Рішення

від 26.07.2018 по справі 906/319/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/319/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Рихальський Л.А., керівник;

Сівко Й.Л., довіреність від 03.05.2018;

від відповідача: Бібічев С.В., керівник;

Каплун О.В, довіреність №Д-1 від 12.06.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства Керуюча компанія "Чисте місто"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім, 74"

про стягнення 61450,81 грн.

та за зустрічним позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім

74"

до Приватного підприємства Керуюча компанія "Чисте місто"

про визнання недійсним договору від 01.06.2016 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 61450,81 грн. заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.

12.06.2018 до суду надійшов зустрічний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім, 74" про визнання недійсним договору від 01.06.2016, укладеного між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім, 74" та Приватним підприємством Керуюча компанія "Чисте місто" про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 74.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2018 прийнято зустрічний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім, 74" про визнання недійсним договору від 01.06.2016 для спільного розгляду з первісним позовом.

Також 16.07.2018 від Приватного підприємства Керуюча компанія "Чисте місто" до суду надійшла заява про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить замінити, а саме доповнити підстави позову, наведені у даній заяві аргументами щодо укладення договору у відповідності до ст.ст. 901-907 ЦК України, ст. 184 ГПК України, Закону України "Про створення об'єднання співвласників бегатоквартирного будинку", а також уточнити позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача на користь позивача борг за надані послуги з утримання будинку споруд та прибудинкової території в сумі 61450,81 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяву Приватного підприємства Керуюча компанія "Чисте місто" про зміну підстав позову слід прийняти до розгляду та продовжити розгляд справи з урахуванням даної заяви.

Представники позивача (за первісним позовом) вимоги первісного позову підтримали та просили відмовити в задоволенні зустрічного позову, з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов. Також зауважили, що наявність заборгованості підтверджується актами надання послуг.

Представники відповідача (за первісним позовом) підтримали вимоги зустрічного позову, вважали його обґрунтованим та просили відмовити в задоволенні зустрічного позову з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач, 01.06.2016 між Приватним підприємством Керуюча компанія "Чисте місто" (управитель/позивач за первісним позовом) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім, 74" (співвласники/відповідач) укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а.с. 10-16), відповідно до якого управитель зобов'язується надавати ОСББ Рідний дім 74 , що розташований за адресою м, Житомир вулиця Київська. 74, а співвласники зобов'язуються оплачувати Управителю зазначені послуги, згідно з вимогами законодавства України та умовами цього договору (п. 1 договору).

Підпунктом 2.1. пункту 2 договору кожен з співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги в порядку, за цінами та у строки, встановлені цим договором.

Крім цього, пунктом 3.1 вказаного договору була визначена ціна послуг, яка становить 3,03 грн., на місяць - за 1 кв.м., загальної площі приміщення та 6,68 грн., з однієї людини за вивіз твердих побутових відходів.

Згідно п. 3.4 договору, плата за послуги нараховується позивачем та вноситься на його банківський рахунок не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Виконуючи свої зобов'язання відповідно до умов договору, позивач зазначає, що свої зобов'язання виконував своєчасно і належним чином, що підтверджує підписаними актами прийомки-передачі від:

- 30 червня 2016 року на суму 35463,74 грн.;

- 29 липня 2016 року № 02 на суму 35463,74 грн.;

- 31 серпня 2016 року № 16 на суму 32368,97 грн.;

- 30 вересня 2016 року на суму 34308,78 грн.;

- 31 жовтня 2016 року на суму 34308,78 грн.;

- 30 листопада 2016 року на суму 34308,78 грн.;

- 31 грудня 2016 року на суму 34308,86 грн.;

- 31 січня 2017 року №22 на суму 34441,73 грн.;

- 28 лютого 2017 року №23 на суму 34441,73 грн.;

- 31 березня 2017 року № 24 на суму 34441,73 грн.;

- 30 квітня 2017 року № 25 на суму 34441,73 грн.;

- 31 травня 2017 року на суму 34441,73 грн.;

- 30 червня 2017 року на суму 34441,73 грн.;

- 31 липня 2017 року на суму 34341,74грн.;

- 31 серпня 2017 року на суму 30365,70 грн.

Разом з цим, позивач (за первісним позовом) вказує, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав , в результаті чого виникла заборгованість за надані послуги в сумі 61450,81 грн.

Як зазначалося раніше, в послідуючому позивач (за первісним позовом) подав заяву про зміну підстави позову, в якій зазначив, що договір від 01.06.2016 слід вважати договором надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, укладеним на підставі ст.ст. 11, 638, 639, 651, 901-907 ЦК України та ст.ст. 173, 179, 184 ГК України. Позивач (за первісним позовом) зауважив, що фактичне надання послуг підтверджується відповідними актами, що містяться в матеріалах справи (а.с. 18-32).

Відповідач (за первісним позовом) в свою чергу просить визнати договір від 01.06.2016 недійсним, з підстав, що останній підписано головою ОСББ "Рідний дім 74) за відсутності таких повноважень, невідповідності вимогам Постанови КМУ від 20.05.2009 №484 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд" та Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 №141. Крім цього зустрічні позовні вимоги аргументовано тим, що сторонами при укладенні не визначено істотні умови договору, а саме: перелік послуг, які має надавати управитель та ціну наданих послуг.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд вважає зазначити наступне.

В доведення вимог щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги позивач посилався на акти приймання-передачі виконаних робіт, які підписані сторонами у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив ці обставини.

З матеріалів справи з урахуванням заяви про зміну позовних вимог акти підтверджують саме надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території.

