Постанова

від 31.07.2018 по справі 904/598/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 Справа № 904/598/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

представники сторін:

від позивача: Савченко В.П., довіреність №б/н від 02.02.2018, адвокат

від відповідача: Бичков В.В., довіреність №7/18 від 01.06.2018, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/598/18 (суддя Петрова В.І.; рішення ухвалене о 15:35 у місті Дніпро, повне рішення складено 20.04.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпостач", с.Знаменівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м.Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором на виконання підрядних робіт

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромпостач" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" про стягнення 181126,80 грн. основного боргу, 47988,60 грн. інфляційних, 10867,00 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання підрядних робіт №9 від 08.09.2015 в частині повної і своєчасної оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/598/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпостач" заборгованість у розмірі 181126,80 грн., три проценти річних у розмірі 10867,00 грн., інфляційні у розмірі 47988,60 грн. та 3599,74 грн. судового збору.

Рішення вмотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент прийняття рішення підтверджена матеріалами справи. При цьому суд встановив, що у відповідача немає підстав стверджувати про невиконання позивачем зустрічного зобов'язання, передбаченого п.п. 8 п. 6.2 договору, та не здійснювати останній платіж за виконані будівельні роботи. Суд не взяв до уваги твердження відповідача про перевищення твердої ціни, оскільки підписавши акти КБ-2в і довідки КБ-3, прийняв виконані позивачем будівельні роботи без будь-яких зауважень щодо їх обсягів, якості, вартості та ціни.

Відповідач (ТОВ "Южспецконструкція") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/598/18 і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з відповідача суму основного боргу за твердою ціною в розмірі 133356,26 грн., в іншій частині позову відмовити; здійснити перерозподіл судових витрат.

Відповідач вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує про необхідність застосування приписів статті 844 Цивільного кодексу України в сукупності з положеннями статей 877, 878, 882 Цивільного кодексу України. На думку відповідача предмет спору полягає не в тому виконав чи не виконав позивач роботи у встановлений договором строк, а в тому, що він частину робіт виконав не за твердою ціною, передбаченою проектно-кошторисною документацією, а з перевищенням твердої ціни за кошторисом і тому не має права вимагати оплати робіт за ціною, яка перевищує твердий кошторис. Відповідач наголошує на тому, що сума основного боргу відповідача за твердою ціною згідно кошторису складає 133356,26 грн. (181126,80 грн. - 47770,54 грн.). Вказує, що суд не звернув увагу, що законом надано право замовнику відмовитися від оплати робіт за ціною, яка перевищує тверду і це право є відмінним від прав і обов'язків передбачених статтею 882 Цивільного кодексу України (права відмови від підписання акту приймання-передачі робіт). Відповідач посилається на приписи ДСТУ БД.1.1-1:2013 пункт 3.17 Правил визначення вартості будівництва, за якими зміни до твердого кошторису можуть бути внесені сторонами шляхом узгодження і внесення змін саме в кошторис. Також відповідач вказує, що висновок суду про те, що позивач відзвітував перед відповідачем про використані матеріальні ресурси актами ф.КБ-2в та доданими до них відомостями ресурсів є припущеннями і домислами, які спростовуються заявою позивача про те, що він не приймав ТМЦ і не вів їх облік під час використання. Це свідчить про те, що в такому випадку джерело інформації для складання актів КБ-2 ніколи не існувало, матеріальні носії інформації, на підставі яких складені акти, також не існували. Як вказує відповідач, таким чином позивач фактично відмовився від звітування у спосіб передбачений законом і договором за використані, але не отримані ТМЦ замовника. Порушення судом процесуального права відповідач вбачає насамперед у викладенні в рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої прийнято рішення, та не наданні конкретної та прямої відповіді на заперечення відповідача.

Позивач (ТОВ "Агропромпостач") у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами відповідача та вважає рішення господарського суду у справі №904/598/18 справедливим, законним і обґрунтованим, а викладені у апеляційній скарзі вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 31.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено наступні неоспорені обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромпостач" (Підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт №9 від 08.09.2015 (далі - Договір) за пунктами 2.1., 2.2., якого Замовник доручає, а Підрядник виконує, на свій ризик, власними силами і засобами всі передбачені проектом роботи по об'єкту згідно кошторисної документації, здає роботи Замовнику за актом виконаних робіт, усуває недоробки, виявлені в процесі проведення робіт. Роботи виконуються з матеріалів Замовника (а.с.38-41).

