Постанова

від 02.11.2018 по справі 802/1641/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1641/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

02 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Шидловського В.Б. Іваненко Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року (ухвалене в м.Вінниця, повний текст судового рішення скаладено 30 липня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

На обґрунтовання позовних вимог, позивач зазначила, що 20 травня 2108 року отримала постанову про відкриття виконавчого провадження №56393364 від 15 травня 2018 року та виклик державного виконавця №4272 від 15 травня 2018 року зі змісту яких дізналась про відкриття виконавчого провадження №56393364, стягувачем у якому є Головне управління ДФС у Вінницькій області. 22 травня 2018 року ознайомившись з документами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що підставою для відкриття виконавчого провадження стала вимога про сплату боргу № Ф-7037 від 12 березня 2018 року на суму 8424 грн. 45 коп. Разом тим, позивачем зазначено, що нею вчасно сплачено суму боргу зі сплати єдиного внеску.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодилась з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та приписів процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 22 травня 2015 року зареєстрована як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи.

02 січня 2018 року позивачем було подано звіт з єдиного соціального внеску за 2017 рік.

12 березня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 7037-50, яку позивач отримала (а.с. 38).

22 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до заступника начальника ГУДФС у Вінницькій області з заявою, у якій вказала, що помилково подала звіт з єдиного соціального внеску: помилково подала звіт за таблицею 1, замість таблиці 2, просила зняти актуальність даного звіту.

22 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до ГУДФС у Вінницькій області у якій зазначила, що нею помилково був зданий звіт з єдиного соціального внеску (помилково зазначена табличка 1, а потрібно - табличка 2), оскільки вона є платником єдиного податку 3 групи, то утворилась недоїмка в усім 8424,45 грн.

Листом №6030/К/02-32-50-02 від 19 червня 2018 року ГУ ДФС Вінницькій області повідомило позивача, що форма звітності згідно додатка 5 таблиці 1 передбачена для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування. Оскільки, ФОП ОСОБА_2 з 22 травня 2015 року перебуває на обліку у Тиврівському районі Вінницької ОДПІ як платник податків, що обрав спрощену систему оподаткування, тому відповідно до Порядку №435 повинна була подати звіт з єдиного соціального внеску за формою згідно додатка 5 таблиці 2. Податковий орган вказав, що Порядком №435 не передбачено повторного подання звіту за один і той же період після спливу граничного терміну його подання, крім того, Порядком не передбачено самостійне виправлення даного типу помилок.

15 травня 2018 року головним державним виконавцем Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги №Ф-7037-50 від 12 березня 2018 року, яка видана ГУ ДФС у Вінницькій області.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф 7037-50 є правомірними.

Спірні вправовідносини врегульовано Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI), положеннями якого визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 1 цього Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пункт 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, та п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 містить аналогічні положення.

Відповідно до приписів розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначено, що Звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання електронного звіту він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання Звіту, передбачений Законом);

- на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти;

- надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти.

Електронна форма Звіту, що подається на електронних носіях, повинна бути ідентичною Звіту на паперових носіях. Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом в цьому випадку є календарний рік.

Пунктом 1 розділу V Порядку №435 визначено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку. Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (п.16 розділу ІІ Порядку №435).

З матеріалів справи слідує, а судом першої інстанції встановлено, що позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік на суму 8448,00 грн. за формою згідно додатка 5 таблиці 1.

Проте, вказана форма звітності передбачена для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування. Оскільки, позивач ОСОБА_2 з 22 травня 2015 року перебуває на обліку у Тиврівському районі Вінницької ОДПІ як платник податків, що обрав спрощену систему оподаткування, то відповідно до Порядку №435 на позивача покладено обов'язок подати звіт з єдиноого внеску за формою згідно додатка 5 таблиці 2.

Відтак, допущена помилка призвела до невірного відображення нарахувань та недостовірних даних, які внесено до інтегрованої картки платника податків.

Слід зазначити, що Порядком №435 не передбачено повторного подання Звіту за один і той же період після спливу граничного терміну подання такого Звіту, також не передбачено порядку самостійного виправлення зазначеного типу помилок.

За вказаних обставин 12 березня 2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7037-50 (додаток 7 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне стахуваня) у сумі 8424 грн. 45 коп., яку позивач отримала, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції щодо того, що відповідачем правомірно, в порядку і у спосіб, передбачений законом винесено оскаржувану вимогу.

Слід також зазначити, що в силу приписів Закону у разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною шостою статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (пункт 3 розділу VІ Інструкції).

Пунктом 4 розділу VІ Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було повідомлено відповідача про допущену помилку у Звіті. Разом з тим, позивач після виявлення помилок не подала звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску до закінчення терміну його подання за встановленою формою для такого звіту.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 листопада 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5