Рішення

від 17.07.2018 по справі 808/1351/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2018 року (16 год. 30 хв.)Справа № 808/1351/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Мелітопольський завод водяних насосів (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Будівельна, 289-а, код ЄДРПОУ 41193884) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Мелітопольський завод водяних насосів (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 23.03.2018, яким позивачу за платежем податок на додану вартість нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 166544 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41636 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 23.03.2018, яким позивачу за платежем податок на додану вартість нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 21718 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі проведеної перевірки та складеного акту, відповідачем прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшені податкові зобов'язання з ПДВ. Позивач вказує, що підставою для прийняття рішень стали висновки податкового органу про відсутність у перевіряємому періоді реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ Експертбілд , ТОВ Євротезіс , ТОВ Альтстандарт , ТОВ Бріск-Торг , ТОВ Дарджест , ТОВ Амрон-Буд . Такі висновки позивач вважає припущеннями, оскільки господарські операцій фактично відбулись, товар отриманий, в результаті чого у позивача змінилась активи. Позивач під час перевірки надав відповідачу всі первинні документи по взаємовідносинам із вказаними контрагентами. В той же час, відповідачем не надано жодного доказу, що первинні документи є сфальсифіковані. Також позивач у позові зазначає, що посилання податкового органу на недоліки у господарській діяльності постачальників не може бути підставою для позбавлення позивача права податкового кредиту. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 27.04.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 22.05.2018.

22.05.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 25.06.2018.

25.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 25.06.2018. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.07.2018 та 17.07.2018.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав відзив на позовну заяву (вх. № 15424 від 18.05.2018), відповідно до якого вказує, що контрагенти позивача не мають трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих баз. Постачальники позивача не знаходяться за юридичною адресою. По господарським операціям відбувається розрив ланцюга постачання. Також у судовому засіданні представник відповідача вказував, що по всім постачальникам навантаження відбувалось за однією адресою. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 17.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У період з 18.07.2018 по 29.07.2018, суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/18/36 від 30.07.2018

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Приватне підприємство Мелітопольський завод водяних насосів зареєстроване, як юридична особа 06.03.2017 за адресою: 723165, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Будівельна, 289А.

У період з 22.02.2018 по 02.03.2018 фахівцями відповідача проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Експертбілд у серпні 2017 року, ТОВ ПО Євротезіс у липні 2017 року, ТОВ Альт-Стандарт у серпні, жовтні 2017 року, ТОВ Бріск-Торг у червні 2017 року, ТОВ Дарджест у жовтні 2017 року, ТОВ Амрон-Буд у вересні 2017 року, які включені до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за червень, липень, серпень, жовтень 2017 року, в т.ч. в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг).

За результатами проведеної перевірки складено ОСОБА_2 № 146/08-01-14-16/41193884 від 12.03.2018 (т.1 а.с.55-78).

Як зазначено у висновках ОСОБА_2 перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.14.136 , пп.14.1.181, п.14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 166544грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на суму 21718грн.

В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено схему ухилення від сплати податків позивачем, що полягає в залученні підприємств, які створені для податкової вигоди.

Навантаження по взаємовідносинах із постачальниками здійснювалось за однією адресою - м.Дніпро, вул.Любарського, 93. В акті вказано, що за цією адресою зареєстровані інші юридичні особи. Вказане свідчить про відсутність реального ланцюга постачання.

Первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, постачальники не могли фактично здійснити реальні операції. Відсутнє придбавання ТМЦ постачальниками у ланцюгах постачання та відсутня можливість виготовлення таких товарів власними ресурсами постачальників.

Також у акті перевірки зазначено, що товар, ідентичний задекларованому по взаємовідносинам із контрагентами позивач використав у власній господарській діяльності.

Таким чином мала місце реалізація позивачем ТМЦ, джерело якого не встановлено.

На підставі ОСОБА_2 перевірки № 146/08-01-14-16/41193884 від 12.03.2018, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення форми «В4» від 23.03.2018 №0003881416, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення за жовтень 2017 року на 21718грн. та форми Р №0003871416, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 166544грн. та нараховані штрафні санкцій у сумі 41636грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині другій статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та контрагентами: ТОВ Експертбілд ТОВ ПО Євротезіс , ТОВ Альт-Стандарт , ТОВ Бріск-Торг , ТОВ Дарджест , ТОВ Амрон-Буд (постачальники), укладались договори купівлі-продажу (а.с.78-83, т.2).

Відповідно до умов вказаних договорів, продавець зобов'язується надати, а покупець прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи, зокрема: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж (а.с.84-109, т.1).

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, про що позивачем зазначено в позові та відповідачем зазначено в акті перевірки.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Факт наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, відповідачем не оспорюється.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з постачання товару між позивачем та: ТОВ Експертбілд ТОВ ПО Євротезіс , ТОВ Альт-Стандарт , ТОВ Бріск-Торг , ТОВ Дарджест , ТОВ Амрон-Буд , з чого випливає право позивача на формування податкового кредиту необґрунтованими.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтв платників ТОВ Експертбілд ТОВ ПО Євротезіс , ТОВ Альт-Стандарт , ТОВ Бріск-Торг , ТОВ Дарджест , ТОВ Амрон-Буд податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні робіт (послуг).

Щодо посилань в ОСОБА_2 перевірки та відзиві на позовну заяву на відсутність реальної можливості здійснення господарської операції між ТОВ Експертбілд ТОВ ПО Євротезіс , ТОВ Альт-Стандарт , ТОВ Бріск-Торг , ТОВ Дарджест , ТОВ Амрон-Буд та позивачем, оскільки неможливо встановити факт наявності операцій з придбання товару з контрагентами по ланцюгу та відсутніості можливості у постачальників самостійного виготовлення товару, то суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Крім того, позивачем надано суду докази подальшої реалізації товару іншим суб'єктам господарювання (а.с.110-239, т.1)

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Щодо посилання представника відповідача на той факт, що відповідно до товарно-транспортних накладних навантаження товару по всім контрагентам відбувалось за однією адресою у м.Дніпро, то представник позивача пояснив, що це водії домовлялись про зручне місце навантаження.

За наслідками аналізу наявних у справі доказів суд зазначає, що факт навантаження товару за однією і тією самою адресою при виконанні всіх договорів є може бути доказом нереальності господарської операції.

Відповідно із практикою Верховного Суду (постанова від 06.02.2018 №821/589/17) відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції за наявності інших належних доказів. З огляду на що певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, зроблені відповідачем в ОСОБА_2 перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийнято відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_2 порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Мелітопольський завод водяних насосів до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Приватного підприємства Мелітопольський завод водяних насосів (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Будівельна, 289-а, код ЄДРПОУ 41193884) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 3448,47грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.07.2018.

Суддя Ю.В.Калашник