Крім цього, слід зазначити, що позивачем (за первісним позовом) подано до матеріалів справи протокол №2 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку №74 по вул. Київській від 21.12.2015, згідно якого затверджено тарифи на послуги з утримання будинку та вивіз сміття .

Водночас, суд зауважує, що частиною 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Поряд з цим, пп. 2 п. а ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до відання виконавчих органів місцевих рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Вказані повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.

З метою впорядкування відносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі надання послуг та створення правового поля для визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, на виконання вимог Закону № 280 наказом Держкомунгоспу України від 25.04.05 р. № 60, зареєстрованим у Мін'юсті 19.05.05 р. за № 541/10821, затверджено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді .

Згідно статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є житлово-комунальною послугою.

Статтею 7 цього закону також встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належать, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно статті 31 закону, порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 (надалі - Порядок).

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 (надалі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг).

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, до обов'язків виконавця житлово-комунальних послуг належить розробити і подати для встановлення уповноваженому органу розрахунки тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у порядку, встановленому законодавством. В свою чергу органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництв

В контексті викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що віднесені Законом України Про житлово-комунальні послуги послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є окремим (самостійним) видом житлово-комунальних послуг, на відміну від наведеної у Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" послуги з управління багатоквартирним будинком, ціна на яку є регульованою.

Виходячи з наведеного, суд не вважає подані акти приймання-передачі виконаних робіт (копії яких містяться в матеріалах справи) достатніми та допустимими доказом надання житлово-комунальних послуг, оскільки вихідні дані для обрахунку таких суперечать чинному законодавству.

Таким чином, за вказаних вище підстав, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні первісного позову про стягнення 61450,81 грн. заборгованості

Щодо вимог зустрічного позову про визнання недійсним договору від 01.06.2016 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсним, суд вважає зазначити наступне.

Згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" останній визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Також ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Даний Закон не передбачає надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Також суд звертає увагу на те, що в ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, тобто кінцевий споживач, якими в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є співвласники, а не ОСББ, як юридична особа.

Згідно норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори щодо їх надання повинні укладатися з кожним споживачем за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529.

При дослідженні договору від 01.06.2016 та типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд дійшов висновку, що договір, укладений між сторонами у справі не відповідає типовому договору.

Таким чином з аналізу положень ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України Про житлово-комунальні послуги , постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тобто укладення такого договору є обов'язком як споживача так і виконавця послуг, якщо такий договір відповідає типовому договору (Постанова ВССУ у справі № 753/8393/15-ц, 06.11.17).

За таких обставин, суд критично оцінює доводи позивача (за первісним позовом) щодо необхідності вважати договір від 01.06.2016 договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Водночас суд, звертає увагу на те, що згідно ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, предмет договору.

Проте, договір від 01.06.2018 не містить конкретизації щодо того, які послуги зобов'язався надавати позивач відповідачу (за первісним позовом).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників житлових та нежитлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, зокрема про:

- визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем (п. 2);

- обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням (п. 3);

- визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком (п. 4).

Також ч. 6, 9 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Протокол зборів співвласників з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, складається не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в управителя, а другий передається на зберігання виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради за місцем розташування багатоквартирного будинку, який розміщує результативну частину рішення, прийнятого зборами співвласників, на своєму офіційному веб-сайті.

Отже. рішення щодо укладення договору про управління багатоквартирним будинком приймається виключно загальними зборами співвласниками, якщо за нього проголосували більше 50 відсотків загальної площі всіх квартир га нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.

Таким чином Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прописує чіткий алгоритм укладення договору щодо управління багатоквартирним будинком.

Разом з цим, відповідач (за первісним позовом) звертав увагу на те, що п. 16 Статуту ОСББ Рідний дім 74 визначені повноваження голови правління, зокрема голова забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління, діє без доручення від імені об'єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління.

Позивач (за первісним позовом), в свою чергу, не подав суду доказів щодо наявності повноважень у голови ОСББ "Рідний дім 74" на укладення договору від 01.06.2016.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір від 01.06.2016 укладено головою ОСББ "Рідний дім 74" з перевищенням повноважень.

Водночас, суду також не надані докази, що свідчать про подальше схвалення такого договору.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Питання щодо недійсності правочину врегульовані ст. 215 Цивільного Кодексу України Недійсність правочину , відповідно до якої, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного Кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В даному випадку, має місце недотримання ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України.

Таким чином вказаний договір не відповідає вимогам діючого законодавства як договір про надання житлово-комунальних послуг так і договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (частина 3 статті 207 ГК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги зустрічного позову обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не подано суду достатніх доказів в обґрунтування первісних позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги зустрічного позову обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В задоволенні первісного позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову покладаються на позивача (за первісним позовом).

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні первісного позову Приватного підприємства Керуюча компанія "Чисте місто" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім, 74" про стягнення 61450,81 грн.

2. Задовольнити зустрічний позов.

3. Визнати недійсним договір від 01.06.2016 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладений між Приватним підприємством Керуюча компанія "Чисте місто" (10002, м. Житомир, вул. Гоголівська, 16, ід. код 38562607) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім 74" (10003, м. Житомир, вул. Київська, 74, ід. код 40179225).

4. Стягнути з Приватного підприємства Керуюча компанія "Чисте місто" (10002, м. Житомир, вул. Гоголівська, 16, ід. код 38562607)

- на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рідний дім 74" (10003, м. Житомир, вул. Київська, 74, ід. код 40179225) 1762,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.08.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)