Постанова

від 31.07.2018 по справі 911/243/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2018 р. Справа№ 911/243/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2018

у справі № 911/243/18 (суддя Демидов В.О.), повний текст рішення складено 25.04.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейн-Зерно"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

про стягнення 61 493,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 911/243/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Зерно" 38 685,45 грн. боргу за договором № 03/09-1-2015 від 03.09.2015, 5 415,96 грн. пені, 14 584,42 грн. інфляційних втрат, 2 807,61 грн. 3% річних та 1 762,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2018 у справі № 911/243/18 в повному об'ємі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до Київського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 911/243/18 у розмірі 2 643,00 грн. та надати письмове обґрунтування апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 258 ГПК України.

20.06.2018 від скаржника через відділ канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків в якій надані письмові обґрунтування апеляційної скарги.

21.06.2018 від скаржника через відділ канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжне доручення № 1871 від 29.05.2018.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2018 та призначено справу № 911/243/18 до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін на 10.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 розгляд справи було відкладено на 31.07.2018.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 09.1-08/2038/18, у зв'язку із перебуванням суддів Суліма В.В. та Отрюха Б.В., які не є суддями-доповідачами, у відпустках, у даній справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018, справу № 911/243/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Шаптала Є.Ю., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 прийнято матеріали справи № 911/243/18 до свого провадження.

Представники позивача та відповідача у судове засідання ані 10.07.2018, ані 31.07.2018 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи те, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.09.2015 між Приватним товариством Фронтех", за договором первісним кредитором, позивачем, за договором новим кредитором, та відповідачем, за договором боржником, укладено договір № 03/09-1-2015 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а позивач набуває право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № ДП/18 від 14.04.2015 на суму 38 685,45 грн (основний договір).

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги, за цим договором позивач одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань в розмірі 38 685,45 грн за основним договором (договором поставки), на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Пунктом 4.1 договору про відступлення права вимоги встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Крім того, п. 4.7 договору про відступлення права вимоги передбачено, що відповідач підтверджує те, що він повідомлений про заміну кредитора по зобов'язанню і зобов'язується сумлінно виконувати свої зобов'язання перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із п.п. 1.1, 1.2 договору № ДП/18 від 14.04.2015, укладеного між відповідачем та Приватним підприємством "Фронтех", останній зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність відповідача сировину для виробництва комбікормів (товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікації або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. Загальна вартість цього договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними сторонами специфікаціями або видаткових накладних.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.1 договору № ДП/18 розрахунки здійснюються відповідачем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПП "Фронтех" протягом 7 календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами специфікаціях.

Пунктами 9.1, 9.2 договору № ДП/18 передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік. Жодна із сторін не має права передавати свої права за даними договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 38 685,45 грн. за договором № ДП/18 підтверджується договором № 03/09-1-2015 від 03.09.2015 про відступлення права вимоги, який підписаний без заперечень, як ПП "Фронтех" та позивачем, так і відповідачем.

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на день звернення до суду з позовом обліковується заборгованість за договором поставки № ДП/18 в сумі 38 685,45 грн., при цьому після укладання договору відступлення права вимоги ніяких платежів позивачу від відповідача не отримано, у зв'язку із чим, позивач заявляє до стягнення з відповідача 38 685,45 грн. за поставлений товар, 5 415,96 грн. пені, 14 584,42 грн. інфляційних втрат та 2 807,61 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Із положень норми ст. 514 ЦК України вбачається, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно із п.п. 1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги № 03/09-1-2015, сума грошових зобов'язань, які передані до позивача становила 38 685,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п.п. 5.1, 5.4 договору № ДП/18 сторона, яка порушила або неналежно виконала умови договору, несе відповідальність передбачену діючим законодавством. У випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, відповідач сплачує на користь ПП "Фронтех" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши розрахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 5 415,96 грн., 14 584,42 грн. та 2 807,61 грн., відповідно, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

При відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов'язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов'язанні.

У випадку заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом; до нового кредитора в тому числі переходить в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне право (п. 29 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Поряд з цим, частиною третьою статті 692 ЦК України конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, договір № 03/09-1-12015 про відступлення права вимоги не містить обмеження (застереження) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період після передачі права вимоги.

Таким чином, оскільки ПП "Фронтех" було передано позивачу згідно із договором № 03/09-1-2015 право дійсної вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача пені згідно із п. 5.4 договору № ДП/18, тобто такої, яка підтверджена матеріалами справи, а саме договором № ДП/18.

Твердження скаржника, що доказом сповіщення про відступлення права вимоги є акт прийому-передачі документів, спростовується пунктом 4.7 договору № 03/09-1-2015, в якому зазначено, що відповідач підтверджує те, що він повідомлений про заміну кредитора по зобов'язанню і зобов'язується сумлінно виконувати свої зобов'язання перед позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, відповідач є боржником щодо виконання зобов'язань за договором № ДП/18 внаслідок укладання договору № 03/09-1-2015, перед позивачем, а оскільки у позивача є право на застосування штрафних санкцій, то, відповідно, у відповідача виникає обов'язок їх сплатити.

Згідно із ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело по неправильного вирішення справи.

Однак, з огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2018 у справі № 911/243/18 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська", відсутні.

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 20.04.2018 у справі № 911/243/18.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2018 у справі № 911/243/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2018 у справі № 911/243/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

4. Матеріали справи № 911/243/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено та підписано 02.08.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, однак, може бути оскаржена лише у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Є.Ю. Шаптала

А.Г. Майданевич