Рішення

від 23.07.2018 по справі 802/1641/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 липня 2018 р. Справа № 802/1641/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Черпітяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1)

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)

про: визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 20 травня 2108 року отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 56393364 від 15 травня 2018 року та виклик державного виконавця № 4272 від 15 травня 2018 року з якого дізналась про відкриття виконавчого провадження № 56393364 стягувачем по якому є Головне управління ДФС у Вінницькій області. 22 травня 2018 року ознайомившись з документами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що підставою для відкриття виконавчого провадження стала вимога про сплату боргу № Ф-7037 від 12 березня 2018 року на суму 8424 грн. 45 коп. Разом тим, позивачем зазначено, що нею вчасно сплачено суму боргу зі сплати єдиного внеску.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 21 червня 2018 року.

18 червня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшов відзив на адміністративний позов у якому зазначено, що за ФОП ОСОБА_3 рахується бог щодо сплати єдиного соціального внеску, що складає 7434,45 грн.. Дана заборгованість виникла у зв'язку з нарахуванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями за загальною системою оподаткування відповідно до самостійно поданого звіту № НОМЕР_1 від 02 січня 2018 року, відповідно до якого нараховано 8448,0 грн.. 22 березня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято та зареєстровано заяву від ОСОБА_3 в якій було повідомлено про помилково поданий звіт по єдиному соціальному внеску за 2017 рік та прохання зняти актуальність питання. Пунктом 16 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року визначено, що відповідальними за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник. Відповідно до пункту 11 розділу IV Порядку 435, фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування подають звіт за формою згідно з таблицею 2 додатка 5 до Порядку 435. Відповідно до даних ІС "Податковий блок" платником подано звіт за 2017 рік, який не відповідає обраній системі оподаткування, чим порушено норми Порядку 435. Порядком 435 не передбачено повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну подання звіту, також не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 з 22 травня 2015 року зареєстрована фізичною особою - підприємцем за спрощеною системою оподаткування третьої групи.

02 січня 2018 року позивачем було подано звіт по єдиному соціальному внеску за 2017 рік.

12 березня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 7037-50, яка отримана позивачем (а.с. 38).

22 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до заступника начальника ГУДФС у Вінницькій області у якій зазначила, що в зв'язку з помилково поданим звітом по єдиному соціальному внеску (помилково зазначена табличка 1, а потрібно табличка 2) про зняти актуальність даного звіту.

22 травня 2018 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до ГУДФС у Вінницькій області у якій зазначила, що нею помилково був зданий звіт по єдиному соціальному внеску (помилково зазначена табличка 1, а потрібна табличка 2), оскільки вона є платником єдиного податку 3 групи утворилась недоїмка в усім 8424,45 грн.

Листом № 6030/К/02-32-50-02 від 19 червня 2018 року ГУ ДФС Вінницькій області повідомило, що форма звітності згідно додатка 5 таблиці 1 передбачена для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування. Оскільки, ФОП ОСОБА_3 з 22 травня 2015 року перебуває на обліку у Тиврівському районі Вінницької ОДПІ як платник на спрощеній системі оподаткування, тому відповідно до Порядку № 435 повинна була подати звіт по єдиному внеску за формою згідно додатка 5 таблиці 2. Порядком № 435 не передбачено повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, а також Порядком не передбачено самостійне виправлення даного типу помилок.

15 травня 2018 року головним державним виконавцем Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області Фроловою Л.М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ф-7037-50 від 12 березня 2018 року, яка видана ГУ ДФС у Вінницькій області.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI).

Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Аналогічні за змістом положення відображені у п. 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, та у п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015.

Згідно з нормами розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначено, що Звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання електронного звіту він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання Звіту, передбачений Законом);

- на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти;

- надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти.

Електронна форма Звіту, що подається на електронних носіях, повинна бути ідентичною Звіту на паперових носіях. Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку 435 визначено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Пунктом 16 розділу ІІ Порядку 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Як випливає із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні 02 січня 2018 року ФОП ОСОБА_3 було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік на суму 8448,00 грн. за формою згідно додатка 5 таблиці 1.

Разом з тим, зазначена форма звітності передбачена для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування. Оскільки, ФОП ОСОБА_3 з 22 травня 2015 року перебуває на обліку у Тиврівському районі Вінницької ОДПІ як платник на спрощеній системі оподаткування, тому відповідно до Порядку № 435 повинна була подати звіт по єдиному внеску за формою згідно додатка 5 таблиці 2.

Відтак, допущена помилка призвела до невірно відображених нарахувань та недостовірних даних по інтегрованій картці платника.

Порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, також не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок.

12 березня 2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7037-50 (додаток 7 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне стахуваня) у сумі 8424 грн. 45 коп., яка отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак, відповідачем складено вимогу на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом.

Разом з тим, у разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було повідомлено відповідача про допущену помилку у Звіті. Разом з тим, позивачем після виявлення помилок не було подано звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до закінчення терміну його подання.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржувана вимога є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2);

Головне управління ДФС у Вінницькій області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 30804480).

Суддя Мультян Марина Бондівна