Рішення

від 30.07.2018 по справі 810/1369/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року справа № 810/1369/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ничипорівської сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ничипорівської сільської ради, третя особа - ОСОБА_2, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Ничипорівської сільської ради від 22.02.2018 №391-33-VІІ.

В обгрунтування вказаної вимоги позивач зазначив, що рішенням Ничипорівської сільської ради від 22.02.2018 за № 391-33-VІІ, позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки в постійне користування для ведення сільського господарства відповідно до пункту 1 статті 24 Земельного кодексу України. Позивач вважає, що органом місцевого самоврядування при здійсненні ним публічно - владних управлінських функцій, винесено рішення, яким порушено її право на безоплатну передачу земельної ділянки у користування для ведення особистого сільського господарства.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що під час прийняття оспорюваного рішення, Ничипорівська сільська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.02.2018 позивач звернулась до Ничипоровської сільської ради Яготинського району Київської області із заявою про надання їй земельної ділянки для ведення сільського господарства, що межує із її городом, земельною ділянкою за місцем проживання, а саме по вул. Богдана Хмельницького, 19 в с. Ничипорівка. В зазначеній заяві позивач вказала, що нею не використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Разом з тим, рішенням Ничипорівської сільської ради від 22.02.2018 за № 391-33-VІІ, позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки в постійне користування для ведення сільського господарства відповідно до пункту 1 статті 24 Земельного кодексу України.

Позивач, вважаючи оспорюване рішення протиправним та необгрунтованим, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ.

У відповідності до пункту 3 статті 22 Земельного Кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частина 1 статті 121 Земельного Кодексу України надає право громадянам України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності та у відповідності до пункту б цієї статті, визначений розмір земельної ділянки не більше 0,2 гектара для ведення особистого сільського господарства.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути у місячний строк.

Відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виходячи з вимог статті 118 Земельного кодексу України, повинна бути мотивованою та може бути пов'язаною виключно з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно до пункту 2 статті 123 Земельного Кодексу України, особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У відповідності до пункту 3 статті 123 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оспорюване рішення не містить мотивів відмови, чим відповідач порушив частину 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не містить таких мотивів і письмовий відзив, лише цитати законодавства, зокрема Земельного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Ничипорівської сільської ради від 22.02.2018 №391-33-VІІ.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Ничипорівської сільської ради.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Ничипорівської сільської ради від 22.02.2018 №391-33-VІІ.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1) сплачений нею судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ничипорівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04360422).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.