Рішення

від 24.07.2018 по справі 910/3736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2018Справа № 910/3736/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк-Сіті

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Харківський

жиркомбінат

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2. Національний банк України

3. Міністерство фінансів України

про зобов'язання вчинити дії

суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Васів Ю.М., ордер серії ЛВ № 085978 від 02.07.2018

від відповідача Гронь М.А., довіреність № 357 від 17.01.2018

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 не з'явився

від третьої особи-3 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

29.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк-Сіті до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про зобов'язання надати належним чином завірену копію кредитного договору № 4Х16006Д від 21.03.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Харківський жиркомбінат , та інші документи, які засвідчують обов'язок боржника щодо повернення кредиту і документи, якими забезпечувався вказаний договір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, за твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю Лайк-Сіті , як поручитель за договором поруки № 4Х16006Д/П від 04.11.2016, виконав кредитні зобов'язання за боржника за кредитним договором № 4Х16006Д від 21.03.2016 в сумі 602.762.618,61 грн., а відповідач в порушення умов зазначеного договору поруки не виконує взяті на себе зобов'язання в частині передачі позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, та документів, якими забезпечувався вказаний договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/3736/18 (суддя Любченко М.О.) та прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3736/18 від 25.04.2018 відкладено підготовче засідання на 16.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3736/18 від 16.05.2018 відкладено підготовче засідання на 14.06.2018.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 за № 05-23/7921 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ (у зв'язку із лікарняним судді Любченко М.О.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 прийнято справу № 910/3736/18 до провадження; підготовче засідання призначено на 05.07.2018; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України та Міністерство фінансів України.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.06.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 01030 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Позивачем 14.06.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у відповідача копії кредитного договору № 4Х16006Д від 21.03.2016 та розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів за кредитним договором № 4Х16006Д від 21.03.2016 станом на 08.11.2016.

Наказом Міністерства фінансів України № 519 вiд 21.05.2018 Про рішення акціонера публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк змінено тип банку з публічного акціонерного на приватне акціонерне товариство; затверджено нове найменування банку - Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; доручено внести зміни до статуту Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк та затвердити його нову редакцію.

Національним банком України 11.06.2018 погоджено статут Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (нова редакція).

Відповідно до ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією.

З огляду на викладене, відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк .

Відповідач у поданому 27.06.2018 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що наявність порушеного права позивач зазначає, що він як поручитель виконав зобов'язання боржника перед відповідачем, на підтвердження чого надає платіжні доручення, внаслідок чого набув всіх прав та обов'язків у забезпеченому зобов'язанні. Водночас, позивач зазначає, що пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Проте, мотивуючи свої позовні вимоги позивач жодним чином не обґрунтовує, з посиланням на належні, допустимі та достатні докази, дійсності юридичного факту виконання ним обов'язку боржника, у обсязі що мав би своїм наслідком припинення зобов'язання боржника перед відповідачем. Зазначає, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. Водночас, позивачем не було взято до уваги той факт, що наслідки передбачені в п.п. 8, 10 договору поруки, а також ст. 556 Цивільного кодексу України настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. В свою чергу, платіжні доручення, надані позивачем не є належним доказом того, що позивач виконав у повному обсязі всі обов'язки боржника за кредитним договором. Отже, відсутні підстави вважати права позивача порушеними, а відповідача відповідальним за таке порушення, тому належним є висновок про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідачем 04.07.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

В підготовчому засіданні 05.07.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.07.2018.

Позивачем 17.07.2018 до відділу діловодства суду подано відповідь на відзив, яка судом не приймається до уваги, оскільки викладені в ньому обставини стосуються договору поруки № 4О14312И/П від 31.10.2016 та кредитних договорів № 4О14312И від 19.09.2014, № 4О14313И від 22.09.2014, які ніяким чином не пов'язані з предметом доказування в даній справі.

Суд розглянувши в судовому засіданні 17.07.2018 подане позивачем клопотання про витребування доказів відзначає наступне

За приписами ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частинами 2, 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки докази, які просить витребувати позивач не стосуються предмету позову та жодним чином не впливають на аргументи сторін у даній справі. Фактично позивач заявляючи клопотання намагається отримати документи, які згідно договору поруки підлягають передачі позивачу лише за умови виконання ним певних обов'язків.

В підготовчому засіданні 17.07.2017 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.07.2018.

Позивач в судовому засіданні 24.07.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 24.07.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Треті особи в судове засідання 24.07.2018 не з'явились, вимог ухвали від 12.06.2018 не виконали, письмові пояснення щодо позову не подали.

В судовому засіданні 24.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лайк-Сіті (далі - позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - відповідач, кредитор) укладено договір поруки № 4Х16006Д/П (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Харківський жиркомбінат (код за ЄДРПОУ 33413710) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 21.03.2016 № 4Х16006Д (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Спір виник внаслідок того, що позивач як поручитель виконав обов'язок боржника за кредитним договором та погасив суму боргу в розмірі 602.762.618,61 грн., тому відповідач у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинен вручити йому належним чином засвідчені документи, які підтверджують права позивача як нового кредитора, проте відповідач відмовляється надати позивачу відповідні документи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в термін, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно платіжного доручення № 4010 від 07.11.2010 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 602.762.618,61 грн. В рядку призначення платежу зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Х16006Д від 21.03.2016 згідно договору поруки № 4Х16006Д/П від 04.11.2016.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Позивач вказує що ним 21.02.2018 було направлено відповідачу вимогу щодо виконання вищевказаного пункту договору поруки, проте відповіді не отримав.

В матеріалах справи наявна вимога позивача від 15.02.2008, в якій позивач просить передати йому оригінал кредитного договору № 4Х16006Д від 21.03.2016 та інші документи, що засвідчують обов'язок боржника щодо повернення кредиту та документи, яким забезпечувався вказаний кредитний договір; надати розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по вказаному кредитному договору станом на 10.11.2016.

В якості доказів надіслання цієї вимоги відповідачу подано лише копію квитанції № 002244 0002082 від 21.02.2018, яка не є належним доказом в підтвердження відправлення відповідачу вказаної вимоги, оскільки підтвердженням змісту відправлення згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 є опис вкладення у цінний лист.

Слід також відзначити, що у вимозі мова йде про надання оригіналів документів.

Законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

З норм зобов'язального права, що містяться у розділі І книги п'ятої Цивільного кодексу України не випливає обов'язку відповідача передати позивачу оригінали документів.

Судом встановлено, що ані умовами договору поруки ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Інших доказів в підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з вимогою надати належним чином засвідчені документів, як це передбачено п. 10 договору поруки, не подано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати належним чином засвідчені документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк-Сіті є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.08.2018.

СуддяВ.В. Сівакова