Постанова

від 31.07.2018 по справі 916/891/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/891/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Діброви Г.І.,

суддів: Головея В.М., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомідітіз", с. Нова Долина Овідіопольського району Одеської області - Бурка А.О. - за угодою про надання правової допомоги від 15.01.2018 року та ордером від 06.07.2018 року серія КС № 441030;

від Товариства з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство", смт. Затишшя, Захарівського району Одеської області - не з'явились;

від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга", с.Копійкове Ширяївського району Одеської області - не з'явились;

від Селянського (фермерського) господарства "Ольга", смт. Затишшя, Захарівського району Одеської області - не з'явились;

від ОСОБА_4, смт. Затишшя, Захарівського району Одеської області - не з'явились;

від ОСОБА_5, смт. Затишшя, Захарівського району Одеської області - не з'явились;

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомідітіз", с. Нова Долина Овідіопольського району Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року, м. Одеса суддя Рога Н.В. (про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення)

у справі № 916/891/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомідітіз", с. Нова Долина Овідіопольського району Одеської області

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство", смт. Затишшя, Захарівського району Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга", с.Копійкове Ширяївського району Одеської області, Селянського (фермерського) господарства "Ольга", смт. Затишшя, Захарівського району Одеської області, ОСОБА_4, смт. Затишшя, Захарівського району Одеської області, ОСОБА_5, смт. Затишшя, Захарівського району Одеської області

за участю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави)

Короткий зміст рішень суду першої інстанції, історія справи

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року у справі №916/891/13 (суддя - Рога Н.В.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки (застави) відповідно до:

1) Іпотечного договору від 26.01.2009 року, укладеного між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Відкритим акціонерним товариством "Затишанське хлібоприймальне підприємство", нотаріально посвідченого державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. за реєстраційним № 39, з додатковими угодами від 18.01.2010 року, 06.08.2010 року, 20.10.2010 року, 07.02.2010 року та 17.01.2012 року, за яким в іпотеку було передано:

- цілий комплекс споруд, що належить Відкритому акціонерному товариству "Затишанське хлібоприймальне підприємство", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Товариство з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство", на підставі свідоцтва про право власності, видане виконавчим комітетом Перехрестівської сільської ради 28.05.2002 року та зареєстроване у Фрунзівському бюро технічної інвентаризації 28.05.2002 року за реєстровим № 6, реєстрова книга № 1 стор. 26. Комплекс споруд знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 2,76 га., що використовується Іпотекодавцем на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_10, виданого Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області 24.04.2002 року, що зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 8.

- цілий комплекс споруд, що належить Відкритому акціонерному товариству "Затишанське хлібоприймальне підприємство", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Товариство з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство", на підставі свідоцтва про право власності, видане виконавчим комітетом Затишанської селищної ради 28.05.2002 року та зареєстроване Фрунзівським бюро технічної інвентаризації 28.05.2002 року за реєстровим № 28, реєстрова книга № 1, стор. 28. Комплекс споруд знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці площею 6,75 га., що використовується Іпотекодавцем на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_11, виданого Затишанською селищною радою Фрунзівського району Одеської області 15.02.1999 року, що зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6;

2) Іпотечного договору від 26.01.2009 року, укладеного між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Відкритим акціонерним товариством "Затишанське хлібоприймальне підприємство", нотаріально посвідченого державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. за реєстраційним № 42, з додатковими угодами від 18.01.2010 року, 06.08.2010 року, 07.02.2011 року та 17.01:2012 року, за яким в іпотеку було передано:

- нежилі офісні приміщення 2-го поверху, що належить Відкритому акціонерному товариству "Затишанське хлібоприймальне підприємство", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Товариство з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство" на підставі свідоцтва (бланк серії НОМЕР_12) про право власності на нежилі офісні приміщення, яке видано виконавчим комітетом Одеської міської ради 26 квітня 2007 року. Право власності на нерухоме майно зареєстроване 28.04.2007 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі № 62 неж-77, номер запису: 1134, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Бюро технічної інвентаризації за № 14413598 від 28.04.2007р. Загальна площа нежилих офісних приміщень складає 161,4 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 та розташовані на земельній ділянці, що використовується Іпотекодавцем на підставі договору № 3866 про дольову участь у землекористуванні від 27.07.2006 року.