Пунктами 3.1.-3.3. Договору встановлено, що договірна ціна робіт, доручених для виконання Підряднику, складає 2500029,60 грн., в тому числі ПДВ 20%-416671,60 грн. Перелік виконуваних робіт наведено в кошторисній документації (Додаток 1). Договірна ціна є твердою і перегляду не підлягає.

Відповідно до пункту 5.1. Договору Замовник здійснює фінансування за договором, у відповідності з погодженим сторонами переліком і об'ємами виконуваних робіт, при цьому оплата робіт, передбачених цим договором, проводиться у відповідності з договірною ціною і кошторисною документацією - передоплата у розмірі 100000,00 грн., в тому числі в розмірі 50000,00 грн. протягом 2-х робочих днів з моменту підписання договору; 50000 грн. через 7 календарних днів з моменту першої частини передоплати.

Решту частину поетапно - протягом (5) п'яти банківських днів після дати підписання наступних документів: акта приймання виконаних робіт за формою КБ-2в; довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

На виконання умов Договору Підрядник виконав і передав Замовнику роботи по об'єкту на загальну суму 1021413,59 грн. Здача-приймання виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрати форми КБ-3 від 30.09.2015, 31.10.2015, 16.11.2015 і 31.01.2016.

Підрядником на передоплату на загальну суму 100000,00 грн. були виставлені рахунки-фактури №СФ-0000009 від 10.09.2015 і №СФ-0000011 від 21.09.2015, які були оплачені Замовником платіжними дорученнями №1094 від 10.09.2015 і №1246 від 23.09.2015.

В подальшому за проведення комплексу робіт по захисту території від підтоплення і затоплення (дренаж) Підрядником були виставлені рахунки для оплати Замовником №СФ-0000012 від 02.10.2015, №СФ-0000016 від 26.10.2015, №СФ-0000019 від 12.11.2015 і №СФ-0000002 від 26.01.2016, загальна сума яких склала 921413,59 грн.

Як підтверджується копіями платіжних доручень №1353 від 06.10.2015, №1392 від 13.10.2015, №1574 від 30.10.2015, №1624 від 17.11.2015,№1730 від 20.11.2015, №1854 від 01.12.2015, №2263 від 06.07.2016 (з урахуванням листа Замовника №112 від 07.07.2016 (а.с.133), №2282 від 08.07.2016, №114 від 02.09.2016, №594 від 24.04.2017 і №3164 від 21.08.2017 Замовник оплатив виконані роботи на суму 740286,79 грн. Разом з сумою передоплати загальна сума перерахованих Замовником коштів складає 840286,79 грн.

Таким чином, різниця між вартістю прийнятих Замовником по актах підрядних робіт та їх оплатою становить 181126,80 грн., яка була визначена Підрядником як сума заборгованості по оплаті, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду із вимогами до відповідача про стягнення цих коштів, а також додатково нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 47988,60 грн. інфляційних та 10867,00 грн. трьох процентів річних.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач послався на перевищення Підрядником вартості робіт, визначених твердим кошторисом, а також на наявне у Замовника право з притримання оплати у зв'язку з невиконанням Підрядником зобов'язань зі звітування та повернення Замовникові залишків матеріалів, які були використанні для виконання підрядних робіт. Крім цього, відповідач послався на необґрунтованість розрахунків інфляційних втрат та трьох процентів річних, а саме не врахування позивачем проведеної відповідачем у спірному періоді часткової оплати заборгованості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначає частина перша статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів відповідно до Цивільного кодексу України визначений в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року №668.

За частинами першою і третьою статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 844 Цивільного кодексу передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (пункти 1-3).

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (частина 1 статті 877 Цивільного кодексу України).

Згідно частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Аналогічні вимоги встановлені в п. 91 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві і як було наведено вище передбачені умовами укладеного договору.

Відповідно до частини першої статті 853 Цивільного кодексу України на замовника покладено обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За умовами укладеного договору, а саме п. 6.1.1., роботи вважаються зданими підрядником і прийняті Замовником після підписання Замовником акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Як вбачається з матеріалів справи акти і довідки підписані Замовником без будь-яких зауважень. Замовник не заперечує виконання Підрядником робіт відповідно до кошторисної документації.

Підписані сторонами акти виконаних робіт є первинними документами відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксують факт здійснення господарської операції і є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги).

