Постанова

від 18.09.2018 по справі 910/3736/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа№ 910/3736/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Васів Ю.М. - ордер серія ЛВ №085978 від 02.07.2018р.

від відповідача: Герасименко М.В. - дов. № 389 від 19.03.2018р.

від третьої особи: 1) не з явились

2) не з явились

3) не з явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 р.

у справі № 910/3736/18 (судя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський жиркомбінат"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2. Національний банк України

3. Міністерство фінансів України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання надати належним чином завірену копію кредитного договору № 4Х16006Д від 21.03.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський жиркомбінат", та інші документи, які засвідчують обов'язок боржника щодо повернення кредиту і документи, якими забезпечувався вказаний договір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, за твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", як поручитель за договором поруки № 4Х16006Д/П від 04.11.2016, виконав кредитні зобов'язання за боржника за кредитним договором № 4Х16006Д від 21.03.2016 в сумі 602.762.618,61 грн., а відповідач в порушення умов зазначеного договору поруки не виконує взяті на себе зобов'язання в частині передачі позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, та документів, якими забезпечувався вказаний договір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2018р. у справі № 910/3736/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить витребувати у Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" належним чином засвідчену копію розрахунку заборгованості та виписку про рух коштів, станом на 08.11.2016р. за кредитним договором від 21.03.2016р. № 4Х16006Д. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 р у справі № 910/3736/18 скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк-Сіті судові витрати.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018р. та призначено справу № 910/3736/18 до розгляду на 18.09.2018р.

28.08.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018р. у справі № 910/3736/18 - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представники третьої особи - 1, 2, 3 у судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників - 1, 2, 3.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

04.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" (далі - позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, кредитор) укладено договір поруки № 4Х16006Д/П (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський жиркомбінат" (код за ЄДРПОУ 33413710) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 21.03.2016 № 4Х16006Д (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Позивач зазначає, що ним, як поручителем було виконано обов'язок боржника за кредитним договором, а саме погашено суму боргу в розмірі 602.762.618,61 грн., тому відповідач у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинен вручити йому належним чином засвідчені документи, які підтверджують права позивача як нового кредитора, проте відповідач відмовляється надати позивачу відповідні документи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в термін, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Згідно платіжного доручення № 4010 від 07.11.2010 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 602.762.618,61 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Х16006Д від 21.03.2016 згідно договору поруки № 4Х16006Д/П від 04.11.2016.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Позивач вказує що ним 21.02.2018 було направлено відповідачу вимогу щодо виконання вищевказаного пункту договору поруки, проте відповіді не отримав.

В матеріалах справи наявна вимога позивача від 15.02.2008, в якій позивач просить передати йому оригінал кредитного договору № 4Х16006Д від 21.03.2016 та інші документи, що засвідчують обов'язок боржника щодо повернення кредиту та документи, яким забезпечувався вказаний кредитний договір; надати розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по вказаному кредитному договору станом на 10.11.2016.

В якості доказів надіслання цієї вимоги відповідачу подано лише копію квитанції № 002244 0002082 від 21.02.2018, яка не є належним доказом в підтвердження відправлення відповідачу вказаної вимоги, оскільки підтвердженням змісту відправлення згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 є опис вкладення у цінний лист.

Слід також відзначити, що у вимозі мова йде про надання оригіналів документів.

Законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

З норм зобов'язального права, що містяться у розділі І книги п'ятої Цивільного кодексу України не випливає обов'язку відповідача передати позивачу оригінали документів.

Судом встановлено, що ані умовами договору поруки ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Інших доказів в підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з вимогою надати належним чином засвідчені документів, як це передбачено п. 10 договору поруки, не подано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати належним чином засвідчені документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018р. у справі № 910/3736/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк Сіті залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018р. у справі № 910/3736/18 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3736/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець