Рішення

від 31.07.2018 по справі 816/1036/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1036/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Решетилівський стандарт" до Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2018 року Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Решетилівський стандарт" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1О по виконавчому провадженню №54863985 про стягнення з СОК "Решетилівський молочний стандарт" виконавчого збору у розмірі 40 000,00 грн (з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про залишення адміністративного позову без розгляду в частині від 05 травня 2018 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що виконавчий збір стягується державним виконавцем в розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Стверджував, що фактичного стягнення за виконавчим документом не відбулось, а тому спірна постанова має бути скасована.

28 травня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого останній просив суд, відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ним вживалися заходи спрямовані на примусове виконання рішення суду.

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

10 жовтня 2017 року до Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицію у Полтавській області надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника, урожаю на земельних ділянках площею 25,90 га на території Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області; площею 18,90 га на території Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області та кошти боржника.

Державним виконавцем Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 10 жовтня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №546/874/16-ц виданого Решетилівським районним судом.

23 листопада 2017 року відповідачем винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду з позовом визнання її протиправною та скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.

Частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

23 листопада 2017 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII.

У відповідності до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку встановленому цим Законом.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Враховуючи викладене та здійснення державним виконавцем заходів спрямованих на виявлення майна боржника та грошові кошти на рахунках у банках, суд приходить до виноску про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Решетилівський стандарт" (вул. Центральна, буд.32-а, с. Березняки, Решетилівський район, Полтавська область, 38432, ідентифікаційний код юридичної особи 38094430) до Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (вул. Незалежності, буд. 21А, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 34865290) про виззнання протиправною та скасування постанови повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко