДРЕСА_1), реєстраційний номер облікової картки платника податків (НОМЕР_1), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_10);

Відповідач : НОВОВОДОЛАЗЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, місцезнаходження (вулиця Гагаріна, будинок № 7, селище міського типу Нова Водолага Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (40386382);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача: ВІДДІЛ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У НОВОВОДОЛАЗЬКОМУ РАЙОНІ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження (вулиця Гагаріна, будинок № 7, селище міського типу Нова Водолага Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (39881170).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику й оголошено публічно 01.06.2018 року.

Повне рішення складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 11.06.2018 року.

Суддя: С. В. Мащенко