- нежитлові підвальні приміщення № 601, загальною площею 48,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. Та належать Відкритому акціонерному товариству "Затишанське хлібоприймальне підприємство", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Товариство з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство", на підставі договору купівлі-продажу № 132, який посвідчений Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29 грудня 2005 року за реєстровим № 14584. Право власності на нерухоме майно зареєстроване 28.02.2006 року у реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі № 49 неж-160, номер запису 11-34, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Бюро технічної інвентаризації від 28.02.2006 року за № 9971625. Нежитлові підвальні приміщення розташовані на земельній ділянці, що використовується Іпотекодавцем на підставі договору № 3866 про дольову участь у землекористуванні від 27.07.2006 року;

3) Договору застави транспортних засобів від 06.08.2010 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер 1287) зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін від 07.02.2011 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної і нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер №169), договором про внесення змін від 18.01.2012 року посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер №48), за яким в заставу Банку було передано 8 зернозбиральних комбайнів:

- Зернозбиральний комбайн ДОН-1500 Б, 2004 року випуску, заводський НОМЕР_13, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований інспекцією ДТН по Фрунзівському району Одеської обласної державної адміністрації 14.06.2004 року.

- Зернозбиральний комбайн ДОН-1500 Б, 2004 року випуску, заводський НОМЕР_14, реєстраційний № НОМЕР_2, зареєстрований інспекцією ДТН по Фрунзівському району Одеської обласної державної адміністрації 14.06.2004 року.

- Зернозбиральний комбайн ДОН-1500 Б, 2004 року випуску, заводський НОМЕР_15, реєстраційний № НОМЕР_3, зареєстрований інспекцією ДТН Фрунзівському району Одеської обласної державної адміністрації 14.06.2004 року.

- Зернозбиральний комбайн ДОН-1500 Б, 2004 року випуску, заводський НОМЕР_16, реєстраційний № НОМЕР_4, зареєстрований інспекцією ДТН по Фрунзівському району Одеської обласної державної адміністрації 14.06.2004 року.

- Зернозбиральний комбайн ДОН-1500 Б, 2004 року випуску, заводський НОМЕР_17, реєстраційний № НОМЕР_5, зареєстрований інспекцією ДТН по Фрунзівському району Одеської обласної державної адміністрації 14.06.2004 року.

- Зернозбиральний комбайн ДОН-1500 Б, 2004 року випуску, заводський НОМЕР_18, реєстраційний № НОМЕР_6, зареєстрований інспекцією ДТН по Фрунзівському району Одеської обласної державної адміністрації 14.06.2004 року.

- Зернозбиральний комбайн ДОН-1500 Б, 2004 року випуску, заводський № НОМЕР_19, реєстраційний № НОМЕР_7, зареєстрований інспекцією ДТН по Фрунзівському району Одеської обласної державної адміністрації 14.06.2004 року.

- Зернозбиральний комбайн ДОН-1500 Б, 2004 року випуску, заводський № НОМЕР_20, реєстраційний НОМЕР_21, зареєстрований інспекцією ДТН по Фрунзівському району Одеської обласної державної адміністрації 14.06.2004 року;

4) Договору застави транспортних засобів від 06.08.2010 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер 1288), зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін від 07.02.2011 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 170), договором про внесення змін від 18.01.2012 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 49), за яким в заставу Банку було передано рухоме майно, а саме: автомобіль марки МІТSUBISHI САNТЕR, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_22, реєстраційний номер НОМЕР_8, зареєстрований РЕВ № 8 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області;

5) Договору застави транспортних засобів від 10.02.2009 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер 173), зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін від 18.01.2010 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 21), договором про внесення змін від 06.08.2010 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 1285), договором про внесення змін від 07.02.2011 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 167), договором про внесення змін від 18.01.2012 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 47), за яким в заставу Банку було передано рухоме майно у вигляді вантажних транспортних засобів, зазначених в описі, що є додатком №1, додатком № 2, додатком № 3 до наявного договору;

6) Договору застави основних засобів від 26.01.2009 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер 45), зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін від 06.08.2010 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 1286), договором про внесення змін від 18.01.2010 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 22), договором про внесення змін від 07.02.2011 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер №168), договором про внесення змін від 17.01.2012 року, посвідченим державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (реєстраційний номер № 45), за яким в заставу Банку було передано рухоме майно у вигляді основних засобів, зазначених в описі, що є додатком № 1 до наявного договору;

7) Договору застави товарів в обігу від 29.12.2008 року № 12/3-0-1/353, зі змінами, внесеними додатковими угодами від 05.02.2009 року № 12/3-0-1/353/1, від 14.01.2010 року №12/3-0-1/353/2, від 04.06.2010 року № 12/3-0-1/353/3, від 06.08.2010 року № 12/3-0-1/353/4, від 08.02.2011 року № 12/3-0-1/353/5, від 19.01.2012 року № 12/3-0-1/353/6, за яким в заставу Банку було передано товари в обігу у вигляді зерна пшениці. Відповідно до змін, внесених додатковою угодою від 19.01.2012 року предметом застави є зерно пшениці 3 класу врожаю 2009 року у кількості 10 500 тон та зерно пшениці 3 класу врожаю 2010 року у кількості 20 000 тон, а також складський документ - подвійне складське свідоцтво на зерно від 12.05.2010 року серія НОМЕР_23 та подвійне складське свідоцтво на зерно від 09.07.2010 року серія НОМЕР_24. Предмет застави (зерно) знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, в рахунок погашення кредитної заборгованості Товариства з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство", що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Затишанське хлібоприймальне підприємство" перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" за Генеральною кредитною угодою від 29.12.2008 року № 01/3-0-1/297, Кредитним договором від 06.08.2010 року № 010/3-2/297, Кредитним договором від 19.01.2012 року № 010/42-0-2/10 та Договором овердрафту від 19.01.2012 року № 015/42-0-2/9 у загальній сумі 2 156 677, 07 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.01.2013 року у гривневому еквіваленті складає 17 238 319 грн. 82 коп., та 17 486 796 грн. 44 коп., що складається з:

- загальна заборгованість за тілом кредиту становить 2 000 000, 00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.01.2013 року у гривневому еквіваленті складає 15 986 000 грн.;

- загальна заборгованість за відсотками становить 156 677, 07 дол. США що за офіційним курсом НБУ станом на 25.01.2013 р. у гривневому еквіваленті складає 1 252 319 грн. 82 коп.;

- загальна сума нарахованої пені становить 1 173 350 грн. 41 коп.;

визначено спосіб реалізації предмету іпотеки (застави) - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження; визначено початкову ціну предметів іпотеки (застави) на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року у справі № 916/891/13 (головуючий суддя Бєляновський В.В., судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року у справі № 916/891/13.

В порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України на виконання рішення суду було видано наказ від 05.02.2015 року № 916/891/13.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у справі №916/891/13 (суддя Рога Н.В.), яка не оскаржувалась і набрала законної сили, здійснено заміну у виконавчому провадженні № 48010940 при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області від 05 лютого 2015 року по справі № 916/891/13 стягувача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомодітіз", Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина.

13.03.2018 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про затвердження мирової угоди від 26.01.2018 року, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомодітіз" та Товариством з додатковою відповідальністю „Затишанське Хлібоприймальне підприємство" на стадії виконання рішення у справі № 916/891/13.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2018 року у справі №916/891/13 (суддя Рога Н.В.) відмовлено у затвердженні мирової угоди від 26.01.2018 року, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомодітіз" та Товариством з додатковою відповідальністю „Затишанське Хлібоприймальне підприємство" на стадії виконання рішення у справі № 916/891/13.

11.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомідітіз звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про зміну способу виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет застави та визначення способу реалізації предметів застави - шляхом передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомодітіз у кількості та обсязі, визначеними у додатках до договорів застави.

Заява мотивована тим, що стягувач вважає неефективним визначений судовим рішенням спосіб виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року у справі № 916/891/13, тому вважає за необхідне змінити спосіб виконання судового рішення в частині звернення стягнення на предмет застави рухомого майна та основних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі №916/891/13 (суддя Рога Н.В.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомідітіз про зміну способу виконання рішення.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником не надано доказів того, що станом на даний час наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невчинення Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України дій щодо виконання рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року не свідчить про наявність таких обставин, адже, заявником не надано до суду доказів оскарження у встановленому законодавством порядку бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомідітіз з ухвалою суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі № 916/891/13 та винести постанову, якою задовольнити в повному обсязі заяву про зміну способу виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року у справі №916/891/13.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, на думку скаржника, судом не враховано, що рішення суду не виконано протягом 3 років, розшук майна не виявився ефективним, майно не було розшукано, описано та реалізовано шляхом проведення прилюдних торгів.

На думку скаржника, відмова суду першої інстанції у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення з тих підстав, що кредитором не оскаржувалися дії державного виконавця, суперечить загальним принципам господарського права та господарського судочинства України, зокрема, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомідітіз зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази, а саме: надані звіти про оцінку майна, що свідчить, на думку скаржника, про порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзивів або письмових пояснень на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представники інших учасників справи в судові засідання не з'являлись, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Учасники справи про причини неявки суд не повідомили та не скористались своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою, тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі №916/891/13 та наданих присутнім представником скаржника пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року № 18/1544-10|12-127гс18 зазначено, що відсутність у переліку ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України ухвали про відмову у зміні способу виконання рішення, не позбавляє особу визначеного ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України права оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129) (п. 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Тому судова колегія вважає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу по суті.

Заслухавши пояснення присутнього представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі №916/891/13 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і немає підстав для її скасування, виходячи з наступного.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.07.2015 року було відкрито виконавче провадження № 48010940 з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року у справі № 916/891/13.

Заява про зміну способу виконання рішення мотивована тим, що у період з 03.07.2015 року (з дати відкриття виконавчого провадження) по дату звернення заявником із даною заявою до суду, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рішення суду не виконано, майно не було описано та реалізовано шляхом проведення прилюдних торгів, тому стягувач вважає в подальшому неефективним визначений судовим рішенням спосіб виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2013 року, у зв'язку з чим вважає за необхідне змінити спосіб виконання судового рішення у частині звернення стягнення на предмет застави рухомого майна та основних засобів.

Стягувач зазначає, що відповідно до приписів ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Відповідно до ст. 26 цього Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 55, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України від 10.12.2009 року no. 14077/05 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 року no. 38773/05 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012 року no. 15729/07).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

У ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, що набрав чинності 15.12.2017 року, зазначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Також аналогічні приписи містяться і у ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з заявою про зміну способу виконання рішення, згідно з якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Тобто, законодавцем передбачено право суду як з власної ініціативи, так і за заявою особи, змінити спосіб виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням; обмежень щодо кількісної можливості вчинення відповідних дій законодавцем не встановлено, адже метою зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.

Також суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. (п. 43).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення

Судова колегія зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Зміна способу виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватись інтереси обох сторін, зокрема, їх матеріальний стан.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

У даному випадку рішенням суду було звернуто стягнення на нежитлові об'єкти та об'єкти рухомого майна і визначено спосіб реалізації предмету іпотеки (застави) - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження; визначено початкову ціну предметів іпотеки (застави) на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У заяві про зміну способу виконання рішення стягувач за наказом зазначає, що загальна вартість предметів застави за договорами застави № 45, № 173, № 1287, № 1288 становить 9 665 064 грн. 00 коп., а саме: за договором № 45 відповідно до висновку про незалежну оцінку основних засобів у кількості 208 од. становить 1 286 340 грн. 00 коп.; за договором № 173 відповідно до звіту про незалежну оцінка КТЗ у кількості 63 од. становить 3 785 014 грн. 00 коп.; відповідно до звіту про незалежну оцінка КТЗ у кількості 13 од. становить 1 227 437 грн. 00 коп.; відповідно до звіту в стислій формі про оцінку майна Самоскид САЗ 3507 реєстраційний номер НОМЕР_25 становить 48 048 грн. 00 коп.; відповідно до звіту в стислій формі про оцінку майна Автомобіль марки ВАЗ 21214 реєстраційний номер НОМЕР_9 становить 72 800 грн. 00 коп.; за договором №1287 відповідно до звіту про незалежну оцінка КТЗ у кількості 7 од. становить 2 790 075 грн. 00 коп., відповідно до звіту в стислій формі про оцінку майна Зернозбиральний комбайн ДОН-1500Б державний реєстраційний номер 11280ОК становить 27 030 грн. 00 коп.; за договором № 1288 відповідно до звіту в стислій формі про оцінку майна Автомобіль марки MITSUBISHI CANTER реєстраційний номер НОМЕР_8 становить 185 320 грн. 00 коп.

До заяви скаржником додано копії звітів про оцінку майна станом на 05.07.2017 року.

У прохальній частині заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомідітіз з урахуванням того, що рішення суду фактично не виконано, на підставі звітів про оцінку майна станом на 05.07.2017 року, просить суд визначити спосіб реалізації предметів застави - шляхом передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомодітіз (код ЄДРПОУ 38696727, місцезнаходження: Україна, Одеська обл., Овідіопільський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, буд. 8) у кількості та обсязі, визначеними у додатках до договорів застави.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомідітіз у заяві намагається змінити резолютивну частину рішення у даній справі по суті, що є фактичною зміною предмета позовних вимог.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15 та ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, що набрав чинності 15.12.2017 року поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

У даному випадку стягував просив місцевий господарський суд фактично змінити рішення суду по суті та змінити спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, предмет позову, яким вже розглянуто судом без заперечень або зауважень позивача в цій частині, що є недопустимим, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги розглянуті судовою колегією і відхилені з огляду на те, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами неефективності здійснених виконавчих дій.

Крім того, для зміни способу виконання рішення у випадку, зазначеному скаржником, з відповідною заявою має звернутись державний виконавець, підтвердивши це тим, що у визначений в рішенні суду спосіб неможливо виконати судове рішення, що набрало законної сили.

Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом не надано правову оцінку наданим звітам про оцінку майна є необгрунтованим, оскільки в оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що заявником взагалі не обґрунтовано, чому суд має застосувати при зміні способу виконання рішення саме вартість майна станом на 05.07.2017 року, а не на будь-яку іншу дату, та не обґрунтовано чинність даної оцінки взагалі з урахуванням часу, що пройшов з дати проведення оцінки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення через необгрунтованість неможливості виконання рішення, яке набрало законної сили, у спосіб, визначений у самому рішенні, тому дослідження вищевказаних звітів про оцінку майна є передчасним.

Переглядаючи у апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі № 916/891/13 про зміну способу виконання рішення, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги не виявив порушення судом першої інстанції чи неправильного застосування норм процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомідітіз", с. Нова Долина Овідіопольського району Одеської області не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі № 916/891/13 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомідітіз", с.Нова Долина Овідіопольського району Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 року у справі № 916/891/13 залишити без задоволення, ухвалу Одеської області від 23.04.2018 року у справі № 916/891/13 - залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 31.07.2018 року. Повний текст постанови складено 02.08.2018 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська В.М. Головей