Постанова

від 31.10.2018 по справі 810/1369/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1369/18 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Степанюка А.Г.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

представника відповідача Лісового А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ничипорівської сільської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Ничипорівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Ничипорівської сільської ради від 22.02.2018 №391-33-VІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ничипорівської сільської ради від 22.02.2018 за № 391-33-VІІ, їй відмовлено у наданні земельної ділянки в постійне користування для ведення сільського господарства відповідно до пункту 1 статті 24 Земельного кодексу України, чим порушено її право на безоплатну передачу земельної ділянки у користування для ведення особистого сільського господарства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що позивач не входить до кола суб'єктів, які відповідно до положень ст. 92 Земельного кодексу України можуть набути право постійного користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи інші учасники до суду не прибули, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 06.02.2018 позивач звернулась до Ничипоровської сільської ради Яготинського району Київської області із заявою про надання їй в постійне користування земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою за місцем її проживання, для ведення сільського господарства, при цьому, посилалась на те, що нею не використано право на безоплатну приватизацію землі.

Рішенням Ничипорівської сільської ради від 22.02.2018 за № 391-33-VІІ позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки в постійне користування для ведення сільського господарства з посиланням на пункт 1 статті 24 Земельного кодексу України.

Вказане рішення є предметом цього позову.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення не містить мотивів відмови, тобто, є необґрунтованим, отже, неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в частини третьої зазначеної статті Кодексу передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України).

Положеннями статті 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Позивач просила надати їй земельну ділянку в користування для ведення сільського господарства, в чому відповідач їй відмовив з посиланням на пункт 1 статті 24 Земельного кодексу України.

Водночас, стаття 24 ЗК України не містить пунктів, а частина перша вказаної статті визначає, що державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, посилання на положення статті 24 ЗК України як підставу для відмови у задоволені заяви позивача в даному випадку є недоречним та незрозумілим.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідач як на підставу для відмови у задоволені заяви ОСОБА_4 посилається вже на положення статті 92 ЗК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, дійсно, відповідно до наведеної норми Земельного кодексу України позивач не є суб'єктом, що може набути право постійного користування земельною ділянкою, проте, така підстава для відмови у задоволенні її заяви в оскаржуваному рішенні не зазначена.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного рішення і вважає, що судове рішення по своїй суті є правильним, тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315, 316 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ничипорівської сільської ради - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена 05.11.2018.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

А.Г.Степанюк