Пункт 96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві також встановлює, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п. 98 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.

Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду (п. 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві).

Як було наведено вище обов'язок Замовника оплатити виконані роботи виник відповідно до пункту 5.1. договору після підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Як вбачається із складеної відповідачем "Порівняльної таблиці з розбіжностями між твердою Договірною ціною до Договору №9 від 08.09.2015 між Замовником ТОВ "Южспецконструкція" та Підрядником ТОВ "Агропромпоставка" та актами КБ-2в", первісний твердий кошторис та складені між сторонами Акти форми КБ-2в, дійсно містять розбіжності щодо вартості виконаних робіт на суму 47770,54 грн., причиною яких є застосування Підрядником вищої ціни до окремих одиниць будівельних робіт (а.с. 177-183 ).

Однак колегія суддів вважає, що посилання відповідача на право замовника відмовитись від оплати робіт за ціню, яка перевищує тверду у даному спорі є безпідставними, оскільки і матеріалами справи і самим замовником підтверджено, що в цілому підрядник не перевищив встановлену договором тверду ціну (2500029,60 грн.).

Щодо посилання відповідача на факт про перевищення позивачем вартості окремих, передбачених кошторисом робіт за рахунок завищення ціни одиниці таких робіт, то наразі ця обставина не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки такі заперечення мали бути викладені Замовником в момент підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Тому за відсутності таких заперечень у суду в межах даного спору немає потреби для перевірки обсягів та вартості цих робіт іншими доказами, як от внутрішніми документами Підрядника з обліку обсягів та вартості виконаних робіт, відповідно до типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України "193 від 21.06.1996 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" та наказом Міністерства статистики України від 13.06.1997 №149 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів".

При цьому колегія суддів враховує також, що посилаючись на перевищення вартості підрядних робіт на суму 47770,54 грн., відповідач не навів переконливих доводів щодо наявності законних підстав для відмови в оплаті решти виконаних позивачем робіт.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відхилення доводів відповідача про затримку платежу на підставі підпункту 9 пункту 6.2. договору, який встановлює, що "замовник залишає за собою право не проводити останній платіж за виконані роботи до повернення залишків ТМЦ або компенсації за втрату у відповідності з підписаним актом інвентаризації".

Так, з огляду на погоджений сторонами підпункт 7 пункту 6.2. договору, передача товарно-матеріальних цінностей Підрядчику оформляється актом приймання-передачі матеріалів, який складається Замовником. Проте відповідний акт відповідачем суду не наданий. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази передачі Підрядником Замовнику заявок на поставку (в кошторисній номенклатурі) матеріалів, обладнання, конструкцій (ТМЦ) і довіреності уповноваженого співробітника Підрядника на отримання ТМЦ Замовника відповідно до підпункту 6 пункту 6.2 договору.

Таким чином, має місце відступлення обох сторін від виконання умов підпункту 7 пункту 6.2 договору щодо обліку переданих Замовником Підряднику товарно-матеріальних цінностей, а тому відповідач позбавлений права посилатись на невиконання саме позивачем цих умов договору, як на підставу для притримання остаточних розрахунків, право на яке передбачено підпунктом 9 пункту 6.2. цього ж договору.

Слід також зазначити, що згідно частини 2 статті 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Однак зміст укладеного договору не містить наведених умов.

Як правильно відзначив суд першої інстанції, обов'язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до наведених положень законодавства колегія суддів вважає, що оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 181126,80 грн.

Правильним також є рішення і в частині стягнення з відповідача 47988,60 грн. інфляційних і 10867,00 грн. трьох процентів річних.

Так, в силу частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Як зазначено в розрахунках позивача, період прострочення за який здійснені нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних становить 2 роки (з 06.02.2016 по 07.02.2018), а базою для нарахування на початок цього періоду визначена сума основного боргу 181126,80 грн., яка є меншою, ніж могла бути за станом на 06.02.2016, оскільки обрахована з урахуванням всіх платежів відповідача, у тому числі тих, що були здійснені у цьому періоді.

Таким чином, здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних дійсно є меншими ніж могли бути, але ця обставина не може бути підставою для визнання таких позовних вимог необґрунтованими, що спростовує відповідні заперечення відповідача.

Відтак колегія суддів відхиляє викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального законодавства, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Тому передбачених статтями 277-279 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі №904/598/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 02.08.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова